ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 951/180/25 Головуючий у 1-й інстанції Лавренюк О.М.
Провадження № 22-ц/817/895/26 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
суддів - Костіва О.З., Храпак Н.М
за участю секретаря - Панькевич Т.І.,
представника відповідача - адвоката Прийдуна В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 951/180/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Прийдун Володимир Михайлович на ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року про призначення експертизи (постановлена суддею Лавренюк О.М.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Козлівської селищної ради, Військова частина НОМЕР_1 про визначення місця проживання дитини разом із батьком та відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року поновлено представнику позивача - адвокату Моленю Р.Б. строк на подання клопотання про призначення експертизи і задоволено дане клопотання.
Призначено у даній цивільній справі судову комплексну психолого-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Хмельницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», на вирішення якого поставлено наступні питання:
- Чи хворіє ОСОБА_1 на даний час психічним захворюванням?
- Чи може ОСОБА_1 , з урахуванням стану свого психічного здоров`я, виконувати батьківські обов`язки у повному обсязі та належним чином соціалізувати малолітню дитину?
- Чи можуть особливості психічного стану, індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_1 негативно впливати на психологічний стан та особливості психічного розвитку дитини?
- Який психоемоційний стан дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (наявність тривожності, страхів, стресу) та чи пов`язаний він із поведінкою матері ОСОБА_1 .?
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за відомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків за статями 384, 385 Кримінального кодексу України.
У розпорядження експертів на час проведення експертизи надати матеріали цивільної справи.
Витрати з оплати судової комплексної психолого-психіатричної експертизи покладено на позивача.
Зобов`язано відповідача прибути на вимогу експерта до Хмельницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» для проведення судової комплексної психолого-психіатричної експертизи та забезпечити явку малолітнього ОСОБА_3 до експертної установи.
Роз`яснено, що відповідно до положень статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Задовольняючи клопотання ОСОБА_2 , суд виходив з того, що для вирішення предмету спору, котрий виник між сторонами, необхідні спеціальні знання, а тому, з метою повного і всебічного з`ясування усіх обставин є за доцільне проведення судової комплексної психолого-психіатричної експертизи.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу про призначення експертизи скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою.
Вказує, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які свідчать про належне виконання нею батьківських обов`язків. Вона позитивно характеризується за місцем проживання, скарг на її поведінку не надходило. Відповідно до характеристики навчального закладу саме вона, як мати, постійно займається вихованням малолітнього сина, бере активну участь у його навчанні та підтримує постійний зв`язок із педагогами, тоді як батько участі у шкільному житті дитини не бере.
Окрім того, із зібраних доказів вбачається, що дитина має належний фізичний та психоемоційний розвиток, забезпечена необхідними умовами проживання, навчання та виховання, а також під час спілкування з представниками органу опіки та піклування висловила бажання проживати разом із матір`ю.
Вважає безпідставним поновлення судом строку для подання клопотання про призначення експертизи і задоволення такого клопотання, оскільки справа перебуває у провадженні суду з березня 2025 року, а представник позивача не навів об`єктивних причин, які перешкоджали своєчасному зверненню з відповідним клопотанням.
Стверджує, що ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року вже була призначена судово-психіатрична експертиза, за результатами якої встановлено, що вона страждає на психічне захворювання, однак здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим, призначення нової комплексної психолого-психіатричної експертизи фактично спрямоване на повторне дослідження тих самих обставин без наявності передбачених законом підстав.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції без достатніх підстав зобов`язав з`явитися для проведення експертизи не лише її, а й малолітню дитину, що може негативно вплинути на психоемоційний стан малолітнього ОСОБА_4 .
Акцентує увагу на те, що інформація про стан її психічного здоров`я є конфіденційною, проте зі сторони позивача використовувалася дана інформації для формування клопотань до суду та Козлівської селищної ради з підстав чого, вона стала загальновідомою.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
У судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Прийдун В.М. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Фактичні обставини справи.
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2025 року було призначено у даній цивільній справі судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України». На вирішення експертів були поставлені наступні питання:
Чи хворіє ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на даний час психічним захворюванням?
Чи є психічне захворювання ОСОБА_1 хронічним і стійким психічним розладом?
Чи дозволяє психічний розлад ОСОБА_1 у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними?
Чи може ОСОБА_1 з урахуванням стану свого психічного здоров`я виконувати батьківські обов`язки у повному обсязі?
Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за статями 384, 385 Кримінального кодексу України.
У висновку експерта № 144 від 03 березня 2026 року за результатами судово-психіатричної експертизи було встановлено, що ОСОБА_1 виявляє ознаки параноїдної шизофренії, епізодичний перебіг. Дане захворювання є хронічним, стійким психічним розладом. Внаслідок наявного психічного розладу ОСОБА_1 здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Роз`яснено, що питання виконання батьківських обов?язків не входить в компетенцію судово-психіатричної експертизи (т. 2, а.с. 89-92).
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року поновлено представнику позивача - адвокату Моленю Р.Б. строк на подання клопотання про призначення експертизи і задоволено таке клопотання.
Призначено у даній цивільній справі нову (повторну) судову комплексну психолого-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Хмельницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», на вирішення яких поставлено наступні питання:
- Чи хворіє ОСОБА_1 на даний час психічним захворюванням?
- Чи може ОСОБА_1 , з урахуванням стану свого психічного здоров`я, виконувати батьківські обов`язки у повному обсязі та належним чином соціалізувати малолітню дитину?
- Чи можуть особливості психічного стану, індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_1 негативно впливати на психологічний стан та особливості психічного розвитку дитини?
- Який психоемоційний стан дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (наявність тривожності, страхів, стресу) та чи пов`язаний він із поведінкою матері ОСОБА_1 .?
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за відомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків за статями 384, 385 Кримінального кодексу України.
Зобов`язано відповідача прибути на вимогу експерта до Хмельницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» для проведення судової комплексної психолого-психіатричної експертизи та забезпечити явку малолітнього ОСОБА_3 до експертної установи.
Роз`яснено, що відповідно до положень статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (т. 2, а.с. 121-123).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
За правилом статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. Крім того, у разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Відповідно до частини першої статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Статтею 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.
Таким чином, процесуальним законом передбачено дві підстави для призначення судом повторної експертизи, а саме: у випадку, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.
Отже, проведення повторної експертизи можливе у випадку, коли: 1) висновок експерта недостатньо обґрунтований; 2) висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи. Повторна експертиза за клопотанням сторони може призначатися судом не в будь-якому випадку, коли сторона буде вважати це необхідним, а лише за наявності передбачених законом умов, із яких формується предмет дослідження судом при розгляді клопотання про призначення експертизи.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року справі № 910/14672/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 910/9394/17 та від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/9971/17.
Предметом спору у цій справі є визначення місця проживання дитини разом із батьком та відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою суду у даній справі від 23 жовтня 2025 року вже було призначено судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо наявності у відповідачки психічного захворювання, його характеру, здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також щодо можливості виконання нею батьківських обов`язків.
За результатами проведення експертизи експертом надано висновок № 144 від 03 березня 2026 року, відповідно до якого встановлено, що відповідачка страждає на параноїдну шизофренію з епізодичним перебігом, що є хронічним стійким психічним розладом, однак за своїм психічним станом здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Водночас щодо питання про можливість виконання батьківських обов`язків експерт зазначив, що вирішення такого питання не належить до компетенції судово-психіатричної експертизи.
Незважаючи на це, суд першої інстанції повторно призначив експертизу, поставивши перед експертами питання про наявність у відповідачки психічного захворювання, яке вже було предметом попереднього експертного дослідження та отримало вичерпну відповідь, а також фактично повторно поставив питання щодо можливості виконання відповідачкою батьківських обов`язків, лише доповнивши його «та належним чином соціалізувати малолітню дитину».
При цьому суд не навів жодних мотивів, які б свідчили про неповноту чи необґрунтованість висновку проведеної судово-психіатричної експертизи, не зазначив, які саме нові обставини потребують застосування спеціальних психологічних знань, а також не обґрунтував, з яких підстав питання, яке експерт визнав таким, що виходить за межі компетенції судово-психіатричної експертизи, може бути вирішене шляхом призначення комплексної психолого-психіатричної експертизи.
Водночас питання про те, чи може особа належним чином виконувати батьківські обов`язки, чи відповідає її поведінка найкращим інтересам дитини, а також чи є наявний психічний стан підставою для визначення місця проживання дитини з іншим із батьків або її відібрання, є питаннями, які суд вирішує самостійно на підставі оцінки усієї сукупності доказів, зокрема висновку органу опіки та піклування, медичної документації, висновку судово-психіатричної експертизи, показань свідків та інших доказів, наявних у справі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що питання, поставлені ухвалою суду, щодо можливого впливу індивідуально-психологічних особливостей відповідачки на психологічний стан дитини та визначення психоемоційного стану самої дитини, також не можуть самі по собі бути достатньою підставою для призначення комплексної експертизи, оскільки суд першої інстанції не навів мотивів, чому встановлення саме цих обставин експертами є необхідним для вирішення спору та чому вони не можуть бути з`ясовані на підставі інших доказів, які вже містяться в матеріалах справи, зокрема висновку органу опіки та піклування.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції передчасно призначив у справі нову (повторну) судову комплексну психолого-психіатричну експертизу, не встановивши передбачених статтею 103 ЦПК України підстав для її проведення та не навівши належного мотивування необхідності такого процесуального заходу.
З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а клопотання про призначення повторної судової комплексної психолого-психіатричної експертизи залишенню без задоволення.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 11 травня 2023 року у справі №910/4631/22.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 15 липня 2026 року.
Головуючий Гірський Б.О.
Судді: Костів О.З.
Храпак Н.М.