Справа № 462/1619/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 серпня 2026 року м.Львів
Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Палюх Н.М.
при секретарі Гащук А.Р.
з участю третьої особи ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
в с т а н о в и в:
Позивач через систему «Електронний суд» скерував до суду позов, у якому просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що за адресою: АДРЕСА_1 .В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що він та ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, фактично відповідач не проживає у зазначеній квартирі понад 17 років, починаючи з 2009 року. Утримання житла відповідач також не здійснює, комунальні платежі не сплачує, зв`язку з мешканцями квартири не підтримує. Окрім цього, протягом останніх 7 років ОСОБА_3 перебуває за межами України. Таким чином, відповідач не користується квартирою, що за адресою: АДРЕСА_1 , відтак втратив право користування такою. На підставі наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 04.03.2026 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова, занесеною у протокол судового засідання від 24.04.2026, підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.
Позивач у судове засідання не з`явився, повідомлявся про місце, дату та час розгляд справи належним чином. Подав заяву, у якій просив розглядати справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_3 у судові засідання не з`явився, повідомлявся про місце, дату та час розгляд справи належним чином, причини неявки не повідомив, відтак, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи та ухвалення заочного рішення на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Третя особаОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала та зазначила, що її рідний син ОСОБА_3 після досягнення повноліття виїхав за кордон, залишивши спірну квартиру, і з того часу у такій не проживає, та не приймає участі в утриманні такої та що ніхто і ніколи не чинив йому перешкоди у користуванні спірним житлом. Просила позв задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення третьої особи, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 4 визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 30.07.1983 ОСОБА_4 . Бюро по обміну житловою площею виданий ордер БО №004242 на вселення у порядку обміну з ОСОБА_5 на житлову площу у АДРЕСА_1 , список осіб в`їжджаючих у квартиру: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Згідно з Відомостями з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №212124, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Статтею 64 ЖК України визначено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.
Відповідно до статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім`ї наймача в установленому законом порядку.
За змістом статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно ст. 71, 72 ЖК України наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 759/21930/21 у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 12 січня 2021 року у справі № 344/7064/16-ц (провадження № 61-15204св20), від 02 грудні 2020 року у справі № 760/11141/19 (провадження № 61-23066св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 619/40/17 (провадження № 61-10243св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 645/7374/18 (провадження № 61-10094св20).
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до житлового приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Указана правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18).
Факт, що відповідач не проживає у спірній квартирі понад шість місяців стверджується актом, складеним комісією ЛКП «Левандівка» від 13.02.2026, згідно з яким ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований, але фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2009 року і по даний час, а також поясненнями третьої особи ОСОБА_1 , яка є його матір"ю.
Наведеними доказами також підтверджується те, що відповідач ОСОБА_3 близько десяти років не користуються спірним житлом без поважних причин, оскільки перешкод в користуванні таким йому ніхто і ніколи не чинив.
Відтак, з аналізу наявних матеріалів справи слідує, що відповідач не проживає у спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців, не надав суду відповідних доказів того, що позивач або інші особи, що проживають в даній квартирі, чинили йому перешкоди в користуванні спірним житлом, та докази того, що він цікавиться спірним житлом та несе витрати з утримання квартири за себе, а тому відповідача, слід визнати таким, що втратив право користування житлом.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає задоволенню.
На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 280-282 ЦПК України, ст. 47 Конституції України, ст. 9, 71, 72 ЖК України, суд,
у х в а л и в:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1331,20 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: