ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
04 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 280/1993/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року (суддя Сіпака Андрій Васильович) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області
про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні; зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області відносно ОСОБА_1 щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у повному обсязі. Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у повному обсязі), за період з 28.04.2024 по 25.02.2026 у розмірі 62 716,04 грн (шістдесят дві тисячі сімсот шістнадцять гривень 04 копійки).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що трудові відносини та служба цивільного захисту мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, а тому передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, в тому числі на правовідносини, які виникли між позивачем та ГУ ДСНС України у Запорізькій області, а відтак посилання суду першої інстанції на законодавство про працю (ст.ст. 116, 117 КЗпП України) є безпідставним. Суд першої інстанції не врахував пропуск позивачем строків звернення до адміністративного суду з позовом. Також звертає увагу суду апеляційної інстанції, що оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 117 КЗпП України відсутні.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу у Головному управлінню державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, з якого звільнений 27 квітня 2024 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 280/6658/24 зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2016 та 2018-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту.
На виконання вказаного судового рішення Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області 26.02.2026 було виплачено компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, що підтверджується копією платіжної інструкції № 151 від 26.02.2026 на суму 62 716,04 грн.
Позивач вважає, що дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні є незаконними та такими, що суперечать вимогам трудового законодавства України, а відтак у позивача виникає право звернення до суду з вимогами, пов`язаними з нарахуванням та стягненням заборгованості по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Предметом оскарження в даній справі є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Щодо доводів відповідача в частині порушення строків звернення до суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки позивачу виплачено 26.02.2026, позов до суду подано 10.03.2026, тобто протягом одного місяця з дня отримання грошових коштів, а тому строк звернення до суду з цим позовом не пропущений.
Щодо зауважень апелянта, що на спірні правовідносини не поширюються норми статей 116 та 117 КЗпП України, суд апеляційної інстанції зазначає, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту не врегульовані положеннями спеціального законодавства, а відтак застосуванню підлягають норм статей 116 та 117 КЗпП України як такі, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення особи з роботи/ служби.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що роботодавець несе обов`язок перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні. Такий обов`язок припиняється проведенням фактичного розрахунку та саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності у вигляді сплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпПУ, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що остаточний розрахунок мав бути проведений з позивачем 27.04.2024 - в день звільнення зі служби, натомість належні до виплати суми були виплачені 26.02.2026, що суперечить приписам чинного законодавства, а тому відповідач має обов`язок нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
В частині правильності обрахунку належних до виплати сум рішення суду першої інстанції не оскаржується, судом апеляційної інстанції, в силу приписів статті 308 КАС України, не перевіряється.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року в адміністративній справі № 280/1993/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 04 серпня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 04 серпня 2026 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова