УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №296/13831/25 Головуючий у 1-й інст. Адамович О.Й.
Категорія 8 Доповідач Шевчук А. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Павицької Т.М., Бондар О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
цивільну справу №296/13831/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ в натурі частки в праві власності на об`єкт нерухомого майна
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Чайковською Руженою Анатоліївною,
на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 10 березня 2026 року, яка постановлена під головуванням судді Адамовича О.Й. у м.Житомирі,
у с т а н о в и в:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яким просить виділити в натурі належну ОСОБА_7 частку розміром 4/100 в праві власності в будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами за одним із визначених варіантів оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 10 березня 2026 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ в натурі частки в праві власності на об`єкт нерухомого майна визнана неподаною та повернута позивачу.
Позивач ОСОБА_1 , не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, через адвоката Чайковську Р.А. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що особа має право на звернення з позовом із можливістю подальшого вирішення процесуальних питань щодо надання та витребування доказів. У позовній заяві та в заяві про усунення недоліків чітко вказано позовну вимогу. Предметом спору не є земельний компонент. Питання поставлене як недолік, а саме, підтвердження права власності співвласниками або іншими особами, то до позовної заяви долучено клопотання про проведення експертизи експертом за адресою: АДРЕСА_2 , без урахування земельного компоненту. На виконання вимог ухвали надана копія заяви начальнику відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 05 березня 2026 року про надання інформації щодо земельної ділянки за адресою: будинок АДРЕСА_1 . Відповідь буде надано у 30-денний строк, а тому сторона відповідно до ЦПК України не позбавлена права на подання відповідних доказів у підготовчому судовому засіданні. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2024 року в справі №320/14843/23 неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому. Ці питання можуть вирішуватися на інших стадіях процесу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до змісту частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Частиною четвертою ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п`ятій ст.268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11).
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, призначеній до розгляду на 16 липня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 03 серпня 2026 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватися із дотриманням певних умов.
Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені ст.ст.175 і 177 ЦПК України.
У разі, якщо заява за формою і змістом не відповідає таким вимогам, судом застосовуються положення ст.185 ЦПК України, про що суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, позовна заява (скарга) вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві (випливає зі змісту частини третьої ст.185 ЦПК України).
Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що подання позивачем заяви про усунення недоліків не може вважатися належним виконанням вимог ухвали суду від 19 січня 2026 року, оскільки недоліки позовної заяви мали бути усунені саме у спосіб подання до суду належним чином оформленої позовної заяви, яка як цілісний процесуальний документ мала б відповідати усім вимогам, передбаченим ст.175 ЦПК України, а не шляхом подання заяви про усунення недоліків.
Колегія суддів не може повністю погодитися із таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яким просить виділити в натурі належну їй ( ОСОБА_7 ) частку розміром 4/100 у праві власності в будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 19 січня 2026 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху для усунення недоліків із посиланням на те, що у позовній заяві не зазначена ціна позову. Також в позовній заяві представник позивача викладає обставини про нерозривність долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель, але не зазначає доказів у підтвердження права власності (користування) земельною ділянкою співвласниками будинку або іншою особою, обставин виділення (закріплення) земельної ділянки за будинковолодінням. Якщо власником (користувачем) земельної ділянки є інша особа, яка не є учасником справи, така особа підлягає залученню до участі у справі. При виділі частки у праві власності така частка співвласника набуває статусу окремо визначеного майна (квартири), а тому для відповідності встановленим вимогам до житла не виключається необхідність у прибудові до нерухомого майна, що здійснюється на земельній ділянці. Оскільки діє принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, вимагається забезпечення правової визначеності земельної ділянки (зокрема встановлення порядку користування відповідно до часток співвласників). Твердження представника позивача про відсутність спору між співвласниками будинку щодо земельної ділянки не може бути підставою для звільнення від викладу в позовній заяві обставин щодо встановленого фактичного порядку користування між співвласниками, в т.ч. допоміжними спорудами, зазначення доказів виділу земельної ділянки та відомостей про власника такої земельної ділянки з наданням відповідних доказів до позовної заяви. Виділ частки у житлі може бути здійснено, якщо буде встановлена технічна можливість такого виділу в окрему квартиру, що з урахуванням одноповерхової забудови здійснюється шляхом передачі відповідної частини земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості у власність (користування). Тобто, принцип нерозривність долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель, вимагає заявлення позовної вимоги в частині визначення долі земельної ділянки, на якій розташовується фактично частина будинку, що підлягає виділу в окреме житлове приміщення та допоміжні споруди у відповідній частці. Надано п`ятиденний строк для усунення недоліків, із дня отримання копії ухвали.
Копія ухвали від 19 січня 2026 року про залишення без руху позову доставлена до електронного кабінету адвоката Чайковської Р.А. 04 березня 2026 року (а.с.21).
На виконання вимог вказаної вище ухвали суду першої інстанції представником позивача 05 березня 2026 року подана заява про усунення недоліків із додатками.
Суд першої інстанції визнав позовну заяву неподаною та повернув її позивачеві, оскільки, як зазначалося вище, вважав, що позивач не виконала вимоги ухвали суду від 19 січня 2026 року про залишення позовної заяви без руху, недоліків позовної заяви не усунула.
Згідно з частиною першою ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст.13 Конвенції- на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року в справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (пункт 25 рішення у справі "Кутій проти Хорватії").
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції.
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року в справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
Як убачається з матеріалів справи, позивач визначилася зі змістом позовних вимог та надала до суду позовну заяву, зазначивши у ній посилання на обставини та докази, які, на її думку, підтверджують позовні вимоги.
Питання про відсутність доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є процесуальним питанням, яке вирішуються судом під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження у справі. Необхідні докази можуть бути долучені позивачем до початку розгляду справи по суті, у підготовчому засіданні, а недоведеність тієї чи іншої вимоги чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги може стати підставою для відмови у задоволенні позову по суті.
Частиною другою ст.176 ЦПК України визначено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 квітня 2024 року в справі №756/16117/21 та від 20 березня 2024 року в справі №522/12598/22, суди повинні уникати надмірного формалізму. Якщо точну ціну встановити неможливо, її попередньо визначає суд, а остаточний розрахунок і доплата судового збору відбуваються під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без руху не містить вимог про те, що недоліки позовної заяви мали бути усунені саме у спосіб подання до суду належним чином оформленої позовної заяви, а тому зазначені вимоги є безпідставними.
Отже, суд першої інстанції проявив надмірний формалізм у застосуванні норм процесуального закону та дійшов помилкового висновку про визнання позовної заяви неподаною та повернення її заявнику.
Згідно з частиною першою ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції порушив норми права та вдався до надмірного формалізму. Ухвала, яка оскаржена у апеляційному порядку, перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню, а справа направленню до Корольовського районного суду м.Житомира для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.268,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Чайковською Руженою Анатоліївною, задовольнити.
Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 10 березня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: