Справа № 343/546/26
Провадження № 22-ц/4808/1492/26
Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.
Суддя-доповідач Девляшевський
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду в складі судді Андрусіва І.М., ухвалене 27 травня 2026 року в м. Долині Івано-Франківської області, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У березні 2026 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 01 травня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1548-2505, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 8500,00 грн на строк 365 днів з базовим періодом 28 днів зі відсотковою ставкою 1% в день протягом перших 180 днів, та 0,74% з 181 календарного дня і до закінчення строку дії договору. Сторонами погоджено, що комісія за видачу кредиту становить 15% від суми кредиту.
Відповідно до додаткових угод до договору про відкриття кредитної лінії № 1548-2505 від 01.05.2025 року сторони погодили надання позичальнику додаткових кредитних коштів, а саме: за Додатковою угодою № 1 від 14.05.2025 року - 5 000,00 грн, № 2 від 20.05.2025 року - 1 000,00 грн, № 3 від 30.05.2025 року - 600,00 грн, № 4 від 31.05.2025 року - 700,00 грн, № 5 від 10.06.2025 року - 5 600,00 грн.
Кредитодавець умови договору виконав та перерахував кредитні кошти на платіжну картку позичальника.
Натомість ОСОБА_1 всупереч умов кредитного договору належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, внаслідок цього утворилась заборгованість, яка станом на 12 березня 2026 року становить 52 990,63 грн, з яких: 14 965,30 грн - заборгованість за кредитом; 26 290,33 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 10 700,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу, 1 035,00 - заборгованість по комісії.
Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість.
Рішенням Долинського районного суду від 27 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" заборгованість за кредитним договором №1548-2505 від 01.05.2025 у розмірі 42 290, 63 грн та 2 124, 86 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт погодження ОСОБА_1 отримання додаткових грошових коштів, зокрема додаткові угоди чи інші правочини, укладені між сторонами, відповідно до умов яких сторони досягли б згоди щодо збільшення розміру кредиту. Відповідно у позивача були відсутні правові підстави включати відповідні суми до розрахунку заборгованості. Зазначає, що тіло кредиту повинно становити 8500,00 грн.
Вказує, що товариство не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу, та за які встановлена комісія за обслуговування кредиту. А тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (нарахування комісії за оформлення кредиту) є нікчемним відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Проте, ОСОБА_1 сплатила в рахунок погашення комісії 2 175,00 грн, які, на думку представника скаржниці, підлягає врахуванню як часткове погашення основної суми заборгованості.
Вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо виконання умов кредитного договору та перерахунку кредитних коштів на рахунок позичальника за вказаним договором. Зокрема відсутній договір про надання послуг з приймання та переказу платежів, який мав би бути укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «ФК «Контрактовий дім» і містити умови про доручення останній та за відповідну плату здійснювати переказ коштів з використанням Реєстру виплат на користь отримувачів. Крім цього, відсутня можливість ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідача, оскільки повна інформація щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку ОСОБА_1 позивачем не надана.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зазначає, що відповідач попередньо ознайомився з договором, Правилами надання споживчих кредитів та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1548-2505 відповідно до Методики Національного банку України, що є графіком платежів за Договором, які складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови. Відповідач підписав кредитний договір №1548-2505 від 01.05.2025 року відповідно до розділу 13 договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором A7214, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. Отже, кредитний договір № 1548-2505 від 01.05.2025 року укладений у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».
Представник позивача посилався на те, що ТОВ «УКР Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ по рахунку відповідача у тому числі виписки по рахунку є неможливим. Отже, первинними документами саме з метою доказування можна вважати будь-який документ, що підтверджує реальність здійснення господарської операції.
Позивач звертає увагу, що кредитні кошти були перераховані ним саме у відповідності з умовами кредитного договору та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача.
Також включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, що регулює відносини, що склалися між сторонами.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з того, що кредитний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі і відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов. Кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, а саме щодо суми та періоду надання кредиту і розміру процентної ставки, порядку надання і погашення кредиту, відповідальності за порушення умов договору. Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом відповідають умовам укладеного між сторонами договору та зазначеним нормам права, а також вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Нарахування комісії у розмірі 15% від суми кредиту та її стягнення кредитором не суперечить закону, а тому комісії у загальному розмірі 1 035 грн слід стягнути із відповідачки на користь позивача. Суд вважав, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки 10 700 грн відсотків, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, не підлягають задоволенню і такі підлягають списанню позивачем.
Колегія суддів погоджується із такими висновками, враховуючи наступне.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 01 травня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1548-2505 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.ua), який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 13-18).
Пунктом 2.2 зазначеного договору передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору розмір кредиту - 8 500,00 грн; дата надання/видачі кредиту 01.05.2025.
Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірника договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту (п. 4.6 Договору).
Згідно з пунктом 4.7 договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом; тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.
Пунктом 4.10 договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом за кожен день корисування кредитм, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.
Комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми наданого кредиту (п. 4.11 договору).
Згідно з пунктів 4.14 договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 30 квітня 2026 року. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Згідно із додатковими угодами до договору про відкриття кредитної лінії №1548-2505, від 14.05.2025, 20.05.2025, 30.05.2025, 31.05.2025 та 10.06.2025, які підписані відповідачкою електронним підписом - одноразовим ідентифікатором (а.с. 48-49, 50-51, 52-53, 54-55, 56-57), їй було надано ще 5 000 грн., 1 000 грн., 600 грн., 700 грн і 5 600 грн.
Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту (а.с. 58), на банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 було перераховано: 8 500 грн., 5 000 грн., 1 000 грн., 600 грн., 700 грн та 5 600 грн.
Відповідно до пункту 2.11. Додаткової угоди №5 від 10.06.2025 сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 днів з дати укладення цієї Додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за договором становить: 405 днів, а строк дії договору визначається у порядку, передбаченому договором.
Згідно із розрахунком заборгованості, загальний розмір такої становить 52 990,63 грн., яка складається із: 14 965,30 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26 290,33 грн - заборгованість за відсотками, 1 035 грн - комісія, 10 700 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким,що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору,укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За таких обставин суд вважає, що між сторонами 01 травня 2025 року укладений договір про відкриття кредитної лінії №1548-2505 (з подальшими змінами) був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами статей 6 , 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надало відповідачу грошові кошти у розмірі 21400,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, а саме довідкою від ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів EasyPay та довідкою про перерахування суми кредиту.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи зміст кредитного договору слід дійти висновку, що ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору була обізнана щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Стороною відповідача не надано належних доказів не надходження кредитних коштів на свій рахунок та доказів на спростування обставин, на які посилається позивач у позовній заяві. Більше того, як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 погашала кредитну заборгованість 08.05.2025 на суму 7000,00 грн, 18.05.2025 на суму 1691 грн,, 25.05.2025 на суму 1821,90 грн, 10.07.2025 на суму 2500,54 грн, 06.02.2026 на суму 3700 грн.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 14 965,30 грн заборгованості за тілом кредиту та 26 290,33 грн заборгованості за процентами, оскільки наданий позивачем розрахунок підтверджує як факт виникнення заборгованості, так і її розмір.
Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19(провадження № 14-44цс21) вказано, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.
Апеляційний суд, з огляду на вказані положення законодавства України, чинного на час укладення договору кредиту між сторонами, вважає законним право кредитора встановлювати, зокрема, комісію за здійснення операції по видачі кредиту, як передбачено умовами договору про відкриття кредитної лінії №1548-2505.
З урахуванням зазначеного, висновки суду щодо правомірності нарахування кредитором комісії за видачу кредиту є обгрунтованими та відповідають вимогам Закону
З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду від 27 травня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Луганська
Є.Є. Мальцева