Справа № 127/23091/26
Провадження № 22-ц/801/2163/2026
Категорія: 21
Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.
Доповідач:Береговий О. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року Справа № 127/23091/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),
суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,
за участю секретаря судового засідання: Козюми Д.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Каленяка Едуарда Анатолійовича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2026 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю,
в с т а н о в и в :
30 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю.
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти заборону, а саме: ОСОБА_2 та будь-яким третім особам проводити будь-які будівельні роботи по реконструкції житлового будинку садибного типу з прибудовою та надбудовою, розташованого у АДРЕСА_1 ; Виконавчому комітету Вінницької міської ради та Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради вчиняти дії щодо прийомки в експлуатацію реконструйованого житлового будинку садибного типу з прибудовою та надбудовою, розташованого у АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що забезпечення позову дозволить здійснити ефективний захист; поновить порушені права позивача; є співмірним заходом із заявленими позовними вимогами; дозволить забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; усуне ймовірне утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Заборонено проведення будь-яких будівельних робіт з реконструкції житлового будинку садибного типу з прибудовою та надбудовою, розташованого у АДРЕСА_1 , відповідачем ОСОБА_2 та іншими особами;
Заборонено вчинення дій щодо прийомки в експлуатацію реконструйованого житлового будинку садибного типу з прибудовою та надбудовою, розташованого у АДРЕСА_1 , виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Каленяк Е.А. подав апеляційну скаргу. Вважає її необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, вона не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, а також самій суті інституту забезпечення позову в цивільному процесі. Просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2026 року про забезпечення позову.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідач отримав дозвіл на реконструкцію належного йому будинку, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності. Будь-яких належних та допустимих доказів здійснення будівельних робіт із порушенням цього дозволу позивач не надала.
Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснює нове будівництво, зокрема зі зміною зовнішніх стін у бік земельної ділянки позивача, а до відповідача не застосовувалися заходи впливу з боку органів архітектурно-будівельного контролю. Здійснюючи реконструкцію, відповідач не змінює зовнішні стіни будинку. Вказані будівельні роботи не свідчать про продовження незаконного будівництва, не впливають на права та обов`язки позивача й не створюють перешкод для виконання судового рішення. Натомість такі роботи є критично необхідними для збереження майна, яке за відсутності вікон, дверей та належного покриття руйнується під впливом атмосферних опадів, що може призвести до його повної непридатності для проживання.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Путілін Є.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін. Вважає ухвалу суду законною, обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 являється власником житлового будинку, загальною площею 438,9 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 липня 2021 року та технічним паспортом виготовленим КП ВМБТІ від 02 червня 2021 року.
Також, ОСОБА_1 являється власником двох земельних ділянок кадастровий номер [номер приховано]:02:009:0095 площею 0,0685 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:009:0042 площею 0,0044 га, що підтверджується договорами купівлі- продажу від 16 травня 2018 року та витягами з реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 вересня 2021 року.
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0315 га, кадастровий номер: [номер приховано]:02:009:0074 та розташованого на ній житлового будинку загальною площею 42,3 кв.м, житловою площею 31,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.75, 76).
Згідно заяви від 12 грудня 2025 року, ОСОБА_1 була надана нотаріально посвідчена згода - ОСОБА_2 на відповідну реконструкцію за умови, що таке будівництво буде здійснюватися на відстані не менше 0,6 м від спільної межі (а.с.14).
19 березня 2026 року ОСОБА_2 було отримано дозвільні документи на реконструкцію житлового будинку на земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:02:009:0074 площею 0,0315 га, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності (а.с.15 - 20).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спірні будівельні роботи проводяться відповідачем ОСОБА_2 на підставі чинного законодавства та за наявності повного пакета дозвільної документації. Факт отримання дозволу на реконструкцію належного відповідачу будинку підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності (а.с.15 - 20). Даний документ є чинним, не скасований та не оспорений у встановленому законом порядку.
Крім того, за весь період проведення робіт жодних порушень чи відхилень від проєкту з боку органів державного архітектурно-будівельного контролю виявлено не було, заходи впливу до відповідача не застосовувалися, що в даному випадку повністю спростовує твердження позивача про нібито протиправний характер дій відповідача.
Вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції послався виключно на припущення позивача, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України.
Предметом спору у даній справі є усунення ОСОБА_1 перешкод в користуванні власністю (будинковолодінням по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою кадастровий номер [номер приховано]:02:009:0095 площею 0,0685га) шляхом зобов`язання ОСОБА_2 здійснити перебудову житлового будинку по АДРЕСА_1 , згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи.
Проте, апеляційний суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній будь-який висновок судової експертизи, який би свідчив про протиправність дій відповідача.
Апеляційний суд вважає, що продовження поточних робіт з реконструкції не здатне створити умови, за яких виконання рішення суду стане неможливим чи ускладненим. Натомість накладена судом першої інстанції заборона є неспівмірною та повністю позбавляє законного права відповідача, як власника на користування та розпорядження своїм майном (ст. 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України).
При цьому, суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що на даний час будинок відповідача перебуває у незавершеному стані. Як вбачається з долучених до апеляційної скарги фото (а.с.50 - 56), у ньому відсутні вікна і належне покрівельне покриття, тому повна заборона проведення будь-яких будівельних робіт призведе до того, що під тривалим впливом атмосферних опадів, вологи та вітру конструктивні елементи будівлі можуть зазнати безповоротного руйнування та стануть повністю непридатними для проживання.
Таким чином, забезпечення позову може завдати відповідачу реальних та значних матеріальних збитків, що є недопустимим.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що наведені позивачем обставини не свідчать про наявність реальної загрози настання обставин, які можуть унеможливити виконання майбутнього судового рішення, тобто, невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача.
На вказані обставини суд першої інстанції в повній мірі уваги не звернув, не дав їм оцінку, а тому вказана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Каленяка Едуарда Анатолійовича задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2026 року про забезпечення позову скасувати та ухвалити нову постанову.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Євгена Вікторовича про забезпечення позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Береговий
Судді О. В. Ковальчук
О. С. Панасюк