ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6799/26 Справа № 932/6742/23 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В.В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»,
на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026 року, -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
21.07.2023 року до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором від 18.08.2017 року № 26253057030301 у розмірі 321 768,61 грн., яка складається з:
- залишок строкового кредиту - 171544,66 грн.;
- залишок нарахованих строкових відсотків - 8290,02 грн.;
- залишок простроченого кредиту - 45830,23 грн.;
- залишок прострочених відсотків - 96103,70 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, відмовлено.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
23.04.2026 року надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», в якій ставиться вимога про скасування рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026 рокута ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки суд помилково не визнав підписаний сторонами Комплексний договір повноцінною підставою для виникнення кредитних відносин. Цей договір є консенсуальним правочином, який містить усі істотні умови кредитування та був акцептований позичальником через приєднання до Універсального договору банківського обслуговування (УДБО).
Також, зазначає, що розбіжність між датою підписання документів та датою отримання платіжної картки не спростовує факт укладення угоди, а свідчить лише про подальшу активацію кредитного ліміту.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що скаржником не доведено факт укладання кредитного договору та узгодження розміру процентів.
СУДОВІ ВИКЛИКИ
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (том 3, а.с.71-72).
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що між сторонами 18.08.2017 року було укладено кредитний договір № 26253057030301, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у сумі 217376,00 грн. строком на 72 місяці, з пільговою процентною ставкою 0,01 % річних, базовою процентною ставкою 48 % річних.
Проте до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог додано комплексний договір про надання банківських послуг № 26253057030301-КР (опитувальник) від 14.08.2017 року.
Також на підтвердження позовних вимог позивачем надано запит на отримання кредиту від 17.08.2017 року у сумі 33000,00 грн. та опитувальник клієнта - фізичної особи від 24.10.2017 року.
Згідно п. 14 розділу 11 комплексного договору № 26253057030301-КР від 14.08.2017 року, клієнт підтверджує, що отримав картку Visa Gold кредитна PW терміном дії до 31.08.2022 року, а також логін та пароль для доступу Free Bank.
Відповідно до п. 15 розділу 11 комплексного договору № 26253057030301-КР від 14.08.2017 року, клієнт підтверджує укладення Комплексного договору про надання банківських послуг 26253057030301-КР від 14.08.2017 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на зазначених в ньому умовах.
Згідно розділу 9 комплексного договору № 26253057030301-КР від 14.08.2017 року договір в частині надання кредиту є укладеним в дату отримання повідомлення від Банку, про встановлення ліміту кредиту, право на отримання кредиту з`являється після отримання відповідного повідомлення Банку про встановлення ліміту кредиту.
Таким чином судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача в зв`язку з отриманням банківських послуг 14.08.2017 року та підписав Комплексний договір про надання банківських послуг № 26253057030301-КР, 17.08.2017 року звернувся до позивача із запитом на отримання кредиту у сумі 33000,00 грн., і позивачем не надано будь-яких доказів укладення з відповідачем 18.08.2017 року кредитного договору № 2625305703030.
Також, позивачем не надається будь-яких доказів направлення відповідачу повідомлення від Банку про встановлення ліміту кредиту, а отже, не підтверджено, що кредитні відносини між сторонами виникли 18.08.2017 року.
При цьому згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 18.08.2017 року № 26253057030301 першою датою отримання кредитних коштів є 19.08.2017 року.
Позивачем не надається будь-яких доказів того, що договірні відносини між сторонами виникли 17.08.2017 року.
Як вже зазначалось вище, позивач в поданій позовній заяві не навів обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення заборгованості та не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладання кредитного договору між ним та відповідачем 18.08.2017 року.
За даних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факту укладення з відповідачем 18.08.2017 року кредитного договору № 2625305703030.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ч. 2 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відповідно до ст.ст. 77-78 ЦПК України суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Окрім підстав, зазначених судом першої інстанції, слід зазначити, що позивач не довів свої вимоги належними доказами, а саме, позивач наполягає, що після укладення комплексного договору від 14.08.2017 року, відповідачу на наступний день були зараховані на рахунок кредитні кошти.
Але матеріали цивільної справи не містять відповідного платіжного доручення або іншого документа на підтвердження цієї тези.
Позивачем було долучено до справи виписку по особовому рахунку відповідача (т.1, а.с.52-294), але перша проводка, яка зазначена у цій виписці датована 29.01.2018 року (т.1, а.с.63), тобто майже через півроку після отримання кредиту.
Таким чином позовні вимоги є недоведеними, а тому апеляційна скарга і позов відповідно, задоволенню не підлягають.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ
Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення виготовлено 04.08.2026 року.
Судді: