Справа № 128/2584/22
УХВАЛА
03 серпня 2026 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засіданні Нога Д.А.,
за участі:
представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Болманенка О.О.,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тимощука Є.С.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової Віолетти Султаналіївни, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, -
в с т а н о в и в:
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вказана цивільна справа.
03.08.2026 через систему «Електронний суд» представника відповідача ОСОБА_2 - адвокат Тимощук Є.С. подав до суду клопотання про витребування доказів з Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області з матеріалів кримінального провадження №1202102[телефон приховано] належним чином засвідчені копії таких документів: 1 - клопотання представника Щербан М.О. до слідчого про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування (у разі його наявності); 2 - постанови слідчого про надання дозволу ОСОБА_1 або її представнику на розголошення відомостей досудового розслідування відповідно до статті 222 КПК України (у разі її наявності); 3 - документів, що підтверджують реєстрацію в системі електронного документообігу (СЕД) будь-якого рішення слідчого Кисляка С.В. щодо надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №1202102[телефон приховано]; 4 - у разі відсутності зазначених документів - надати офіційну письмову інформацію про відсутність у матеріалах кримінального провадження клопотання представника ОСОБА_1 про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування та постанови слідчого про надання такого дозволу.
Дане клопотання обгрунтовано наступним.
Позивачем до матеріалів справи долучено копії матеріалів кримінального провадження №1202102[телефон приховано] як докази на підтвердження позовних вимог. Під час розгляду справи позивач надав документ, який названо листом слідчого Кисляка С.В., та посилається на нього як на підтвердження наявності дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування. Водночас зазначений документ викликає обґрунтовані сумніви щодо його належності, допустимості та автентичності з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можуть бути розголошені лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Таким чином, для законного розголошення відомостей досудового розслідування повинно існувати процесуальне рішення уповноваженої особи, яке підтверджує: звернення особи із клопотанням про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування; прийняття слідчим процесуального рішення про надання такого дозволу; визначення обсягу дозволеного розголошення. Відповідно до статті 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, слідчого, прокурора, слідчого судді та суду. Частина третя статті 110 КПК України прямо встановлює, що рішення слідчого приймається у формі постанови. Отже, єдиною процесуальною формою рішення слідчого про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування є постанова слідчого. Лист слідчого не є процесуальним рішенням у розумінні статті 110 КПК України, не може замінити постанову слідчого та не підтверджує дотримання вимог статті 222 КПК України. Більше того, у судовому засіданні 19.11.2025 року слідчий Кисляк С.В. безумовно підтвердив, що у своїй службовій діяльності дотримується Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 23.08.2012 №747. Зазначена Інструкція передбачає обов`язкову реєстрацію службових документів у системі електронного документообігу (СЕД). За таких обставин виникла необхідність у витребуванні безпосередньо з матеріалів кримінального провадження №1202102[телефон приховано] процесуальних документів, які можуть підтвердити або спростувати факт законного надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування. Самостійно отримати зазначені документи відповідач не може, оскільки вони містяться у матеріалах кримінального провадження. Зазначені документи мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки від їх наявності або відсутності залежить вирішення питання щодо допустимості матеріалів кримінального провадження, поданих позивачем як доказів у даній цивільній справі.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Тимощук Є.С. подане ним клопотання про витребування доказів підтримав та просив його задовольнити. Додатково вказав, що питання витребування даних доказів виникло саме в процесі дослідження поданих стороною позивачки доказів (матеріалів кримінального провадження) та після допиту в якості свідка слідчого ОСОБА_4 .. Отже, вважає, що ним не порушено строк та порядок заявлення вказаного клопотання. Разом із тим, якщо суд дійде висновку, що ним все ж таки пропущено процесуальний строк, то просив його поновити. До того ж, з часу допиту в якості свідка - слідчого ОСОБА_4 , за результатами допиту якого і виникла необхідіність у витребування вказаних доказів, з тих чи інших причин судове засідання не проводилося, тобто подати дане клопотання з об`єктивних причин він був позбавлений можливості. Окрім того, Верховний Суд у своїх правових висновках неодноразово вказував, що з урахуванням конкретних обставин справи, суд не обмежений можливістю витребування доказів на стадії судового провадження по суті. Тому, з метою повного та об`єктивного розгляду справи просив подане ним клопотання про витребування доказів задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Болманенко О.О. заперечив щодо задоволення вказаного клопотання, зазначивши, що постанови слідчого про надання йому дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування не існує. А те, що таке рішення слідчого має оформлюватися постановою слідчого є своєрідне трактування стороною норм КПК України. Також вказав, що з часу допиту в якості свідка слідчого ОСОБА_4 судові засідання проводилися неодноразово, тому вважає, що сторона відповідача мала можливість подати відповідне клопотання. Окрім того, вважає, що дане клопотання подано з порушенням норм ЦПК України, а тому просив в його задоволенні відмовити.
Інші учасники справи, будучи належним чином та завчасно повідомленими про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.
Дослідивши подане стороною клопотання про витребування доказів, вислухавши пояснення представників сторін, які з`явилися в судове засідання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх клопотанням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Відповідно до ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Статтю 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Зазначена норма гарантує «право на суд», одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golderv. theUnitedKingdom), заява № 4451/70, § 36).
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини: від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «МірагальЕсколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Надто суворе тлумачення судом процесуальних норм позбавляє позивача, або інших учасників справи права доступу до суду, що згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, враховуючи наведені норми процесуального закону, практику Європейського суду з прав людини, доводи представника відповідача, викладені в клопотанні про витребування доказів з приводу необхідності їх витребування та його доводи в судовому засіданні з приводу часу заявлення даного клопотання, суд приходить до висновку про можливість поновлення представнику відповідача ОСОБА_2 - адвокату Тимощуку Є.С. процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів, а також з метою повного і об`єктивного розгляду справи - для задоволення його клопотання про витребування доказів.
Також суд зауважує, що на даній стадії не здійснюється оцінка доказів. Оцінку належності, допустимості, достовірності долучених доказів судом буде здійснено в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 83, 84, 260, 353, 354 ЦПК України, суд -
п о с т а н о в и в:
Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тимощука Є.С. про поновлення процесуального строку для подання до суду клопотання про витребування доказів - задовольнити.
Поновити представнику відповідача ОСОБА_2 - адвокату Тимощуку Є.С. процесуальний строк для подання до суду клопотання про витебування доказів.
Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тимощука Є.С. про витребування доказів - задовольнити.
Витребувати із Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-А) належним чином засвідчені копії з матеріалів кримінального провадження №1202102[телефон приховано], а саме:
- Клопотання представника Щербан М.О. до слідчого про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування (у разі його наявності);
- Постанови слідчого про надання дозволу ОСОБА_1 або її представнику на розголошення відомостей досудового розслідування відповідно до статті 222 КПК України (у разі її наявності);
- Документів, що підтверджують реєстрацію в системі електронного документообігу (СЕД) будь-якого рішення слідчого Кисляка С.В. щодо надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №1202102[телефон приховано];
- У разі відсутності зазначених документів - надати офіційну письмову інформацію про відсутність у матеріалах кримінального провадження клопотання представника Щербан М.О. про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування та постанови слідчого про надання такого дозволу.
Витребувані докази направити до Вінницького районного суду Вінницької області, за адресою: м. Вінниця, вул. Винниченка, 29.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.П. Шевчук