Справа № 703/2188/26
2-ві/703/8/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області
в складі головуючого судді Волосовського В.В.,
за участі секретаря судового засідання Похітон Я.О.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Проценко Анни Миколаївни від розгляду цивільної справи №703/2188/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Проценко А.М. перебуває цивільна справа №703/2188/26, провадження 2/703/1837/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю
В судовому засіданні 28 липня 2026 року позивач у справі ОСОБА_1 заявив усний відвід судді Проценко А.М. від розгляду даної цивільної справи.
Заява про відвід ґрунтується на незгоді позивача ОСОБА_1 з діями судді під час надання ним пояснень, а саме останній вважає, що головуюча суддя не дозволяє (перешкоджає) під час дослідження письмових доказів повідомляти (розповідати) про інші обставини справи, що не стосуються письмового доказу, який досліджується. Вказане, на думку ОСОБА_1 , виключає можливість розгляду справи №703/2188/26 суддею Проценко А.М., вважає суддю упередженою, в зв`язку з чим звернувся до суду з наведеною заявою про відвід.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав свою усну заяву про відвід судді Проценко А.М. від розгляду справи за його позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, з вищевказаних підстав.
Інші учасники розгляду справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.
Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Проценко А.М. від розгляду справи №703/2188/26, заслухавши доводи заявника та дослідивши матеріали справи в межах, необхідних для розгляду заяви про відвід, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відводу з огляду на таке.
Статтею 40 ЦПК України визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.
Згідно ч.7 ст.40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Стаття 36 ЦПК України містить перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Так, згідно з положеннями ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Цивільний процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, однак зазначає, що відвід повинен бути вмотивованим.
У якості підстав відводу заявник посилається на п.п.3,5 ч.1 ст.36 ЦПК України, відповідно до якого суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи та якщо є обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.
Суд зазначає, що принципи судочинства виключають для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, правова чи процесуальна позиція яких не влаштовує сторону по справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід має бути вмотивованим.
Тобто, відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватись на певних конкретних доказах. Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Суд констатує, що відповідно до положень ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними діями та рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Для відводу необхідно довести конкретні обставини, які свідчать про упередженість, або інші дії, що свідчать про його особисту заінтересованість.
Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.
Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності неупередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд зауважує, що відправляючи правосуддя, суддя самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
Таку, суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають як повноваження, надані особі, яка володіє владою вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.
Згідно з ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Таким чином, доводи, викладені позивачем ОСОБА_1 у усній заяві про відвід судді Проценко А.М., не є обґрунтованою підставою, за наявності якої може виникнути сумнів у неупередженості судді, зазначені позивачем обставини не свідчать про упередженість та необ`єктивність судді Проценко А.М., безпосередньо та однозначно не вказують на її особисте упереджене ставлення до заявника або особисту прихильність до інших учасників справи.
Посилання позивача ОСОБА_1 на порушення суддею Проценко А.М. під час розгляду справи №703/2188/26 процесуальних норм, базуються на його суб`єктивній думці щодо цього і не підтверджене будь яким доказом.
При цьому необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Суд зазначає, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.
Таким чином, учаснику справи необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Жодних належних та допустимих доказів наявності обставин, які б свідчили про упередженість та необ`єктивність судді при здійснені правосуддя в розумінні ст. 36 ЦПК України в ході розгляду даної заяви про відвід не встановлено. Відтак, посилання заявника на упередженість судді під час розгляду справи №703/2188/26 суд вважає безпідставними.
Крім того, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
Дослідивши обставини, зазначені в заяві про відвід, суд доходить висновку, що вказана заява не містить підстав, зазначених у ст. 36 ЦПК України, та в ній викладені припущення щодо порушення норм права головуючим по справі.
Оцінивши доводи заяви суд не вбачає ані об`єктивних, ані суб`єктивних обставин, які викликають сумніви в неупередженості або безсторонності (об`єктивності) судді.
З огляду на викладене, суд вважає, що заявником не зазначені та не доведені обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Проценко А.М. при розгляді вищевказаної справи.
Керуючись ст.ст. 33, 36, 40, 41, 260 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Проценко Анни Миколаївни від розгляду цивільної справи №703/2188/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: В.В. Волосовський