Справа № 204/8817/26
Провадження № 2/204/5132/26
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 липня 2026 року м. Дніпро
Суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Приваліхіна А.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У С Т А Н О В И В:
20 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 із вимогою про розірвання шлюбу, який передано судді працівниками суду 21 липня 2026 року.
Звернувшись до суду позивач у позовній заяві посилається на вимоги ст. 28 ЦПК України, однак без жодного обґрунтування та надання суду належних доказів на підтвердження наявності підстав для застосування альтернативної підсудності, передбаченої ч. 2 ст. 28 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
У позовній заяві позивачем не вказано жодної підстави та не надано доказів на підтвердження неможливості прибуття (виїзду) за станом здоров`я чи з інших поважних причин до місця проживання відповідачки, як і не надано письмової домовленості подружжя щодо розгляду справи за місцем проживання позивача, а відтак суд вважає, що підстави застосування правил альтернативної підсудності відсутні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичних осіб пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Водночас, як убачається із відповіді від 24 липня 2026 року з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу, на підставі діючої довідки від 10 червня 2022 року місцем проживання відповідачки є: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Положеннями ч.ч. 1,2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Отже, у даному випадку даний спір повинен розглядатися за останнім відомим місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 як ВПО.
Аналогічні правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2019 у справі № 753/20939/17, від 01 травня 2024 року по справі №297/2195/22, від 14 серпня 2024 року по справі №607/5535/22.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Приписами ст. 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що місцем проживання відповідачки є: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Металургійного районного суду міста Кривого Рогу, а відтак даний позов не підсудний Чечелівському районному суду міста Дніпра.
З цих підстав доходжу висновку про передання цього позову за територіальною юрисдикцією, в порядку ст. 31 ЦПК України, на розгляд юрисдикції Металургійного районного суду міста Кривого Рогу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 27, ст. 28, 31, 260, 353 ЦПК України, суддя -
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - передати за підсудністю до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів зо дня її підписання суддею або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи.
Ухвала суду набирає законної сили протягом п`ятнадцяти днів зо дня її підписання суддею або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи, якщо не буде оскаржена у встановленому законом порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна