Ухвала № 138742464 у справі № 635/7995/26 від 03.08.2026

03.08.26

Справа № 635/7995/26

Провадження № 2-з/635/26/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

03 серпня 2026 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область

Харківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Даниленко Т.П.,

за участі секретаря судового засідання - Головінова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , особа, яка може отримати статус учасника справи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , 30.07.2026 через систему «Електронний суд» подав до Харківського районного суду Харківської області заяву, в якій просить суд забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей позивача з дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щонеділі з 10-00 год. до 16-00 год. без участі та присутності матері за місцем проживання батька та/або в місцях, помешканнях та закладах, приналежних дл об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, з обов`язком батька забрати дитину в місці проживання дитини з матір`ю та повернути дитину до місця її проживання до вказаного часу, а також спілкування з дитиною щовівторка, щочетверга та щосуботи з 10-00 год. до 11-00 год. за допомогою засобів телефонного зв`язку (дзвінки через Вайбер, Вотсап, Телеграм тощо) чи іншого електронного зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування, з урахуванням стану здоров`я дитини, погодних умов і режиму дня дитини.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зокрема зазначає, що ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідача до Шевченківського райсуду м. Харкова (суддя Щепіхіна В.В., справа 638/14519/26) за останнім відомим місцем реєстрації відповідача про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі в спілкуванні з нею. Предметом позову є: 1. Зобов`язати відповідача, не чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 2. Встановити наступний порядок участі позивача у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкування з ним: щонеділі з 10-00 год. до 10-00 год. понеділка, з ночівлею за місце проживання батька, щовівторка та щочетверга з 10-00 год. до 15-00 год за місцем проживання батька та/або в місцях, помешканнях та закладах, приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочінку дітей, з урахуванням стану здоров`я дитини, погодних умов і режиму дня дитини. необмежене спілкування особисто з дитиною за допомогою засобів телефонного, поштового, електронного та інших видів зв`язку. що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування, з урахуванням стану здоров`я дитини і режиму дня дитини. кожні шкільні або інші канікули в літній період з 07 по 20 серпня. кожні шкільні або інші канікули в зимовий період 7 днів, в період весняних та осінніх канікул по 3 дні. кожний Новий рік з 12-00 год. 31 грудня по 18-00 год. 01 січня.

Однак Шевченківським райсудом м. Харкова встановлено, що відповідач є ТПО і в неї є зареєстрована адреса тимчасового перебування/проживання на території, підвідомчій Харківському районному суду Харківської області. Отже, ухвалою суду від 30.06.2026 справу вирішено направити до Харківського районного суду Харківської області (витяг з ЄРСРУ додається). Однак, після звернення представника позивача до Шевченківського райсуду м. Харкова, з`ясувалося, що середній строк пересилання справи з Шевченківського райсуду м. Харкова інших судів складає 1-1,5 місяця.

В той же час позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі в спілкуванні з нею містить клопотання про забезпечення позову. Суттю клопотання позивача про забезпечення його позову є саме безвідкладне встановлення графіку спілкування з спільною дитиною з відповідачем на період розгляду справи судом, адже самовільне та одноосібне усунення відповідачем позивача від спілкування з дитиною поступово руйнує психоемоційний зв`язок батька та його дитини, з його рідним сином, що вкрай можливо, адже справа може розглядатися тривалий період часу. Забезпечення позову у даній справі безперечно буде сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька дитини із його дитиною і ця обставина відповідатиме законним інтересам як батька так і дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення порядку спілкування з батьком, адже психоемоційний зв`язок між ними може бути втрачений через ізоляцію батька від дитини. Відновлення та збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з його батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з батьком. Забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей батька з сином за графіком, встановленим судом в місці проживання батька чи інших загальних місцях, а також шляхом регулярного та недовготривалого спілкування по телефону не є втручанням в приватне і сімейне життя відповідача, не призведе до понесення збитків чи додаткових витрат останнім. Зустріч батька з дитиною в місці проживання батька дитини чи в місцях, помешканнях та закладах, приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав відповідача і не призведе до будь-яких незворотних негативних наслідків для останньої. На цей час батько дитини не бачив та не чув дитину, не спілкувався з нею майже 40 днів. Враховуюче, що все своє життя дитина була дуже прив`язана до батька, кожен день з ним спілкувалася та проводила з ним багато часу, то розлучення, ізоляція батька від дитини і навпаки, шкодить дитині, руйнує її звичне життя, очікування, уподобання, спосіб розвитку, відпочинку, навчання, зростання і так далі.

Зустрічі батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин. Немає жодних доведених застережень чи доводів про те, що зустрічі дитини із батьком можуть призвести до негативних наслідків для стану дитини. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Оскільки викладені в заяві обставини та надані заявником докази є достатніми для розгляду заяви про забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ст. 153 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд заяви про забезпечення позову відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши заяву та додані до неї докази, суд зазначає про таке.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом заяви малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю, яка чинить заявнику перешкоди у спілкуванні з сином. Заявник не може реалізувати свої батьківські права, спілкуватись з дитиною, оскільки відповідач не дає можливості бачитися та спілкуватися з дитиною.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У Параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до приписів статей141, 153 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1-3статті 157СК України).

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.

Так, у рішенні від 04.09.2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява№6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.

Суд зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

За результатами вивчення матеріалів справи, суд знаходить достатніми і обґрунтованими доводи заявника про те, що відсутність стабільних контактів батька з сином дійсно створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дитини з ним, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку у часті в спілкуванні з нею.

При цьому, жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування з малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, судом не встановлено.

Суд враховує, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з його батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком. А тому, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку у часті в спілкуванні з нею, суд вважає за необхідне застосувати захід забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.

З огляду на обґрунтування заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про задоволення заяви, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до фактичної неможливості виконання рішення суду з причин повного (остаточного) розриву психологічних та емоційних зв`язків між батьком та сином.

На підставі викладеного та керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву Заруцького Руслана Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , особа, яка може отримати статус учасника справи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.

Забезпечити позов ОСОБА_2 шляхом встановлення зустрічей позивача з дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щонеділі з 10-00 год. до 16-00 год. без участі та присутності матері за місцем проживання батька та/або в місцях, помешканнях та закладах, приналежних дл об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, з обов`язком батька забрати дитину в місці проживання дитини з матір`ю та повернути дитину до місця її проживання до вказаного часу, а також спілкування з дитиною щовівторка, щочетверга та щосуботи з 10-00 год. до 11-00 год. за допомогою засобів телефонного зв`язку (дзвінки через Вайбер, Вотсап, Телеграм тощо) чи іншого електронного зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування, з урахуванням стану здоров`я дитини, погодних умов і режиму дня дитини, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк пред`явлення до виконання ухвали - три роки.

На підставі ч. 4 ст. 268 ЦПК України ухвала складена і підписана без її проголошення 03.08.2026.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання.

Суддя Т.П.Даниленко