Справа № 456/2027/26 Головуючий у 1 інстанції: Валовін Ю.В.
Провадження № 22-ц/811/1581/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Копняк С.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2026 року,
В С Т А Н О В И В:
26 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 :
-2 433 грн. 49 коп. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу;
-266 грн. 24 коп. судового збору;
-130 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме - адміністративного збору за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 1-5).
22 квітня 2026 року судом було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» 2 433 грн. 49 коп. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу та 266 грн. 24 коп. судового збору (а.с. 16).
Крім цього, 22 квітня 2026 року оскаржуваною ухвалою було відмовлено у видачі судового наказу в частині вимоги ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_2 витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме - 130 грн. адміністративного збору за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 17 - 18).
Згадану ухвалу оскаржив представник заявника - адвокат Дубіцький В.П.
Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з боржниці ОСОБА_3 на користь заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії 130 (сто тридцять) гривень витрат, пов`язаних з розглядом справи (адміністративного збору за отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно).
Вважає, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення помилково послався на норми Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», оскільки ця Постанова була прийнятою для роз`яснень положень ЦПК України, редакція якого вже втратила свою чинність.
Вважає, що витрати на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (адміністративний збір у розмірі 130 грн), сплачені заявником під час підготовки та подання заяви про видачу судового наказу, є складовою судових витрат у розумінні частини 3 статті 133 ЦПК України, як витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій щодо забезпечення та витребування доказів, а тому відповідно до статей 141 та 168 ЦПК України підлягають обов`язковому стягненню з боржника у разі задоволення заяви про видачу судового наказу.
Вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні адміністративного збору за отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, фактично виключив зазначені витрати зі складу судових витрат, чим (на думку апелянта) неправильно застосував норми процесуального права та допустив надмірний формалізм при їх тлумаченні, що призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення (а.с. 24-33).
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 46-47).
Клопотань від учасників справи про апеляційний розгляд справи з їх повідомленням до суду не поступало.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Оскаржувану ухвалу мотивовано тим, що «встановлення правового зв`язку між боржником та об`єктом нерухомості є обов`язком стягувача, без виконання якого заява про видачу судового наказу не може бути розглянута судом», а «оскільки такі витрати спрямовані на забезпечення доказової бази самого стягувача щодо належності суб`єктного складу, вони є частиною предмета доказування, що унеможливлює їх автоматичне стягнення з боржника у безспірному порядку. У зв`язку з особливостями наказного провадження, яке не передбачає процедури розгляду справи, зокрема, у судовому засіданні, отримання від боржника відзиву та інших процесуальних документів, що притаманно позовному провадженню, в наказному провадженні клопотання про зменшення судових витрат не може бути подано боржником та розглянуто судом», то «розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, та їх обґрунтованість має бути встановлено на засадах рівності та змагальності сторін, тому заявлена вимога про стягнення вказаних витрат не може бути вирішена в наказному провадженні».
Колегія суддів вважає, що наведені вище висновки не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.
Цивільним процесуальним кодексом України встановлено, що:
-судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 133 розділу І «Загальні положення»);
-при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (пункт 1 частини 3 статті 141 розділу І «Загальні положення»);
-судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості пункт 3 частини 1 статті 161);
-у заяві (про видачу судового наказу) повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (пункти 4 і 5 частини 2 статті 163);
-до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (пункт 4 частини 3 статті 163);
-1. Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:
1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу;
2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його;
3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу;
4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу;
5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою;
6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;
7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті;
8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;
9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
3. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу (стаття 165).
Оскаржувана ухвала не містить посилання на жодну з підстав, які передбачені статтею 165 ЦПК України, як підстави для відмови у видачі судового наказу.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, суд визнає, що вимога ТОВ «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 2 433 грн. 49 коп. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу охоплюється пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України, яка (згадана стаття) містить перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
Безспірним є те, що заявлені ТОВ «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_2 вимоги (про стягнення із ОСОБА_2 1) 2 433 грн. 49 коп. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу; 2) 266 грн. 24 коп. судового збору; 3) 130 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме - адміністративного збору за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) між собою взаємопов`язані, оскільки вимоги про стягнення 266 грн. 24 коп. судового збору та згаданих вище 130 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи (адміністративного збору), є похідними від основної вимоги, а саме - про стягнення 2 433 грн. 49 коп. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, оскільки їх задоволення повністю залежить від задоволення основної вимоги, а тому їх окремий розгляд (зокрема - про стягнення згаданих вище 130 грн. адміністративного збору) є неможливий.
Як вже зазначалося вище, питання стягнення судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, регламентовано однією частиною (першою) статті 133 ЦПК України і суд першої інстанції не ставив під сумнів можливість стягнення сплаченого судового збору (хоча, наприклад, такий міг бути сплаченим у неправильного (завищеному) розмірі).
При заявлені вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (який постачається у певну квартиру або будинок), заявник має довести належними та допустимими доказами, яке саме відношення до цієї квартири або будинку має боржник (боржники), зокрема - те, що цей боржник (боржники) є власником (власниками) цієї квартири або будинку: в самій оскаржуваній ухвалі зазначається, що «встановлення правового зв`язку між боржником та об`єктом нерухомості є обов`язком стягувача, без виконання якого заява про видачу судового наказу не може бути розглянута судом».
Одним з таких належних та допустимих доказів і є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за отримання якої належить сплатити 130 грн. адміністративного збору, що стверджується наявною у матеріалах справи копією відповіді Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України від 18.03.2026 року на адвокатський запит представника ТОВ «Газорозподільні мережі України» (а.с. 38-40).
Відтак, понесені заявником витрати на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно пов`язані з розглядом даної справи (пункт 1 частини 3 статті 141 ЦПК України), оскільки цією інформацією підтверджується та обставина, якою заявник обґрунтовує свої вимоги до ОСОБА_3 , а саме: належність останній на праві власності квартири АДРЕСА_1 (пункти 4 і 5 частини 2 статті 163, пункт 4 частини 3 статті 163 ЦПК України).
В той же час, у випадку необґрунтованості вимог стягувача (зокрема - недостовірності даних про належність згаданої квартири ОСОБА_3 ) за боржником залишається право на звернення до суду з заявою про скасування судового наказу - з посиланням саме на цю обставину.
Відтак, посилання суду першої інстанції на те, що «розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, та їх обґрунтованість має бути встановлено на засадах рівності та змагальності сторін, тому заявлена вимога про стягнення вказаних витрат не може бути вирішена в наказному провадженні», не відповідає положенням ЦПК України, якими регламентовано наказне провадження.
За наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду, а саме: вирішення питання про видачу судового наказу в частині стягнення із боржника витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме - адміністративного збору за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369 ч.2, 374 п.6, 379 п.п. 3 та 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», частково задовольнити.
Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2026 року скасувати і направити справу до згаданого суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 05 серпня 2026 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Копняк С.М.