ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/59307/25
УХВАЛА
03 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Аліменка В.О., Мєзєнцева Є.І., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростар АП» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13438944/41737972 від 13.11.2025 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Агростар АП» податкової накладної № 2 від 05.11.2025;
- зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Агростар АП» податкову накладну № 2 від 05.11.2025 датою її подання на реєстрацію - 05 листопада 2025 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 вперше подану Головним управлінням ДПС у Київській області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС у Київській області) у травні 2025 року апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку із ненаданням документу про сплату судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Київській області вдруге подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати його повністю та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Крім того, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.07.2021 залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що апелянтом пропущено встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДПС у Київській області отримано в електронному кабінеті 16.07.2026 о 17:28, тобто у розумінні положень ч. 6 ст. 251 КАС України 17.07.2026.
На виконання вимог цієї ухвали відповідачем-1 24.07.2026 до суду подано клопотання, в якому останній просить, зокрема, визнати причину пропущення строку на апеляційне оскарження поважною та поновити його. Указане клопотання обґрунтоване тим, що вперше подану апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з несплатою судового збору, що зумовлене тим, що ГУ ДПС у Київській області не належить до розпорядників бюджетних коштів. Звертає увагу на необхідності врахування введення в Україні воєнного стану, відсутності фінансової спроможності забезпечити сплату судового збору, необхідності врахування позиції Верховного Суду у справі №320/31608/24, наявності права на апеляційне оскарження судового рішення.
Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як було встановлено в ухвалі від 16.07.2026 про залишення апеляційної скарги без руху, рішення суду першої інстанції від 14.04.2026 відповідач-1 отримав 14.04.2026 о 20:25, тобто у розумінні ч. 6 ст. 251 КАС України 15.04.2026. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням приписів п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України 15.05.2026. Проте апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції 10.07.2026, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
При цьому судом враховується, що вперше подану ГУ ДПС у Київській області апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026 у зв`язку з несплатою судового збору, яку відповідач-1 отримав в електронному кабінеті 22.05.2026 о 17:30, тобто у розумінні ч. 6 ст. 251 КАС України 25.05.2026. Указаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення недоліків. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 18.06.2026, яку відповідач-1 отримав в електронному кабінеті 18.06.2026 о 20:32, повернув ГУ ДПС у Київській області вперше подану апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків. Тобто, відповідач-1 мав достатній визначений законодавцем строк для забезпечення усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги у повному обсязі.
У постановах від 24.07.2023 (справа №200/3692/21), від 07.09.2023 (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Отже, виключно подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може бути підставою для його поновлення без зазначення обставин, які, на переконання заявника, є поважними для ухвалення такого процесуального рішення, що, у свою чергу, мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
У свою чергу, у постанові від 21.11.2019 у справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом й у постанові від 10.09.2020 у справі № 815/6482/15.
Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.
Крім іншого, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
До такого висновку прийшов Верховний Суд й у постанові від 22.05.2024 у справі №320/11906/22.
Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано 10.07.2026, тобто майже через три місяці з моменту постановлення оскаржуваного рішення та більш ніж через двадцять днів з моменту отримання 19.06.2026 копії ухвали від 18.06.2026 про повернення вперше поданої апеляційної скарги. При цьому належних і допустимих доказів, що підтверджують неможливість подання апеляційної скарги вдруге невідкладно після отримання копії ухвали про повернення вперше поданої, апелянтом не надано, зокрема, й на виконання вимог ухвали від 16.07.2026. Як і не надано доказів вчинення дій, спрямованих на сплату судового збору протягом квітня-липня 2026 року.
Щодо посилання апелянта на необхідність виваженого підходу до застосування наслідків пропуску строку в умовах воєнного стану суд апеляційної інстанції зазначає, що саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження суб`єкту владних повноважень. Будь-яких доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість забезпечення сплати судового збору відповідачем-1 не надано.
З приводу твердження апелянта про необхідність врахування позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.05.2025 у справі №320/31608/24, колегія суддів зазначає, що обставини справи №320/59307/25 є відмінними від справи №320/31608/24, в якій апелянтом було забезпечено сплату судового збору при невідкладному поданні вдруге апеляційної скарги.
У частині аргументів ГУ ДПС у Київській області про гарантоване останньому право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ДПС у Київській області строку на апеляційне оскарження рішення суду від 14.04.2026. Інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеєр проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Указана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.12.2021 у справі № 620/4510/20.
Крім того, апелянтом не усунуто й інші недоліки апеляційної скарги, а саме - не додано до неї документ про сплату судового збору.
Щодо вимог заявленого клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтоване відсутністю коштів, наявністю права на доступ до суду, а також посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 та Верховного Суду від 07.02.2023 у справі №120/14564/21-а, суд вважає за необхідне зазначити таке.
За правилами ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Тобто, законодавцем визначено, що десятиденний строк є достатнім для усунення як недоліків позовної заяви, так і апеляційної скарги.
Верховний Суд у постанові від 14.08.2025 у справі № 320/10193/22 підкреслив, що метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників правовідносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
Для вирішення питання про продовження строку для усунення недоліків з підстав неможливості сплати судового збору у передбачений ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху строк, оцінці підлягають не лише доводи заявника про відсутність бюджетних призначень для цієї мети та/або наявність інших перешкод для оплати судового збору, а й дії, вчинені заявником задля сплати судового збору, та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
У свою чергу жодних доказів вчинення дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом не надано.
Посилання апелянта на введення воєнного стану як підставу для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги судом відхиляються, оскільки саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не може бути самостійною і безумовною підставою для продовження процесуального строку суб`єкту владних повноважень.
Окремо судова колегія вкотре звертає увагу, що, як було підкреслено вище, будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» не внесено.
Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 в якості обґрунтування необхідності продовження строку для усунення недоліків колегія суддів вважає помилковим, оскільки у згаданому судовому рішенні суду касаційної інстанції надавалася оцінка можливості відстрочення сплати судового збору юридичним особам.
Також не є обґрунтованим твердження апелянта про необхідність продовження строку для усунення недоліків з огляду на позицію Верховного Суду у справі №120/14564/21-а, позаяк у постанові від 07.02.2023 у цій справі оцінювалося питання наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у випадку подання апеляційної скарги вдруге невідкладно після повернення вперше поданої з усунутими недоліками, а не питання продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Відтак заявлене клопотання про продовження строку для усунення недоліків не містить підтверджених належними і допустимими доказами обґрунтувань необхідності його задоволення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.
Керуючись ст. ст. 121, 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про продовження строку для усунення недоліків - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростар АП» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Повернути апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді В.О. Аліменко
Є.І. Мєзєнцев