ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 541/4645/25 Номер провадження 22-ц/814/2713/26 Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В. А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Панченка О. О.
при секретарі Коротун І. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 03 березня 2026 року, ухвалене суддею Бондарь В. А., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування, -
В С Т А Н О В И В:
01.12.2025 ПрАТ «СК «АРКС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС» суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 17 664,57 грн та витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3 028 грн.
Позов мотивований тим, що 14.08.2024 близько 08 години 05 хвилин по вул. Миропільська, 1, у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «TOYOTA CAMRY», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та транспортного засобу «MAN TGX 18.460», державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.09.2024 у справі №755/14456/25 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля «MAN TGX 18.460», державний номерний знак НОМЕР_2 , були застраховані договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №21077Гаг4д від 04.03.2024 та додаток №2 до договору №21077Га4д від 04.03.2024 добровільного страхування наземного транспорту. Страхувальник звернувся до позивача з заявою про подію та на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу від 14.08.2024. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №АRX4280329 від 16.10.2024, рахунку-фактура №KYV_AVGOK-000005286 від 16.10.2024, розмір страхового відшкодування склав 31 547,60 грн, яке позивачем було сплачено, що підтверджується платіжним дорученням №1092107 від 17.10.2024. На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди власник автомобіля «TOYOTA CAMRY», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ТДВ СК «Альфа гранат» полісом №АТ4829227 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. ТДВ СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 12 772,39 грн. 11.03.2025 між АТ «СК «АРКС» та ТДВ СК «Альфа гранат» було укладено угоду про здійснення страхового відшкодування від 11.03.2025 та додаток №1 до угоди від 11.03.2025, згідно якої розмір страхового відшкодування становить 13 883,03 грн, а узгоджений між сторонами розмір страхового відшкодування складає 12 772,39 грн. За таких обставин, сума збитків, які не відшкодовані, становить 17 664,57 грн (31 547,60 грн - 13 883 грн).
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 03 березня 2026 року у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду доказів, за яких суд дійшов би висновку про наявність законних підстав для стягнення із відповідача ОСОБА_1 шкоди, завданої внаслідок ДТП. Також суд першої інстанції зауважив, що жодний автомобіль марки «Renault Logan», про який вказав позивач у позові та у відповіді на відзив, у даній справі не фігурує.
В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «АРКС», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, слід виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. У даному випадку вартість відновлювального ремонту автомобіля «MAN TGX 18.460», державний номерний знак НОМЕР_2 , встановлена згідно рахунку КYV_АVGОК-000005286 від 16.10.2024. У даному випадку доказами вартості відновлювального ремонту ТЗ та фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є рахунок СТО ТОВ «АРАНТІ ГРУП» №КYV_АVGОК-000005286 від 16.10.2024 та докази його оплати - платіжне доручення №1092107 від 17.10.2024. Належних доказів на підтвердження завдання пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди в іншому розмірі, відповідачем не надано і матеріали справи не містять. На момент дорожньо-транспортної пригоди власник автомобіля «TOYOTA CAMRY», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ТДВ СК «Альфа-Гарант» полісом №АТ4829227 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. ПРАТ «СК «АРКС» звернулось до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування по полісу ОСЦПВВНТЗ №АТ4829227, у зв`язку з чим, ТДВ «СК «Альфа-Гарант» визначили розмір страхового відшкодування в розмірі 13 883,03 грн (сума страхового відшкодування з урахуванням зносу складових т/з «MAN TGX 18.460», державний номерний знак НОМЕР_2 ). Визначення поняття «фізичний знос» наведено в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Так згідно з п.1.6. Методики під поняттям «фізичний знос» розуміють втрату вартості колісного транспортного засобу (тобто автомобіля), його складників, яка зумовлена черговою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей колісних транспортних`засобів, його складників, порівняно з вартістю нового подібного колісного транспортного засобу або його складників. У відповідності до п. 7.38 в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажоласажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки. Оскільки транспортний засіб - автомобіль «MAN TGX 18.460», державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП перебував, в експлуатації більше 7 років (КТЗ 2017 року випуску), то ТДВ СК «Альфа-Гарант» у відповідності до приписів ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності бласників наземних транспортних засобів» та п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу складових КТЗ, у зв`язку з чим, сума страхового відшкодування дорівнювала 13 883,03 грн. Між АТ «СК «АРКС» та ТДВ СК «Альфа-Гарант» було укладено угоду про здійснення страхового відшкодування від 11.03.2025 та додаток №1 до угоди від 11.03.2025, згідно якої розмір страхового відшкодування становить 13 883,03 грн, а узгоджений між сторонами розмір страхового відшкодування складає 12 772,39 грн. Оскільки вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_3 , пошкодженням його автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням. Сума виплати страхового відшкодування, яке повинен сплатити відповідач позивачу, складає: 31 547,60 грн - 13 883,03 грн = 17 664,57 грн.
У відзиві на апеляційну ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 14.08.2024 близько 08 години 05 хвилин по вул. Миропільська, буд. 1, у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «TOYOTA CAMRY», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та за участі транспортного засобу «MAN TGX 18.460», державний номерний знак НОМЕР_2 , власник якого ТОВ «Галанторг».
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.09.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн в дохід держави (а.с. 4).
04.03.2024 між АТ «СК «АРКС» та ТОВ «Галанторг» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (приєднання) «Прямий захист», предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, згідно додатку №2, в тому числі транспортний засіб MAN TGX 18.460. Відповідно до умов договору страхування АТ «СК «АРКС» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування, зокрема за змістом договору страховим ризиком визнається дорожньо-транспортна пригода (а.с. 6-16).
Станом на 14.08.2024 власник автомобіля «TOYOTA CAMRY», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ТДВ СК «Альфа-Гарант» полісом №АТ4829227 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 24).
14.08.2024 ТОВ «Галанторг» звернувся до АТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (а.с. 18).
Відповідно до розрахунків суми страхового відшкодування ПрАТ «СК «АРКС», розмір страхового відшкодування склав 31 547,60 грн (а.с. 22).
При цьому, суд першої інстанції зауважив, що рахунок-фактура СТО та страховий акт не є безумовним доказом завданої шкоди. Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №761/39973/16-ц, розрахунок страховика не підтверджує фактичний розмір шкоди без належної експертної оцінки. Проте, належний експертний висновок у справі відсутній, до його участі в його складанні відповідач не залучався.
Позовні вимоги ПрАТ «СК «АРКС» ґрунтується виключно на внутрішніх документах страховика.
ПрАТ СК «АРКС» було виплачено потерпілому за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу на СТО, що підтверджується платіжним дорученнями №1092107 від 17.10.2024 (а.с. 23).
11.03.2025 між ПрАТ «СК «АРКС» та ТДВ «СК «Альфа-гранат» було укладено угоду про здійснення страхового відшкодування, відповідно до якої ТДВ «СК «Альфа-Гарант» було проведено розрахунок суми виплати страхового відшкодування у розмірі 12 772,39 грн (узгоджений з ПрАТ «СК «АРКС» розмір страхового відшкодування) (а.с. 26-27). Поряд з цим, не розписано, яким чином сторони між собою погодили розмір страхового відшкодування, відсутні акти звірки.
Верховний суд у постанові від 02.12.2020 у справі №522/1014/18 зазначив, що за наявності чинного договору ОСЦПВ покладення додаткової відповідальності на водія можливе лише у виняткових випадках, які підлягають доведенню позивачем.
Жодних таких виняткових обставин позивач ПрАТ «СК «АРКС» не навів.
При цьому, в позовній заяві позивач зазначає «Власник пошкодженого автомобіля Renault Logan, державний номерний знак НОМЕР_3 , звернувся до АТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного від 03.10.2024».
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що «ПрАТ «СК «АРКС» звернулось до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування по полісу ОСЦПВВНТЗ № НОМЕР_4 , у зв`язку з чим ТДВ «СК «Альфа-Гарант» визначило розмір страхового відшкодування в розмірі 13 883,03 грн - сума страхового відшкодування з урахуванням зносу складових т/з «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_3 ).
Оскільки транспортний засіб - автомобіль «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_3 , на момент ДТП перебував в експлуатації більше 7 років (КТЗ 2017 року випуску), то ТДВ «СК «Альфа-Гарант» у відповідності до приписів ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 7. 38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу складових КТЗ, у зв`язку з чим, сума страхового відшкодування дорівнювала 13 883,03 грн.
Вказане не відповідає дійсності, оскільки жодний автомобіль марки «Renault Logan» у цій справі не фігурує.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (Закон №85/96-ВР)).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Зазначена позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц, від 09.11.2021 у справі №147/66/17).
У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом №1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
За вимогами ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Тобто страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Зазначена позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17, провадження №14-95цс20.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/1806/15-ц, страховик, який здійснив виплату за договором добровільного страхування, не вправі вимагати від винної особи більше, ніж міг би вимагати сам потерпілий. Отже, позивач зобов`язаний був довести: фактичний розмір шкоди, що ця шкода не була відшкодована страховиком ОСЦПВ, що різниця підлягає стягненню саме з відповідача. Жодна з цих умов в конкретній справі за позовом до позивача належним чином не доведена.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС» суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 17 664,57 грн.
Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України (ч.1 ст. 980 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Так, стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що власник автомобіля, який постраждав внаслідок ДТП, може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.
Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) та ухвала Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №753/15214/16-ц (провадження №14-25цс20)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні».
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №641/10491/15-ц.
Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що норми, яка б визначала особливості відповідальності осіб, які застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».
Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №147/66/17).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2024 близько 08 години 05 хвилин по вул. Миропільська, буд. 1, у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «TOYOTA CAMRY», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та за участі транспортного засобу «MAN TGX 18.460», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ «Галанторг»
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.09.2024 у справі №755/14456/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн в дохід держави (а.с. 4).
04.03.2024 між АТ «СК «АРКС» та ТОВ «Галанторг» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (приєднання) «Прямий захист», предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, згідно додатку №2, в тому числі транспортний засіб MAN TGX 18.460. Відповідно до умов договору страхування АТ «СК «АРКС» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування, зокрема за змістом договору страховим ризиком визнається дорожньо-транспортна пригода (а.с. 6-16).
Станом на 14.08.2024 власник автомобіля «TOYOTA CAMRY», державний номерний знак НОМЕР_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ТДВ СК «Альфа-Гарант» полісом №АТ4829227 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 24).
14.08.2024 ТОВ «Галанторг» звернувся до АТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, в якій отримувачем страхового відшкодування вказав ТОВ «Аванті Груп» (а.с. 18).
Відповідно до розрахунків суми страхового відшкодування ПрАТ «СК «АРКС», розмір страхового відшкодування склав 31 547,60 грн (а.с. 22).
ПрАТ СК «АРКС» було виплачено ТОВ «Аванті Груп» страхове відшкодування (згідно акту №ARX4280329, ТОВ «Галанторг», рахунок від 16.10.2024), що підтверджується платіжним дорученнями №1092107 від 17.10.2024 (а.с. 23).
11.03.2025 між ПрАТ «СК «АРКС» та ТДВ «СК «Альфа-Гарант» було укладено угоду про здійснення страхового відшкодування, з додатку №1 до якої вбачається, що до переліку майнових вимог АТ «СК «АРКС» до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» увійшла вимога №16687/18/ЦВ, розмір страхового відшкодування, розрахований в порядку ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ», складає 13 883,03 грн, узгоджений сторонами розмір страхового відшкодування складає 12 772,39 грн (а.с. 26,27).
Згідно платіжної інструкції №56980 від 12.03.2025, ТДВ «СК «Альфа-Гарант» сплатило АТ «СК «АРКС» 12 772,39 грн (а.с. 25).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про ненадання позивачем доказів, за яких суд дійшов би висновку про наявність законних підстав для стягнення із відповідача ОСОБА_1 шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним, виходячи з того, що відповідач ОСОБА_1 не є належним відповідачем у даній справі. Спір стосується правовідносин, які виникли між страховиками ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та АТ «СК «АРКС», з якими страхувальники (відповідно) ОСОБА_1 та ТОВ «Галанторг» уклали договори страхування цивільної відповідальності та наземного транспорту (а.с. 24, 6-14).
З матеріалів справи не вбачається, на підставі чого між СК «Альфа-Гарант» та АТ «СК «АРКС» був визначений розмір страхового відшкодування - 13 883,03 грн, та, відповідно, узгоджений сторонами розмір страхового відшкодування - 12 772,39 грн. Різниця між 31 547,60 грн (сплачена сума страхового відшкодування на користь ТОВ «Галанторг») та 13 883,03 грн (розмір страхового відшкодування, розрахований в порядку ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ) складає 17 664,57 грн, які просить стягнути позивач з відповідача. З матеріалів справи не вбачається, який ліміт відповідальності страховика АТ «СК «АРКС» за договором страхування цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_1 , чи покриває він суму 17 664,57 грн.
Крім цього, як правильно встановив суд першої інстанції, 14.08.2024 автомобіль марки «Renault Logan» не був учасником ДТП, про що зазначає позивач у позові та у відповіді на відзив, а також вказує його в апеляційній скарзі.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»- залишити без задоволення.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 03 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 серпня 2026 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов О. О. Панченко