ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6902/26 Справа № 175/2117/26 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Краматорська міська рада про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської областівід 14 квітня 2026 року, -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
30.01.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської областівід 14 квітня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Краматорська міська рада про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відмовлено.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
27.04.2026 рокувід ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської областівід 14 квітня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що спадкодавець, будучи недієздатною особою, був евакуйований апелянтом (його опікуном) до більш безпечного регіону, з метою збереження життя, де стан ОСОБА_2 погіршився через зміну місця проживання та довгу дорогу і він помер.
Тимчасове перебування особи в іншому регіоні у зв`язку з евакуацією або лікуванням не припиняє статус постійного проживання за основним місцем проживання.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
СУДОВІ ВИКЛИКИ
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.45-46).
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 виданим 18.06.1957 року. Батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Рішенням Краматорського міського суду від 28.07.2004 у справі 2-3712/2004, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було визнано недієздатним.
15.09.2004 року рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради №403 ОСОБА_1 (заявника) було призначено опікуном над ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , зареєстрованого Острозьким відділом реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №302. Місцем смерті вказано м. Острог, Рівненського району Рівненської області.
Відповідно до акту про фактичне проживання від 04.12.2025 року, виданої головою комітету мікрорайну №4, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав спільно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 30.06.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявник звернувся до державного нотаріуса Третьої державної нотаріальної контори Полянських В.В з заявою щодо вступу у спадщину після смерті ОСОБА_2
13.01.2026 року державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори Полянських В.В було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії є відсутність встановленого факту родинних відносин.
Отже, необхідною умовою встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 є доведеність факту постійного проживання заявника і спадкодавця в одному житловому приміщенні на час відкриття спадщини.
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин на час відкриття спадщини.
Так, підставою для винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії є відсутність встановленого факту родинних відносин.
Також, зі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , вбачається, що останній помер в м. Острог, Рівненського району Рівненської області ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте відповідно до акту про фактичне проживання від 04.12.2025 року, вказується, що ОСОБА_2 станом на 30.06.2025 року проживав за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за неділю до своєї смерті, що викликає сумніви у суду щодо факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Крім того, інших доказів на підтвердження цього факту, заявником суду не надано, як і не зазначено та не надано доказів щодо наявності інших спадкоємців.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що заявником не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 у певний період часу, в тому числі і на час відкриття спадщини, а тому відмовив у задоволені заявлених вимог за недоведеністю.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявності фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Зі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , вбачається, що останній помер в м. Острог, Рівненського району Рівненської області ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте відповідно до акту про фактичне проживання від 04.12.2025 року, вказується, що ОСОБА_2 станом на 30.06.2025 року проживав за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за неділю до своєї смерті, що викликає сумніви у суду щодо факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Отже, заявником не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 у певний період часу, в тому числі і на час відкриття спадщини.
Підставою для винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії є відсутність встановленого факту родинних відносин, а тому заявник вирішив звернутись до суду та встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті.
Але.
Стаття 1264 ЦК України передбачає, що учетверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
А в резолютивній частині заяви (а.с.2-3) навіть не ставиться питання про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської областівід 14 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 04.08.2026 року.
Судді: