Справа № 168/16/24 Головуючий у 1 інстанції: Малюта А. В.
Провадження № 22-ц/802/16/26 Доповідач: Здрилюк О. І.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
секретар судового засідання Русинчук М. М.,
з участю прокурора Рішка А. В.,
представника відповідача Шишути Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Ліси України», до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, про витребування земельної ділянки, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 12 червня 2024 року,
В С Т А Н О В И В :
У січні 2024 року керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку незаконно, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га належить до земель лісового фонду.
Головне управління Держгеокадастру у Волинській області своїм наказом № 3-2122/15-16-СГ від 27 травня 2016 року затвердило проект землеустрою та передало у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0214 площею 0.5013 га для ведення особистого селянського господарства. В подальшому зазначена земельна ділянка була поділена на 6 земельних ділянок. Зокрема, у результаті її поділу і утворилася земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га зареєстрована 13 жовтня 2016 року із зазначенням її цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства. Станом на 13 жовтня 2016 року зазначена земельна ділянка перебувала у приватній власності ОСОБА_2 ..
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НВ-0702091792016 земельна ділянка, що передана у власність ОСОБА_2 відноситься до категорії - землі сільськогосподарського призначення.
У подальшому ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2016 (запис про право власності № 17317387 від 01.11.2016), який у свою чергу відчужив цю земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 квітня 2017 року (запис про право власності № 19951523 від 12.04.2017).
Останні зміни було зареєстровано в Державному земельному кадастрі 12 квітня 2017 року.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га з 12 квітня 2017 року перебуває у приватній власності відповідача ОСОБА_1 ..
Разом із тим, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га знаходиться в межах лісового фонду (землі лісогосподарського призначення) у межах 28 кварталу Любохинівського лісництва, що підтверджується такими доказами:
1) Рішенням Волинської обласної ради № 13/2 від 18 серпня 2000 року «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» надано дозвіл на складання проектів відведення земель лісового фонду, які знаходилися у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, державним лісгоспам державного лісогосподарського об`єднання «Волиньліс», спеціалізованим лісогосподарським підприємствам правонаступникам міжгосподарських спеціалізованих лісопідприємств та лісгоспів, Ковельському спеціалізованому акціонерному товариству «Тур» згідно додатків. Згідно додатку № 13 до зазначеного рішення Волинської обласної ради Кримненська сільська рада передала 408.4 га Держоб`єднанню «Волиньліс».
2) Планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування щодо 28 кварталу Любохинівського лісництва (фрагменти з планшетів, копії таксаційних описів кварталу, копії фрагменту лісонасаджень). З указаних документів вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 розташована у 28 кварталі, 20 та 22 виділах Любохинівського лісництва ДП «Ліси України». Крім того, згідно таксаційного опису плану лісонасаджень Любохинівського лісництва, у 20, 22 виділах 28 кварталу (де розміщена спірна земельна ділянка) наявні лісові насадження віком 26 років (станом на 2012 рік) та діаметром 12 см куб. Також частина земельної ділянки заболочена та поросла чагарниковою рослинністю.
3) Листом з викопіюванням ВО «Укрдержліспроект» № 794 від 23.08.2023, згідно якого спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га повністю накладається на землі лісового фонду та розташована у кварталі № 28 Любохинівського лісництва.
4) Листом ДП «Ковельське лісове господарство» № 02-17/769-22 від 28.10.2022 та № 02-17/659-22 від 15.09.2022, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га згідно матеріалів лісовпорядкування 2004 та 2012 років знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення у виділах 20 і 22, кварталі 28 Любохинівського лісництва.
При цьому ДП «Ковельське лісове господарство» є спеціалізованим лісогосподарським підприємством, яке за наявності розроблених та затверджених матеріалів лісовпорядкування володіє достовірними відомостями щодо розташування спірної земельної ділянки у межах лісового фонду.
5) Актом від 27 жовтня 2022 року обстеження земельних ділянок, які накладаються на Держлісфонд Любохинівського лісництва ДП «Ковельське лісове господарство», складеного комісією у складі начальника відділу ОЗЛ; провідного інженера лісового господарства ДП «Ковельське лісове господарство»; лісничого Любохинівського лісництва, відповідно до якого спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га розміщена у 20 і 22 виділах 28 кварталу Любохинівського лісництва.
6) Відомостями Міністерства юстиції України (лист-відповідь на запит прокуратури № 165432/16430-4-23/9.1.2 від 14.12.2023 з додатками), згідно з якими спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га відноситься до земель лісогосподарського призначення та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходиться в межах 28 кварталу Любохинівського лісництва. Крім того, вказана земельна ділянка перебуває фактично у постійному користуванні ДП «Ліси України», водночас відповідне право у встановленому законом порядку зареєстроване не було.
7) Викопіюванням з відкритих даних Геопортал «Ліси України» (https://forestry.org.ua), на якому зображено розташування та межі кварталу № 28 Любохинівського лісництва (безпосередньо у цьому кварталі розташована спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228). При цьому Геопортал «Ліси України» являє собою веб-сайт та мобільні додатки для доступу й оперування геопросторовою інформацією про ведення лісового господарства.
8) Відомостями з Державного земельного кадастру, згідно яких при використанні інтерактивного шару «Ліси» Публічної кадастрової карти спірна земельна ділянка позначається зеленим кольором, що вказує на те, що це земля лісогосподарського призначення (відповідні відомості про земельну ділянку до державного земельного кадастру автоматично перенесено з Державного лісового кадастру у відповідності до «Порядку інформаційної взаємодії між державним земельним кадастром, іншими кадастрами та інформаційними системами», затвердженого постановою КМУ № 483 від 03.06.2013).
При цьому навколо спірної земельної ділянки інші земельні ділянки також виділяються зеленим кольором, як землі лісового фонду.
Дані відомості отримано з програмного забезпечення Державного земельного кадастру, доступ до якого надано органам прокуратури згідно Порядку його ведення, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051.
9) Листом Держгеокадастру України № 5-28-0.194-8080/2-22 від 30.11.2022 про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га межує із земельними ділянками з кадастровими номерами [номер приховано]:02:000:0291, [номер приховано]:05:000:0472 та [номер приховано]:02:000:0289, які перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України» (на час надання відповіді ДП «Ковельське лісове господарство»).
Таким чином, дії ГУ Держгеокадастру у Волинській області при затвердженні технічної документації з землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0214 площею 0,5013 га у власність ОСОБА_2 , її подальший поділ і утворення в його результаті у тому числі спірної земельної ділянки площею 0,0906 га, а також її подальше відчуження відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , призвели до незаконного вилучення земельної ділянки лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, а також передання земельної ділянки із державної у приватну власність.
Рішення про вилучення спірної земельної ділянки із земель лісового фонду уповноваженим органом не приймалося.
Органами державного контролю своєчасно не виявлено вказані порушення. Кабінет Міністрів України на захист порушених прав держави до суду не звертався. Земельні ділянки лісогосподарського призначення віднесені до земель державної форми власності. Чинна на дату звернення з позовом редакція частини 5 статті 122 Земельного кодексу України передбачає, що обласні державні адміністрації є розпорядником земель лісогосподарського призначення, у тому числі і щодо вилучення земельних ділянок вказаної категорії. Волинська обласна державна адміністрація проти подання позову прокурором в її інтересах не заперечила та не висловила ініціативи щодо самостійного звернення до суду (лист №950/01-19/2-22). Одночасно зазначила, що обмежена в коштах на сплату судових витрат (лист Волинської ОДА № 1378/01-19/2-23 від 30 листопада 2023 року).
Не вжиття Кабінетом Міністрів України та Волинською обласною державною адміністрацією, які є органами, уповноваженими здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах, заходів щодо захисту порушених своїх прав, є відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини 3 статті 56 ЦПК України підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Ураховуючи наведене, просив витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га та стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 12 червня 2024 року позов задоволено.
Витребувано у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0906 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0228, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1057800707000, вартістю 123 грн 52 коп.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.
Зазначає, що за п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України в редакції, чинній на дату винесення оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 27.05.2016 та в редакції, чинній на час розгляду справи, право постійного користування за лісгоспами підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування саме на раніше надані цим лісгоспам земельні лісові ділянки. Тобто вважає, що ця норма передбачає наявність раніше вчиненої юридично значимої дії певними компетентним органом влади чи місцевого самоврядування в порядку, визначеному законом, а саме: ухвалення відповідного рішення щодо надання (передачі) земель лісового фонду лісгоспам у постійне користування. Проте, до того, поки таке право не оформлене у належному порядку, воно не може бути підтверджене планово-картографічнимими матеріалами лісовпорядкування, складеними лісгоспами. Крім того, за такими землями мав би бути закріплений статус саме земель лісогосподарського призначення.
Проте, у матеріалах справи немає жодного документального підтвердження передачі спірної земельної ділянки у постійне користування Старовижівському лісгоспу до ухвалення спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 27.05.2016, немає жодного рішення компетентного державного органу чи органу самоврядування про таку передачу, як завершений юридичний факт, або хоча б про таку передачу в майбутньому.
Рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 № 13/2 з додатками, на яке посилається прокурор і представники лісгоспу, не може бути таким рішенням, оскільки ним не вирішено надати/передати землі до складу лісгоспів, а лише надано дозвіл лісгоспам на складання проектів відведення земель лісового фонду, які знаходилися у користуванні колишніх КСП. При цьому ні самим рішенням, ні додатками не можна ідентифікувати зазначені землі в натурі. У рішенні йдеться про землі лісового фонду, але не надано доказів того, що спірна земельна ділянка мала саме призначення «землі лісового фонду».
Дія рішення вичерпалася разом із вступом в силу Земельного кодексу України (01.01.2002).
Зазначає, що не даремно 30.06.2022 (після винесення спірного наказу ГУ Держгеокадастру) Волинська обласна військова адміністрація була вимушена по новому надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення цих же земельних ділянок (розпорядження № 290 від 30.06.2022). Працівники Любохинівського лісгоспу навіть не надавали ГУ Держгеокадастру у Волинській області згадане вище рішення Волинської облради від 2000 року і жодним іншим чином не повідомляли про збільшення площ лісів у їхньому користуванні та подавали статистичну звітність форми 6-зем без змін як станом на 2000 рік, так і станом на 2020 рік.
Єдиним документом у сфері землевпорядкування, яким закріплено цільове призначення належної відповідачу земельної ділянки вважає є Проект роздержавлення і приватизації земель КСП «Кримненський» Старовижівського району. Саме цей документ був використаний під час ухвалення наказу від 27.05.2016. Інших документів на той час не існувало.
Вважає, що такий документ прямо стосується спірної земельної ділянки і повинен бути врахований судом. Зазначає, що оригінал Проекту був вилучений слідчими ДБР у рамках кримінального провадження № 4202303[телефон приховано] від 11.04.2023 за ч. 2 ст. 364 КК України, у ході якого досліджується питання законності виділення земельних ділянок у приватну власність посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Волинській області, які згідно матеріалів лісовпорядкування розташовані у межах земель лісогосподарського призначення.
Зазначає, що чинне законодавство не відносить матеріали лісовпорядкування до правовстановлюючих документів на земельні ділянки та вони не можуть визначати цільове призначення земель, крім того вони складаються самими працівниками лісгоспів з системи ДСЛП «Ліси України», які є зацікавленими суб`єктами.
Віднесення земель до земель лісогосподарського призначення здійснюється за рішенням відповідного органу державної влади або органу державного самоврядування.
Також зауважує, що ділянка не увійшла до великого масиву земель лісового фонду, який межує з належною йому ділянкою. Суд, натомість, ствердив зворотне. Суд також зупинив допит свідка ОСОБА_4 мотивувавши, що її пояснення не стосуються цієї справи, однак саме вона була спеціалістом-землевпорядником, яка виходила на місце, робила відповідні огляди, заміри та могла пояснити, чому його земельна ділянка не увійшла до земель лісового фонду.
З наданим прокурором висновком експерта не погоджується, оскільки він не досліджував питання цільового призначення спірних земель та його документального підтвердження.
Його було позбавлено у можливості формувати питання до такої експертизи, бо вона була призначена в іншому провадженні.
Від третьої особи ГУ Держгеокадастру у Волинській області надійшли письмові пояснення, відповідно до змісту яких третя особа вимоги апеляційної скарги відповідача підтримала.
У відзиві на апеляційну скаргу керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав і просить її задовольнити.
Прокурор апеляційну скаргу заперечив і просить залишити її без задоволення.
Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка лісового фонду вибула з державної власності з порушенням передбаченої законодавством процедури зміни її цільового призначення, без погодження органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища, та без проведення обов`язкової державної експертизи проекту землеустрою.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».
У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.
Перед зверненням до суду з цим позовом керівником окружної прокуратури виконано вимоги частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, що підтверджується відповідним листом, надісланим на адресу Волинської обласної державної адміністрації.
Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження суду підстав для представництва. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Також, у частині третій статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурору необхідно дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Зважаючи на зазначені положення закону, обґрунтування підстав та вимог позовної заяви, виконання прокуратурою вимог, щодо повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність повноважень у прокурора для звернення до суду із позовом в інтересах держави у цій справі.
Прокурор відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, а саме з огляду на неподання компетентним органом позову, що свідчить про тривалу бездіяльність щодо захисту інтересів держави, отже, неналежне виконання ним своїх повноважень. У прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави, що є підставою для витребування земельної ділянки на користь держави.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Волинської обласної ради № 13/2 від 18 серпня 2000 року «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» надано дозвіл на складання проектів відведення земель лісового фонду, які знаходилися у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, державним лісгоспам державного лісогосподарського об`єднання «Волиньліс», спеціалізованим лісогосподарським підприємствам правонаступникам міжгосподарських спеціалізованих лісопідприємств та лісгоспів, Ковельському спеціалізованому акціонерному товариству «Тур» згідно додатків. А згідно додатку № 13 цього рішення Волинської обласної ради Кримненська сільська рада передала 408,4 га Держоб`єднанню «Волиньліс». Відповідно до вказаного рішення розпорядженням № 100-р від 05 вересня 2000 року заступника голови Волинської обласної ради «Про забезпечення охорони, захисту, використання і відтворення лісів колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» Державне лісогосподарське об`єднання «Волиньліс» зобов`язали прийняти під охорону та забезпечити використання і відтворення лісів колишніх сільськогосподарських підприємств загальною площею 38968.5 га.
Згідно наказу № 3-2122/15-16-СГ від 27 травня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Волинській області затвердило проект землеустрою та передало у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0214 площею 0.5013 га для ведення особистого селянського господарства. З 12 травня 2016 року зазначена земельна ділянка перебувала у приватній власності ОСОБА_2 ..
Як вбачається з листа № 10-3-0.2-3306/2-22 від 29 листопада 2022 року, зазначена земельна ділянка була поділена на 6 земельних ділянок. Зокрема, у результаті її поділу і утворилася земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0,0906 га.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га зареєстрована 13 жовтня 2016 року із зазначенням її цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства. Станом на 13 жовтня 2016 року зазначена земельна ділянка перебувала у приватній власності ОСОБА_2 ..
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НВ-0702091792016 земельна ділянка, що передана у власність ОСОБА_2 , відноситься до категорії - землі сільськогосподарського призначення.
У подальшому ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2016 (запис про право власності № 17317387 від 01.11.2016), який у свою чергу відчужив цю земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 квітня 2017 року (запис про право власності № 19951523 від 12.04.2017).
Останні зміни було зареєстровано в Державному земельному кадастрі 12 квітня 2017 року.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га з 12 квітня 2017 року перебуває у приватній власності відповідача ОСОБА_1 ..
Разом із тим, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га знаходиться в межах лісового фонду (землі лісогосподарського призначення) у межах 28 кварталу Любохинівського лісництва, що підтверджується такими доказами.
Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га з цільовим призначенням 01.03 - для ведення особистого селянського господарства раніше належала до земель лісового фонду, що підтверджено листом № 5-28-0.194-8080/2-22 від 30 листопада 2022 року ГУ Держгеокадастру у Волинській області, адресованим Міністерству юстиції України (а.с.32,69 т.1).
З планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування щодо 28 кварталу Любохинівського лісництва (фрагменти з планшетів, копії таксаційних описів кварталу, копії фрагменту лісонасаджень) вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га розташована у 28 кварталі, 20 і 22 виділах Любохинівського лісництва ДП «Ліси України». Згідно таксаційного опису плану лісонасаджень Любохинівського лісництва у виділах 20 і 22 28 кварталу (де розміщена спірна земельна ділянка) наявні лісові насадження віком 26 років (станом на 2012 рік) та діаметром 12 см куб., частина земельної ділянки заболочена та поросла чагарниковою рослинністю (а.с. 92 т.1).
Згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Старовижівське лісове господарство» Волинської області, Любохинівське лісництво 2013 року, затвердженого Державним агентством лісових ресурсів України (інв. № 102) земельні ділянки 28 кварталу Любохинівського лісництва знаходяться в межах земель лісогосподарського призначення відповідно до матеріалів лісовпорядкування.
Спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га внесена до державного земельного кадастру відповідно до державного акту на право постійного користування землею, виданого Старовижівському держлісгоспу Волинського державного лісогосподарського об`єднання «Волиньліс» на території Кримненської сільської ради від 01 березня 1995 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 026 (серія ВЛ № 000445), що підтверджено листом № 5-28-0.194-8080/2-22 від 30 листопада 2022 року ГУ Держгеокадастру у Волинській області, адресованим Міністерству юстиції України (а.с.,69,103-108 т.1).
Згідно з листом з викопіюванням № 794 від 23 серпня 2023 року ВО «Укрдержліспроект», спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га повністю накладається на землі лісогосподарського призначення та розташована у кварталі № НОМЕР_1 Любохинівського лісництва (а.с.95-100 т.1).
З листів № 02-17/769-22 від 28 жовтня 2022 року та № 02-17/659-22 від 15 вересня 2022 року ДП «Ковельське лісове господарство» вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0,0906 га згідно матеріалів лісовпорядкування 2004 та 2012 років знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення у виділах 20, 22, кварталу 28 Любохинівського лісництва.
При цьому ДП «Ковельське лісове господарство» є спеціалізованим лісогосподарським підприємством, яке за наявності розроблених та затверджених матеріалів лісовпорядкування володіє достовірними відомостями щодо розташування спірної земельної ділянки у межах лісового фонду (а.с.90,93 т.1).
Відповідно до комісійно складеного акту від 27 жовтня 2022 року були обстежені земельні ділянки. При цьому було встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га накладається на земельні ділянки держлісфонду Любохинівського лісництва ДП «Ковельське лісове господарство» та розташована у 20 і 22 виділах 28 кварталу Любохинівського лісництва (а.с.92 т.1).
З відомостей Міністерства юстиції України (лист № 165432/16430-4-23/9.1.2 від 14 грудня 2023 року з додатками), наданими у відповідь на запит Ковельської окружної прокуратури, встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га відноситься до земель лісогосподарського призначення та, відповідно, до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходиться в межах 28 кварталу Любохинівського лісництва. Крім того, вказана земельна ділянка перебуває фактично у постійному користуванні ДП «Ліси України», водночас відповідне право у встановленому законом порядку зареєстроване не було (а.с.74-78 т.1).
З викопіювання з відкритих даних Геопортал «Ліси України» (https://forestry.org.ua), на якому зображено розташування та межі кварталу № 28 Любохинівського лісництва (безпосередньо у цьому кварталі розташована спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0,0906 га) встановлено, що при цьому Геопортал «Ліси України» являє собою вебсайт та мобільні додатки для доступу й оперування геопросторовою інформацією про ведення лісового господарства.
Відомості з Державного земельного кадастру, згідно яких при використанні інтерактивного шару «Ліси» Публічної кадастрової карти спірна земельна ділянка позначається зеленим кольором (землі лісогосподарського призначення) (відповідні відомості про земельну ділянку до державного земельного кадастру автоматично перенесено з Державного лісового кадастру у відповідності до «Порядку інформаційної взаємодії між державним земельним кадастром, іншими кадастрами та інформаційними системами», затвердженого постановою КМУ № 483 від 03 червня 2013 року).
Спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0,0906 га межує із земельними ділянками з кадастровими номерами [номер приховано]:02:000:0291, [номер приховано]:05:000:0472 та [номер приховано]:02:000:0289, які перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України» (на час надання відповіді ДП «Ковельське лісове господарство», що підтверджується листом Держгеокадастру України № 5-28-0.194-8080/2-22 від 30 листопада 2022 року.
Згідно листа Секретаріату Кабінету Міністрів України вказано, що Кабінет Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення із користування державного підприємства «Старовижівське лісове господарство» земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га не приймав. Про факт зміни цільового призначення спірної земельної ділянки Секретаріату Кабінету Міністрів України стало лише відомо із запиту Волинської обласної прокуратури - відповідно до листа 30565/0/2-23 від 28 листопада 2023 року. При цьому повідомив прокуратуру про те, що про факт зміни цільового призначення та передачу із державної у приватну власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0.0906 га йому стало відомо із запиту прокуратури в листі №52-4022ВИХ-23 від 23 листопада 2023 року. Бо рішення про передачу із державної у приватну власність земельної ділянки та зміну її цільового призначення приймались без участі Кабінету Міністрів України. А про необхідність захисту прав та інтересів держави у судовому порядку прокурору стало відомо лише 24 серпня 2023 року. Оскільки саме в цей час надійшов лист № 8249-23 від 24 серпня 2023 року ВО «Укрдержліспроект», яким підтверджено факт розміщення спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення (в межах 28 кварталу Любохинівсього лісництва). Відповідно і заходи щодо захисту прав та інтересів держави не вживались.
Волинська обласна адміністрація листом № 1378/01-19/2-23 від 30 листопада 2023 року повідомила про те, що заходів захисту прав та інтересів держави у зв`язку з зміною цільового призначення спірної земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0,0906 га із державної у приватну власність, яка відбулась з порушенням законодавства, не вживала, оскільки їй не було відомо про факти неправомірного вибуття земель лісогосподарського призначення із земель лісового фонду, що перебувають у користуванні ДП «Ковельське лісове господарство» у приватну власність ОСОБА_1 як землі сільськогосподарського призначення. Окрім того, Волинська обласна адміністрація обмежена у фінансуванні, зокрема у коштах на сплату судових витрат. Та не заперечує щодо подання прокуратурою позову в інтересах держави в особі Волинської облдержадміністрації щодо витребування вказаної спірної земельної ділянки у власність держави в судовому порядку.
Позивач листом № 52-4373 ВИХ-23 від 13 грудня 2023 року повідомив Волинську обласну (військову) адміністрацію про ініціювання ним позову в інтересах держави в особі Волинської обласної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 про витребовування спірної земельної ділянки (а.с.120 т.1).
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).
Відповідно до частини першої, пункту «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Положеннями частини першої, п`ятої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Ст. 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої, пункту «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами.
Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР ЦШ2.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області про затвердження технічної документації із землеустрою) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24 грудня 2014 року № 6-212цс14 та Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року № 278/1735/15-ц.
Таким чином, земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної та приватної власності є неправомірною.
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис наділяє власника певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).
Статтею 388 ЦК України (тут і далі у редакції на дату звернення з позовом та розгляду справи судом першої інстанції) встановлено перелік випадків, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача.
Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи, передбачено чинним законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.
Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20).
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 02 грудня 2012 року, слід застосовувати рішення Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29).
За клопотанням відповідача ухвалою Волинського апеляційного суду від 23.10.2024 експертам Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України було доручено проведення судової земельно-технічної експертизи за матеріалами цієї справи та іншими витребуваними документами.
Експертом було подане клопотання про надання додаткових доказів для належного проведення вказаної експертизи, однак, як вказано у висновку, експерту не було надано: оригінал проекту встановлення меж Кримненської сільської ради Старовижівського району Волинської області (проект формування території) з додатками; графічні матеріали, або їх належним чином завірені копії або електронні (растрові/векторні) копії, до оригіналів проектів роздержавлення та приватизації КСП «Кримне» та КСП «Прип`ять» (надана документація не містить графічних матеріалів); графічні матеріали, або їх належним чином завірені копії або електронні (растрові/векторні) копії до оригіналів проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) КСП «Кримне» та КСП «Прип`ять» (в паперових та електронних формах, електронна форма обов`язково в системі плоских прямокутних координат СК-63); довідка державної статистичної звітності форми 6-зем з 01.01.1996 по 01.01.2016.
У висновку експерт зазначив, що в наданих на дослідження матеріалах наявні технічні документи, які обґрунтовують формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Одночасно із цим судовий експерт вказав, що надані на дослідження матеріали справи не містять: документації із землеустрою яка б вказувала на зміну цільового призначення (зміну категорії земель), рішень землевласників та землекористувачів, які б вказували на зміну цільового призначення (зміну категорії земель); рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які вказують на зміну цільового призначення (зміну категорію земель). У ході дослідження наданих матеріалів справи експертом не виявлено жодних документів, які б підтверджували факт зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 у встановленому законом порядку - ні з земель сільськогосподарського призначення на землі лісогосподарського призначення, ні у зворотному напрямку.
Надані на дослідження матеріали цивільної справи не містять відомостей про вилучення земельних ділянок відповідно до ст. 147 та ст. 149 ЗК України та постанови/розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 439-р. Також під час дослідження не виявлено документів, які б вказували на припинення дії (скасування) визнання такими, що втратили чинність тощо матеріали лісовпорядкування, відповідно до яких здійснюється лісокористування.
Крім того, під час проведення дослідження не виявлено документів, які б вказували на припинення дії (скасування) визнання такими, що втратили чинність тощо, документації із землеустрою, на підставі якої сформована документація із землеустрою. Також відсутні відомості про скасування реєстрації земельної ділянки [номер приховано]:02:000:0228.
На підставі наданих на дослідження документів судовий експерт дійшов висновку про те, що земельна ділянка площею 0,0906 га. кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0228, належна на праві власності ОСОБА_1 , розташована у межах земель лісового фонду (лісогосподарського призначення) та у межах земель сільськогосподарського призначення.
При цьому експертом зазначено, що вирішення колізії між наявними у матеріалах справи документами - з одного боку матеріалами лісовпорядкування 2004 та 2012 років, які відображають розташування земельної ділянки у межах земель лісогосподарського призначення, та з іншого боку документацією із землеустрою і відомостями Державного земельного кадастру, які відносять земельну ділянку до земель сільськогосподарського призначення - виходить за межі спеціальних знань у галузі земельно-технічної експертизи, оскільки передбачає надання правової оцінки нормативно-правовим актам та встановлення пріоритету одних документів над іншими, що є виключною компетенцією суду.
Таким чином, висновок експерта не містить ствердної відповіді на питання про те, чи належить спірна земельна ділянка виключно до земель лісового господарства, натомість містить суперечливу позицію щодо віднесення такої земельної ділянки і до земель сільськогосподарського призначення, і до земель лісового фонду. При цьому у висновку експерта відсутні дані про те, чи в цілому, чи окремі частини такої земельної ділянки накладені на землі лісового фонду.
Висновок експерта не має для суду наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, а підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
Статтею 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 201/15019/14-ц).
Процесуальним законом передбачено дві підстави для призначення судом повторної експертизи, а саме: у випадку, якщо висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2022 року у справі № 686/15304/14).
У цій справі в суді апеляційної інстанції сторони не заявили клопотань про призначення додаткової (повторної) судової земельно-технічної експертизи для точного віднесення спірної земельної ділянки до певної категорії земель та спростування чи підтвердження віднесення її (у цілому чи її частини) до земель лісового фонду.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє висновок експерта від 19.06.2026, як неповний.
Разом із тим, доказом належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду є висновок експертизи за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 5193 від 26.01.2024 в межах кримінального провадження № 4202303[телефон приховано], оскільки цим висновком досліджено питання щодо розміщення інших земельних ділянок Кримненської сільської ради Старовижівського району Волинської області та накладення на землі в межах Любохинівського лісництва. Так, зазначеним вище висновком встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0214 площею 0,5013 га (у результаті поділу якої утворено спірну земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0,0906 га) та землі лісогосподарського призначення - квартали 19 та 28 Любохинівського лісництва ДП «Старовижівське ЛГ» накладаються. Площі накладання земельних ділянок не обраховувалися, оскільки плями накладання відповідають контурам об`єктів дослідження та не виступають за їх межі (земельна ділянка № НОМЕР_2 у Додатку № 1 до висновку).
Ураховуючи наведене, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0228 площею 0,0906 га, що належить ОСОБА_1 , повністю розташована в межах 28 кварталу Любохинівського лісництва (копія планшету № 5 ДП «Старовижівський лісгосп» Любохинівське лісництво), а відтак вона розташована в межах земель лісового фонду.
Таким чином, спірну земельну ділянку було незаконно вилучено із земель лісового фонду, змінено її цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано із державної власності у приватну власність ОСОБА_2 , яка у подальшому відчужила цю земельну ділянку шляхом укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_5 , який у свою чергу на підставі договору купівлі-продажу відчужив її відповідачу ОСОБА_1 ..
Також встановлено, що документи, на підставі яких Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області видано спірні накази, не містять жодних рішень Кабінету Міністрів України, а тому рішення про передачу із державної у приватну власність земельної ділянки та зміну її цільового призначення приймались без участі Кабінету Міністрів України. Відповідно і заходи щодо захисту прав та інтересів держави не вживались.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.03.2026 у справі Galyna Stepanivna NOGA v. Ukraine (з. № 45763/20) зазначив, що «..земля була витребувана у заявниці на підставі статті 388 Цивільного кодексу, яка дозволяє законному власнику витребувати майно від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею (див. узагальнення відповідного національного законодавства у згаданому вище рішенні у справі «Каневська», §§ 27-29). Суд також зазначає, що, як було встановлено під час національного судочинства, спірна земельна ділянка належала до категорій земель лісового фонду, а тому підпадала під спеціальний режим і могла відчужуватися лише Кабінетом Міністрів України (КМУ). Таким чином, її повернення у державну власність було спрямоване на забезпечення дотримання верховенства права та відповідало суспільним інтересам». У вищевказаній справі земля була витребувана без будь-якої перспективи отримання компенсації, при цьому суд, не встановивши порушень ст. ст. 6 і 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив, що «…вона не проявила належної обережності в той момент і свідомо взяла на себе всі пов`язані з таким придбанням ризики».
Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, то вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння відповідача є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на об`єктивно встановлених фактичних обставинах справи, яким судом надано належну правову оцінку, правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 12 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді