УХВАЛА
04 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 520/560/25
адміністративне провадження № К/990/34781/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі № 520/560/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЗАЛІЗО-БЕТОННИХ ВИРОБІВ «ТДХ» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЗАЛІЗО-БЕТОННИХ ВИРОБІВ «ТДХ» звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12025629/45606087 від 07 листопада 2024 року та Комісії центрального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі ДПС № 71321/45606087/2 від 19 листопада 2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної 23 від 20 вересня 2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі подану ТОВ «ЗЗБВ ТДХ» податкову накладну № 23 від 20 вересня 2024 року датою її фактичного отримання.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав порушення вимог, установлених статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в частині сплати судового збору.
На адресу Другого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Харківській області, в якому заявник просив продовжити строк на усунення недоліків.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків - задоволено. Продовжено строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання копії даної ухвали суду.
Головне управління ДПС у Харківській області повторно звернулося до суду із заявою, в якій просило продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги та відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, або вирішити питання про стягнення суми судового збору після розгляду справи за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Харківській області про відстрочення сплати судового збору. Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
08 червня 2026 року Головне управління ДПС у Харківській області вдруге подало апеляційну скаргу.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року визнано неповажними вказані Головним управління ДПС у Харківській області причини пропуску строку звернення з апеляційною скаргою та залишено без руху апеляційну скаргу.
19 червня 2026 року до Другого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС в Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, скаржник зазначав, що первинно апеляційну скаргу було подано в межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. Разом із тим ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з неусуненням її недоліків, а саме несплатою судового збору. У зв`язку з цим скаржник вважав, що зазначені обставини свідчать про його намір реалізувати право на апеляційне оскарження у встановлений законом строк та є достатніми підставами для визнання причин пропуску строку поважними і поновлення такого строку.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд зазначив, що скаржник не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.
Не погоджуючись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року Головне управління ДПС в Харківській області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції надав податковому органу достатній строк для усунення її недоліків, зокрема щодо зазначення підстав для поновлення строку апеляційного оскарження. Однак у встановлений строк скаржником відповідні недоліки усунуто не було.
Відтак правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидною; обґрунтованих сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення не виникає.
Верховний Суд не встановив неправомірного обмеження судом апеляційної інстанції права відповідача на апеляційне оскарження судових рішень. Доводи касаційної скарги також не спростовують наведених висновків щодо правильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
З урахуванням змісту оскаржуваного судового рішення та обставин, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про правильність застосування судом норм процесуального права, відсутність сумнівів щодо їх тлумачення, а також наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі № 520/560/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЗАЛІЗО-БЕТОННИХ ВИРОБІВ «ТДХ» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко