Справа № 932/10040/26
Провадження № 2-з/932/89/26
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА
м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді [телефон приховано]
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Ярощук О.В., розглянувши заяву адвоката Лампіка О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви-
установила:
29 липня 2026 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла заява адвоката Лампіка О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали заяви передано у моє провадження 03 серпня 2026 року.
Заява обґрунтована тим, що 13 червня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Якубою О.А. було зареєстровано спадкову справу № 64325552 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Дніпрі. Підставою для відкриття спадкової справи стала заява спадкоємця ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 13 червня 2019 року.
У подальшому ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, до складу якого входить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належала померлій ОСОБА_3 на праві членства в житлово-будівельному кооперативі № 263 (ЖБК № 263).
Разом із тим, 28 липня 2026 року з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стало відомо, що 17 червня 2026 року державним реєстратором Трофименко М.С., виконавчого комітету Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, було здійснено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 .
Водночас ОСОБА_4 жодного правового чи фактичного відношення ні до спадкодавця, ні до спадкоємця, ні до спірної квартири не має, будь-яких законних підстав для набуття права власності на зазначене нерухоме майно відсутні.
Крім того, відповідно до відповіді Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади від 28 липня 2026 року № 14/5-9581 встановлено, що згідно з наявними даними картотеки з питань реєстрації фізичних осіб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 19 лютого 1980 року та з реєстрації місця проживання не знімалася.
Також зазначено, що станом на день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 - у вказаному житловому приміщенні була зареєстрована одна особа, а саме:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за зазначеною адресою з 11 червня 1993 року по теперішній час.
Наведені обставини свідчать про те, що після відкриття спадщини спадкове майно фактично вибуло з володіння спадкоємця внаслідок державної реєстрації права власності за сторонньою особою, яка не має жодних законних підстав на набуття права власності на спірну квартиру, що є підставою для судового захисту порушених спадкових прав.
Також заявник зазначив, що відповідно до талона-повідомлення єдиного обліку № 78 представником заявника подано заяву про вчинення кримінальних правопорушень групою осіб, які, за наявними відомостями, діяли за попередньою змовою, а саме: гр. ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та державним реєстратором виконавчого комітету Роганської селищної ради Харківського району Харківської області Трофименко М.С.
У зазначеній заяві наведено обставини, які, на думку заявника, можуть свідчити про наявність у діях вказаних осіб ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 КК України («Вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією»), ч. 2 ст. 190 КК України («Шахрайство»), ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України («Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів») та ч. 3 ст. 365-2 КК України («Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги»).
Заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , може повністю, або в цілому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши клопотання про забезпечення позову, суд вбачає підстави для вжиття заходів забезпечення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Згідно частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Частиною третьою статті 12 і частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заява про забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів і задоволених вимог позивача, тоді як з метою уникнення негативних наслідків для себе, відповідач може здійснити відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що призведе до істотного ускладнення чи взагалі унеможливить виконання рішення суду, та/або негативно впливе на ефективність захисту прав та інтересів позивача.
У поданій заяві про забезпечення позову чітко вказано вид забезпечення позову, зазначено усю необхідну інформацію про предмет забезпечення.
Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Спосіб забезпечення позову, обраний заявником, є співмірним із позовними вимогами.
Так, у разі відчуження відповідачем спірного об`єкту нерухомого майна, будуть порушені права позивача на ефективний захист, внаслідок чого під загрозою опиниться виконання основного завдання цивільного судочинства, передбаченого ст. 2 ЦПК України, що є пріоритетом для суду та учасників судового процесу.
Правовий інститут забезпечення позову покликаний саме на запобігання можливому відчуженню майна, на яке накладено арешт.
Враховуючи викладене, дослідивши заяву про забезпечення позову, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначеної заяви, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Керуючись ст. ст.149-154, 157, 353 ЦПК України, суд -
постановила:
Заяву адвоката Лампіка О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви - задовольнити.
Забезпечити позов, шляхом накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Копію ухвали направити для відома адвокату Лампіку О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 .
Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки.
Повний текст ухвали постановлено 04.08.2026.
Суддя Оксана ЯРОЩУК