Справа № 295/5023/26 Головуючий у 1-й інст. Біднина О. В.
Категорія 30 Доповідач Бондар О.О.
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 серпня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (головуючий), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,
за участі:
секретаря судового засідання Прохорчук Д. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилипчук Юрій Геннадійович, на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 21 квітня 2026 року, ухвалене в складі головуючого судді Біднини О.В. у місті Житомирі
у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_1 про продовження строку обмежувального припису
УСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
1.23 березня 2026 року ОСОБА_2 (далі - заявниця) звернулась до Богунського районного суду міста Житомира з заявою про продовження дії обмежувального припису відносно ОСОБА_1 .
2.Заявниця просила «продовжити дію обмежувального припису, виданого Богунським районним судом м. Житомира 27.12.2024 у справі № 295/19138/24, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 місяців та
a.заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
b.заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатись на відстань не менше 0,5 км до місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
c.заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
d.заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб».
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
3.21 квітня 2026 року Богунський районний суд міста Житомира ухвалив рішення, яким заяву задовольнив.
4.Продовжив обмежувальний припис, виданий Богунським районним судом м. Житомира 27.12.2024 у справі № 295/19138/24, продовжений рішенням суду від 21.07.2025 у справі № 295/9217/25 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк шість місяців, та заборонив останньому:
-перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-наближатись на відстань не менше 0,5 км до місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
-вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
5.Рішення мотивовано тим, що суд встановив наявність обґрунтованих ризиків продовження та повторного вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 , оскільки після ухвалення попередніх судових рішень про застосування та продовження обмежувального припису поведінка заінтересованої особи не змінилася, він продовжував вчиняти щодо заявниці психологічне насильство, погрожувати їй, наближатися до місця її проживання та порушувати встановлені заборони, що підтверджується зверненнями заявниці до поліції, терміновими заборонними приписами, постановами про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, талонами-повідомленнями єдиного обліку та витягом з ЄРДР щодо погроз убивством.
6.З огляду на систематичний характер такої поведінки ОСОБА_1 , відсутність доказів на її спростування та необхідність забезпечення безпеки постраждалої особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження обмежувального припису на шість місяців.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
7. ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої інстанції та 29 травня 2026 року подав апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд».
8.В апеляційній скарзі просив: «(1) поновити пропущений строк на звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою; (2) прийняти апеляційну скаргу до розгляду; (3) скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21.04.2026 по справі №295/5023/26».
9.В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. На думку ОСОБА_1 , необхідність у продовженні обмежувального припису відпала, оскільки сторони припинили спілкування між собою, а перебування ОСОБА_1 на військовій службі виключає його фізичну можливість вчиняти будь-які дії щодо заявниці.
10.Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що застосовані судом заборони фактично позбавляють його можливості спілкуватися з малолітнім сином, який проживає разом із заявницею, а сама заявниця, на його думку, використовує обмежувальний припис з метою недопущення такого спілкування.
11.Також вказує, що суд першої інстанції мав належним чином оцінити наявність реальних ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, оскільки самі по собі звернення до правоохоронних органів не підтверджують факту його вчинення та не є достатньою підставою для застосування спеціальних заходів.
12.Окремо посилається на необхідність урахування права на повагу до сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також найкращих інтересів дитини щодо збереження зв`язку з батьком.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
13. 03 серпня 2026 року представником заявниці подано відзив на апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку для його подання.
14.У відзиві на апеляційну скаргу представник заявниці зазначала про безпідставність її доводів та вказувала, що заявниця не перешкоджає спілкуванню ОСОБА_1 із сином, тоді як він не виявляє наміру підтримувати з ним спілкування, а посилання на такі обставини використовує як підставу для порушення встановленого судом обмежувального припису.
15.Також представник заявниці посилалася на те, що проходження ОСОБА_1 військової служби не спростовує необхідності застосування обмежувального припису, оскільки він часто перебуває у місті Житомирі та, за твердженням заявниці, продовжує вчиняти щодо неї протиправні дії.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
16.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 визначено склад суду для розгляду справи №295/5023/26: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицька Т. М.
17.Ухвалою від 05 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Богунського районного суду міста Житомира від 21 квітня 2026 року, відкрив апеляційне провадження у справі.
18.Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 18 червня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення учасників справи, на 28.07.2026 о 11.00.
19.В судовому засіданні 28 липня 2026 року розгляд справи було відкладено на 04 серпня 2026 року о 10:00 у зв`язку із задоволенням клопотання представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи через його перебування на лікуванні.
Мотивувальна частина
Позиції учасників справи в апеляційному суді
20.ОСОБА_1 та його представник в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином у спосіб надіслання судових повісток.
21.За таких обставин, неявка учасника справи не перешкоджає розгляду справи (частини 2 статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
22.Заявниця та її представник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
23.Згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27.12.2024 у справі № 295/19138/24, що набрало законної сили, ОСОБА_1 було заборонено перебувати в місці проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та наближатись до цього місця на відстань менше 0,5 км строком на шість місяців, який рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21.07.2025 у справі № 295/9217/25 продовжувався і закінчився 21.02.2026.
24. ОСОБА_2 неодноразово зверталась до органів поліції з приводу того, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу вчиняє психологічне насильство, що проявлялось у погрозах, залякуванні та агресії по відношенню до заявниці, що підтверджується копіями термінових заборонних приписів від 09.08.2025 та 11.08.2025 (а. с. 12, 13).
25.22.08.2025 працівниками поліції складено протокол серії ВАВ № 041900, за результатами розгляду якого 22.09.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні 17.08.2025 домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_2 (а. с. 16).
26.Згідно з постановою Богунського районного суду м. Житомира № 295/11275/25 від 01.10.2025 ОСОБА_1 також було визнано винним у вчиненні 11.08.2025 домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_2 та накладено на нього адміністративне стягнення.
27.Талонами-повідомленнями єдиного обліку № 2929 та 7559 від 05.03.2026 підтверджено, що заявниця зверталася 05.02.2026 та 19.02.2026 до Житомирського РУП № 1 з приводу порушення заінтересованою особою обмежувального припису.
28.Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудового розслідувань 03.04.2026 Житомирським РУП № 1 були внесені відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, а саме за висловлювання погроз вбивством відносно ОСОБА_2 , які остання сприймає за реальні.
29. 06.04.2026, 07.04.2026, 09.04.2026 та 11.04.2026 до Житомирського РУП № 1 надходили повідомлення ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 наблизився до її квартири, за місцем її проживання та камінцем розбив вікно, погрожує і вона потребує наряду поліції, що підтверджується талонами-повідомленнями єдиного обліку № 12552, 12554, 12555, 12684, 12882 та 13056.
30.Відповідно до копії термінового заборонного припису від 09.04.2026 ОСОБА_1 09.04.2026 близько 08:00 год за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство стосовно ОСОБА_2 .
31.До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07 лютого 2019 року Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. Згідно вказаного свідоцтва ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Житомирі, Україна, про що 07 лютого 2019 року складено відповідний актовий запис № 365. Батьками дитини зазначені: батько - ОСОБА_1 , громадянин України, мати - ОСОБА_2 , громадянка України (а.с.107).
32.Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 , № 01102/130/02/2275 від 08 серпня 2025 року солдат ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі по мобілізації в Збройних Силах України з 30 травня 2025 року у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.115).
33. До матеріалів справи долучено копію довідки військової частини НОМЕР_2 №01/02/130/02/1538 від 03 червня 2025 року. Зі змісту вказаної довідки солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проходить військову службу у Збройних Силах України на посаді стрільця-снайпера 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_2 . Станом на 03 червня 2025 року зазначений військовослужбовець безпосередньо бере участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, пов`язаних із захистом територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації, у н. п. Костянтинівка Донецької області (а.с.116).
34.Відповідно до листа військової частини НОМЕР_3 від 27 лютого 2026 року з ОСОБА_1 на звернення ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду щодо порушень правил військової дисципліни та попереджено про персональну відповідальність за можливі порушення законодавства та військової дисципліни.
Позиція апеляційного суду
35.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
36. Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.
Оцінка висновків суду першої інстанції
37.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1 - 5 статті 263 ЦПК України).
38.Апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог, дослідив всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи та дійшов правильного висновку про задоволення заяви.
39.Відповідно до пунктів 3, 8, 14, 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство включає, зокрема, психологічне насильство, що може проявлятися у словесних образах, погрозах, переслідуванні, залякуванні та інших діях, які викликають у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість або нездатність захистити себе. Обмежувальний припис є встановленим у судовому порядку заходом тимчасового обмеження прав кривдника чи покладення на нього обов`язків, спрямованим на забезпечення безпеки постраждалої особи.
40. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24, частинами другою, третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис є спеціальним заходом щодо протидії домашньому насильству, а рішення про його видачу або відмову у видачі приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає у визначенні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
41. Відповідно до статті 350-7 ЦПК України обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду.
42. Суд першої інстанції встановив, що обмежувальний припис щодо ОСОБА_1 вже застосовувався рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 грудня 2024 року та продовжувався рішенням цього ж суду від 21 липня 2025 року. Водночас після ухвалення вказаних судових рішень поведінка заінтересованої особи не змінилася, що підтверджується матеріалами справи, зокрема копіями термінових заборонних приписів, постановами суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства психологічного характеру, талонами-повідомленнями єдиного обліку про звернення заявниці до поліції, а також витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо повідомлення про погрози вбивством.
43.Такі докази у своїй сукупності підтверджують не лише наявність конфлікту між сторонами, а й існування обґрунтованих ризиків продовження або повторного вчинення домашнього насильства щодо заявниці. Тому висновок суду першої інстанції про систематичний характер поведінки заінтересованої особи та необхідність продовження обмежувального припису є обґрунтованим.
44. Суд апеляційної інстанції враховує, що суд першої інстанції встановив непоодинокий побутовий конфлікт між сторонами, а систематичну поведінку ОСОБА_1 , яка має ознаки продовження психологічного насильства щодо заявниці, що підтверджується сукупністю доказів, зокрема попередніми судовими рішеннями, терміновими заборонними приписами, постановами про притягнення до адміністративної відповідальності, талонами-повідомленнями єдиного обліку та витягом з ЄРДР. За таких обставин втручання у право апелянта на сімейне життя є пропорційним встановленим ризикам і виправданим необхідністю захисту прав та безпеки заявниці.
45.У постановах Верховного Суду, зокрема від 05 березня 2020 року у справі № 755/5273/19 та від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19, звернуто увагу на необхідність встановлення судами форм домашнього насильства, оцінки ризиків його продовження у майбутньому та перевірки достатності доказів. Вказані висновки не суперечать рішенню суду першої інстанції, оскільки суд у цій справі саме й оцінив наявні ризики повторного вчинення домашнього насильства та встановив, що подані заявницею докази підтверджують необхідність продовження обмежувального припису.
46.За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, належно оцінив надані докази, правильно застосував положення ЦПК України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а тому підстав для його скасування немає.
Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі
47.Доводи апеляційної скарги про те, що сторони припинили спілкування станом на момент звернення з апеляційною скарго, а тому необхідність у продовженні обмежувального припису відпала, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки оцінює законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції на момент його ухвалення.
48. Крім того, такі посилання не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки матеріали справи містять дані про неодноразові звернення заявниці до правоохоронних органів після попереднього продовження обмежувального припису, а також про факти порушення встановлених заборон і продовження психологічного тиску.
49.Посилання ОСОБА_1 на перебування на військовій службі також не є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки саме по собі проходження військової служби не спростовує встановлених судом обставин щодо попередньої поведінки апелянта, наявності судових рішень про застосування обмежувального припису, притягнення його до адміністративної відповідальності за домашнє насильство та існування ризиків повторного вчинення такого насильства. Доказів, які б переконливо спростовували обставини, встановлені судом першої інстанції, представником заінтересованої особи не подано.
50.Доводи апеляційної скарги про те, що продовження обмежувального припису порушує право на спілкування з малолітнім сином, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
51. Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Водночас таке право не є абсолютним, а втручання у його здійснення допускається, якщо воно передбачене законом, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, зокрема для захисту прав і свобод інших осіб.
52.У цій справі продовження обмежувального припису здійснене на підставі положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та статті 350-7 ЦПК України, тобто передбачене законом, має тимчасовий характер і спрямоване на захист прав, безпеки та психоемоційного стану постраждалої особи. Застосовані судом обмеження стосуються поведінки ОСОБА_1 щодо заявниці та мають на меті запобігання повторному вчиненню домашнього насильства, а не вирішення питання про позбавлення його батьківських прав чи остаточне припинення спілкування з дитиною.
53.Факт проживання дитини разом із заявницею не свідчить про неправомірність продовження обмежувального припису. Питання визначення способу участі батька у вихованні дитини, порядку побачень чи спілкування з нею може бути вирішене у передбаченому законом порядку, з урахуванням інтересів дитини та обставин, що стосуються безпеки всіх учасників таких правовідносин. Однак зазначене питання не є предметом розгляду цієї справи про продовження обмежувального припису та не може бути підставою для відмови у захисті постраждалої особи від домашнього насильства.
54.За таких обставин, доводи апеляційної скарги про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та найкращих інтересів дитини не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Застосовані судом обмежувальні заходи є передбаченими законом, мають тимчасовий характер, переслідують легітимну мету - захист заявниці від домашнього насильства та є необхідними і пропорційними для запобігання його повторному вчиненню.
55.Між тим такі заходи не вирішують питання щодо прав та обов`язків ОСОБА_1 як батька спільної дитини, не позбавляють його батьківських прав і не перешкоджають йому реалізовувати чи захищати їх у порядку, встановленому законом, якщо він вважає, що вони порушені.
56.Посилання в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду не спростовують правильності рішення суду першої інстанції, оскільки оцінка ризиків домашнього насильства здійснюється з урахуванням конкретних обставин кожної справи та на підставі досліджених у ній доказів. Така оцінка має індивідуальний характер, а тому правові висновки, зроблені судами в інших справах за відмінних фактичних обставин, не можуть бути автоматично застосовані до спірних правовідносин.
57.Доводи апеляційної скарги про незаконність розгляду справи за відсутності заінтересованої особи апеляційний суд відхиляє. Неявка заінтересованої особи, яка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви про видачу обмежувального припису. Такий підхід зумовлений особливостями цієї категорії справ, які пов`язані із захистом особи від домашнього насильства та потребують невідкладного судового реагування для забезпечення ефективного захисту прав і безпеки постраждалої особи.
58.Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 проходить військову службу та бере участь у захисті територіальної цілісності й державного суверенітету України, що безумовно заслуговує на повагу та належне визнання. Разом із тим зазначена обставина не є такою, що має визначальне значення для вирішення цієї справи. Предметом судового розгляду є наявність підстав для застосування обмежувального припису, а тому проходження військової служби підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, що стосуються обставин домашнього насильства, оцінки ризиків його повторного вчинення та необхідності застосування відповідних заходів захисту. Саме по собі проходження військової служби не спростовує встановлених судом обставин і не виключає можливості застосування передбачених законом заходів захисту постраждалої особи за наявності визначених законом підстав.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
59. Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
60.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
61.Оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції, які є наслідком повного та всебічного встановлення обставин справи, правильного тлумачення та застосування норм матеріального права з дотримання норм процесуального права, апеляційний суд уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
62.Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
63.Оскільки судове рішення в оскарженій частині суд апеляційної інстанції вирішив залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, то підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
64. Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилипчук Юрій Геннадійович, залишити без задоволення.
2.Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 21 квітня 2026 року у справі №295/5023/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Підстави, строк, порядок касаційного оскарження, а також вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначенні статтями 389 - 392 ЦПК України.
Судді
О. О. Бондар (головуючий)
А. М. Шевчук
Т. М. Павицька
Повний текст судового рішення складено 04 серпня 2026 року.