Справа № 352/737/26
Провадження № 22-ц/4808/1244/26
Головуючий у 1 інстанції ГРИНЬКІВ Д. В.
Суддя-доповідач Бойчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої пенсії, за апеляційною скаргою представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Тисменицького районного суду від 18 травня 2026 року під головуванням судді Гриньків Д.В у м. Івано-Франківську,
в с т а н о в и в:
Представник позивача 25.03.2026 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої пенсії.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_2 , яка перебувала на обліку у Головному управлінні ПФУ в Івано-Франківській області ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Відповідач 14.06.2024 звернувся до позивача за виплатою допомоги на поховання за померлою ОСОБА_2 . Вказує, що виплата пенсії ОСОБА_2 проводилася за червень 2024 року та була виплачена раніше за дату надходження інформації про смерть пенсіонера. Розмір зайво виплаченої пенсії становить 4769,38 грн. Позивачем направлялась претензія відповідачу для добровільного повернення безпідставно отриманої пенсії, однак станом на березень 2026 року відповідач пенсію не повернув.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно отриману суму пенсії за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 в розмірі 4 769,38 грн.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Зазначає, що в ході звірки протоколу ДРАЦС та ППВП, який надійшов 05.06.2024 встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видане Свідоцтво про смерть 21.05.2024 Серія НОМЕР_1 , в якому зазначено номер актового запису про смерть - 36.
Оскільки, встановлена дата виплати пенсії ОСОБА_2 раніша за дату надходження інформації про смерть пенсіонера, то пенсію за червень 2024 в сумі 4786,26 грн було перераховано до банківської установи АТ «Ощадбанк».
Зайво виплачена пенсія після смерті ОСОБА_2 за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 склала 4769,38 гривень.
14.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою про виплату допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 .
25.07.2024 ОСОБА_1 Головним управлінням було направлено листа № 0900-0403-8/41259 щодо факту виникнення переплати та можливості її погашення.
Однак, станом на березень місяць 2026 року по особовому рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_2 обліковується переплата пенсії на суму 4769,38 грн, яка в добровільному порядку не відшкодована.
Також представник вказує на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказує, що доказів про набуття відповідачем коштів у розмірі 4786,26 грн у результаті рахункової помилки позивача матеріали справи не містять, на такі обставини сторони не посилаються.
Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перебувала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
В ході звірки протоколу ДРАЦС та ППВП, який надійшов 05.06.2024 встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видане Свідоцтво про смерть 21.05.2024, Серія НОМЕР_1 , в якому зазначено номер актового запису про смерть - 36.
Встановлена дата виплати пенсії ОСОБА_2 є ранішою за дату надходження інформації про смерть пенсіонера, то пенсію за червень 2024 в сумі 4 786,26 грн було перераховано до банківської установи АТ «Ощадбанк».
Зайво виплачена пенсія після смерті ОСОБА_2 за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 склала 4 769,38 гривень.
ОСОБА_1 14.06.2024 звернувся до Головного управління із заявою про виплату допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 .
Для запобігання переплати пенсії 07.06.2024 направлено листа щодо повернення коштів за травень 2024 до АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 .
Від АТ «Ощадбанк» 25.07.2024 надійшла відповідь про повернення коштів у межах залишку на рахунку в сумі 16,88 гривень.
ОСОБА_1 . Головним управлінням 25.07.2024 направлено листа № 0900-0403-8/41259 щодо факту виникнення переплати та можливості її погашення.
Також ОСОБА_1 . Головним управлінням 17.09.2024 направлена претензія № 09000901-8/49702 на відшкодування зайво виплаченої пенсії в розмірі 4 769,38 грн .
Станом на березень місяць 2026 року по особовому рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_2 обліковується переплата пенсії на суму 4 769,38 грн, яка в добровільному порядку не відшкодована.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки зазначені у позові доводи не підтверджені належними доказами та матеріалами справи.
Посилання на те, що ОСОБА_1 звернувся 14.06.2024 року із заявою про виплату допомоги на поховання пенсіонера ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не підтверджує безумовно отримання відповідачем суми переплаченої пенсії у розмірі 4786,26 грн.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).
Особа, відповідно до ч. ст. 1212 ЦК України, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі наявності недобросовісності з боку набувача виплати.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні умови, за наявності яких відповідно до вимог ЦК України та ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду і вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідаючи вимогам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Згідно із статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому випадку суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
Відповідно правового висновку Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року (справа №686/26486/14-а) зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, є зокрема подання документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані за умови зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, або подання страхувальником недостовірних даних.
Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили таких зловживань з боку пенсіонера чи інших осіб, які б діяли в її інтересах.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. 367,374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області залишити без задоволення.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18.05.2026 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову складено 4 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин