Справа № 338/787/23
Провадження № 22-ц/4808/1564/26
Головуючий у 1 інстанції Куценко О. О.
Суддя-доповідач Максюта
У Х В А Л А
03 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі судді Максюти І.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності та поділ спільного майна подружжя,
в с т а н о в и в:
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2026 року задоволено частково позов представника адвоката Бігун В.П., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності та поділ спільного майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на автобус ПАЗ 32053, державний номерний знак НОМЕР_1 , в порядку поділу спільного майна подружжя.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
01 липня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу на рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку.
Однак, в порушення вимог пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України скаржником не сплачено судовий збір та не зазначено підстав звільнення від його сплати відповідно до закону.
Згідно пункту 1.6 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлено в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
При цьому за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру ( частина 3 статті 6 цього Закону).
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги рішення суду оскаржено як щодо вимоги немайнового характеру - визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, так і вимоги майнового характеру про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності та поділ спільного майна подружжя.
Зі змісту положень п. 2 ч.1 ст. 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності та поділ спільного майна подружжя - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Оскільки із матеріалів поданої апеляційної скарги не вбачається ціни позову (відсутнє визначення вартості спірного майна), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру, у зв`язку з чим апелянт при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, майнова оцінка нерухомого майна або інші належні докази).
Також ОСОБА_1 заявила вимогу немайнового характеру про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви фізичною особою немайнового характеру слід сплати 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становив 2684,00 грн.
Згідно з п. 6 ч.2. ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відтак розмір судового збору за вказану немайнову вимогу становить 1610,4 грн (2684х0,4х150%).
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати докази вартості житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , самостійно обчислити розмір судового збору щодо вимоги про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя та окремо вимогу немайнового характеру і сплатити загальну суму судового збору.
Судовий збір слід сплатити за реквізитами: отримувач: ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ Ів.-Фр./ 22030101, код ЄДРПОУ: 37951998, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку - [рахунок приховано], наявність відомчої ознаки: «80» Апеляційні суди, назва суду: Івано-Франківський апеляційний суд.
При цьому, при заповненні платіжного документа у графі «Код платника» слід зазначити: *;101;_________ (ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв`язку з релігійними переконаннями, зазначити паспортні дані); судовий збір, за позовом _________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Івано-Франківський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
На підтвердження сплати судового збору оригінал квитанції необхідно надати апеляційному суду.
З огляду на наведене, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху, надавши строк для усунення вказаних недоліків - сплатити судовий збір або зазначити підстави звільнення від його сплати відповідно до закону та надати відповідні докази.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2026 року залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз`яснити скаржнику, що у разі не виправлення недоліків апеляційної скарги протягом вказаного терміну апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Максюта