П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/10732/25
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Дата і місце ухвалення: 26.03.2026 року, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тарновецького І.І.,
суддів: Бойка А.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 400/10732/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 22.08.2025 року № 143750002738 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 15.01.1980 року по 31.12.1984 року в колгоспі «Радянський прикордонник» (в подальшому реорганізований в колгосп «Тарасівці», в подальшому реорганізований в СТОВ «Тарасівці»), з 15.05.1986 року по 15.11.2002 року в колгоспі «Зоря», який 15.01.2000 року реорганізований в сільськогосподарський виробничий кооператив «Зоря» (СГВК «Зоря»);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 15.08.2025 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 22.08.2025 року № 143750002738 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи за 1980, 1981, 1983, 1984 роки в колгоспі «Радянський прикордонник» згідно наданої довідки від 25.07.2024 № 29 та період роботи з 1986 по 2002 роки у колгоспі «Зоря», згідно архівних довідок від 19.10.2020 № Б-158/01-12, № Б-159/01-12 та № Б-159/01-12 до страхового стажу, та повторно розглянути заяву позивача від 15.08.2025 року про призначення пенсії за віком.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин справи, неправильне дослідження й оцінку наданих сторонами доказів, що, на думку апелянта, призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, у зв`язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком 15.08.2025, яку за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області та прийняло рішення від 22.08.2025 № 143750002738 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За результатами розгляду поданих документів страховий стаж позивача було визначено у розмірі 6 років 23 дні, тоді як для призначення пенсії після досягнення 63-річного віку у 2025 році необхідно не менше 22 років страхового стажу.
Апелянт вказує, що до страхового стажу обґрунтовано не зараховано періоди роботи позивача за 1980, 1981, 1983 та 1984 роки в колгоспі «Радянський прикордонник», оскільки довідка від 25.07.2024 № 29 не була підтверджена актом перевірки достовірності її видачі. Крім того, 1982 рік у зазначеній довідці взагалі відсутній. Також, на думку скаржника, відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 1986 по 2002 роки у колгоспі «Зоря», оскільки в архівних довідках по батькові позивача зазначено як « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта, в якому російською мовою зазначено по батькові « ОСОБА_3 ».
Крім того, апелянт зазначає, що механізм подання, оформлення та розгляду документів для призначення пенсії врегульований Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, відповідно до якого право особи на пенсію встановлюється на підставі всебічного, повного та об`єктивного розгляду поданих документів, а рішення про призначення чи відмову у призначенні пенсії приймається органом Пенсійного фонду за принципом екстериторіальності. З огляду на викладене, апелянт вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії є законним та підстав для його скасування не було.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог щодо оформлення документів, які підтверджують такий стаж. При цьому недоліки у заповненні довідок чи інших документів не можуть бути самостійною підставою для незарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, якщо факт виконання роботи підтверджується сукупністю наявних доказів.
Позивач також зазначає, що Пенсійний фонд безпідставно переклав на неї відповідальність за оформлення архівних документів, тоді як законодавством передбачено право пенсійного органу витребувати додаткові документи та перевірити їх достовірність. Нереалізація Пенсійним фондом своїх повноважень щодо перевірки документів не може бути підставою для обмеження права особи на пенсійне забезпечення. З огляду на це вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про скасування спірного рішення і зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.08.2025 року позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке рішенням від 22.08.2025 року №143750002738 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому у рішенні зазначено, що на день звернення пенсійний вік позивача становив 63 роки 14 днів, а страховий стаж, обчислений органом Пенсійного фонду, склав 6 років 23 дні.
Підставою для незарахування до страхового стажу стали: періоди роботи за 1980, 1981, 1983 та 1984 роки в колгоспі «Радянський прикордонник» згідно з довідкою від 25.07.2024 № 29 через відсутність акта перевірки достовірності її видачі; відсутність у зазначеній довідці відомостей щодо 1982 року; а також період роботи з 1986 по 2002 роки у колгоспі «Зоря» за архівними довідками від 19.10.2020 № Б-158/01-12, № Б-159/01-12 та № Б-159/01-12, оскільки у них по батькові позивача зазначено російською мовою « ОСОБА_2 », що, на думку пенсійного органу, не відповідає паспортним даним позивача. Саме зазначене рішення стало предметом оскарження у цій справі.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що право особи на пенсійне забезпечення не може бути поставлене у залежність від формальних недоліків оформлення документів, якщо сукупність наявних доказів підтверджує факт її трудової діяльності. Суд зазначив, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не бездоганне оформлення трудової книжки, архівних довідок чи інших документів, які підтверджують стаж роботи.
Суд першої інстанції також дійшов висновку, що Пенсійний фонд безпідставно відмовив у зарахуванні спірних періодів роботи, оскільки записи в архівних довідках у своїй сукупності підтверджують факт роботи позивача, а розбіжність у написанні по батькові російською мовою не спростовує належності цих документів позивачу та не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду до страхового стажу. Водночас суд зазначив, що період роботи за 1982 рік не підлягає зарахуванню, оскільки у довідці від 25.07.2024 № 29 відомості щодо цього року відсутні.
Крім того, суд звернув увагу, що орган Пенсійного фонду був наділений повноваженнями витребувати додаткові документи, перевірити достовірність поданих відомостей та повідомити заявника про необхідність подання додаткових документів, однак доказів вжиття таких заходів відповідачем не надано. За таких обставин суд визнав протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати встановлені судом періоди роботи до страхового стажу та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, пов`язані з призначенням пенсії за віком, регулюються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, визначеного цією статтею. Згідно з частиною другою цієї статті у разі відсутності необхідного страхового стажу право на призначення пенсії після досягнення 63 років у період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року мають особи за наявності страхового стажу від 22 до 32 років.
Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до її впровадження - на підставі документів та у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності, які враховувалися до стажу роботи до набрання чинності Законом №1058-IV, зараховуються до страхового стажу на умовах законодавства, що діяло раніше.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за її відсутності або за відсутності відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що для підтвердження наявного трудового стажу приймаються, зокрема, довідки, виписки з наказів, особові рахунки, відомості на видачу заробітної плати та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, законодавець передбачив можливість підтвердження страхового стажу не лише записами трудової книжки, а й іншими належними документами, у тому числі архівними довідками, за умови, що вони містять відомості про періоди роботи особи.
Як убачається з матеріалів справи, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії стало незарахування до страхового стажу періодів роботи за 1980, 1981, 1983 та 1984 роки в колгоспі «Радянський прикордонник» у зв`язку з відсутністю акта перевірки достовірності видачі довідки від 25.07.2024 №29, а також періоду роботи з 1986 по 2002 роки у колгоспі «Зоря» через розбіжність у написанні по батькові позивача в архівних довідках.
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача у колгоспі «Радянський прикордонник» через відсутність акта перевірки достовірності видачі архівної довідки, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пунктів 4.2 та 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу Пенсійного фонду, який здійснює розгляд заяви, при цьому право особи на пенсію встановлюється на підставі всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів. Орган Пенсійного фонду має право витребовувати додаткові документи, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність відомостей, що містяться у них.
Отже, сама лише відсутність акта перевірки достовірності архівної довідки не свідчить про недостовірність викладених у ній відомостей та не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду роботи до страхового стажу. У разі виникнення сумнівів щодо достовірності поданих документів саме на пенсійний орган покладається обов`язок здійснити їх перевірку.
Разом з тим відповідачем не надано суду доказів того, що ним вчинялися будь-які дії щодо перевірки довідки від 25.07.2024 №29, витребування додаткових документів або повідомлення позивача про необхідність їх подання. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач фактично не реалізував надані йому законом повноваження, натомість поклав негативні наслідки цього на позивача.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 1986 по 2002 роки у колгоспі «Зоря» через розбіжність у написанні по батькові в архівних довідках.
Колегія суддів зазначає, що сама лише відмінність у написанні по батькові російською мовою (« ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ») за відсутності інших суперечностей у документах не є достатньою підставою для висновку про те, що відповідні архівні довідки не стосуються позивача. Як правильно встановив суд першої інстанції, зазначені архівні документи у своїй сукупності узгоджуються між собою та підтверджують факт роботи позивача у спірний період.
Такий правовий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а та від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22, відповідно до яких формальні недоліки в оформленні документів, а також сама по собі неможливість перевірки поданих документів не можуть бути достатньою підставою для незарахування особі відповідного періоду роботи до страхового стажу, якщо подані документи підтверджують факт трудової діяльності, а орган Пенсійного фонду не довів їх недостовірності.
Крім того, саме орган Пенсійного фонду у разі виникнення сумнівів щодо належності або достовірності поданих документів наділений повноваженнями витребувати додаткові відомості та перевірити обґрунтованість їх видачі. Однак доказів здійснення таких дій відповідачем матеріали справи не містять. За таких обставин відповідач безпідставно поклав на позивача негативні наслідки недоліків оформлення архівних документів, хоча остання не має можливості впливати на порядок їх складання.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів недостовірності поданих позивачем документів та не навів обставин, які б свідчили про відсутність факту роботи позивача у спірні періоди. Водночас відмова у зарахуванні відповідних періодів роботи до страхового стажу ґрунтувалася виключно на формальних недоліках оформлення документів, що не відповідає вимогам законодавства щодо повного, всебічного та об`єктивного розгляду документів, поданих для призначення пенсії.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 22.08.2025 №143750002738.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки досліджених судом доказів та незгоди з наданою їм правовою оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області задоволенню не підлягає, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року слід залишити без змін.
У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення та рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження як справа незначної складності, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених зазначеною нормою закону.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 400/10732/25 - без змін.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий: І.І. Тарновецький
Судді: А.В. Бойко
О.А. Шевчук