ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м.Суми
Справа №589/1239/25
Номер провадження 22-ц/816/2477/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), суддів Собини О. І. , Сізова Д. В. ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 травня 2026 року у складі судді Курбанової А.Р., ухваленого в м. Шостка Сумської області,
у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У березні 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ», яке 01.07.2025 року змінило назву на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» звернулося до суду з указаним позовом.
Позов мотивований тим, що 19.05.2020 відповідач уклав з ТОВ «МІЛОАН» електронний договір про споживчий кредит № 1457663, за умовами якого вказане товариство перерахувало йому кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 6 000 грн. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. ОСОБА_2 не виконав належним чином свої зобов`язання за вказаним кредитним договором.
На підставі Договору факторингу № 01/07 10.07.2020 ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором № 1457663 від 19.05.2020 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». 24.01.2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» укладений договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого та згідно додатку № 1 до договору, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 1457663 від 19.05.2020.
Розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 27 960 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6000 грн; заборгованість за процентами - 21 060 грн; заборгованість за комісією - 900 грн.
Позивач зазначає, що після набуття права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1457663 від 19.05.2020 направив йому повідомлення про відступлення права вимоги.
Посилаючись на указані обставини, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1457663 від 19.05.2020 у розмірі 27 960 грн та судові витрати.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав переконливих та достатніх доказів факту укладення кредитного договору шляхом обміну електронними повідомленнями та прийняття (акцепту) умов договору відповідачем, а також факту перерахування кредитних коштів, а отже і обставини видачі кредиту, з метою доведення виконання умов кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, та як наслідок, набуття права вимоги за цим договором позивачем. Місцевий суд вказав, що надані позивачем докази не підтверджують підписання відповідачем електронного кредитного договору одноразовим ідентифікатором. Жоден документ не містить відомості про номер банківського рахунку, на який слід перерахувати позичальнику кредит. Платіжне доручення, на яке посилається позивач як на підставу переведення коштів на рахунок відповідача, не є достовірним доказом, зважаючи на не доведення належності рахунку НОМЕР_1 відповідачу, та складене в односторонньому порядку і не містить відмітки банківської установи про його виконання.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
15 червня 2026 року ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» подало апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить Сумський апеляційний суд скасувати рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що законодавством обов`язкове зазначення номеру одноразового ідентифікатора не передбачено. Кредитний договір № 1457663 від 19.05.2020 підписаний позичальником з використанням електронного підпису, що підтверджується даними про його введення в електронній системі кредитора, а відсутність відображення безпосередньо в тексті кредитного договору символів надісланого позичальнику цифрового підтвердження саме по собі не може свідчити про неукладення відповідного правочину.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що разом із позовом було надано оригінал кредитного договору, укладеного в електронній формі. Відповідачем не доведено порушення його прав при укладенні кредитного договору, як і не надано доказів укладення договору від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на його рахунок. Надане позивачем платіжне доручення № 19925611 від 19.05.2020 містить усі необхідні для перерахування коштів реквізити та є достатнім, належним та допустимим доказом перерахування кредитних коштів відповідачу. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростовано.
Крім того, позивачем до позовної заяви було додано докази, які підтверджують відступлення ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги до відповідача на користь ТОВ ФК «СОЛВЕНТІС» за кредитним договором № 1457663 від 19.05.2020.
Наголошує на тому, що позивач позбавлений права на ефективний судовий захист. Заявник вважає дії суду першої інстанції проявом надмірного формалізму. Всупереч висновкам суду першої інстанції надані до суду із позовом додатки містять інформацію про порядок укладення договору та умови його виконання, що детально обумовлені самим кредитним договором, позивачем надано платіжне доручення на підтвердження перерахування кредитних коштів, надано розрахунок заборгованості згідно умов кредитного договору, товариством проводиться верифікація банківської картки, таким чином перевіряється актуальність карткового рахунку та його належність позичальнику.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
За змістом наданої позивачем копії кредитного договору № 1457663 (індивідуальна частина) від 19.05.2020 позикодавець ТОВ «МІЛОАН» зобов`язується на умовах визначеним цим договором, на строк визначений пунктом 1.3 договору надати позичальнику ОСОБА_2 грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній в пункті 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с. 18-20).
Сума кредиту 6000 грн, кредит надається строком на 30 днів з 19.05.2020, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 18.06.2020.
Згідно з п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту 900 грн, яка нараховується за ставкою 15% від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом 3060 грн, які нараховуються за ставкою 170% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього договору.
Умовами договору передбачена можливість його пролонгації (п. 2.3 договору).
Позивачем надано копію Графіку розрахунків, згідно з яким дата платежу - 18.06.2020, кредит - 6000 грн, комісія за надання кредиту - 900 грн, проценти - 3060 грн, разом 9960 грн (а.с. 21).
10.07.2020 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (фактор) та ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) укладений договір факторингу № 01/07, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 22-28).
Пунктом 4.1 договору факторингу № 01/07 передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання цього договору.
24.01.2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ», яке 01.07.2025 року змінило назву на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», укладений договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 29-32).
Позивачем надано копію витягу з додатку до договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022, за змістом якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1457663 від 19.05.2020, сума заборгованості - 27 960 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6000 грн, заборгованість за відсотками - 21 060 грн, заборгованість за комісією - 900 грн (а.с. 12).
Відповідно до розрахунку складеного ТОВ «МІЛОАН», заборгованість за кредитним договором № 1457663 станом на 17.08.2020 становить 27 960 грн, з яких: борг по тілу - 6000 грн, борг по відсотках - 21 060 грн, борг по комісії - 900 грн (а.с. 14).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Позиція апеляційного суду щодо доводів заявника апеляційної скарги щодо доведення факту підписання кредитного договору його сторонами
У справі, яка переглядається, позивач в апеляційній скарзі стверджує, що кредитний договір № 1457663 від 19.05.2020 підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, не зазначаючи ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі отриманого і використаного за його твердженням відповідачем конкретного ідентифікатора у вигляді алфавітно-цифрової послідовності.
Апеляційний суд відхиляє указані доводи апеляційної скарги та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність доказів підписання відповідачем наданого позивачем до суду кредитного договору.
У справі, яка переглядається позивач, як на підставу своїм вимог, посилається на електронний договір, який за твердженням останнього укладено сторонами в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства і який підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифрова послідовність), що був надісланий ТОВ «МІЛОАН» на номер мобільного телефону відповідача для підписання договору. Який саме одноразовий ідентифікатор надсилався відповідачу позивач не зазначає ні у позові, ні в апеляційній скарзі, як і не надає суду доказів взагалі його направлення відповідачу на номер мобільного телефону.
Твердження заявника апеляційної скарги, що ним до позовної заяви було долучено оригінал електронного кредитного договору апеляційний суд сприймає критично, позаяк позивач надав суду копію електронного доказу у PDF-форматі. Указаний файл електронного договору № 1457663 від 19.05.2020 не містить відтворення (нанесення) в його тексті одноразового ідентифікатора як підпису позичальника.
Також відсутнє відповідно відтворення електронного підпису представника кредитодавця.
У постанові Верховного Суду у справі №758/14925/23 від 04 лютого 2026 року зазначено, що:
«Питання про те, як суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінюваність електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Так, згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.
Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.»
«Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття "електронний підпис" визначається в чинному Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву "Про електронні довірчі послуги"). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та пункт 15 частини першої статті 1 чинного Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги").
Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.
У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор».
При перевірці апеляційним судом за допомогою онлайн сервісу https://ca.diia.gov.ua/verify накладення електронного підпису кредитора та позичальника у кредитному договору № 1457663 від 19.05.2020 надісланого позивачем у PDF-форматі через електронний суд, установлено, що указаний файл не містить підписів сторін.
З огляду на відсутність відтворених у тексті кредитного договору підписів обох сторін, ненадання позивачем доказів того, що одноразовий ідентифікатор у вигляді конкретної алфавітно-цифрової послідовності будь-яким способом додається до підписуваного електронного документа або принаймні логічно пов`язується з електронним кредитним договором у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи не підтверджують, що відповідач вчинив певну сукупність дії, спрямовану на підписання кредитного договору з ТОВ «МІЛОАН», зокрема, що він отримав від ТОВ «МІЛОАН» повідомлення з одноразовим ідентифікатором та, що він прийняв пропозицію (оферту) кредитодавця шляхом використання (підписання) надісланого йому кредитодавцем одноразового ідентифікатора, що свідчить про недотримання порядку укладення та підписання електронного договору, передбаченого статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
З урахуванням зазначеного апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами факт укладення кредитного договору № 1457663 19.05.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 на умовах, викладених у поданій позивачем копії кредитного договору.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги стосовно доведення факту надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 6000 грн.
Надана позивачем копія кредитного договору № 1457663, Анкети - заяви на кредит № 1457663 від 19.05.2020 не містить номеру банківського рахунку для перерахування коштів відповідачу.
Позивач на підтвердження факту виконання ТОВ «МІЛОАН» обов`язку щодо надання ОСОБА_2 кредитних коштів надав копію платіжного доручення № 19925611 від 19.05.2020. Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що рахунок № НОМЕР_2 дійсно належить ОСОБА_2 . Крім того, указане платіжне доручення складене ТОВ «МІЛОАН» та не містить відмітки банківської установи про його виконання.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Позивач на виконання покладеного обов`язку доказування міг подати відповідно до вимог статті 83 ЦПК України клопотання про витребування у банка емітента указаної картки відомості, що становлять банківську таємницю.
Ризик невчинення указаної процесуальної дії відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України несе позивач.
Оскільки позивач не довів обставини укладення кредитного договору та перерахування відповідачу кредитних коштів, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Твердження заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, фактично зводяться до незгоди з оцінкою наданих ним доказів, яку місцевий суд здійснив відповідно до вимог статті 89 ЦПК України.
Колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки у цій справі суд першої інстанції не відмовив у задоволенні позову з формальних підстав і не поклав на позивача обов`язок подати докази, не передбачені законом. Відмова у позові зумовлена недоведеністю тих юридично значимих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, а саме факту укладення між сторонами кредитного договору в порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію» на умовах наведених у паперовій копії, та факту надання відповідачу кредитних коштів.
Застосування судом правил розподілу тягаря доказування та оцінка належності, достовірності поданих доказів самі по собі не можуть розцінюватися як прояв надмірного формалізму.
Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду з дотриманням норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення слід залишити без змін.
Висновки суду щодо судових витрат
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» залишити без задоволення.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. В. Щербаченко
Судді О. І. Собина
Д. В. Сізов