Справа № 461/4121/26
Провадження № 8/461/9/26
УХВАЛА
27.07.2026 року, суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами та скасування судового наказу Галицького районного суду м. Львова від 15.06.2026 за заявою ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
В С Т А Н О В И В:
До суду надійшла вищезазначена заява, яка мотивована тим, що 15.06.2026 року Галицьким районним судом м. Львова видано судовий наказ про стягнення з заявника на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі частини усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття починаючи із дня пред`явлення заяви до суду, а саме 04.06.2026 року та судовий збір у розмірі 332, 80 грн.
Заявник зазначає, що вважає судовий наказ таким, що підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, оскільки, на його думку, ОСОБА_2 , звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, надала неповні та недостовірні відомості, внаслідок чого суд не був обізнаний про обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про видачу судового наказу. Зокрема, заявник вказує, що заявницею не надано жодного належного доказу того, що син проживає виключно разом із нею, а долучений до заяви витяг з реєстру територіальної громади не підтверджує фактичного місця проживання дитини. Зазначає, що між ним та ОСОБА_2 спір щодо визначення місця проживання сина не вирішувався, а за досягнутою між ними домовленістю дитина почергово проживає по два тижні з кожним із батьків. На підтвердження цих обставин посилається на нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_4 , яка, на його думку, підтверджує почергове проживання дитини з батьками. У зв`язку з цим вважає недостовірними твердження заявниці про проживання сина виключно разом із нею. Крім того, заявник стверджує, що належним чином виконує свої батьківські обов`язки, систематично та добровільно перераховує кошти на утримання сина на його відкриті рахунки та рахунок матері дитини, що підтверджується банківськими документами. На його переконання, наведені обставини свідчать про наявність спору щодо участі батьків в утриманні дитини та визначення її місця проживання, а тому вимоги про стягнення аліментів не могли бути розглянуті в порядку наказного провадження. Також заявник зазначає, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу він не був повідомлений про її подання та не мав можливості надати свої заперечення і докази, оскільки наказне провадження здійснюється без виклику сторін. На підставі наведеного просить скасувати судовий наказ та переглянути його за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.07.2026 року було відкрито провадження по справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами та скасування судового наказу Галицького районного суду м. Львова від 15.06.2026 за заявою ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Стягувач та його представник були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися. На адресу суду направили заперечення на вище вказану заяву, свою позицію мотивували тим, що після припинення подружніх відносин син проживає разом із матір`ю. У 2022-2023 роках ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, у зв`язку з чим дитина постійно проживала із ОСОБА_2 . У цей період ним добровільно надавалась матеріальна допомогу дитині та стягувачу, тому необхідності у судовому стягненні аліментів не виникало. Згодом така допомога стала нерегулярною та недостатньою, а участь ОСОБА_1 в утриманні дитини залежала виключно від його власного розсуду щодо доцільності тих чи інших витрат. Постійним місцем проживання дитини є місце проживання матері, тоді як тимчасове перебування у батька не свідчить про проживання дитини з ним. На підтвердження місця проживання дитини до заяви про видачу судового наказу було долучено витяг з Реєстру територіальної громади м. Львова, згідно з яким ОСОБА_3 зареєстрований разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Боржник зареєстрований за іншою адресою. Крім того, зазначили, що надані виписки про перерахування коштів свідчать лише про добровільне надання матеріальної допомоги, яка здійснювалася нерегулярно та не є доказом відсутності підстав для стягнення аліментів. Також не відповідає дійсності твердження про те, що ОСОБА_2 не працює, оскільки вона з 06.07.2021 року зареєстрована як фізична особа-підприємець та отримує дохід від підприємницької діяльності. Обставини, на які посилається боржник, а саме участь у вихованні дитини, добровільне надання коштів та твердження про почергове проживання дитини з батьками, не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України. Вони не спростовують факт проживання дитини із матір`ю на момент звернення із заявою про видачу судового наказу та не можуть бути підставою для його перегляду.
Враховуючи викладене, просять суд відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
Дослідивши матеріали заяви та матеріали заяви про видачу судового наказу, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Частиною 8 статті 170 ЦПК України, встановлено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п.1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України).
Частиною 4 статті 423ЦПК України, встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1)переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.08.2021 р. у справі № 643/17724/20, за змістом наведених норм права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Водночас, варто відзначити, що справа про стягнення аліментів розглядалася в наказному провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 170 ЦПК України, передбачено право боржника на звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Як убачається зі змісту заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, заявник посилається на те, що ним здійснювалося матеріальне забезпечення дитини, а також на те, що син частину часу проживає разом із ним. На підтвердження зазначеного заявником долучено квитанції про здійснення платежів та нотаріально посвідчені пояснення його матері.
Разом із тим, зазначені обставини не є нововиявленими у розумінні ст. 423 ЦПК України.
Зокрема, квитанції про сплату коштів на утримання дитини підтверджують здійснення заявником певних платежів, однак не свідчать про існування на час видачі судового наказу обставин, які були невідомі суду та могли б вплинути на вирішення питання про видачу судового наказу.
Крім того, здійснення батьком добровільних платежів на утримання дитини сама по собі не свідчить про відсутність підстав для стягнення аліментів у судовому порядку та не звільняє батька від обов`язку утримувати дитину, оскільки відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Самі по собі доводи заявника щодо почергового проживання дитини, добровільної сплати коштів та наявності між сторонами спору стосуються оцінки обставин, які існували на момент звернення із заявою про видачу судового наказу та були відомі самому заявнику. Зазначені обставини не можуть вважатися нововиявленими у розумінні ст.423 ЦПК України, а фактично спрямовані на переоцінку підстав видачі судового наказу.
Надані заявником документи фактично є новими доказами на підтвердження його позиції, однак не підтверджують наявності нововиявлених обставин, передбачених ст. 423 ЦПК України.
За таких обставин суд доходить висновку, що наведені заявником обставини не є нововиявленими, а тому відсутні правові підстави для перегляду та скасування судового наказу.
Відтак, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами та скасуванні судового наказу, слід відмовити.
Водночас, варто звернути увагу боржника, на те, що в зв`язку з відсутністю підстав для задоволення заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинам, оскільки, боржником не доведено наявність нововиявлених обставин у розумінні п. 1 ч. 2ст. 423 ЦПК України, проте, переоцінка доказів у справі може бути здійснена судом в порядку позовного провадження, а відтак слід роз`яснити право боржника на звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, відповідно до положень ч. 7ст. 170 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Керуючись ст. ст.429, 260 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами та скасування судового наказу Галицького районного суду м. Львова від 15.06.2026 за заявою ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, - відмовити.
Судовий наказ № 461/4127/26 від 15 червня 2026 року, виданий Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі частини усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття починаючи із дня пред`явлення заяви до суду, а саме 04.06.2026 року та судовий збір у розмірі 332, 80 грн, - залишити в силі.
Повний текст ухвали виготовлено 03.08.2026 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Мироненко Л.Д.