УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №296/10748/25 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В.
Категорія 36 Доповідач Панкеєва В. А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Панкеєвої В.А.,
суддів Григорусь Н.Й.,
Галацевич О.М.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників справи у м. Житомирі цивільну справу № 296/10748/25 за позовом комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії,
за апеляційною скаргою представника комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради - Дубравської Олени Ігорівни
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 березня 2026 року,
встановив:
У вересні 2025 року комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (далі - КП "Житомиртеплокомуненерго") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії.
Позов мотивовано тим, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечується послугами централізованого опалення, постачання теплової енергії, які надає КП "Житомиртеплокомуненерго", споживачами яких є власники квартири - відповідачі.
В період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2025 року відповідачі не в повному обсязі сплачували кошти за надані послуги, внаслідок чого у них утворилась заборгованість, яка становить 50169,91 грн.
З урахуванням викладеного, КП "Житомиртеплокомуненерго" просило суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у розмірі 10033,98 грн та витрати на оплату судового збору у розмірі 757,00 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у розмірі 10033,98 грн та витрати на оплату судового збору у розмірі 757,00 грн;
- стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у розмірі 30101,94 грн та витрати на оплату судового збору у розмірі 1514,00 грн.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 березня 2026 року цивільний позов КП "Житомиртеплокомуненерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії, за період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2025 року в розмірі по 10033,98 грн з кожного. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії, за період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2025 року в розмірі 20067,96 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" ради по 605,60 грн судових витрат по сплаті судового збору з кожного. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" 1211,20 грн судових витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині позовних вимог в задоволенні яких відмовлено, КП "Житомиртеплокомуненерго" через свого представника - Дубравську О. І., подало апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги КП "Житомиртеплокомуненерго" у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, безпідставно відмовивши у стягненні 1/5 частини від загальної суми заборгованості, яка припадала на частку померлої співвласниці ОСОБА_4 . Апелянт зазначає, що ОСОБА_5 як дочка спадкодавця, яка на момент відкриття спадщини постійно проживала разом із матір`ю, відповідно до ч.3 та ч.5 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, незалежно від оформлення свідоцтва про право на спадщину, а тому з часу відкриття спадщини на неї перейшли як права, так і обов`язки спадкодавця, у тому числі щодо утримання майна та оплати житлово-комунальних послуг.
Крім того, позивач вказує, що суд не забезпечив повного дослідження доказів, оскільки безпідставно не розглянув у повному обсязі клопотання про витребування доказів, зокрема не витребував від органу державної реєстрації актів цивільного стану відомості щодо актового запису про смерть спадкодавця, що мало істотне значення для встановлення часу відкриття спадщини. На думку апелянта, це призвело до неправильного вирішення спору, у зв`язку з чим рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення всієї суми заборгованості, включаючи частку, що припадала на померлу співвласницю.
У зв`язку з наведеним вище, просить поновити строк для пред`явлення клопотання про витребування доказів, задовольнити клопотання в повному обсязі, звернутись в інтересах позивача до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (10014, м. Житомир, майдан Соборний, 1) та витребувати інформацію щодо актового запису відносно померлої (свідоцтво про смерть) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та виписана у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Розглянувши вказане клопотання КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про витребування доказів, апеляційний суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.84 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4 ч.2 ст.84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
З урахуванням вищевказаних положень закону, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення клопотання КП "Житомиртеплокомуненерго" про витребування доказів, оскільки апелянтом не обґрунтовано, яким чином затребуваний актовий запис про смерть ОСОБА_4 стосується предмета спору у цій цивільній справі про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії і може вплинути на правильне вирішення спору.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Відповідачі не скористались правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_2 , яка забезпечується послугами з централізованого опалення, постачання теплової енергії, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 (1/5 частки), ОСОБА_1 (1/5 частки), ОСОБА_1 (1/5 частки), ОСОБА_6 (2/5 частки), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №438221673 від 05.08.2025 (а.с.7).
Згідно відповіді завідувача Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області А.І.Поліщука від 21.10.2025 № 1968/01-09 та доданої до неї інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, спадкова справа до майна ОСОБА_4 , не заводилась, відомості про складені нею заповіти та спадкові договори відсутні (а.с.41-42).
Згідно із наявними у матеріалах справи виписками по особовому рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за адресою: АДРЕСА_3 , в період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2025 року утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, в розмірі 50169,91 грн (а.с.5-6).
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, оскільки встановив, що відповідачі є співвласниками квартири та споживачами послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії, однак у період з 01.01.2019 по 01.09.2025 не виконували обов`язок щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг, унаслідок чого утворилася заборгованість. Відповідно до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Цивільного кодексу України співвласники зобов`язані нести витрати на утримання спільного майна пропорційно своїм часткам. Суд визначив, що заборгованість підлягає стягненню з кожного співвласника відповідно до його частки у праві власності. Оскільки доказів прийняття відповідачами спадщини після смерті співвласниці ОСОБА_4 матеріали справи не містять, суд відмовив у стягненні частини боргу, що припадає на її 1/5 частку, та стягнув з ОСОБА_1 і ОСОБА_7 по 10033,98 грн, а з ОСОБА_5 - 20 067,96 грн, тобто пропорційно належним їм часткам у праві власності на квартиру.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII (далі - Закон №2189-VIII).
Відповідно до статті 5 Закону №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За змістом частини першої статті 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону №2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Частинами другою, третьою та п`ятою статті 21 Закону №2189-VIII передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У частині 4 статті 319 ЦК України закріплене правило про те, що власність зобов`язує.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
Відповідно до положень статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред`явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру, крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанови Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі №522/7683/13-ц, від 01 вересня 2020 року в справі №352/2163/13-ц).
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечується послугами централізованого опалення, постачання теплової енергії, які надаються позивачем.
За період із 01 січня 2019 року по 01 вересня 2025 року залишаються неоплаченими послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, вищезазначеної квартири у розмірі 50169,91 грн.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 (1/5 частки), ОСОБА_1 (1/5 частки), ОСОБА_1 (1/5 частки), ОСОБА_6 (2/5 частки), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №438221673 від 05.08.2025.
Щодо доводів позивача про необхідність стягнення 1/5 частини заборгованості, яка припадала на частку померлої співвласниці ОСОБА_4 , з її доньки ОСОБА_3 , колегія суддів зауважує, що статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Вказана норма вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17; від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.
Сам по собі факт реєстрації місця проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням постійного проживання на час відкриття спадщини, якщо інші належні та допустимі докази такого проживання відсутні.
Також, згідно ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право".
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
Колегія суддів зауважує, що спадкова справа до майна ОСОБА_4 не заводилась, що підтверджується відповіддю Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області від 21.10.2025 № 1968/01-09.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , а тому до неї перейшли права та обов`язки спадкодавця, у тому числі щодо сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 постійно проживає у вказаній квартирі є безпідставними, оскільки надані позивачем докази підтверджують лише факт реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за відповідною адресою, однак самі по собі не свідчать про її постійне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Щодо доводів позивача про те, що суд першої інстанції проігнорував його клопотання про витребування доказів та задовольнив його лише в частині звернення до реєстратора Житомирської державної нотаріальної контори про витребування Витягу з спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту і спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину, при цьому до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану суд не звернувся та точну дату смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановив, і не відмовив у задоволенні даного клопотання.
Колегія вважає, що ці доводи позивача не впливають на правильність рішення суду, оскільки процесуальних порушень судом в цій частині допущено не було.
Так, разом з позовом представником позивача подано клопотання про витребування доказів, відповідно до змісту якого КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради просило суд:
- звернутись в інтересах позивача до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та витребувати інформацію щодо актового запису відносно померлого (свідоцтво про смерть) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- звернутись, в інтересах позивача, до реєстратора Житомирської державної нотаріальної контори та витребувати Витяг з спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту і спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати у відповідного нотаріуса, в разі наявності посвідченого заповіту, спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-13).
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 13 жовтня 2025 року, клопотання представника КП "Житомиртеплокомуненерго" про витребування доказів - задоволено частково. Витребувано з Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області (10014, м.Житомир, вул.Леха Качинського, 12а) наступні документи: витяг зі Спадкового реєстру про заведену спадкову справу до майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ); належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_4 (у разі наявності); інформацію щодо заповітів, спадкових договорів, складених ОСОБА_4 , в строк - до 03 листопада 2025 року.
В тексті вищезазначеної ухвали, суд вказав, що враховуючи предмет спірних правовідносин, предмет доказування у справі, відсутні підстави для витребування актового запису відносно померлої, у зв`язку з чим клопотання клопотання не підлягає задоволенню в цій частині.
Колегія не вбачає будь-яких процесуальних порушень з боку суду першої інстанції, які могли б потягнути наслідки у вигляді скасування або зміни оскаржуваного рішення за вказаними доводами скарги, оскільки суд першої інстанції розглянув клопотання позивача про витребування доказів та вирішив його вимоги в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині позовних вимог у задоволенні яких відмовлено, тому в іншій частині судом апеляційної інстанції на законність та обґрунтованість не перевіряється.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи висновків суду не спростовують.
Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради - Дубравської Олени Ігорівни залишити без задоволення.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Панкеєва
Судді Н.Й. Григорусь
О.М. Галацевич