Справа № 460/4415/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Колтун Ю.М.
Провадження № 22-ц/811/1565/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
03 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Тимощука Олександра Івановича на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 березня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю органу опіки і піклування Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, про визначення порядку участі та спілкуванні у вихованні дитини, -
встановив:
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 23 березня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки і піклування Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, про визначення порядку участі та спілкуванні у вихованні дитини - задоволено частково.
Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавши йому побачення з дитиною у вихідні дні - перша, третя неділя місяця з 16:00 год. до 17:30 год, у присутності матері ОСОБА_1 , шляхом систематичних зустрічей з дитиною.
В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якої 27 квітня 2026 року засобами поштового зв"язку подав адвокат Тимощук О.І.
Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 04.05.2026 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимощука Олександра Івановича на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 березня 2026 року залишено без руху, запропоновано у визначений строк сплатити судовий збір відповідно до закону та подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Роз`яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, наслідки невиконання вимог ухвали, зокрема, у випадку неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Копія ухвали надсилалася апелянту та її представнику, однак поштовий конверт адресований ОСОБА_1 повернутий на адресу суду без вручення адресату. Підставою неотримання зазначено: «відмова».
При цьому, як вбачається із довідки про доставку електронного документу, ухвала про залишення апеляційної скарги без руху доставлена до електронного кабінету Тимощука О.І. 13.05.2026.
Перевіривши матеріали оскарження, суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити враховуючи таке.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ч. 1 ст. 352 ЦПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Кожна особа несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд звернув увагу на те, що із даних ЄДРСР вбачається, що рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2026 року ухвалено судом з участю представника ОСОБА_4 23 квітня 2026 року, і в цей же день скероване для оприлюднення в ЄДРСР, загальний доступ забезпечено 25.03.2026, тому закінчення строку апеляційного оскарження припадало на 22 квітня 2026 року, проте апеляційну скаргу здано на поштове відділення лише 27 квітня 2026 року, тобто з пропуском строку, визначеного ч. 1 ст. 354 ЦПК України, клопотання про поновлення строку апеляційногго оскарження стороною апелянта не порушено.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно правових висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 року по справі № 44/227-б, сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом (зокрема через відсутність адресата за місцем проживання), не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для надсилання кореспонденції.
Враховуючи наведене, апеляційний суд констатує, що ухвала Львівського апеляційного суду від 04.05.2026 вважається врученою ОСОБА_1 .
Крім цього, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (ч. 7 ст. 272 ЦПК України).
Таким чином, будучи повідомленою про залишення апеляційної скарги без руху та отримавши копію ухвали апеляційного суду через свого представника, апелянтка не усунула недоліки про які зазначено в ухвалі, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не подала, судовий збір не сплатила.
Іншими словами, протягом всього перебування справи в апеляційному суді недоліки апеляційної скарги не усунуто, з клопотанням про продовження строку відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України, для усунення недоліків апеляційної скарги, апелянтка до апеляційного суду не зверталася.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Так, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13).
Крім цього, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Відповідного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 березня 2021 року (справа № 626/2450/14-ц).
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Поряд з цим, достовірно знаючи про подану апеляційну скаргу, а також недоліки такої, апелянтка свої процесуальні обов`язки не виконала.
Вказана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав скаржником і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розглядута свідчить про подання апеляційної скарги з пропуском строку, передбаченого статтею 354 ЦПК України, без зазначення поважних причин для поновлення такого.
При цьому, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, може реалізувати у суді, як наслідок вирішення відповідного клопотання.
Іншими словами, апеляційний суд не має права за своєю ініціативою вирішувати процесуальні питання без подачі відповідного клопотання учасником справи, яке б враховувало та підтверджувало відповідні обставини справи.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.
У подальшому, відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено і такий триває і на час розгляду даного процесуального питання.
Крім цього, Рада суддів України оприлюднила рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану, зокрема, у п. 6 рекомендувала по можливості продовжувати процесуальні строки щонайменше до закінчення воєнного стану.
Разом з цим, враховуючи, що особа, яка подала апеляційну скаргу не повідомила суду про те, що не може усунути недоліки апеляційної скарги через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступу до лав Збройних Сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, тощо, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, суд,-
постановив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тимощука Олександра Івановича на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 березня 2026 року.
Копію ухвали, апеляційну скаргу з доданими до скарги матеріалами надіслати апелянту.
Матеріали апеляційного оскарження надіслати до Яворівського районного суду Львівської області для долучення до матеріалів справи № 460/4415/16.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її постановлення.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк