ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Львів Справа № 140/5169/25 пров. № А/857/44397/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року, прийняте суддею Денисюком Р.С. у м. Луцьку, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (надалі також - ГУНП у Волинській області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції службу у податковій міліції з 29.06.2005 по 17.09.2021 та період навчання з 01.09.2001 по 28.06.2005 у Академії державної податкової служби України та зобов`язання зарахувати позивачу до стажу служби в поліції службу у податковій міліції з 29.06.2005 по 17.09.2021 та період навчання з 01.09.2001 по 28.06.2005 у Академії державної податкової служби України та встановити надбавку за вислугу років із наданням додаткової оплачуваної відпустки.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність щодо незарахування до стажу служби в поліції періоду служби в податковій міліції з 29.06.2005 по 17.09.2021; зобов`язано зарахувати до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період служби в податковій міліції з 29.06.2005 по 17.09.2021. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд зазначив, що законодавством, чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції, статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Що стосується позовних вимог про зарахування до стажу служби в поліції періоду навчання з 01.09.2001 по 28.06.2005 в Академії державної податкової служби України, то пункт 2 Постанови №393 не може бути застосовано при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону № 580-VIII, оскільки Постанова №393 прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» та може бути застосована для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років. У свою чергу, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону № 580-VIII, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ГУНП у Волинській області подали апеляційні скарги. Вважають, що судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що факт проходження служби підтверджується записами у трудовій книжці, згідно з якими Академією державної податкової служби України 1 вересня 2001 внесено запис про прийняття на службу на посаду курсанта. Зазначений запис зроблено на підставі наказу Академії державної податкової служби України від 5 серпня 2001 №1502, що свідчить про початок проходження служби позивачем. Відповідно, запис від 17 вересня 2021 у тій самій трудовій книжці містить відомості про те, що позивач безперервно проходив службу в органах податкової міліції протягом 20 років 00 місяців 14 днів, що підтверджує цілісність та неперервність його вислуги включно з періодом навчання (служби) в Академії будучи курсантом.
Таким чином період (навчання) служби позивача у Академії державної податкової служби України самим роботодавцем - Державною фіскальною службою України Головним управління ДФС у Волинській області вказаний період служби курсантом Академії визначається як період загальної вислуги років, а не окремий страховий стаж для подальшого врахування при обрахунку загального стажу при виході на пенсію.
Просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти постанову, якою повність задовольнити позовні вимоги.
ГУНП у Волинській області у своїй апеляційній скарзі зазначає, що частина друга статті 78 Закону № 580-VIII містить вичерпний перелік видів служби та періодів роботи у відповідних органах, який зараховується поліцейським до стажу служби в поліції.
Цей перелік не містить службу в Державній податковій службі України у період 29.06.2005 по 17.09.2021, яка не входила до складу органів внутрішніх справ, а мала інший правовий статус, відтак відсутні правові підстави для зарахування вказаного періоду до стажу служби в поліції.
На виконання приписів вказаного нормативно - правового акту, при обчисленні стажу служби в поліції ОСОБА_1 ГУНП у Волинській області було дотримано вимоги статті 78 Закону №580-VIII, однак не зараховано вислугу років у Державній податковій службі України, оскільки це суперечить вимогам законодавства України.
Просить скасувати рішення та додаткове рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою повністю відмовити в позові.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 01.09.2001 по 28.06.2005 навчався в Академії державної податкової служби України, а в період з 29.06.2005 по 17.09.2021 проходив службу в податковій міліції, про що свідчать записи послужного списку (а.с.12 зворот-18), наказ про звільнення (а.с.19).
Наказом від 01.01.2025 № 1 о/с позивач прийнятий на службу в ГУНП у Волинській області інспектором з дотриманням прав людини ізолятора тимчасового тримання №1 ГУНП (а.с.11).
На адвокатський запит відповідач повідомив про те, що стаж служби в поліції ОСОБА_1 , який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, станом на 01.01.2025 становить 01 рік 03 місяці 09 дні (а.с.10).
Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 № 580-III (надалі як і раніше - Закон № 580-VIII), визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У свою чергу, приписами статті 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (далі - ПК України) особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до частини четвертої статті 78 Закону № 580-VIII, порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Приписами пунктів 3-6 частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23 грудня 2015, який набрав чинності 29 грудня 2015, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до статті 19 Закону України від 04 грудня 1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Статтями 24, 26 Закону № 509-XII визначено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію».
Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу зараховується до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону № 580-VIII.
Приписами статей 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, на цих осіб поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Аналізуючи повноваження, завдання та функції цих органів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ та служби в органах податкової міліції, оскільки статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
Враховуючи вищенаведене, оскільки позивач у період з 29.06.2005 по 17.09.2021 проходив службу в органах податкової міліції, а статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а тому, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 78 Закону № 580-VIII, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України, чого відповідачем зроблено не було.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.10.2020 у справі №826/16143/18.
З приводу позовних вимог про зарахування до стажу служби в поліції періоду навчання з 01.09.2001 по 28.06.2005 в Академії державної податкової служби України, колегія суддів зазначає, що подібним правовідносинам Верховний Суд надавав оцінку у постанові від 06.02.2025 у справі 140/856/24 та дійшов наступних висновків.
Відповідно до преамбули постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (надалі як і раніше - Постанова №393), остання була прийнята відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» і постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону.
Статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» передбачено, що Порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно до цього Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, Постанова №393 встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Верховний Суд звернув увагу, що пункт 2 Постанови №393 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що пункт 2 Постанови №393 не може бути застосовано при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону № 580-VIII, оскільки Постанова №393 прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» та може бути застосована для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років. У свою чергу, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.
При цьому делегування частиною четвертою статті 78 Закону № 580-VIII Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає Уряду права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 вказаного Закону.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 у справі №520/903/19, від 31 березня 2020 у справі №520/2067/19, від 22 липня 2020 у справі №520/5960/19, від 13 серпня 2020 у справі №820/6656/16, від 9 вересня 2021 у справі № 520/5021/19, від 15 грудня 2021 у справі №520/11545/19, а також від 22 лютого 2023 у справі №320/12166/20, які враховуються в силу положень частини 3 статті 341 КАС України.
Ураховуючи фактичне перебування позивача на службі в поліції, а також те, що він не звертався до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу служби в поліції наявну у позивача вислугу років, що фактично є періодом навчання, задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків вказаного суд, тому в задоволенні таких слід відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №140/5169/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
М.А. Пліш