ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
04 серпня 2026 року справа №160/552/26
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Пивовар І.В., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 160/552/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
До Першого апеляційного адміністративного суду 26.06.2026 через систему «Електронний суд» надійшла вищезазначена апеляційна скарга.
Ухвалою суду від 07.07.2026 визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені ІНФОРМАЦІЯ_3 в апеляційній скарзі на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 160/552/26.
В задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено.
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 160/552/26 залишено без руху.
Встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії вказаної ухвали шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення та наданням доказів на їх підтвердження.
На адресу суду 17.07.2026 надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обгрунтування якої заявник вказує, що 27.05.2026 ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду його первинну апеляційну скаргу у цій справі було повернуто.
В той же час, 21.04.2026, ще до винесення 01.05.2026 ухвали Першого апеляційного адміністративного суду про залишення без руху первинної апеляційної скарги у цій справі, судовий збір було сплачено на реквізити суду (платіжне доручення № 348 від 21.04.2026).
Представник апелянта зазначає, що помилково через систему «Електронний суд» на адресу Першого апеляційного адміністративного суду ним було направлено інше платіжне доручення (№ 347 від 21.04.2026), але в той же час оплата за подання апеляційної скарги на вищезазначене рішення суду відбулася.
Наведені обставини, на думку апелянта, свідчать про те, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для своєчасного подання апеляційної скарги та сплаті судового збору у справі.
Вирішуючи вищенаведене клопотання, суд виходить з такого.
Апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції від 20.03.2026.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026 повернуто первинну апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 160/552/26, у зв`язку з тим, що апелянтом не було усунуто її недоліки щодо сплати судового збору.
Копію цієї ухвали доставлено в особистий кабінет апелянта в системі "Електронний суд" 27.05.2026.
Повторну апеляційну скаргу подано до суду через систему "Електронний суд" 26.06.2026.
Отже, з апеляційною скаргою у справі апелянт - ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся з пропуском встановленого статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України чітко визначено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.
Такими процесуальними обов`язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
За пунктом 3 частини першої статті 7 КАС України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
За усталеною практикою Верховного Суду, з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Органи влади, які діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.
Суд вважає за доцільне звернути увагу апелянта, що вчасна первинна подача ним апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Строк на апеляційне оскарження не зупиняється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення скарги без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
Суд зауважує, що при первинному зверненні з апеляційною скаргою у цій справі апелянту було забезпечено можливість усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору та реалізувати право на апеляційне оскарження у строк з 01.05.2026 (дата ухвали суду про залишення первинної апеляційної скарги без руху) по 27.05.2026 (дата ухвали суду про повернення первинної апеляційної скарги), однак, апелянт вимоги ухвали суду не виконав.
Помилка представника апелянта (направлення платіжного доручення № 347 замість № 348) є суто внутрішньою організаційною проблемою апелянта, який є суб`єктом владних повноважень. Вона не є об`єктивною чи непереборною обставиною, яка заважала вчасно виконати вимоги суду, та, за належної процесуальної поведінки сторони відповідача, могла бути виправлена в найкоротші строки.
Суд констатує, що процесуальну поведінку апелянта в межах цієї справи не можна визнати добросовісною, адже з моменту отримання ним ухвали про повернення первинної апеляційної скарги - 27.05.2026 до часу подання повторної апеляційної скарги (26.06.2026), пройшов майже місяць (29 днів), а з моменту залишення первинної скарги без руху (01.05.2026) - 56 днів.
За цей час апелянт, будучи заінтересованим у реалізації свого права на апеляційне оскарження рішення суду, повинен був цікавитися станом розгляду його апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, що в даному випадку надало б йому можливість раніше виявити помилку в направленні належного платіжного доручення про сплату судового збору, чого зроблено не було.
В даному випадку, апелянт звернувся з повторною апеляційною скаргою через двадцять дев`ять днів після отримання копії ухвали про повернення первинної апеляційної скарги, що не можна вважати поданням державним органом апеляційної скарги без суттєвих затримок та зайвих зволікань.
Отже, доводи апелянта не виправдовують безпідставність порушення ним як суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення (процесуальна поведінка), та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з пропущенням строку на подання апеляційної скарги на спірне рішення суду першої інстанції, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі на виконання приписів пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Керуючись статтями 296, 299, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Відмовити в задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 160/552/26.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 160/552/26.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений та підписаний 04 серпня 2026 року.
Головуючий суддя І.В. Пивовар
Судді А.А. Блохін
А.В. Гайдар