ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 544/2780/25 Номер провадження 22-ц/814/2491/26 Головуючий у 1-й інстанції Нагорна Н. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
учасники справи:
представник відповідача - адвокат Юрескул Н. С.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк»
на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2026 року, ухвалене суддею Нагорною Н. В., повний текст рішення складений - 13 лютого 2026 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
04.11.2025 АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 12.03.2024 у розмірі 260 918,24 грн станом на 05.10.2025, в тому числі: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 126 497,60 грн; заборгованість за пенею - 25 504,32 грн; заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 108 916,32 грн; стягнути судовий збір у розмірі 3 913,77 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 12.03.2024 ОСОБА_1 встановив мобільний додаток monobank та, пройшовши реєстрацію, підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank» шляхом застосування цифрового власноручного підпису. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank/UniversalBank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms та тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вищевказаних документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. У п. 2 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг Monobank, відповідач просив встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку; у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка на 3,1% в місяць з першого дня користування кредитом. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 100 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 . АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, станом на 27.12.2024 у відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 27.12.2024 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит 26.01.2025 став у формі «на вимогу». У зв`язку з порушенням умов договору банківських послуг у позичальника виникла заборгованість, яка станом на 05.10.2025 становить у загальному розмірі 260 918,24 грн, яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 126 497,6 грн; заборгованості за пенею - 25 504,32 грн; заборгованості за порушення грошового зобов`язання - 108 916,32 грн.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області 13 лютого 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 12.03.2024 у розмірі 95 455,73 грн, яка є заборгованістю за тілом кредиту, а також стягнуто судові витрати в сумі 1431,83 грн, а всього стягнуто 96 887,56 грн.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в сумі 31 041,87 грн, заборгованості за пенею в сумі 25 504,32 грн, заборгованості за порушення грошового зобов`язання в сумі 108 916,32 грн - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що із наданої позивачем виписки з банківського рахунку вбачається факт користування відповідачем кредитними коштами. Позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, обов`язкові щомісячні платежі в рахунок погашення кредитних зобов`язань своєчасно та у погодженому розмірі не вносив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. У свою чергу, позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами позивачем не заявлено. Судом першої інстанції встановлено, що банком нараховувалися проценти за користування кредитними коштами у розмірі 74,4% річних, розмір яких анкетою-заявою від 12.03.2024 не передбачено, які за підрахунком суду, складають 30 691,87 грн (3 505,91+6 066,40+6 684,53+7 112,33+7 322,70), та які банк автоматично списував з рахунку відповідача. Такі неправомірно включені проценти до тіла кредиту та автоматично списані з рахунку відповідача у сумі 30 691,87 грн, а також автоматично списані з рахунку штрафи/пені на суму 350,00 грн необхідно вирахувати з суми заборгованості за тілом кредиту. Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 95 455,73 грн (126 497,60 грн - 30 691,87 грн - 350,00 грн), яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. Натомість, у стягненні заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 31 041,87 грн (30 691,87+350) належить відмовити за безпідставністю. Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Вважає, що невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в анкеті-заяві (стосовно того, що договір про надання банківських послуг складається не лише з анкети-заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, тарифів, таблиці обчислення вартості кредиту та паспорту споживчого кредиту), та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком, має наслідком порушення положення про обов`язковість договору. Зазначає, що у підписаній анкеті-заяві відповідач підтвердив, що усі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком із використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. Крім того вказує, що доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Юрескул Н.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судове засідання апеляційного суду 03.08.2026 не з`явилися інші учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 07.05.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та засобами поштового зв`язку (а.с. 173-175), які були доставлені до електронних кабінетів та засобами поштового зв`язку. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 27.04.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 03.08.2026 о 10.00 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених продату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 12.03.2024 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (Монобанк), відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрило ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні та надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок № НОМЕР_1 у розмірі, зазначеному у мобільному застосунку (а.с. 20-25).
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що ця заява разом із Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.
Відповідно до п. 2 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг Monobank, відповідач просив встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку; у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка на 3,1% в місяць з першого дня користування кредитом.
Пунктом 4 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватись ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Також відповідач визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису.
Зі змісту анкети-заяви вбачається, що відповідач надав дозвіл на встановлення кредитного ліміту на суму, вказану в мобільному додатку.
АТ «Універсал Банк» відкрило відповідачу ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), тип рахунку чорна картка, термін дії до 04/30, що підтверджується довідкою про наявність рахунку від 05.10.2025 (а.с. 26).
Із довідки про розмір встановленого кредитного ліміту встановлено, що 12.03.2024 на картку № НОМЕР_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 70 000,00 грн, який 12.03.2024 було змінено до 30 000 грн, 28.03.3034 змінено до 50 000 грн, 03.04.2024 збільшено до 100 000,00 грн (а.с. 27).
Із виписки про рух коштів по картці від 05.10.2025 суд вбачає, що за період з 12.03.2024 по 10.10.2024 відповідач ОСОБА_1 активно користувався вказаною карткою, про що свідчать відповідні операції по картці, а саме, розрахунок за товар в супермаркетах, магазинах, кафе, крім того, поповнював власну картку, здійснював перекази, інші платежі тощо (а.с. 18).
Із цієї виписки також вбачається, що баланс на початок періоду (кредитний ліміт) станом на 05.10.2025 складає 100 000,00 грн. Сума витрат за період складає - 370 346,04 грн, сума зарахувань за період складає - 109 427,80 грн. Розмір заборгованості складає 260 918,24 грн, яку позивач і просить стягнути з відповідача, що згідно розрахунку заборгованості складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 126 497,60 грн, заборгованості за пенею - 25 504,32 грн, заборгованості за порушення грошового зобов`язання - 108 916,32 грн.
Судом першої інстанції встановлено та доказів іншого відповідачем не надано, що кредитний договір між відповідачем та АТ «Універсал Банк» було укладено відповідно до приписів, указаних вище норм закону, в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора в електронній формі.
До відповіді на відзив позивачем додано Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/UniversalBank від 06.03.2024 (а.с. 63-132).
Проте, факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту в матеріалах справи відсутній.
До того ж, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір.
Умови та правила ОСОБА_1 не підписані, а тому згідно з роз`ясненнями, що викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, надані позивачем Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору кредиту й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за порушення грошового зобов`язання та неустойки за прострочені платежі у розмірі, зазначеному в Умовах і правилах, що додані банком до відзиву, розміру і порядку їх нарахування, адже у підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні умови щодо нарахування заборгованості за порушення грошового зобов`язання та неустойки (пені).
Доводи позивача про те, що факт ознайомлення з Умовами та правилами підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вказаними вище документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та тарифів.
З огляду на зазначене, з відповідача не підлягає стягненню заборгованість за пенею в сумі 25 504,32 грн та заборгованість за порушення грошового зобов`язання в сумі 108 916,32 грн.
Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тілом кредиту) становить 126 497,60 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом у розмірі 74,4%, тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником та його заборгованості (а.с. 16-17).
При цьому, з даного розрахунку боргу вбачається, що банком також здійснювалось автоматичне списання процентів та штрафів/пені, що також враховано ним як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично такою не є.
У анкеті-заяві передбачено нарахування процентів за ставкою 3,1% на місяць у разі виходу з пільгового періоду, що складає 62 календарних днів. За недоведеності бази для нарахування, домовленість у анкеті-заяві про те, що у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць із першого дня користування кредитом, не дозволяє суду простим математичним підрахунком перевірити правильність нарахування коштів, які позивач просить стягнути з відповідача, як заборгованість за тілом кредиту.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями частини 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до п.5, 6, 7 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно з ч.3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
У відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.
Момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.
У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов`язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.
У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов`язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством.
Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов`язань між сторонами.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.
Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов`язання та інформація про інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов`язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта), текст електронного договору, електронні повідомлення укладаються державною мовою. За бажанням покупця електронний договір може укладатися іншою мовою за згодою сторін.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів. Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12.04.2012 №578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання операцій та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Отже доказом, який підтверджує заборгованість клієнта, є виписка з банківського рахунку.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 12.03.2024 у розмірі 260 918,24 грн станом на 05.10.2025, в тому числі: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 126 497,60 грн; заборгованості за пенею - 25 504,32 грн; заборгованості за порушення грошового зобов`язання - 108 916,32 грн.
Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.09.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Закон України від 03.09.2015 №675-VIII «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що у жовтні 2017 АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
При цьому, банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
12.03.2024 ОСОБА_1 підписано анкету-заява до договору про надання банківських послуг, в якій просив відкрити йому поточний рахунок у гривні на ім`я ОСОБА_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов договору (а.с. 20-25).
При цьому, колегія суддів зазначає, що анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта відповідача, які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що між сторонами було належним чином укладено кредитний договір, згідно якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого платіжна картка, а отже між сторонами виникли кредитні правовідносини.
Так, у матеріалах справи наявна довідка про розмір встановленого кредитного ліміту по рахунку (а.с. 27) та виписка про рух коштів по картці, яка містить детальну інформацію про рух коштів по картці за період з 12.03.2024 по 01.10.2025, що підтверджує користування ОСОБА_1 кредитними коштами та здійснення ним погашення заборгованості, що також свідчить про вчинення нею усіх дій, необхідних для укладання кредитного договору (а.с. 18).
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 12.03.2024 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, умови якого банком були виконані.
Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 допущено порушення умов договору щодо своєчасного погашення платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Таким чином, встановивши, що основне зобов`язання за цим договором не виконано, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 повинен нести відповідальність за його невиконання.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом, позивач АТ «Універсал Банк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, що утворилась станом на 05.10.2025, в тому числі: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 126 497,60 грн; заборгованість за пенею - 25 504,32 грн; заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 108 916,32 грн
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Проте, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що пеня та заборгованість за порушення грошового зобов`язання нарахована за період з 01.06.2024 по 05.10.2025, тобто під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Відтак, нарахована кредитором пеня у розмірі 25 504,32 грн та заборгованість за порушення грошового зобов`язання у розмірі 108 916,32 грн не відповідає вимогам закону. Відповідач користувався наданими йому кредитними коштами, повністю використав встановлений йому кредитний ліміт на картку, заборгованість банку не повернув, а також те, що банком нараховувалися проценти за користування кредитними коштами у розмірі 74,4% річних, розмір яких анкетою - заявою від 12.03.2024 не передбачено, тому з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 95 455,73 грн.
Доводи апеляційної скарги на доведеність факту укладення сторонами кредитного договору в електронній формі, на висновки суду першої інстанції не впливають, оскільки сам факт укладення кредитного договору не оспорюється сторонами у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку позивача, що Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, є безпідставними, то ці доводи апеляційний суд у складі колегії суддів не бере до уваги, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не надав суду контррозрахунку суми заборгованості, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 серпня 2026 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов