П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/19553/26
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Тарновецького І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» та Національної академії медичних наук України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі за позовною заявою Громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «Стоп Корупції» до Національної академії медичних наук України, Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2026 року представник ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп Корупції» звернувся до суду першої інстанції із позовом до Національної академії медичних наук України, Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України», в якому просить:
- визнати протиправними дії Національної академії медичних наук України та постанову Бюро Президії Національної академії медичних наук України №12/17 від 17.06.2026 щодо допущення до участі у конкурсі на заміщення посади керівника Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України», оголошеному Постановою Бюро Президії Національної академії медичних наук України від 17 квітня 2026 року №8/4, таких осіб: ОСОБА_1 , Нікогосяна Л.Р., Путієнка О.О.;
- зобов`язати Державну установу «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» виключити з бюлетенів для голосування на виборах директора Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України», оголошеному Постановою Бюро Президії Національної академії медичних наук України від 17.04.2026 №8/4, таких осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
- зобов`язати Національну академію медичних наук України здійснити повторну перевірку претендентів на посаду директора Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України», оголошеному Постановою Бюро Президії Національної академії медичних наук України від 17.04.2026 №8/4, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на відповідність встановленим законодавством вимогам.
30.06.2026 року одночасно із позовною заявою, від ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» надійшла заява про забезпечення адміністративного позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову а саме :
- зупинити до набрання законної сили рішення суду у даній справі дію постанови Бюро Президії Національної академії медичних наук України від 17.04.2026 №8/4 та дію постанови Бюро Президії Національної академії медичних наук України №12/17 від 17.06.2026 щодо допущення до участі у конкурсі на заміщення посади керівника Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України», оголошеному Постановою Бюро Президії Національної академії медичних наук України від 17.04.2026 №8/4, таких осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Путієнка О.О.;
- зупинити дію наказу Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» від 24.04.2026 №30заг «Про організацію виборів директора Державної установи Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» до набрання законної сили рішення суду у даній справі;
- заборонити Національній академії медичних наук України, Державній установі «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова Національної академії медичних наук України», їх органам, комісіям та посадовим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення конкурсу (виборів) щодо обрання директора Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова Національної академії медичних наук України», до набрання законної сили рішення суду у даній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказує, що 17.04.2026 на офіційному веб-сайті Національної академії наук України в розділі «Новини» оголошений конкурс на посади керівників наукових установ НАМН України, зокрема, відповідно до постанови Бюро Президії Національної академії медичних наук України від 17.04.2026 №8/4 Президія НАМН України оголосила вибори на вакантну посаду керівника Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України». Аналогічне оголошення 20.04.2026 розміщене на офіційному веб-сайті ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України». Відповідно до Постанови Бюро Президії НАМН України №12/17 від 17.06.2026 до участі в конкурсі на посаду директора ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України» допущені: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Як зазначає заявник, ознайомившись із Постановою Бюро Президії НАМН України №12/17 від 17.06.2026, ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» аналізом інформації з відкритих та офіційних джерел щодо відповідності претендентів кваліфікаційним вимогам, визначеним статтею 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», дійшла висновку про невідповідність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вимогам чинного законодавства, що на його думку унеможливлює їх участь у вказаному конкурсі.
З урахуванням викладеного ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням, оскільки проведення виборів за участю осіб, у разі встановлення судом обставин, що вони не відповідають вимогам закону, порушить принципи законності, рівності кандидатів та правової визначеності, а також свідчитиме про незаконність результатів виборів та необхідність їх повторного проведення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року суд задовольнив заяву ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» про забезпечення позову частково.
Зупинив до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №420/19553/26 дію постанови Бюро Президії Національної академії медичних наук України №12/17 від 17.06.2026 щодо допущення до участі у конкурсі на заміщення посади керівника Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» таких осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Заборонив Національній академії медичних наук України, Державній установі «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова Національної академії медичних наук України», їх органам, комісіям та посадовим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення конкурсу (виборів) щодо обрання директора Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №420/19553/26.
В задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення адміністративного позову суд відмовив.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову у обраний судом спосіб до набрання законної сили рішення суду у даній справі, може суттєво ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» звернулась до суду з даним позовом.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» та Національна академія медичних наук України подали апеляційні скарги, доводи яких зводяться до того, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим її слід скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги як ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» так і Національна академія медичних наук України наводять такі аргументи:
- суд не навів мотиви щодо існування реального ризику ускладнення або неможливості виконання рішення суду, а сам факт проведення виборів керівника установи жодним чином не впливає на виконання рішення суду, оскільки результати виборів можуть бути оскаржені та скасовані у судовому порядку;
- суд не указав ознак протиправності оскаржуваних дій Бюро Президії Національної академії медичних наук України та лише обмежився констатацією доводів заявника без їх попередньої правової оцінки;
- застосовані судом заходи забезпечення позову є непропорційними та такими, що фактично вирішують спір по суті, оскільки повністю зупиняють конкурсну процедуру, втручаються в автономію державної організації та блокують реалізацію передбачених законом повноважень;
- суд не здійснив забезпечення належного балансу приватних і публічних інтересів, не врахував, що зупинення виборчого процесу створює негативні наслідки для функціонування державної організації, зокрема, виконання відповідних завдань у науковому процесі в галузі медицини та управління державною установою;
- суд не надав належної оцінки тому факту, що позивачем не доведена наявність індивідуально визначеного, порушеного або оспорюваного права чи інтересу, що ставить під сумнів саму наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.
Таким чином, на переконання скаржників, висновки суду про часткове задоволення заяви про забезпечення позову є помилковими, а ухвала суду має бути скасована із прийняттям рішення про відмову у задоволенні заявленого клопотання.
Позивач, ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції», своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористався.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частина 5 статті 125 Конституції України визначає, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист
Частини 1 та 2 статті 150 КАС України передбачають, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно положень частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечений:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони, або обов`язку вчиняти дії, що випливають із такого рішення.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що претенденти не відповідають вимогам визначеним статтею 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», що на його думку унеможливлює їх участь у конкурсі на заміщення посади керівника наукових установ.
З огляду на наведене заявник вважав, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням, оскільки проведення виборів за участю осіб, у разі встановлення судом обставин, що вони не відповідають вимогам закону, порушить принципи законності, рівності кандидатів та правової визначеності, а також свідчитиме про незаконність результатів виборів та необхідність їх повторного проведення.
Суд першої інстанції частково задовольняючи заяву про забезпечення позову виходив з того, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову у обраний судом спосіб до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, може суттєво ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» звернулась до суду з даним позовом.
Перевіряючи вказаний висновок суду та оцінюючи доводи апеляції, колегія суддів враховує, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частина 2 статті 151 КАС України визначає, що суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно насамперед враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Оцінивши спірну ухвалу про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що вона не відповідає наведеним вище вимогам щодо її вмотивованості та обґрунтованості.
На думку колегії суддів, забезпечення позову шляхом заборони проводити вибори на посаду керівника державної наукової установи, що має розглядатися на зборах колективу наукових працівників шляхом таємного голосування створює ризик втручання у поточне функціонування та фактично призводить до вирішення спору по суті ще до розгляду справи, а також має наслідком застосованих заходів втручання у проведення конкурсних процедур.
Колегія суддів вважає необхідним наголосити на тому, що заходи забезпечення позову не можуть бути тотожними остаточним позовним вимогам.
Також колегія суддів враховує, що зі змісту позовної заяви вбачається, що заява про забезпечення позову подана громадською організацією, як сторонньою особою, яка не є учасником конкурсу та заявником не доведено, що його діяльність наділяє громадську організацію автоматичним правом блокувати внутрішні процедури та вибори у державній установі.
Крім цього, у заяві про забезпечення позову не зазначені аргументи стосовно того, що проведення конкурсу та не забезпечення позову шляхом зупинення його проведення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
На думку колегії суддів, обґрунтованими є доводи скаржників про те, що прийняття ухвали про забезпечення позову шляхом заборони проводити вибори керівника блокує роботу державної наукової установи органу (зокрема, неможливість підписання контракту, розподілу бюджету та виплати заробітної плати тощо), а тому враховуючи баланс інтересів держави та колективу державної установи, в даному випадку, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід було відмовити.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість клопотання про забезпечення позову, поданого ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» колегія суддів вважає помилковим, що призвело до постановлення незаконної ухвали про забезпечення позову.
Водночас, аргументам скаржника про те, що позивачем не доведена наявність індивідуально визначеного, порушеного або оспорюваного права чи інтересу колегія суддів в даному випадку не надає оцінку, оскільки вони фактично зводяться до вирішення спору по суті.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги про помилковість ухвали суду щодо часткового задоволення клопотання про забезпечення позову знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити.
Колегія суддів вважає, що зазначені ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 КАС України, а забезпечення позову у обраний позивачем спосіб, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Оскільки висновки суду першої інстанції при вирішенні спірного питання не відповідають обставинам справи, ухвалу суду першої інстанції в порядку статті 317 КАС України слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» та Національної академії медичних наук України -задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року - скасувати.
Ухвалити у цій справі нове рішення про відмову в задоволенні заяви Громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «Стоп Корупції» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «Стоп Корупції» до Національної академії медичних наук України, Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки передбачені статтями 328, 329 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя І. І. Тарновецький