Дата документу 04.08.2026 Справа № 645/1766/20
Провадження № 2/554/3627/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 серпня 2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді - Тімошенко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Тоцької К.А.,
представника позивача - адвоката Данилюка О.В.
представника відповідача - адвоката Сільченка С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - правонаступника ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 25 травня 2001 року в розмірі 15 000,00 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що боржник у встановлений строк кошти не повернув та ухиляється від виконання зобов`язань.
Позивач зазначає, що 25 травня 2001 року між первинним кредитором ОСОБА_4 та позичальником ОСОБА_3 було укладено договір позики та складено власноручну боргову розписку, відповідно до умов яких ОСОБА_3 отримав грошові кошти у розмірі 5 000,00 доларів США та взяв на себе безумовне договірне зобов`язання повернути суму в розмірі 20 000,00 доларів США у строк до 25 травня 2016 року .
Позивач вказує, що сума 15 000,00 доларів США, яка є предметом даного позову, є різницею між сумою, що підлягає поверненню за договором 20 000,00 доларів США та фактично отриманим тілом позики 5 000,00 доларів США.
Оскільки попереднім рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 травня 2019 року у справі № 546/852/16 було стягнуто лише фактичне тіло позики в розмірі 5 000,00 доларів США, право позивача на стягнення решти договірного зобов`язання, нарахованої плати у розмірі 15 000,00 доларів США залишилося невирішеним та підлягає захисту у цьому окремому провадженні.
Позивач наголошує, що оригінал боргової розписки від 25.05.2001 року долучений до матеріалів справи.
Боржник ОСОБА_3 за життя, як і його правонаступник ОСОБА_2 , не надали жодного письмового доказу розписки кредитора чи відмітки на борговому документі про повернення цих коштів повністю чи частково, що, відповідно до правових висновків Верховного Суду (постанови від 19.06.2019 р. у справі № 472/693/16, від 21.12.2021 р. у справі № 361/7897/19), є безперечним підтвердженням існування заборгованості.
Право вимоги за договором позики від 25.05.2001 р. перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_5 за договором від 20 липня 2016 року, а від ОСОБА_5 до ОСОБА_1 - за договором від 07 лютого 2018 року.
Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України, до Позивача у повному обсязі перейшли всі права первісного кредитора, включаючи право вимагати виплати договірної різниці у розмірі 15 000,00 доларів США.
Представник позивача зазначає, що цей спір не є тотожним справі № 546/852/16, оскільки в попередній справі стягувався основний борг, тіло позики, тоді як у цій справі стягується невиконана частина договірного зобов`язання, плата за користування.
Крім того, Полтавський апеляційний суд постановою від 31.03.2026 року остаточно відмовив відповідачу у закритті провадження у справі з підстав тотожності позовів, що, на думку позивача, повністю підтверджує законність та самостійність його вимог у даному процесі.
Представник відповідача адвокат Сільченко С.О. проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.
22.09.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення коштів мотивований тим, що вимоги Позивача є безпідставними, незаконними та мають ознаки зловживання процесуальними і матеріальними правами.
Представник зазначив, що спір щодо стягнення 15 000,00 доларів США за тим самим договором позики та розпискою від 25 травня 2001 року між тими самими сторонами вже був предметом судового розгляду у справі № 546/852/16.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 травня 2019 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову в частині стягнення 15 000,00 доларів США було відмовлено повністю, оскільки суд встановив факт неотримання ОСОБА_3 цих коштів у позику доведено реальне передання лише 5 000,00 доларів США.
Окрім цього, первинний відповідач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Його спадкоємець - ОСОБА_2 , яка залучена до справи як правонаступник, відповідно до ст. 1282 ЦК України відповідає за зобов`язаннями спадкодавця лише в межах вартості отриманого у спадщину майна.
Оскільки за життя ОСОБА_3 суд вже відмовив у стягненні 15 000,00 доларів США, у спадкодавця не існувало такого боргу на момент смерті, а тому правонаступник не несе і не може нести жодних обов`язків щодо його виплати.
На підставі наведеного представник відповідача просив відмовити у позові повністю.
Він зазначив, що аналогічний спір між тими самими сторонами щодо тієї самої суми та з тих самих підстав уже був остаточно вирішений рішенням суду, що набрало законної сили. Окрім того, первинний відповідач ОСОБА_3 помер, а залучена судом правонаступниця ОСОБА_2 не може нести відповідальність за зобов`язаннями, які були остаточно відхилені судом ще за життя спадкодавця.
Справа перебувала в провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова, на підставі розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» справу було передано до Октябрського районного суду м. Полтави.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2023 року дана цивільна справа розподілена на суддю Тімошенко Н.В.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави Тімошенко Н.В. від 10.01.2023 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач ОСОБА_3 помер. До Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори 28.06.2024 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_2 . Вона є єдиним спадкоємцем та правонаступником відповідача у цій справі
Ухвалою суду від 25 березня 2025 року до участі у справі як відповідача залучено правонаступницю - ОСОБА_2 . Вказана ухвала була залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 31 березня 2026 року.
Крім того, також 10.03.2026 року до Полтавського апеляційного суду представник відповідачки - адвокат Сліпченко С.О. подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, тотожність спору, у задоволенні якого судом апеляційної інстанції було відмовлено.
Ухвалою суду від 17 червня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 04 серпня 2026 року.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінюючи обґрунтованість позовних вимог та детально дослідивши всі доводи, суд приходить до таких висновків.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 травня 2019 року у справі №546/852/16 (провадження № 2/645/67/19), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року, було детально розглянуто цивільний спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за тим самим договором позики та розпискою від 25 травня 2001 року.
Зазначеним судовим рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, з ОСОБА_3 стягнуто суму позики в розмірі 5 000,00 доларів США, проценти за користування коштами та судові витрати.
Водночас у задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягнення 15 000,00 доларів США судом було відмовлено повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на вказані судові рішення, внаслідок чого рішення суду першої інстанції набрало остаточної законної сили.
Зіставлення позовних вимог у справі № 546/852/16 та у поточній справі № 645/1766/20 свідчить про те, що позивачем заявляються повністю тотожні вимоги, стягнення 15 000,00 доларів США до того самого боржника та його правонаступника, з тих самих підстав договір позики та боргова розписка від 25 травня 2001 року.
Суд відхиляє посилання позивача на принцип свободи договору до ст. 627 ЦК України як на підставу для стягнення 15 000,00 доларів США. Принцип свободи договору не є абсолютним і обмежується імперативними нормами цивільного права та суттю самих договірних зобов`язань.
Оскільки договір позики за своєю правовою природою є реальним за ст. 1046 ЦК України, обов`язок повернути кошти може виникнути виключно щодо тієї суми, яка була фактично передана.
Стягнення грошей, які позичальник ніколи не отримував, суперечить самій суті позикових правовідносин, незалежно від того, яка загальна сума була вписана в текст договору чи розписки.
Встановлені судом у справі № 546/852/16 обставини неотримання коштів у сумі 15 000,00 доларів США мають преюдиційне (обов`язкове) значення для Шевченківського районного суду м. Полтави при розгляді справи № 645/1766/20.
Суд не має права піддавати сумніву або здійснювати переоцінку обставин, які вже були встановлені остаточним судовим актом, що набрав законної сили, у спорі між тими самими сторонами, включаючи їхніх правонаступників, з тих самих підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 травня 2019 року вимогу про стягнення 15 000,00 доларів США за договором від 25 травня 2001 року вже було відхилено, цей факт є преюдиційним, має обов`язковий характер для суду та не може підлягати переоцінці чи повторному розгляду.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, право позикодавця на одержання процентів та їх розмір повинні бути чітко визначені в договорі. У розписці та договорі від 25.05.2001 року відсутні будь-які умови щодо нарахування процентів, їх відсоткової ставки, періодичності чи порядку розрахунку. Сама по собі вказівка на обов`язок повернути суму 20 000,00 доларів США при фактичному отриманні 5 000,00 доларів США за відсутності встановленого розміру або формули процентів не може вважатися законним погодженням плати за користування коштами і суперечить ст. 1046, 1048 ЦК України.
Дане питання вже було предметом детального судового дослідження у справі № 546/852/16, де суд прийшов до остаточного висновку про відсутність правових підстав для стягнення будь-яких процентів, окрім тих, що передбачені законом за прострочення виконання зобов`язання.
Повторне намагання позивача стягнути цю саму суму під виглядом іншої договірної категорії є процесуальною маніпуляцією та спробою обійти чинне судове рішення.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає дотримання принципу остаточності рішення суду.
Жоден з учасників справи не має права вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення лише з метою проведення нового слухання та ухвалення нового рішення з того самого спору.
Незважаючи на те, що апеляційним судом раніше було відмовлено у закритті провадження у справі, з огляду на процесуальні особливості стадії розгляду відповідного клопотання, при розгляді справи по суті наявність чинного та остаточного рішення суду про відмову у стягненні цих коштів є самостійною та безумовною матеріально-правовою підставою для відмови у задоволенні позову по суті.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України та статтею 1282 Цивільного кодексу України до правонаступника (спадкоємця) переходять обов`язки спадкодавця виключно в межах вартості отриманого у спадщину майна.
Оскільки обов`язок щодо сплати 15 000,00 доларів США був спростований рішенням суду ще за життя ОСОБА_3 , у спадкодавця не існувало такого боргового зобов`язання на момент смерті. Відповідно, таке зобов`язання не могло увійти до складу спадщини та перейти до ОСОБА_2 . Вимоги до правонаступника про стягнення неіснуючого боргу спадкодавця задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю необґрунтованими, суперечать принципу правової визначеності та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - правонаступника померлого ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів у розмірі 15 000,00 доларів США згідно договору від 25 травня 2001 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та боргової розписки від 25 травня 2001 року - відмовити повністю.
Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Н.В. Тімошенко