ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/4732/26 Справа № 207/932/15-ц Головуючий у першій інстанції: Скиба С. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Південного районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області у складі судді Скиби С.А. від 30 січня 2026 року по справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,-
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. звернувся до суду з поданням, в якому посилається на те, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження №71514372 з примусового виконання виконавчого листа №207/932/15-ц виданого 16 березня 2023 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 282793,98 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом 46915,66 грн, заборгованості по процентам 91435,91 грн, заборгованості по комісії 6767,00 грн, пеня 137675,41 грн, судові витрати 1413,97 грн. За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка згідно матеріалів виконавчого провадження є громадянкою України. ОСОБА_1 відомо про відкрите відносно неї виконавче провадження, оскільки остання зверталась до приватного виконавця з заявою ще в 2023 році, натомість не виконано вимоги п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та не надано на вимогу приватного виконавця декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Боржниця не з`являється за викликами приватного виконавця для сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату. З дати відкриття виконавчого провадження №71514372 пройшло майже три роки, натомість боржником - ОСОБА_1 не вчинено жодних дій щодо погашення заборгованості за рішенням суду перед стягувачем, сума до стягнення так і становить 307730,66 грн. Боржниця безперешкодно перетинає кордон, що свідчить про наявність у неї прихованих доходів, які дають змогу їй здійснювати виїзди/в`їзди. Отже, виходячи із вищевказаного вбачається, що існують неспростовні докази, того що боржник прямо та навмисно перешкоджає виконанню вимог виконавчого документа, не виконує законних вимог приватного виконавця, що відображається у не наданні боржником інформації про свій майновий стан, що унеможливлює примусове виконання виконавчого провадження та вимог виконавчого документа. Тому приватний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон - ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на неї, як на боржника за виконавчим провадженням №71514372 з примусового виконання виконавчого листа №207/932/15, виданого 16.03.2023 Південним районним судом міста Кам`янського про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 282793,98 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом 46915,66 грн, заборгованості по процентах 91435,91 грн, заборгованості по комісії 67678,00 грн, пеня 137675,41 грн, судові витрати 1413,97 грн.
Ухвалою Південного районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 30 січня 2026 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про задоволення даного подання.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог подання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 282793,98 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом 46915,66 грн, заборгованості по процентам 91435,91 грн, заборгованості по комісії 6767,00 грн, пеня 137675,41 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати 1413,97 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати 1413,97 грн.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. перебуває виконавче провадження №71514372 з примусового виконання виконавчого листа №207/932/15-ц виданого 16 березня 2023 року Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 282793,98 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом 46915,66 грн, заборгованості по процентах 91435,91 грн, заборгованості по комісії 67678,00 грн, пеня 137675,41 грн, судові витрати 1413,97 грн.
07 квітня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71514372.
З метою забезпечення виконання вимог виконавчого документа керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» 07.04.2023 винесено постанову про арешт коштів ОСОБА_1 у ВП №71514372.
21 квітня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника, якою знято арешт з рахунку № НОМЕР_1 відкритого в АТ «УКРСИББАНК».
29.01.2024, 08.05.2024, 23.08.2024 на адресу боржника були направлені виклики приватного виконавця.
19.03.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. повторно винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 307730,66 грн.
05.11.2025 на адресу боржника направлено ще один виклик.
Суду не надано доказів отримання викликів, копії постанови про відкриття провадження чи інших документів виконавчого провадження боржником.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга № 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007року за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981року за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, № 43, § 60)...».
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 28 жовтня 2020року у справі № 331/8536/17-ц.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (пункт 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частин першої, третьої статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України щодо судової практики вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися саме у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.
В силу частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
У справі, що переглядається встановлено, що звертаючись до суду з поданням, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. обґрунтовує таке подання тим, що в нього на виконанні знаходиться виконавче провадження ВП №71514372, боржником у якому є ОСОБА_1 .
При цьому, доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу та її намірів ухилятися від виконання покладених на неї зобов`язань, приватним виконавцем не надано.
Колегія суддів звертає увагу, що долучені до подання копії матеріалів виконавчого провадження не свідчать про ухилення боржника від виконання покладених на неї рішенням обов`язків у виконавчому провадженні в розумінні ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Приватним виконавцем не надано суду підтверджень (поштових повідомлень з описом вкладення або особистих розписок) про те, що боржник фактично отримувала копію постанови про відкриття виконавчого провадження та виклики виконавця.
Також, подання приватного виконавця не містить доказів того, що було вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на погашення боржником суми боргу.
Зважаючи на предмет розгляду даної категорії справ, саме приватний виконавець зобов`язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні, оскільки сама по собі наявність в провадженні приватного виконавця на виконанні виконавчого листа, не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що приватним виконавцем до подання не долучено жодних належних доказів, які б давали підстави вважати, що боржник ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №71514372 ухиляється від виконання судового рішення; сам факт невиконання в добровільному порядку рішення суду, не може вважатися ухиленням від виконання чи перешкоджанням в його виконанні.
Враховуючи викладене, з огляду на відсутність переконливих і достатніх доказів, які б підтверджували обставини, на які посилається приватний виконавець, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .
Посилання апелянта на те, що подання боржником 20.04.2023 заяви про зняття арешту з коштів свідчить про її обізнаність щодо існування відкритого виконавчого провадження, саме по собі не є достатнім для встановлення факту ухилення від виконання рішення суду.
Доводи апелянта про те, що підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України є те, що боржник за період з 07.04.2023 (дата відкриття виконавчого провадження) по 05.11.2026 перетинала кордон на підставі закордонного паспорта, не виконавши боргових зобов`язань перед АТ КБ "ПриватБанк" за виконавчим листом є безпідставними, оскільки факт виїзду ОСОБА_1 за межі України не може розцінюватися як доказ ухилення від виконання судового рішення, оскільки жодних даних про використання цих поїздок для приховування доходів, уникнення контактів із виконавчою службою чи перешкоджання примусовому виконанню рішення у матеріалах справи не міститься.
У справі Стецов проти України (заява №5170/25) Європейський Суд з прав людини вказав, що обмеження, накладенні у зв`язку з непогашеною заборгованістю є виправданими тільки у тому випадку, якщо вони спрямовані на досягнення цілі гарантувати стягнення такої заборгованості.
Таким чином, обмеження конституційного права на виїзд за межі України як захід забезпечення виконання судового рішення повинно бути винятковим і виправданим, чого в даному випадку приватним виконавцем не доведено.
Крім того, суд звертає увагу, що виїзд громадян України за кордон після 24.02.22 року зумовлений, зокрема, міркуваннями безпеки, збереженням власного здоров"я та життя.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Отже, колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали місцевого суду - без змін.
Колегія звертає увагу, що приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області не позбавлений можливості звернутись до суду першої інстанції з іншим поданням, за іншого обґрунтування.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"- залишити без задоволення.
Ухвалу Південного районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 30 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 03 серпня 2026 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді О.В. Агєєв
О.В. Халаджи