ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/3266/23 Суддя першої інстанції: Діска А.Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України у Київській області), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача про відмову позивачу у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у вищому юридичному закладі та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення позивача на посаду судді, та відповідно відмову в перерахунку позивачу як судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки від 07 жовтня 2021 року №158, виданої ТУ ДСА України в Київській області;
- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку судді, половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського ордена Леніна державного університету імені Т.Г. Шевченка, що складає 2 роки 4 місяці 23 дні; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення позивача на посаду судді, 3 роки 0 місяців 0 днів, за період роботи з 22 грудня 1997 року по 14 вересня 1999 року та з 15 вересня 1999 року по 31 грудня 2000 року та здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, визначеної в довідці від 07.10.2021 №158, виданої ТУ ДСА України в Київській області, в якій зазначена суддівська винагорода в розмірі 113508 грн, починаючи з 28 вересня 2021 року без обмеження граничним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат;
- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити на користь позивача щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 62 відсотки суддівської винагороди, визначеної в довідці від 07 жовтня 2021 року №158, виданої ТУ ДСА України в Київській області, в якій зазначена суддівська винагорода в розмірі 113508 грн, починаючи з 28 вересня 2021 року без обмеження граничним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року адміністративний позов - задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці 02 років 04 місяців 23 днів навчання в Київському ордена Леніна державному університеті імені Т.Г.Шевченка, та 3 років роботи в органах соціального захисту населення, який вимагався законом для призначення на посаду судді;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 62 відсотків суддівської винагороди, визначеної в довідці від 07.10.2021 №158, виданої ТУ ДСА України в Київській області, починаючи з 28 вересня 2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського ордена Леніна державного університету імені Т.Г. Шевченка, що складає 2 роки 4 місяці 23 дні та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення позивача на посаду судді, 3 роки 0 місяців 0 днів, за період роботи з 22.12.1997 по 14.09.1999 та з 15.09.1999 по 31.12.2000.
В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на зарахування їй до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку і який враховується при обчисленні довічного утримання судді у відставці, роботу в органах соціального захисту населення, що мало місце після закінчення інституту і передувало обранню на посаду судді, в якості обов`язкового юридичного стажу не менше трьох років, а також половини періоду навчання в Київському ордена Леніна державному університеті імені Т.Г. Шевченка. Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що задоволенню підлягає і похідна позовна вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розрахунку 62% суддівської винагороди судді, починаючи з 29 жовтня 2021 року, та виплатити різницю між виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням судді у розмірі 50% суддівської винагороди судді та перерахованим у розмірі 62% суддівської винагороди судді. Водночас, вимога зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 90% сум грошового забезпечення задоволенню не підлягає, оскільки у позивачки відсутні необхідній стаж на посаді роботи судді, для здійснення обрахунку відсоткового значення у розмірі 90%. Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині здійснення виплати пенсії без обмеження, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що до пенсії позивача застосовувались такі обмеження, а тому такі позовні вимоги є передчасними.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФ України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в часині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що стаж роботи на посаді судді розраховано правильно і управління діяло відповідно норм чинного законодавства щодо зарахування стажу роботи на посаді судді та визначення загального відсотку для розрахунку щомісячного грошового утримання у розмірі 50%, а тому дії управління є правомірними. Окремо наголошує, що суд допустив втручання у дискреційні повноваження ГУ ПФ України у Київській області.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025, постановленою у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О. та Чаку Є.В., відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Водночас, наказом голови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 №22 к/гс судді Єгоровій Н.М. надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, з 12.05.2025 по 17.07.2026.
Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2025 вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді Єгорової Н.М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 у цій справі визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Файдюк В.В., судді Сорочко Є.О., Чаку Є.В.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року прийнято до провадження справу № 320/3266/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року продовжено строк розгляду справи та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 04 серпня 2026 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФ України у Київській області.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, відповідно до відомостей з диплому серії НОМЕР_1 позивач навчалася в Київському ордена Леніна державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1977 по 17.06.1982 (4 роки 9 місяців 16 днів). ОСОБА_1 з 22.12.1997 по 14.09.1999 та з 15.09.1999 по 31.12.2000 (1 рік 8 місяців 23 дні + 1 рік 03 місяці 17 днів) працювала завідуючою Управління праці соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Крім того, згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала на посаді судді Згурівського районного суду Київської області з 01.02.2001 по 27.09.2021.
Матеріали справи свідчать, що позивачу було з 28.09.2021 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з 50% суддівської винагороди.
Територіальним управлінням ДСА України у Київській області 07.10.2021 видано ОСОБА_1 довідку №158 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 27.09.2021.
На підставі указаної довідки позивачу було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 28.09.2021 виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У жовтні 2021 року позивач звернулася до ГУ ПФ України у Київській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді, з дня призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці довічно.
Листами від 18.11.2021 № 12522-20720/Д-02/8-1000/21, від 30.11.2021 № 13010-20720/Д-02/8-1000/21 відповідачем повідомлено позивача, що її стаж роботи на посаді судді складає 20 років 07 місяців 27 днів. Розмір довічного грошового утримання складає 50% (а.с. 25).
До стажу роботи на посаді судді зараховано роботу на посадах, визначених статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ. Врахування навчання та періоду роботи в Управлінні праці соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області, при обчисленні зазначеного збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не передбачено.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до ст. 58 Основного Закону України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Приписи ч. 6 ст. 47 і п. 8 ч. 4 ст. 48 Конституції України регламентують, що незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України статус суддів визначається виключно законами України. Крім того, щодо суддів у ч. 2 ст. 127 Конституції України окремо визначено вимоги щодо несумісності. Так, відповідно до положень цієї статті професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
За рахунок заборони займатися іншою оплачуваною роботою суддям установлюються належні умови матеріального та соціально-побутового забезпечення.
Конституційний статус судді передбачає, у тому числі, що надання судді в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості.
Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
У рішенні від 24.06.1999 № 6-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів, а важливим механізмом забезпечення цих гарантій є встановлений частиною першою статті 130 Конституції України обов`язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Конституційним Судом України у рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 визначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої розуміється у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
У мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 підкреслено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Згідно з п. 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Положеннями Європейської хартії від 10.07.1998 про закон «Про статус суддів» визначено, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (п. 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку з посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (п. 6.4).
Також у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що дуже важливо (особливо для новітніх демократій) передбачити конкретні нормативно-правові положення, які б гарантували захист від зменшення розміру суддівських виплат (п. 62).
Як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17.11.2010 №(2010)12, «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).
Крім того, у наведеному вище рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Конституційний Суд України також встановив, що аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.
Судовою колегією враховується, що згідно із ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
У свою чергу, абз. 4 п. 34 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд"», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме такий правовий висновок викладено в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Частиною 1 статті 7 Закону № 2862-XII (у редакції, чинній на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді) визначалося, що право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону мав громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, мав вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Водночас частина третя статті 127 Конституції України (у редакції, чинній на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді) визначала, що на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживав в Україні не менш як десять років та володів державною мовою.
У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим самим органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, за наявності суперечності між нормами закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України, колізія вирішується на користь Конституції України, яка має найвищу юридичну силу.
Отже, законодавством, яке діяло на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді Згурівського районного суду Київської області (01 лютого 2001 року), було встановлено мінімальний строк роботи в галузі права для зайняття посади судді районного (міського) суду - 3 роки.
Як убачається з копії трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , зокрема, у період з 22.12.1997 по 14.09.1999 та з 15.09.1999 по 31.12.2000 (1 рік 8 місяців 23 дні + 1 рік 03 місяці 17 днів) працювала завідуючою Управління праці соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області.
Ураховуючи викладене, до стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) ОСОБА_1 , вимога щодо якої була визначена законом та надавала право для призначення її на посаду судді, слід зараховувати стаж роботи тривалістю 3 роки.
Відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу № 584/95 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності ст. 1 згаданого Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».
За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 727/4435/17, невключення до стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та врахування для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Аналогічні правові висновки узгоджуються із позицією, викладеною, зокрема, в постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 498/337/17, від 20.04.2021 у справі № 344/5707/19, від 30.03.2023 у справі № 280/2167/21, від 28.08.2023 у справі № 360/6255/21, від 26.09.2023 у справі № 580/1983/20.
Як підтверджується матеріалами справи позивач з 01.02.2001 по 14.09.2021 працювала на посаді судді Згурівського районного суду Київської області, тобто стаж роботи на посаді судді становить більше 10 років.
Період навчання ОСОБА_1 в Київському ордена Леніна державному університеті імені Т.Г.Шевченка з 01.09.1977 по 17.06.1982 підтверджується копією диплому серії НОМЕР_1 .
Отже, позивач має право на зарахування їй до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку і який враховується при обчисленні довічного утримання судді у відставці, половину періоду навчання в Київському ордена Леніна державному університеті імені Т.Г.Шевченка з 01.09.1977 по 17.06.1982 (2 роки 04 місяці 23 дні).
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткову обґрунтованість заявлених у ній справі позовних вимог, які не спростовані доводами апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку
Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.