Справа №295/13292/26
Категорія 79
2/295/5782/26
Ухвала
про залишення позовної заяви без руху
03 серпня 2026 року
Суддя Богунського районного суду міста Житомира Біднина О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Лавісс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 16 408,83 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 48 300,18 грн., компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати в сумі 12 634,80 грн.
Пред`явлена заява підлягає залишенню без руху, оскільки виявлено недоліки, які перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Всупереч зазначеному порядку, подавши до суду позовну заяву за допомогою системи «Електронний суд», позивачем не долучено до позовної заяви доказів надсилання копій поданих до суду документів відповідачу - ТОВ - фірма «Лавісс».
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Разом з тим, окрім вимоги про стягнення заборгованості заробітної плати, позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Середній заробіток за час затримки розрахунку є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Виходячи з викладених норм, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.
В постанові Великої Палати ВС від 8 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2 ст.235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачується.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за позовну вимогу майнового характеру, пред`явлену фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, враховуючи те, що заявлено вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за затримку виплати розрахунку при звільненні) на суму 48 300,18 грн., позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 1 331,20 грн., та надати до суду докази його сплати або повідомити суду відповідною заявою щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, що має бути підтверджено належними доказами.
В позові ОСОБА_1 зазначає, що є учасником бойових дій.
В постанові Верховного Суду від 09.11.2022 р. (справа №709/118/21) зазначено, що аналіз п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону «Про судовий збір» в сукупності з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами, пов`язаними із порушенням їх прав, як учасника бойових дій.
Таким чином, позов про стягнення заборгованості по заробітній платі, пред`явлений в порядку КЗпП України і не стосується захисту соціального права позивача як учасника бойових дій.
У відповідності до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху і надати строк для усунення недоліків шляхом приведення позовної заяви у відповідність з вимогами ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Лавісс» про стягнення заборгованості по заробітній платі залишити без руху, надати строк для усунення вищезазначених недоліків, який не може перевищувати семи днів з дня вручення копії ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: О.В. Біднина