Справа № 589/1131/26
Провадження № 2/589/1906/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2026 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Курбанової А.Р.,
за участю секретаря судового засідання Поронько Ю.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Шосткинського районного нотаріального округу Сидорової Алли Василівни про встановлення факту спільного непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить встановити факт непроживання відповідача разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, тобто факт неприйняття ним спадщини.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що після смерті його матері ОСОБА_3 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 та гараж № НОМЕР_1 в ГО «Гаражне товариство АДРЕСА_2 . Позивач своєчасно звернувся до нотаріуса та отримав свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку зазначеної квартири та 1/2 частку гаража. На решту майна оформити спадщину нотаріус відмовився, оскільки інший спадкоємець його брат ОСОБА_2 (відповідач) був зареєстрований за однією адресою зі спадкодавцем на день її смерті, через що формально вважається таким, що прийняв спадщину. Позивач наголошує, що відповідач спільно зі спадкодавцем не проживав і з лютого 2017 року фактично знаходився в іншому місці, що підтверджується актами ТОВ «Жилкомсервіс», складеними на підставі свідчень сусідів. Оскільки наявність формальної реєстрації за відсутності фактичного проживання перешкоджає оформленню спадкових прав позивача на решту спадкової маси, він змушений звернутися до суду для встановлення юридичного факту неприйняття спадщини відповідачем.
Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що звернувся із вказаним позовом, оскільки відповідач є громадянином Росії та тривалий час не проживає в Україні, хоча і зареєстрований з матір`ю за однією адресою. Вказував, що з 2022 року він з братом не спілкується, у зв`язку із його підтримкою збройної агресії РФ проти України. Зазначав, що тривалий час відповідач матері не допомагав, коли мати вмирала навіть не зателефонував, на її похорон також не приїхав, на оголошення спадщини не з`явився. Крім того, позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Шосткинського районного нотаріального округу Сидорова Алла Василівна в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що покладається на рішення суду.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, про поважність причин неявки до суду не повідомляв, відзиву не подав.
З урахуванням викладеного, в судовому засіданні 16 червня 2026 року ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області у відповідності із ч. 4 ст. 223, 280, 281 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 , виданого 12.06.1979р. /а.с. 7/.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 /а.с.8/.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно.
Як вбачається з матеріалів справи, за життя ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Сидоровою А.В. 01 листопада 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 2232, в якому належну їй квартиру за АДРЕСА_1 заповідала в рівних частках синам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а належну ій 1/2 частку житлового будинку за АДРЕСА_2 заповідала ОСОБА_1 . Гараж АДРЕСА_2 заповітом не охоплений.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
В свою чергу, згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Таким чином, позивач є спадкоємцем першої черги за законом після своєї матері ОСОБА_3 , а також спадкоємцем за заповітом.
Після смерті ОСОБА_3 позивач у встановлений законом строк звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
02.03.2026р. позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НКК 799303 на 1/2 квартири за АДРЕСА_1 /а.с.9/.
Разом з тим відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.03.2026 року, приватний нотаріус Шосткинського районного нотаріального округу Сидорова А.В. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на іншу 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку гаража № НОМЕР_1 в ГО «Гаражне товариство масиву «Світлофор» у м. Шостка, після смерті його матері ОСОБА_3 .
Відповідна відмова обґрунтована тим, що спадщину після померлої прийняли двоє її синів ( ОСОБА_1 шляхом подачі заяви, а ОСОБА_2 як такий, що постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини), у зв`язку з чим право на майно виникло у обох спадкоємців у рівних частках, а не одноосібно у заявника /а.с.10/.
На підтвердження доводів про тривале непроживання відповідача за адресою реєстрації позивачем було долучено надано низку письмових доказів.
Так, з наявного в матеріалах справи акту від 25.05.2021р., виданого ТОВ «Жилкомсервіс», вбачається, що ОСОБА_2 з лютого 2017 року і по теперішній час не проживає в квартирі АДРЕСА_1 /а.с.11/.
Крім того, як вбачається з акту від 03.03.2026р., виданого ТОВ «Жилкомсервіс», ОСОБА_2 зареєстрований у кв. АДРЕСА_1 , але не проживає у вказаній квартирі з лютого 2017 року по дату видачі акту /а.с.12/.
На підставі останнього з цих актів, ТОВ «Жилкомсервіс» видана довідка про склад сім`ї ОСОБА_3 , яка з 28.01.1986р. по дату своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_3 . Так, до складу сім`ї ОСОБА_3 належав також її син - ОСОБА_2 (відповідач), який зареєстрований у вказаній квартирі з 25.06.2003р., однак не проживав у ній з лютого 2017 року /а.с.13/.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилався на те, що відповідач не проживав з матір`ю на час відкриття спадщини, а тому без подання відповідної заяви до нотаріуса спадщину прийняти не міг. Реєстрація його брата за одною адресою з матір`ю не свідчить про прийняття ним спадщини без фактичного проживання за адресою реєстрації.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови ВП ВС від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування. Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд. Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
Предметом позову ОСОБА_1 визначив вимогу про встановлення факту непроживання ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та неприйняття відповідачем спадщини після смерті матері.
Отже, предметом заявлених вимог є встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою належного оформлення спадщини після смерті матері.
Однак, виходячи зі змісту позовних вимог, позивач фактично намагається довести те, що лише він є спадкоємцем першої черги за законом та спадкоємцем за заповітом після смерті матері, який прийняв спадщину, а відтак набув право на все спадкове майно в цілому.
Суд роз`яснює, що самостійна вимога про встановлення факту непроживання іншого спадкоємця чи факту неприйняття ним спадщини не є належним способом захисту, оскільки таке рішення суду саме по собі не здійснює розподілу спадкового майна та не є безпосередньою підставою для реєстрації права власності за позивачем.
Зважаючи на те, що між позивачем та відповідачем існує спір про право на 1/2 частку квартири та 1/2 частку гаража, захист порушеного права має здійснюватися шляхом пред`явлення майнової вимоги про визнання права власності на це спадкове майно, а факти щодо постійного непроживання відповідача із спадкодавцем та неприйняття ним спадщини підлягають встановленню саме під час розгляду позову про визнання права власності на спадщину (див. постанову Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20, від 25 листопада 2025 року у справі № 489/3282/23, від 09 квітня 2025 року у справі № 305/2221/21 та ін.).
Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі позовні вимоги про встановлення факту непроживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини та факту неприйняття ним спадщини, не відповідають належному способу захисту. Ефективним способом захисту прав позивача є визнання права власності на спадкове майно, однак таких вимог останній не заявляв. За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачем способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивача і не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд і в постановах від 02 квітня 2025 року у справі № 751/344/23, від 09 квітня 2025 року у справі № 305/2221/21.
Слід зазначити, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови ВП ВС від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).
Підсумовуючи наведене, зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права шляхом встановлення факту непроживання відповідача зі спадкодавцем та факту неприйняття ним спадщини є неналежним та не узгоджується з приписами ст. 16 ЦК України, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 1216-1218, 1220, 1221, 1223, 1258, 1261, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 141, 175, 223, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У позові відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова