єдиний унікальний номер справи 531/1903/26
номер провадження 2-а/531/19/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Попова М.С.,
за участі секретаря судового засідання - Клименко Т.М.,
представника позивача - Микитенко О.О.,
відповідача - громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Жолонко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Карлівка адміністративний позов Карлівського сектору Управління державної міграційної служби України у Полтавській області до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про адміністративне затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою забезпечення примусового видворення,
Встановив:
Карлівський сектор Управління державної міграційної служби України в Полтаській області звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить затримати громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою примусового видворення.
Адміністративний позов обґрунтовано наступним.
29 липня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено факт порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства громадянкою РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: перевищення встановленого строку перебування в Україні більше як на 30 днів.
Перевіркою встановлено, що громадянка РФ ОСОБА_1 в`їхала на територію України у 2006 році. Має закордонний паспорт НОМЕР_1 , виданий 15 червня 2020 року, дійсний до 14 червня 2020 року, орган видачі МІД РОСІЇ 38001 (на момент виявлення паспорт втрачений).
Порушивши терміни перебування в Україні, передбачені пп. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постаново. КМУ від 15.02.2012 №150, громадянка РФ ОСОБА_1 не виїхала за межі України у визначений законодавством строк, перевищила визначені законодавством строки тимчасового перебування, проживає без документів на право проживання в Україні.
До підрозділів Державної міграційної служби України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту ОСОБА_1 не зверталась. Обізнана, що підстав для її подальшого перебування в Україні не має.
Останньою повідомлено, що в країні проживання її життю та здоров`ю нічого не загрожує.
За вчинення правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 203 КУпАП 27 червня 2025 року Карлівським сектором УДМС в Полтавській області ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3417 грн. На даний час постанова іноземцем виконана.
З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положень ст. 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п. п. 5, 6 розділу І Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом МВС України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23.04.2012 №353/271/150, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.05.2012 за №806/21119 (у редакції наказу МВС України, СБУ від 22.01.2018 №38/77), 17 липня 2024 року Карлівським сектором УДМС в Полтавській області було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або до третьої країни громадянки РФ ОСОБА_1 та зобов`язано її покинути територію України у термін до 15 серпня 2024 року.
З рішенням від 17 липня 2024 року про примусове повернення з України громадянка РФ ОСОБА_1 ознайомлена 17 серпня 2024 року та зобов`язалась його виконати, що підтверджується її підписом у вказаному рішенні.
Громадянка РФ ОСОБА_1 не виконала рішення Карлівського сектору УДМС в Полтавській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни у термін, передбачений для добровільного виконання рішення про примусове повернення (до 15 серпня 2024 року). Даний факт підтверджується інформацією, отриманою з інтегрованої міжвідомчою інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України «Аркан».
За невиконання рішення Карлівським сектором УДМС в Полтавській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни у термін, передбачений для добровільного виконання рішення про примусове повернення 29 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 203 КУпАП.
Враховуючи викладене, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 29 липня 2026 року Карлівським сектором УДМС в Полтавській області прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина РФ ОСОБА_1 , оскільки остання не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення Карлівського сектору УДМС в Полтавській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни, у нього немає власного житла, офіційного джерела доходів. У Карлівського сектору УДМС в Полтавській області достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 в подальшому ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Згідно положень ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім рішень, прийнятих органами охорони державного кордону, що виконуються такими органами. Контроль за правильністю і своєчасністю виконання рішення про примусове видворення здійснює орган, який прийняв таке рішення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.
У ОСОБА_1 відсутні визначені законодавством та міжнародними договорами України підстави для перебування в Україні, відсутні також обставини, які згідно ч. 8 ст. 26 та ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» забороняють примусове видворення за межі України ( ОСОБА_1 не перебуває у процедурі визнання біженцем та особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту; не підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав і основоположних свобод; в країні громадянської належності його життю або свободі не загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; не загрожує смертна кара або страта, катування, жорстке, нелюдське або таке, що принижу гідність, поводження, чи покарання; на загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки).
Враховуючи, що ОСОБА_1 не виконала рішення про примусове повернення без поважних причин, втратила підстави для законного перебування в Україні, хоча і має постійне місця проживання, не має офіційного джерела доходів, а також достатнього фінансового забезпечення для проживання в Україні та для виїзду за межі України, є всі підстави вважати, що вона ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що вона народилась в м. Красногорівка Донецької області. Згодом батьки переїхали у м. Карлівку. Після закінчення школи та технікуму вона виїхала до РФ, де вийшла заміж. Після розлучення повернулася до батьків. Потім знов виїхала до РФ, де вдруге вийшла заміж. Через чотири роки, у 2006 році, розлучилась та знов повернулась до батьків. З цього часу територію України не покидала. Повертатися до РФ не має бажання. Зараз проживає у батьківському будинку. Який зараз належить її померлому брату. Останній склав заповіт на сина відповідача, який перебуває на заробітках у Німеччині, і вона зараз займається оформленням спадщини. У 2024 році, після прийняття рішення УДМС про її видворення, намагалась виїхати за межі України, для чого син їй придбав білет до Німеччини, однак прикордонники її не випустили, бо не вистачало якихось документів.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав позицію відповідача та просив застосувати більш м`яких із заходів, передбачених ст. 289 КАС України, як то взяття на поруки або зобов`язання внести заставу. Також надав суду до огляду ряд оригіналів документів, копії яких приєднано до матеріалів справи.
За клопотанням представника позивача були допитані свідки.
Так, свідок ОСОБА_2 пояснила, що вона є сусідкою відповідачки та проживає неподалік. Знає її дуже давно. Відповідачка проживає у батьківському будинку. Охарактеризувала останню лише з позитивного боку. Син відповідачки перебуває у Німеччині. Він допомагає матері матеріально. У разі необхідності, свідок може виступити у ролі поручителя та допомогти внести заставу.
Свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона також проживає неподалік відповідачки. Знає її близько року. Охарактеризувала останню як спокійну та не скандальну людину. Проживає вона у батьківському будинку, який зараз є власністю її сина, який на теперішній час перебуває у Німеччині. Матері син допомагає. Стан здоров`я відповідачки є незадовільний. З початку повномасштабного вторгнення відповідачка забрала до себе сім`ю переселенців, з яких зараз залишився живим лише чоловік, який є інвалідом. Свідок зазначила, що може виступити у ролі поручителя та допомогти коштами, у разі призначення застави.
Суд, вислухавши присутніх, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити з таких підстав.
29 липня 2026 року за адресою: вул. Полтавський шлях, 54, м. Карлівка, виявлено факт порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства громадянкою РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: перевищення встановленого строку перебування в Україні більше як на 30 днів.
Перевіркою встановлено, що громадянка РФ ОСОБА_1 в`їхала на територію України у 2006 році. Має закордонний паспорт НОМЕР_2 , виданий 14 червня 2020 року, дійсний до 14 червня 2030 року, орган видачі МІД РОСІЇ 38001 (на момент виявлення паспорт втрачений).
Порушивши терміни перебування в Україні, передбачені пп. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постаново. КМУ від 15.02.2012 №150, громадянка РФ ОСОБА_1 не виїхала за межі України у визначений законодавством строк, перевищила визначені законодавством строки тимчасового перебування, проживає без документів на право проживання в Україні.
До підрозділів Державної міграційної служби України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту ОСОБА_1 не зверталась. Обізнана, що підстав для її подальшого перебування в Україні не має.
Останньою повідомлено, що в країні проживання її життю та здоров`ю нічого не загрожує.
За вчинення правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 203 КУпАП 17 липня 2024 року Карлівським сектором УДМС в Полтавській області ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3417 грн. На даний час постанова іноземкою виконана.
З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положень ст. 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п. п. 5, 6 розділу І Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом МВС України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23.04.2012 №353/271/150, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.05.2012 за №806/21119 (у редакції наказу МВС України, СБУ від 22.01.2018 №38/77), 17 липня 2024 року Карлівським сектором УДМС в Полтавській області було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або до третьої країни громадянки РФ ОСОБА_1 та зобов`язано її покинути територію України у термін до 15 серпня 2024 року.
З рішенням від 17 липня 2024 року про примусове повернення з України громадянка РФ ОСОБА_1 ознайомлена 17 липня 2024 року та зобов`язалась його виконати, що підтверджується його підписом у вказаному рішенні.
Громадянка РФ ОСОБА_1 не виконала рішення Карлівського сектору УДМС в Полтавській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни у термін, передбачений для добровільного виконання рішення про примусове повернення (до 15 серпня 2024 року). Даний факт підтверджується інформацією, отриманою з інтегрованої міжвідомчою інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України «Аркан».
За невиконання рішення Карлівським сектором УДМС в Полтавській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни у термін, передбачений для добровільного виконання рішення про примусове повернення 29 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 203 КУпАП.
Враховуючи викладене, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 17 липня 2024 року Карлівським сектором УДМС в Полтавській області прийнято рішення про примусове повернення з України громадянки РФ ОСОБА_1 , оскільки остання не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення Карлівського сектору УДМС в Полтавській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни, у неї немає власного житла, офіційного джерела доходів. У Карлівського сектору УДМС в Полтавській області достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 в подальшому ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення.
Суд зауважує, що в разі невиконання іноземцями та особами без громадянства рішення про примусове повернення їх може бути примусово видворено.
ОСОБА_1 є повнолітньою особою, статусу біженця їй не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона не перебуває, таким чином, у відповідача відсутні підстави, за наявності яких примусове видворення до особи не застосовується (ч. 8 ст. 26 та ч. 8 ст. 30 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в`їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_1 не має офіційного джерела доходів та власного житла.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальні мігранти, інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
За ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Зазначене вище рішення про примусове повернення відповідачем не оскаржувалось. Проте, громадянка РФ ОСОБА_1 територію України у встановлений в рішенні термін не покинула, доказів поважності причини не виконання зазначеного рішення не надала.
29 липня 2026 року Карлівським сектором УДМС України в Полтавській області винесено рішення про примусове видворення ОСОБА_1 з території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Згідно з п. 26 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», якою встановлено заборону щодо примусового повернення, видворення або видачі чи передачі іноземця та особи без громадянства.
Суд вбачає, що ОСОБА_1 статусу біженця не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави, за яких примусове видворення або повернення не застосовується відповідно до ч. 8 ст. 26, ч. 8 ст. 30 та ст. 31 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
На теперішній час ОСОБА_1 перебуває на території України незаконно, законного джерела існування не має, дозвіл на імміграцію в Україну не оформляв, будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вчиняла.
Позивач в своєму позові посилається на ч. 1 ст. 289 КАС України, як на підставу звернення до суду з вимогами про затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
В обґрунтування таких вимог зазначає, що відповідач є нелегальним мігрантом, документи, які б підтверджували його законне перебування на території України, відсутні; відповідач не має законного джерела існування на території України, що є прямим порушенням ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Крім того, громадянка РФ ОСОБА_1 не виконала рішення про примусове повернення, не вчинила жодних дій щодо виконання рішення про її примусове видворення. Позивач зазначає, що вказане свідчить про навмисне ухиляння відповідачки від виконання прийнятих стосовно неї рішень.
Надаючи оцінку зібраним доказам, отриманим від сторін поясненням, приймаючи рішення у даній справі, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 14 ст. 1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
У ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Положенням ч. 1 ст. 289 КАС України встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема: затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.
З огляду на матеріали справи, а також на наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Враховуючи, що відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ним правил перебування в Україні, враховуючи ухилення від виїзду з України, а також те, що ним не виконано рішення щодо його примусового повернення та видворення, ухиляється від виїзду з України, відсутність коштів на придбання квитка для виїзду з України, існує ризик його втечі, суд вважає доведеними підстави для його затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту перебування іноземців або осіб без громадянства, строком на 6 (шість) місяців.
Відповідно ч. 11 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимоги Карлівського сектору УДМС України у Полтавській області про затримання громадянки РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою забезпечення примусового видворення, строком на 6 (шість) місяців, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Пояснення ОСОБА_1 , її представника, свідків та надані представником відповідача документи жодним чином не спростовують доводів позовної заяви щодо незаконного перебування відповідача на території України та невиконання рішення про її примусове повернення, а також не підтверджують вчинення нею дій щодо легалізації свого перебування на території України.
Інші, передбачені ст. 289 КАС України заходи, як то взяття на поруки або внесення застави, у даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки взяття на поруки можливе лише юридичною особою, а визначений у ч. 7 ст. 289 КАС України розмір застави є завідомо непомірний для відповідачки з урахуванням її майнового стану. Тим більше, що застосування таких заходів не забезпечить виконання відповідачкою рішення про її примусове повернення.
Відповідно до положень ст. 371 КАС України, негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених, зокрема, п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 289 цього Кодексу.
В той же час, враховуючи похилий вік ОСОБА_1 , загалом, позитивну характеристику з боку сусідів, суд вважає за необхідне не застосовувати положення вище вказаної норми закону щодо негайного виконання рішення.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 242-246, 250, 288, 289, 371 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Карлівського сектору Управління державної міграційної служби України у Полтавській області до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про адміністративне затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою забезпечення примусового видворення задовольнити.
Затримати громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою примусового видворення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.
Суддя