П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-----------------------
У Х В А Л А
04 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/40720/25
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Бойка А.В., суддів - Тарновецького І.І., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача - Бойка А.В., суддів - Тарновецького І.І., Шевчук О.А. від розгляду адміністративної справи за апеляційною скаргою Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. задоволено позов ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення.
Визнано протиправним та скасовано рішення №ЦО-20295 від 12.11.2025р. експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи, яким є ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», за результатами перевірки обґрунтованості рішення Одеської обласної медико-соціальної експертної комісії №2 від 05.02.2024р. №27 про встановлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , третьої групи інвалідності, захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини, зі строком до 01.03.2026р.
На зазначене рішення суду ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» подала апеляційну скаргу, за якою ухвалою колегії суддів від 16.04.2026р. відкрито апеляційне провадження, а ухвалою від 17.04.2026р. призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
У зв`язку із виникненням необхідності у додатковому з`ясуванні обставин у справі, їх повного та всебічного дослідження, з метою отримання від сторін пояснень з питань, які виникли у суду, а також для надання сторонам можливості навести свої доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, колегія суддів ухвалою від 17.07.2026р. справу призначила до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 липня 2026 року о 12:00 год. В судове засідання викликано осіб, які беруть участь у справі та їх представників.
Однак, в судове засідання, призначене на 28.07.2026р., позивач у справі - ОСОБА_1 не з`явився та 27.07.2026р. подав до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи без його участі.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026р. визнано обов`язковою явку ОСОБА_1 в судове засідання суду апеляційної інстанції у справі №420/40720/25, призначене на 04.08.2026р. о 12:00 год., у зв`язку з необхідністю отримання пояснень по суті справи, зокрема, від позивача, які можуть бути відомі лише йому.
03.08.2026р. до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Бойка А.В., суддів - Тарновецького І.І., Шевчук О.А. від розгляду адміністративної справи №420/40720/25.
Зазначену заяву передано судді-доповідачу у справі 04.08.2026р.
В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що справа №420/40720/25 містить численні матеріали про багаторічний стан здоров`я позивача, факти його звернення протягом останніх семи років за медичною допомогою, діагнози, а також відомості, одержані при медичному обстеженні, про що достеменно було відомо колегії суддів, тому суд зобов`язаний був забезпечити при апеляційному розгляді дотримання права позивача на таємницю про стан його здоров`я, гарантоване статтею 32 Конституції України, статтею 286 Цивільного кодексу України та статтею 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», зокрема, шляхом розгляду справи №420/40720/25 виключно у закритому судовому засіданні. Незважаючи на це, колегія суддів призначила справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Також, заявник зазначає, що визнаючи ухвалою від 29.07.2026р. обов`язковою явку ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 04.08.2026р., колегію суддів застосовано до позивача правовий примус до особистого прибуття в судове засідання та до надання суду пояснень поза його волевиявленням, тим самим здійснено втручання в його конституційні права і свободи. До того ж, у подібних спірних правовідносинах в інших справах колегією суддів (Бойко А.В., Тарновецький І.І. та Шевчук О.А.) здійснено апеляційний розгляд без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, із наданням оцінки виключно дотриманню процедури прийняття рішення. А відтак, за твердженнями заявника, вчинений колегією суддів безпідставний правовий примус позивача до явки у відкрите судове засідання та вимагання надання позивачем пояснень з питань його особистого життя, має виняток лише для цієї справи, що вказує на особисту заінтересованість та упередженість колегії суддів в цій справі та намагання виправдати допущення порушення розумних строків апеляційного розгляду справи №420/40720/25..
ОСОБА_1 стверджує, що такі обставини викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості та об`єктивності колегії суддів при розгляді справи №420/40720/25.
На підставі частини 11 статті 40 КАС України заяву позивача про відвід колегії суддів розглянуто в порядку письмового провадження.
Розглянувши подану заяву, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин (ніж передбачених у пунктах 1-3 частини 1 цієї статті), які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до частин 1-3 статті 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
У відповідності до вимог частини 3 статті 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частиною 4 статті 40 КАС України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Оцінюючи наведені у заяві про самовідвід обставини колегія суддів зазначає наступне:
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі Фей проти Австрії (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).
У контексті об`єктивного критерію у справі слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви безсторонності суддів.
За змістом рішення ЄСПЛ у справі «Моріс проти Франції» (№29369/10, від 23.04.2015) зазначено, що неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості, і її наявність чи відсутність можуть бути перевірені різними способами. Відповідно до прецедентного права ЄСПЛ, існування неупередженості в цілях п.1 ст.6 Конвенції, має визначатися шляхом суб`єктивної перевірки, де повинні прийматися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість в конкретній справі, а також шляхом об`єктивної перевірки, тобто шляхом уточнення, чи надавав суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості (рішення у справах «Куприану проти Кіпра», №73797/01, §118; «Микалефф проти Мальти», №17056/06, §93)
В Основних принципах незалежності судових органів, схвалених резолюціями №40/32 та №40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено, що судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з яких би то не було причин.
Відповідно до вимог п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, потрібно мати інформацію про наявність відповідних суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо) ( ухвала від 27 липня 2026 року у справі № 990/80/25).
Також, Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що не можуть бути підставою для відводу (самовідводу) судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід (самовідвід) має бути вмотивованим, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу (самовідводу).
Викладені у заяві обставини, на переконання колегії суддів, жодним чином не впливають на об`єктивність та неупередженість колегії суддів у складі судді-доповідача - Бойка А.В., суддів - Тарновецького І.І., Шевчук О.А., та не свідчать про наявність фактів, які ставлять під сумнів ухвалення судом законного та справедливого судового рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.36 КАС України, для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі №420/40720/25.
Зміст поданої ОСОБА_1 заяви про відвід зводиться виключно до незгоди з судовими рішеннями - процесуальними ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2026р. про призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні та від 29.07.2026р. про визнання обов`язковою явки ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 04.08.2026р., що у відповідності до частини 4 статті 36 КАС України, не може бути підставою для відводу.
Постановлення судом вказаних ухвал спрямоване, передусім, для дотримання закріпленого статтею 9 КАС України принципу офіційного з`ясування обставин справи, який є одним із ключових фундаментальних принципів адміністративного судочинства. Вказаний принцип полягає в тому, що суд не обмежується тільки доведеністю обставин, на які посилаються сторони, а зобов`язаний всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнання судом якихось обставин або процесуальних дій обов`язковими (зокрема, виклик сторони для дачі особистих пояснень) є дискреційним повноваженням суду, реалізованим у межах повноважень щодо здійснення офіційного з`ясування обставин справи та забезпечення змагальності й рівності учасників процесу. Право суду вимагати особистої участі сторін прямо передбачене процесуальним законом і спрямоване на досягнення завдань адміністративного судочинства, а саме: на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справи.
Сам по собі факт процесуального рішення суду про визнання явки позивача обов`язковою не свідчить про упередженість суддів чи їх зацікавленість у вирішенні справи на користь однієї із сторін.
Будь-яких інших об`єктивних доказів чи доводів, які б свідчили про наявність підстав, передбачених статтею 36 КАС України, заява про відвід не містить.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 40 КАС України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи, що заяву про відвід подано ОСОБА_1 03.08.2026р., тобто пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, за результатами розгляду вказаної заяви колегія суддів визнає заявлений позивачем відвід необґрунтованим без передачі такої заяви на розгляд іншому судді в порядку, визначеному абзацом 1 частини четвертої статті 40 КАС України.
Керуючись ст.ст. 36-40, 243, 248 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Визнати необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід колегії у складі судді-доповідача - Бойка А.В., суддів - Тарновецького І.І., Шевчук О.А. від розгляду адміністративної справи №420/40720/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук