справа № 165/1103/26
провадження №2-а/165/11/26
НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі :
головуючого Ференс-Піжук О.Р.,
з участю секретарів Король І.С., Міліщук К.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Танасієнка А.В.,
представника відповідача Кортоус М.М. (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі, -
встановив:
31.03.2026 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Танасієнко А.В. звернувся в суд в інтересах позивача з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції ( в редакції від 01.04.2026), про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі.
Представник позивача адвокат Танасієнко А.В., який діє в інтересах позивача, у позові про скасування постанови, складеної інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції 21.03.2026 серії ЕНА № 6875540 Романчука О.А. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП, посилається на те, що 21.03.2026 о 00 год.10 хв. в м.Володимир Володимирського району, Волинської області, по вулиці Степана Бандери, водій транспортного засобу марки «Volkswagen LT», н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , на вимогу пасажира, здійснив зупинку автомобіля, в якому на передньому сидінні збоку знаходився позивач. Після зупинки транспортного засобу, до передніх дверей автомобіля зі сторони пасажира, підійшли двоє поліцейських інспекторів патрульної поліції і запропонували ОСОБА_1 надати документи для перевірки, зазначивши при цьому, що бачили за кермом автомобіля саме його особу. Також запропонували вийти з автомобіля, і пройти перевірку на місці зупинки за допомогою алкотестера на стан алкогольного сп`яніння. Результат огляду був негативний. Після цього, інспектор склав постанову серії ЕНА № 6875540 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, яка передбачає відповідальність водія за керування транспортним засобом особою, яка була позбавлена права керування. Вважає постанову незаконною, мотивуючи тим, що не перебував за кермом, тобто не був водієм, а тому, на думку сторони позивача,відсутні правові підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Танасієнко А.В. позов підтримали, з наведених у ньому підстав. Наголосили, що ОСОБА_1 , не керував транспортним засобом 21.03.2026 о 00 год. 10 хв., належний йому транспортний засіб не зупиняли інспектори патрульної поліції, а вже підійшли до автомобіля, коли водій ОСОБА_2 , зупинив транспортний засіб на вимогу пасажира ОСОБА_3 , у якої погіршилося самопочуття. Звернули увагу, що інспектор поліції відразу підійшов до ОСОБА_1 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні. Зазначив, що перебував у автомобілі роззутим, оскільки у транспортному засобі працювала автономна система обігріву салону «Вебасто». Коли інспектор поліції підійшов до нього, то він саме взувався, після чого вийшов з автомобіля, пройшов перевірку на стан алкогольного сп`яніння. Можливо його поведінка не відповідала обстановці, оскільки він спав, і прокинувся, коли водій ОСОБА_2 зупинив автомобіль. Категорично стверджує, що не керував транспортним засобом, не був водієм, а тому вважає притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, незаконним. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача Кортоус М.М. в судовому засіданні заперечила позовні вимоги ОСОБА_1 з підстав, наведених у відзиві, поданому 08.04.2026 через систему «Електронний суд». (а.с.14-17). Вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначила, що Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 №4757-1Х, затверджено Указ Президента України від 12.01.2026 №40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Наказом начальника Волинської ОВА від 28.09.2022, №391 «Про зміну періоду дії комендантської години на території області», внесено зміни до пункту 1 наказу начальника обласної військової адміністрації від 24.02.2022 №1 «Про запровадження комендантської години на території області» (зі змінами), замінивши цифри «23:00», цифрами «00:00».
На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях, осіб, без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Зазначає, що 21.03.2026, о 00.00. під час несення служби патрульними поліцейської роти 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління поліції у Волинській області, ДПП на автодорозі Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне», що проходить через м.Володимир, Володимирського району Волинської області, по вулиці Степана Бандери,33, в ході здійснення заходів контролю за безпекою дорожнього руху у період дії комендантської години, було виявлено транспортний засіб марки Volkswagen LT н.з. НОМЕР_1 .
Водій транспортного засобу, побачивши службовий автомобіль патрульної поліції з увімкненими синіми проблисковими маячками, різко зупинився на узбіччі. Для з`ясування обставин руху цього транспортного засобу в умовах дії комендантської години, патрульний екіпаж у складі інспекторів Романчука О.А. та ОСОБА_4 , підійшли до автомобіля. Підсвітивши тактичним ліхтарем, поліцейські помітили, що водій одягнений у вишневий одяг та міняється місцями з пасажиром, який перебував на передньому сидінні з боку водія та був одягнутий у свідтловідбиваючий жилет салатового кольору.
Наголошує, що ця обставина була зафіксована на нагрудні відео реєстратори працівників поліції №477728 та №477839, о 00:10.
Звертає увагу, що на момент пред`явлення поліцейськими вимоги до водія про пред`явлення документів, що посвідчують особу, ОСОБА_1 вже перебував на передньому пасажирському сидінні. При цьому, зазначає, що відеозаписом № export-ebez0 (02:34) підтверджено, що коли поліцейський підходить до транспортного засобу та відкриває двері, то в цей момент ОСОБА_1 завершує процес пересідання з водійського сидіння на пасажирське, при цьому переміщує ноги та губить власне взуття. Відеозаписом № export-pda5o (02:27) зафіксовано момент, коли під-час підходу поліцейського, водій і пасажир міняються місцями.
Стверджує, що наявні докази беззаперечно підтверджують, що позивач, якого постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 07.10.2025 у справі №165/3424/25, що набрала законної сили і не оскаржувалася, було позбавлено права керування транспортними засобами строк на один рік, 21.03.2026 о 00:10 керував належним йому транспортним засобом марки Volkswagen LT н.з. НОМЕР_1 .
З огляду на наведене, вважає дії поліцейського щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності правомірними та здійсненими у межах наданих повноважень, а оспорювану постанову законною, такою, що не підлягає скасуванню, оскільки в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, оскільки він, станом на 21.03.2026 не мав права керувати транспортним засобом, і його вина у керуванні транспортним засобом, як особою, що позбавлена права керування доведена поза розумним сумнівом, належними і допустимими доказами, наданими суду. Інспектор УПП, ДПП Романчук О.А. мав всі законні підстави для складання адміністративних матеріалів по справі, ним дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Позивачу було роз`яснено його права, передбачені КУпАП та Конституцією України, що зафіксовано на відео з нагрудної камери поліцейського. Просить позов ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову серії ЕНА № 6875540 від 21.03.2026 - без змін.
Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , інспекторів ДПП у Волинській області Романчука О.А., ОСОБА_4 , дослідивши електронні докази, зокрема відеозаписи з нагрудних камер інспекторів УПП додані до відзиву, письмові матеріали справи в їх сукупності, приходить до такого висновку.
Пунктом 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України (далі ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п.1.1 ПДР України - ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За змістом пп. «а» п.2.1.ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом. На вимогу поліцейського, водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Частиною 4 статті 126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами та тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається із постанови Нововолинського міського суду Волинської області від 07.10.2025, (справа №165/3424/25) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Вказана постанова не оскаржувалася і набрала законної сили та звернута до виконання.
Дослідженими безпосередньо в судовому засіданні доказами, встановлено, що 21.03.2026 о 00 год.10 хв., в період дії комендантської години, позивач ОСОБА_1 керував належним йому на праві власності транспортним засобом марки Volkswagen LT н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами на строк один рік, за що відповідальність передбачена ч.4 ст.126 КУпАП.
На заперечення факту керування транспортним засобом 21.03.2026 о 00 год.10 хв., позивач стверджує, що був пасажиром автомобіля марки Volkswagen LT н.з. НОМЕР_1 , яким керував його сусід ОСОБА_2 , тому, за клопотанням сторони захисту вказана особа допитана судом в якості свідка.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що пізно ввечері, йому зателефонувала дружина ОСОБА_5 , яка разом із своєю знайомою ОСОБА_3 поверталася з м.Луцька до м.Нововолинська, однак змогли доїхати попутнім транспортом тільки до м.Володимир. Просила забрати їх з м.Володимир, тому він звернувся до ОСОБА_1 про допомогу. Зазначив, що за кермом автомобіля, який належить ОСОБА_1 , був він, ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 перебував на передньому пасажирському сидінні, і у дорозі спав, роззувшись, оскільки в салоні працювала система автономного опалення. Коли він, ОСОБА_2 керував транспортним засобом в м.Володимир, то пасажирка ОСОБА_3 попросила його зупинити автомобіль, оскільки їй стало погано. Зазначив, що зупинився саме на прохання ОСОБА_3 , а не на вимогу поліцейського, хоча бачив службовий автомобіль поліції з увімкненими проблисковими маячками. Інспектор поліції нічого у нього не запитував, як і не з`ясовував обставин у пасажирів, що знаходилися у салоні автомобіля. Він хотів показати інспектору своє посвідчення водія, але останній відмовився його перевіряти. Не заперечив, що ОСОБА_1 на момент зупинки автомобіля, був без взуття. Виключає версію сторони відповідача щодо пересідання водія з пасажиром, звертаючи увагу на неможливість такого маневру, з огляду на масу тіла ОСОБА_1 . Показав, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройшов на місці перевірку на стан сп`яніння, результат був негативний. Пасажирка ОСОБА_3 не виходила з салону автомобіля, як і його дружина ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_5 в суді показала, що за кермом автомобіля був її чоловік ОСОБА_2 , він зупинився на прохання пасажирки ОСОБА_3 . З автомобіля виходив ОСОБА_1 , який сидів на передньому пасажирському місці. Чи підходили до машини поліцейські, не пригадує, не бачила, чи вони зупиняли транспортний засіб. В чому були одягнуті ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не пам`ятає.
В суді свідок ОСОБА_3 показала, що в кінці березня 2026 року в пізню годину, на прохання ОСОБА_5 її чоловік приїхав з ОСОБА_1 , щоб забрати їх з м.Володимир до м.Нововолинськ. За кермом був ОСОБА_2 , якого, як водія автомобіля вона попросила зупинитися, оскільки їй було дуже погано і вона хотіла подихати свіжим повітрям. Показала, що водій був одягнутий в курточку, але кольору не пам`ятає. Після зупинки транспортного засобу, вона не виходила, просто відкрили двері, щоб поступало повітря з вулиці. Не бачила автомобіля поліції з проблисковими маячками. Інспекторів поліції, не повідомляла, що їй погано, у пасажирів поліцейські нічого не запитували. Збоку від водія сидів ОСОБА_6 і він, з невідомих причин, пішов за поліцейським.
Наведені показання свідків сторони позивача не узгоджуються з дослідженими в суді доказами, які зібрані з у відповідності до вимог КУпАП та з дотриманням прав особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому є належними і допустимими.
Так, доданим стороною відповідача відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів інспекторів поліції за №477728, 477839, повністю спростовано доводи позивача та показання свідків щодо перебування за кермом транспортного засобу ОСОБА_2 . Зокрема зафіксовано, що водій ОСОБА_1 обмінюється місцями з пасажиром ОСОБА_2 , і в момент, коли поліцейський відкриває передні двері автомобіля зі сторони пасажира, взуття у позивача наявне лише на одній нозі, а інший кросівок знаходиться біля сидіння водія, де розташовані педалі гальма і газу.
Вказані фактичні обставини, підтвердили в суді інспектори УПП ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , які показали, що автомобіль позивача був зупинений під час дії комендантської години за допомогою жезла з підсвічуванням. В цей момент особа в червоному светрі і чорному жилеті виконувала маніпуляції щодо пересідання. Зазначають, що добре бачили цей момент, оскільки використовували для підсвічування тактичний ліхтар. Також зафіксували, що біля сидіння водія знаходиться взуття позивача, зокрема один кросівок. Один з інспекторів підійшов до переднього пасажирського місця, інший до чоловіка, який вже зайняв місце водія і був одягнутий у світловідбиваючий жилет. Позивач на момент зупинки, сидів у одному кросівку, а другий кросівок був біля педалей водія. У ОСОБА_8 буди ознаки сп`яніння: порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, в зв`язку з чим, йому, як водієві, було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. Було також встановлено, що ОСОБА_1 , є особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами на один рік. Один з інспекторів поліції запитував у пасажирів, чи не страшно їздити з таким водієм. Автомобіль зупинився на відстані метрів п`ятнадцять від поліцейських, було чітко видно, що пасажир, одягнутий у світло відбиваючий жилет, переміщається на місце водія. Після зупинки ОСОБА_1 був жвавим, шукав у кабіні автомобіля другий кросівок, пояснював, що не керував транспортним засобом.
Переглядом відеозаписів з нагрудних відео реєстраторів встановлено, що зупинка транспортного засобу здійснювалася поліцейськими за допомогою жезла з підсвічуванням, особа, що пересідає з місця водія одягнута у бордовий світер, чорний жилет. Після зупинки автомобіля, інспектор запитує позивача, «чому пересідаєте?», а водій ОСОБА_1 дотягує ногу з місця водія до місця пасажира, внаслідок чого один кросівок з ноги залишається біля педалей водія. Ніхто з пасажирів, з салону автомобіля, не виходив.
Проаналізувавши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позивач керував транспортним засобом, будучи позбавленим такого права постановою суду від 07.10.2025, а тому постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП є законною.
Підстав для сумніву щодо об`єктивності дій відповідача щодо позивача, не встановлено. Жодних процесуальних порушень, при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем, допущено не було.
Зважаючи на наведені обставини, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6875540 від 21.03.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, є законною та обґрунтованою.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
В силу частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 цієї статті, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За приписами частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, суд залишає позовну заяву без задоволення та рішення суб`єкта владних повноважень, без змін.
Керуючись ст.2, ст.6, ст.9, ст.72, ст.73, ст.75, ст.77, ч.9 ст.205, ст.241, ст.242, ст.244, ст.245, 286 КАС України, на підставі ч.4 ст.126 КУпАП, - суд,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі залишити без задоволення, а постанову інспектора 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП лейтенанта поліції Романчука Ореста Андрійовича серії ЕНА № 6875540 від 21.03.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу - без змін.
Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст.286 КАС України, у відповідності до ч.4 цієї статті, може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий підпис О.Р.Ференс-Піжук