ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
04 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 280/1556/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року (суддя Лазаренко М.С.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Гарнізонної військово-лікарської комісії № 2 в/ч НОМЕР_1
про визнання протиправними та скасування рішень,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною та скасувати Постанову Гарнізонної військово-лікарської комісії № 2 в/ч НОМЕР_1 , оформлену довідкою № 2025-1007-0923-1906-3 від 10 жовтня 2025 року, якою позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах та підрозділах логістики; визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, викладене у листі № 598/5/30640 від 18 грудня 2025 року, про відмову у скасуванні постанови Гарнізонної ВЛК № 2 та відмову у направленні на контрольне медичне обстеження; зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України призначити та провести позивачеві повторний (контрольний) медичний огляд у штатному експертному закладі вищого рівня Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», із залученням до складу комісії профільних фахівців (невропатолога, травматолога-ортопеда, хірурга) для об`єктивної оцінки ступеня порушення функцій організму з урахуванням наданої медичної документації, а за необхідності в умовах стаціонару, з метою оцінки стану його здоров`я і фізичного розвитку на момент огляду та визначення ступеня придатності до військової служби; зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України за результатами повторного огляду прийняти рішення (винести постанову) про ступінь придатності позивача до військової служби з урахуванням фактичного стану здоров`я та тяжкості захворювань.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення було досліджено всі надані позивачем медичні документи і дослідження, внаслідок чого підстави для направлення позивача на повторний медичний огляд відсутні. Та обставина, що на підставі розгляду наданих матеріалів, з врахуванням встановленого діагнозу, ВЛК не було зроблено висновок про непридатність позивача до військової служби, не свідчить про обґрунтованість позовних вимог, оскільки, як встановлено судом, процедурні порушення при цьому були відсутні, а суд, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби. Натомість позивач фактично наполягав, що має такий діагноз, який не було враховано ВЛК, тобто спір в цій частинні йде саме про медичний аспект, які в подальшому може впливати на придатність або непридатність до військової служби.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що суд не може самостійно встановлювати діагноз або підміняти собою ВЛК, оскільки питання придатності до служби є дискреційними повноваженнями комісії. Однак суд зобов`язаний надати правову оцінку діям комісії щодо дотримання процедури огляду та врахування всіх медичних показників. В даному випадку суд провів розгляд формально, повністю ігноруючи медичні документи. Суд першої інстанції помилково погодився з позицією ВЛК про те, що висновки цивільних закладів «не підтверджують» стан здоров`я. Згідно з чинним законодавством діагноз, встановлений ліцензованим закладом МОЗ, є юридично значущим фактом. Без проведення контрольного стаціонарного обстеження у ВЛК не було законних підстав вважати ці дані «недостовірними». Така вибірковість у визнанні доказів робить рішення ВЛК свавільним, а отже незаконним. Під час огляду було безпідставно змінено ступінь остеоартрозу (зазначено III замість підтвердженого І-ІІ), що прямо вплинуло на визначення придатності. У листі № 598/5/30640 від 18.12.2025 комісія не спростувала наявні діагнози (наслідки травми, контрактура, нейропатії), а вдалася до суб`єктивного трактування. Там, де клінічні показники (ЕНМГ від 27.06.2025) вказують на значне порушення, ВЛК безпідставно вказує «помірне». Також Відповідачем не дотримано процедури проведення ВЛК медичного огляду.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачами не подавався.
Натомість відзив на апеляційну скаргу був поданий Військовою частиною НОМЕР_1 , яка не є учасником справи. Відповідачем у справі виступає Гарнізонна військово-лікарської комісії № 2 в/ч НОМЕР_1 , яка є окремим суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, а тому такий відзив не приймається до розгляду судом апеляційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з червня 2022 року був мобілізований та проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Під час несення військової служби позивач отримав травму, перебував на лікуванні, 07.10.2025 пройшов медичний огляд у Гарнізонній військово-лікарській комісії № 2 в/ч НОМЕР_1 , внаслідок якого ВЛК видано довідку № 2025-1007-0923-1906-3 від 10.10.2025 (а.с. 39, 37, 38, 212-213), в якій описано діагнози ОСОБА_1 , ступень травми, причинного зв`язку травм та захворювань, а також висновок: придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.
ОСОБА_1 подав скаргу на постанову Гарнізонної ВЛК № 2 в/ч НОМЕР_1 від 10.10.2025.
Центральна ВЛК ЗСУ розглянула скаргу в порядку Закону України «Про звернення громадян» та надала відповідь від 18.12.2025 за № 598/5/ НОМЕР_3 (а.с. 104), в якій повідомила ОСОБА_1 щодо порядку медичного огляду військовослужбовців та вказала, що наявність у скаржника захворювань, не зазначених у довідці ВЛК, які можуть змінити ступінь придатності до військової служби, не підтверджено медичною документацією. Підстав для скасування постанови гарнізонної ВЛК № 2 в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 про ступінь придатності Вас до військової служби згідно довідки ВЛК від 10.10.2025 № 2025-1007-0923-1906-3 чи направлення Вас начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби на теперішній час немає. Також роз`яснено право на оскарження цього рішення до суду.
Незгода з рішеннями Гарнізонної військово-лікарської комісії № 2 в/ч НОМЕР_1 та Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції підтверджує правильність висновку суду першої інстанції, який ґрунтується на правових позиціях Верховного Сулу, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури їх прийняття.
З цих підстав не підлягає задоволенню клопотання позивача про призначення судово-медичної експертизи в межах розгляду справи, адже перевірка рішення ВЛК в частині підтвердження медичних діагнозів перебуває поза площиною судового контролю.
Водночас поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що підставою позову як раз і є оскарження процедури проведення ВЛК, не прийняття ВЛК до уваги медичних документів, сформованих в процесі лікування та обстеження позивача до дати огляду ВЛК.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки таким доводам позивача, не перевірив дотримання встановленої процедури проведення ВЛК та розгляду скарги Центральною ВЛК.
Усуваючи такий недолік, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішення Гарнізонної військово-лікарської комісії № 2 в/ч НОМЕР_1 було оскаржено до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України. Відповідно, позивач реалізував надане законом право на оскарження рішення гарнізонної ВЛК до ВЛК вищої ланки, а тому саме рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України на предмет законності та обґрунтованості підлягає перевірці в межах розгляду цієї справи.
У даному випадку суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Пунктом 2.3 Положення № 402 встановлено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
У свою чергу суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішення суб`єкта владних повноважень має відповідати критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, зокрема, обґрунтованості та пропорційності, натомість рішення ЦВЛК МО України, оформлене листом від 18.12.2025 за № 598/5/30640, таким критеріям не відповідає, адже останнє не дає можливість встановити які фактичні документи були досліджені ЦВЛК в процесі розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову Гарнізонної військово-лікарської комісії № 2 в/ч НОМЕР_1 від 10.10.2025, чи забезпечено ЦВЛК повноту та добросовісність розгляду скарги. Рішення ЦВЛК містить лише формальний висновок, що наявність у скаржника захворювань, не зазначених у довідці ВЛК, які можуть змінити ступінь придатності до військової служби, не підтверджено медичною документацією. Такі недоліки оскаржуваного акту індивідуальної дії не дають суду можливість підтвердити його правомірність, а тому останній підлягає скасуванню із зобов`язанням ЦВЛК МО України повторно розглянути скаргу позивача з прийняттям рішення в порядку та у спосіб, передбаченому Законом України «Про адміністративну процедуру», з урахуванням особливостей, визначених Положенням № 402.
Враховуючи сукупність наведених, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року в адміністративній справі № 280/1556/26 скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, оформлене листом від 18.12.2025 № 598/5/30640.
Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на постанову Гарнізонної військово-лікарської комісії № 2 в/ч НОМЕР_1 від 10.10.2025 та прийняти рішення в порядку та у спосіб, передбачені Законом України «Про адміністративну процедуру», з урахуванням особливостей, визначених Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з 04 серпня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 04 серпня 2026 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров