Справа № 338/346/26
Провадження № 22-ц/4808/1224/26
Головуючий у 1 інстанції Рибка Л. Я.
Суддя-доповідач Мальцева
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Василишин Л.В., Девляшевського В.А.,
секретар Гудяк Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" на заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2026 року, ухвалене судом у складі головуючої судді Рибки Л. Я. у с. Богородчани, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у с т а н о в и в:
09 березня 2026 року представник позивача ТОВ "Кошельок" Гурський Г.Ю. через систему "Електронний суд" подав до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №[номер приховано]-453559 від 03 вересня 2021 року в сумі 10 902 грн 37 коп., судових витрат та витрат на правову допомогу.
Позов обґрунтований тим, що 03 вересня 2021 року відповідач за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/) уклав з ТОВ "Кошельок" договір №[номер приховано]-453559 про надання коштів у кредит, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.
Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ "Кошельок" взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту становить 7 000 грн, початковий строк кредитування становить
29 днів, дисконтна відсоткова ставка - 1,2 % на добу за початковий строк кредитування (лояльний період), базова процентна ставка становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору, та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав в особистому кабінеті як банківська картка, на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно з договором №[номер приховано]-453559 від 03 вересня 2021 року.
Відповідач умови фінансового договору належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти на загальну суму 6 505 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Враховуючи вищевикладене у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість станом на дату подання позову, яка становить 10 902 грн 37 коп. і складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 851 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 7 051 грн 37 коп.
Посилаючись на викладене та те, що відповідач має непогашену заборгованість за вищевказаним договором в загальному розмірі 10 902 грн 37 коп., позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість.
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області заочним рішенням від 24 квітня 2026 року позов ТОВ "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кошельок" заборгованість за договором № [номер приховано]-453559 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 03 вересня 2021 року у розмірі 2 931 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 715 грн 65 коп та 4 000 грн витрат на правничу допомогу.
В решті позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник ТОВ "Кошельок" звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийнято із порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ідентифікація відповідача на веб-сайті позивача здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки. Договір укладено сторонами в порядку, що відповідає Закону України "Про електронну комерцію", крім того, сторони досягли згоди з усіх істотних умов правочину. Договір є укладеним з моменту перерахування кредиту на картку, що зазначив відповідач. Доказів протилежного відповідач не надав, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Також відповідачем не надано суду доказів про те, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання Договору, у момент укладення йому не належав та використовувався іншою особою без його відома чи доручення, що Договір укладено іншою особою за відсутністю його волевиявлення. У матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодінням його персональними даними, що також доводить чинність Договору. Також у справі відсутні відомості про припинення дії Договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку. Таким чином, Договір на час вирішення спору є обов`язковим для сторін і правомірним у розумінні статті 204 ЦК України.
Отже, вказує, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором, надіславши гроші на банківську картку, яку зазначив відповідач (факт перерахування кредиту підтверджено доданими до позовної заяви повідомленням через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» було проведено успішне зарахування на карту клієнта коштів у розмірі 7000 грн та листом про підтвердження платежу ТОВ "ТАС ЛІНК", що підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними). Таким чином, відповідач прийняв ці гроші та використав їх на свої потреби.
Щодо нарахованих процентів після закінчення лояльного періоду апелянт вказує, що суд у своєму рішенні встановив укладення між сторонами Договору, за умовами якого кредит надавався строком на 29 (діб) днів, початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця грошових коштів. В Договорі цей період визнаний як Лояльний (п. 2.1. Договору). У пункті 3.6. Договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування Кредитом. При цьому зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду (п.3.7 Договору). З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 803 ( вісімсот три ) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним. (п.3.8. Договору). Таким чином, сторони Договору погодили продовження строку користування кредитом до 119 днів з моменту укладення Договору (29 днів плюс 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов Договору процентів за користування кредитом. Тобто строк кредитування з 02.10.2021 року до 30.12.2021 року, є погодженим сторонами Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, до спливу Лояльного періоду у 29 днів відповідач не повернув кредит та не сплатив проценти за користування кредитом, що підтверджується доданим до позовної заяви детальним розрахунком заборгованості. Тобто відповідач продовжив користуватися кредитом після закінчення Лояльного періоду, що за Договором є відкладальною обставиною. При цьому апелянт вказує, що позичальник, який не повернув кредит до спливу Лояльного періоду, ніяким чином не порушив Договір (відтак не йдеться про відповідальність), він продовжив користуватися кредитом, але на інших умовах і саме про це домовились сторони Договору.
Суд першої інстанції проігнорував та не надав оцінки доводам позивача щодо подовження періоду користування кредитом внаслідок настання відкладальної обставини. Таким чином, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального і порушив норми процесуального права та безпідставно дійшов висновку про сплив строку кредитування після закінчення Лояльного періоду.
Щодо відшкодування витрат на професійну правову допомогу зазначає, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 10 000 грн були доведені, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також позивачем дотримані критерії розумності їх вартості.
Просить скасувати оскаржене заочне рішення в частині відмови, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 364871 0516-453559 від 03.09.2021 в розмірі 10 902,37 грн., що складається з: заборгованості за сумою кредиту - 3 851,00 грн; заборгованості за відсотками - 7 051,37 грн. ;стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн за подання позову, витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 3633,60 грн за подання апеляційної скарги, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн за подання апеляційної скарги.
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Суд встановив, що між ТОВ "Кошельок" та відповідачем ОСОБА_1 03 вересня 2021 року укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №[номер приховано]-453559, який підписано відповідачем 03 вересня 2021 року електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 9001 (а.с. 11 зворот-16).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 7 000 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту споживчий кредит (п. 1.2.).
Згідно з п. 1.3.2. договору проценти за користування кредитом складають 2 520 грн, які нараховуються за ставкою 1,20 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.3.3.). Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду (п. 1.3.3.1.). Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.3.4., 3.5., 3.6. цього договору (п. 1.4.).
Кредит надається строком на 29 днів, початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця (п. 2.1.).
Сторони погодили, що встановлений в п. 2.1. договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (п. 2.2.). Кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит в строк не пізніше 2 (дві доби) банківських днів від дати підписання цього договору. Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього договору (п. 2.3.). Кредит надається позичальнику, згідно з його заявкою, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці (2.4.).
Відповідно до п. 3.1. договору проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом. Нарахування процентів за цим договором здійснюється з урахуванням числа днів у календарному році (вихідних, святкових та неробочих днів включно) (п. 3.2.). Сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до цього договору (п. 3.3.).
Відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" сукупна вартість кредиту для позичальника ( у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є додатком цього договору, становить 9 520 грн, або 136% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 2 520 грн, або 36% від суми кредиту (п. 3.4.).
Згідно з п. 3.5. договору сторони погоджуються що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлений п. 2.1. договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п. 3.4. договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2% (два цілих два десятка процента) за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1. договору.
Відповідно до п. 3.6. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду (п. 3.7.).
З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 (вісімсот три) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми кредиту з кожен день користування ним (п. 3.8.).
З наступного дня після закінчення Лояльного періоду у відповідності до положень
ч. 2 ст. 625 ЦК України, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю сплачувати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 (три) проценти річних від простроченої суми (п. 3.9.).
Позивачем долучено графік розрахунків, яким встановлюється періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, а також вказано, що сукупна вартість кредиту за дисконтною ставкою складає 34,8% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 2 436 грн (у грошовому вираженні) та включає в себе: проценти за користування кредитом у розмірі 1,2% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 84 грн (у грошовому виразі); суму кредиту у розмірі 7 000 грн (у грошовому вираженні) (а.с. 16 зворот).
У графіку розрахунків зазначено: в графі "Дата видачі кредиту" - 03 вересня 2021 року, "Кількість днів у розрахунковому періоді" - 29 днів, "Види платежів за кредитом": "сума кредиту за договором/погашення суми кредиту"- 7 000 грн, "проценти за користування кредитом" 34,8 грн.
У паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним одноразовим ідентифікатором зазначено строк кредитування 29 днів, сума/ліміт кредиту
7 000 грн (п. 3. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.(а.с.10-11). Підписання паспорта споживчого кредиту відповідач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.
Також позивачем до матеріалів справи додано візуальну форму, щодо послідовності дій клієнта, де зазначено, що відповідачем ОСОБА_1 03 вересня 2021 року о 19:46:28 здійснено вхід в особистий кабінет, погоджено заявку на кредит, підтверджено платіжну картку, запит формування одноразового ідентифікатора для підписання договору, а саме відправлення в смс-повідомленні на номер телефону клієнта одноразового ідентифікатора 9001 та 03 вересня 2021 року о 19:49:30 відповідачем підписано договір (а.с. 19).
Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором №[номер приховано]-453559 від 03 вересня 2021 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту всього видано кредиту 7 000 грн, нараховано % в межах лояльного періоду за кредитом 84 грн, нараховано % за продовжений строк користування позикою починаючи з 02 жовтня 2021 року на загалну суму 7 971 грн 37 коп., всього сплачено відповідачем 6 505 грн, з них: 3 149 грн за кредитом, 3 356 грн по відсотках. Загальний залишок заборгованості згідно з кредитним договором складає 10 902 грн 37 коп., з яких: 3 851 грн заборгованість за кредитом, 7 051 грн 37 коп. заборгованість за процентами (а.с.20-21).
Відповідно до повідомлення ТОВ "ТАС ЛІНК" 09 вересня 2021 року через платіжну систему ТОВ "ТАС ЛІНК" проведено успішне зарахування на карту клієнта номер 537541хххххх3233, дата: 03-09-2021 19:49:33, сума операції: 7000 грн, номер ID транзакції 41159464-098d-4ee2-904a-6132521bc332, опис замовлення: видача кредитних коштів за договором №[номер приховано]-453559 (а.с.22).
На виконання ухвали суду від 11 березня 2026 року АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" листом №БТ/Е-12147 від 06 квітня 2026 року повідомило, що на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 було зараховано платіж у сумі
7 000 грн від ТОВ "Кошельок" (а.с. 41).
Відповідно до виписки по рахунку за період з 03 вересня 2021 року по 01 жовтня 2021 року здійснено переказ коштів 03 вересня 2021 року о 19:49:32 у сумі 7 000 грн
(а.с. 43-48).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції врахував те, що вказаний договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами договору надання грошових коштів у позику, відтак задовольнив позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту. Разом з тим суд провів власний розрахунок і встановив, що нарахування процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором №[номер приховано]-453559 від 03 вересня 2021 року необхідно проводити із відсоткової ставки 1,2%, яка обмежується 29 днями та їх загальний розмір становить 2 436 грн (7000х1,2%х29днів). Оскільки відповідачем сплачено 3 356 грн на погашення заборгованості за процентами, а розмір нарахованих процентів за користування кредитом строком 29 днів становить 2 436 грн, тому кошти в розмірі 920 грн (3356-2436) є переплатою по сплачених процентах за користування кредитом. Враховуючи те, що відповідачем переплачено проценти за користування кредитом на суму 920 грн, то суд таку різницю відніс на зарахування заборгованості за тілом кредиту, яке в результаті становить 2931 грн.
Перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до такого висновку.
Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Положення частини першої статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ «Кошельок» має право грошової вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитом, у зв`язку з невиконанням ним зобов`язань за договором.
Факт укладення зазначеного договору відповідачем не заперечувався.
Разом із тим предметом апеляційного перегляду є виключно правомірність нарахування позивачем процентів після закінчення погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним лише за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.
До таких істотних умов кредитного договору належать, зокрема, предмет договору, розмір кредиту, строк кредитування, порядок його повернення, розмір процентної ставки та порядок сплати процентів.
Саме ці умови сторони погодили при укладенні договору 03 вересня 2021 року, а також конкретизували їх у Додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пункту 2.1 договору кредит надано строком 29 днів, тобто з 03 вересня 2021 року по 01 жовтня 2021 року включно.
У цьому ж пункті сторони визначили зазначений строк як лояльний період.
Пунктом 2.2 договору сторони окремо погодили спеціальний механізм продовження строку кредитування. Таке продовження не є автоматичним, а поставлене у залежність від вчинення позичальником конкретної дії сплати протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
Таким чином, саме пункт 2.2 договору визначає єдиний погоджений сторонами порядок продовження строку кредитування.
Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідач жодних дій, передбачених пунктом 2.2 договору, не вчинив, проценти у межах лояльного періоду не сплатив, а відтак передбачені договором умови для продовження строку кредитування не настали.
Тобто, матеріали справи не містять доказу того, що відповідач виконав вимоги пункту 2.2 договору. Навпаки, із детального розрахунку заборгованості, наданого самим позивачем, убачається, що платежів протягом лояльного періоду відповідач не здійснював.
Отже, погоджені сторонами договірні умови, необхідні для продовження строку кредитування, не настали.
Відповідачем було здійснено часткові погашення 02.10.2021, 04.10.202, 05.10.2021, 06.10.2021, 18.10.2021, тобто, сплата коштів відбулася після закінчення лояльного строку кредитування, що не свідчить про продовження строку кредитування.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів не може погодитися із доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно визначив строк кредитування. Такі доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні змісту укладеного сторонами кредитного договору, вибірковому застосуванні окремих його положень без урахування інших умов договору, які регулюють ті самі правовідносини, а також не відповідають вимогам цивільного законодавства щодо тлумачення правочинів та виконання договірних зобов`язань.
Разом із тим основним доводом апеляційної скарги є посилання позивача на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахував положення пункту 3.6 договору та дійшов помилкового висновку про закінчення строку кредитування 01.10.2021 року.
Апелянт зазначає, що положеннями пункту 3.6 договору сторони погодили виникнення відкладальної обставини у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі неповернення кредиту після закінчення лояльного періоду строк користування кредитом автоматично продовжується ще на дев`яносто календарних днів, у зв`язку із чим загальний строк кредитування становить 119 днів.
Саме такий спосіб дослідження договору повністю відповідає вимогам статті 213 Цивільного кодексу України.
Апеляційний суд звертає увагу, що розділ 2 договору має назву «Строк кредитування» та спеціально врегульовує саме питання визначення строку користування кредитом.
Зокрема, пунктом 2.1 договору сторони прямо погодили, що кредит надається строком на двадцять чотири календарні дні.
Цей строк сторонами визначено як лояльний період.
У пункті 2.2 договору сторони окремо врегулювали питання його продовження.
З аналізу змісту цього пункту вбачається, що продовження строку кредитування поставлено у залежність від виконання позичальником визначеної договором умови, а саме сплати протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
Колегія суддів вважає, що саме положення розділу 2 договору мають пріоритетне значення при вирішенні питання про визначення строку користування кредитом, оскільки вони безпосередньо регулюють відповідні правовідносини.
Натомість пункт 3.6 договору міститься вже у зовсім іншому розділі договору.
Цей розділ регламентує порядок нарахування процентів, порядок їх сплати, відповідальність позичальника та фінансові наслідки невиконання ним своїх зобов`язань.
Тобто зміст цього розділу свідчить, що він визначає порядок виконання вже існуючого кредитного зобов`язання.
Саме тому положення пункту 3.6 договору не можуть тлумачитися як такі, що автоматично змінюють істотну умову договору щодо строку кредитування, яка вже була визначена сторонами у розділі 2 договору та конкретизована у Додатку № 1.
Відповідно до пункту 2.1 договору строк кредитування становить 29 днів.
При укладенні договору сторони одночасно підписали Додаток № 1 до договору Графік розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.
У зазначеному графіку сторони ще раз підтвердили свої домовленості щодо строку кредитування.
Зокрема, у графіку прямо визначено: - дата видачі кредиту 03.09.2021 року; - дата остаточного платежу 01.10.2021 року; - кількість календарних днів користування кредитом 29 днів; - загальна вартість кредиту 9436,00 грн.
Графік розрахунків є невід`ємною частиною договору. Він був погоджений сторонами одночасно із самим договором. Саме у ньому сторони остаточно визначили кінцеву дату виконання основного зобов`язання.
Жодного посилання на строк користування кредитом та будь-якого нового графіка платежів після 01.10.2021 року договір не містить.
Розрахунок заборгованості, складений позивачем уже після виникнення спору, не може змінювати умови договору чи доповнювати їх новими положеннями, які не були погоджені сторонами під час укладення правочину.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що пункт 3.6 договору автоматично продовжив строк кредитування після 01.10.2021 року, не ґрунтуються на системному аналізі умов договору, суперечать його змісту в цілому, не узгоджуються з положеннями розділу 2 договору, Додатком № 1 до нього та фактично зводяться до вибіркового тлумачення окремої умови договору без урахування інших його положень.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що погоджений сторонами строк користування кредитом закінчився 01.10.2021 року, а тому після цієї дати відсутні договірні підстави для нарахування процентів як плати за користування кредитом.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні процентів за період після закінчення Лояльного періоду, порушив принцип pacta sunt servanda («договорів необхідно дотримкуватись»), неправильно застосував статті 525, 526 та 629 Цивільного кодексу України.
Такі доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному розумінні як змісту укладеного сторонами договору, так і положень цивільного законодавства України, що регулюють виконання договірних зобов`язань.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зміст наведених норм свідчить, що обов`язковими для сторін є саме ті умови договору, які були взаємно погоджені під час його укладення, а виконання договору повинно здійснюватися відповідно до всіх його положень у їх взаємному зв`язку. Водночас зазначені норми не можуть тлумачитися як такі, що надають одній зі сторін право після укладення договору самостійно визначати його зміст або поширювати дію окремих умов договору за межі погодженого сторонами строку їх застосування.
Саме тому принцип pacta sunt servanda означає обов`язковість виконання договору в тому вигляді, в якому його уклали сторони, а не можливість застосування окремих його положень без урахування інших погоджених сторонами умов.
Як правильно встановив суд першої інстанції, при укладенні договору №[номер приховано]-453559 від 03 вересня 2021 року сторони погодили істотні умови кредитного договору, зокрема суму кредиту, розмір процентної ставки та строк кредитування.
Відповідно до пункту 2.1 договору кредит надано строком на 29 дніі, тобто з 03.09.2021 року по 01.10.2021 року включно. Такі самі умови закріплені й у Додатку № 1 Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.
Отже, суд першої інстанції правильно виходив із того, що саме зазначені умови відображають дійсну домовленість сторін. При цьому суд не змінив умов договору та не визнав недійсним жодного його положення, а застосував їх у тому змісті, в якому вони були погоджені сторонами. Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував статтю 629 Цивільного кодексу України, забезпечивши виконання договору відповідно до його змісту, а не до одностороннього тлумачення позивача.
Водночас, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо правомірності нарахування процентів у розмірі 7 051,37 грн.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України проценти нараховуються у розмірі та порядку, визначених договором. Як правильно встановлено судом, строк кредитування закінчився 01.10.2021 року, а доказів його продовження матеріали справи не містять.
Отже, нарахування процентів за період з 02.10.2021 року по 30.10.2021 року здійснено поза межами погодженого сторонами строку кредитування, тому підстави для їх стягнення відсутні.
Посилання апелянта на статті 525, 526 та 629 Цивільного кодексу України не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки зазначені норми зобов`язують сторони виконувати саме ті умови договору, які були ними погоджені, а не ті, які одна зі сторін тлумачить на власну користь після виникнення спору.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, надав належну правову оцінку умовам кредитного договору, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача процентів, нарахованих після закінчення погодженого сторонами строку кредитування.
Доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б спростовували правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, а зводяться переважно до незгоди позивача з наданою судом оцінкою умов кредитного договору та до переоцінки вже досліджених доказів.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування чи зміни в межах доводів апеляційної скарги, визначених частиною першою статті 367 ЦПК України, відсутні.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є посилання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" залишити без задоволення.
Заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.
Судді Є.Є. Мальцева
Л.В. Василишин
В.А. Девляшевський