Справа № 444/1269/25 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.
Провадження № 22-ц/811/2612/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Хоцяновича О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 18 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 03.02.2020 року в розмірі 1034250 грн.
Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме:
-житловий будинок, загальною площею 83,3 кв.м., житловою площею 40,1 кв.м, який складається з 3-х житлових кімнат, кухні, санвузла, 4-х коридорів, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1845267046227;
-земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:01:006:0024, площею 0,1468 та, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1443314046227.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, сума боргу є значною, а на вказані об`єкти нерухомого майна вже накладено арешт відповідно до постанови про арешт майна боржника від 19.10.2021 року Жовківським відділом державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 18 червня 2025 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме:
-житловий будинок, загальною площею 83,3 кв.м., житловою площею 40,1 кв.м, який складається з 3-х житлових кімнат, кухні, санвузла, 4-х коридорів, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1845267046227;
-земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:01:006:0024, площею 0,1468 та, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1443314046227.
Ухвалу суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не дослідив реальну загрозу невиконання відповідачем рішення суду, відповідність та адекватність заходу забезпечення позову вимогам, на забезпечення яких він вживається, а також такі обставини справи, як перебування майна, на яке накладено арешт у спільній власності декількох осіб, реєстрацію місця проживання дитини у зазначеному майні, а також той факт, що житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є єдиним житловим майном відповідача, що виключає загрозу його віджучення (реалізації).
Вважає, що запропоновані позивачем та вжиті судом заходи забезпечення позову у цій справі порушують та обмежують права інших осіб, a саме співвласників майна, на яке накладено арешт, оскільки позбавляють осіб, які не є учасниками справи розпоряджатися таким майном.
Суд першої інстанції не звернув увагу, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на майно, не співвідноситься з предметом позову, а отже не існує зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 викладено правовий висновок про можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на єдине майно відповідача за умови документального підтвердження намагання відповідача відчужити вказане майно.
Натомість, у даній справі позивач не долучив докази (документальне підтвердження), що відповідач намагається відчужити своє єдине майно.
Крім того, позивачем у даній справі не доведено належними та допустимими доказами, а судом першої інстанції не досліджено: вартість земельної ділянки та житлового будинку, на які позивач просив накласти арешт, відсутність у відповідача грошових коштів, а також те, що відповідач намагається відчужити єдине наявне в нього майно.
Враховуючи вищевказане, вважає, що відсутні підстави для забезпечення у заявлений спосіб, оскільки позивачем не зазначено чи відповідає вартість майна, на яке слід накласти арешт, вартості заявлених позовних вимог.
Відтак, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним з предметом спору і водночас порушує права інших співвласників майна, які навіть не залучені до розгляду даної справи та не мають до неї жодного відношення.
Додає, що при застосуванні заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна, судом першої інстанції також не було враховано, що у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживають та зареєстровані неповнолітні діти відповідача.
В судове засідання апеляційного суду позивач та відповідач повторно не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, позивач подав клопотання про розгляд справи у відсутності його сторони, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14.07.2026 року, є дата складення повного судового рішення - 24.07.2026 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Окрім того, необхідно зазначити, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі №910/12404/21).
Також, за нормою пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, нерухоме майно щодо якого вжито заходи забезпечення позову в даній справі, належить на праві спільної сумісної власності відповідачу ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не є відповідачами в даній справі, тому в силу вимоги п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, на належне їм майно не може бути накладено арешт.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч.1 ст.369 ЦК України).
Враховуючи наведені вище норми матеріального та процесуального права й те, що частка відповідача ОСОБА_1 у спільному майні з іншими особами, які не є відповідачами у даній справі, не визначена, колегія суддів доходить висновку, що заява позивача про забезпечення позову у виді накладення арешту на будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, допустивши порушення норм процесуального права, які регулюють питання забезпечення позову у виді накладення арешту, тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вказане вище нерухоме майно.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 18 червня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 24 липня 2026 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич