ЄУН 174/700/14-ц
н/п 4-с/174/2/2026
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
04 серпня 2026 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Данилюк Т.М.
за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправної та скасування постанови головного державного виконавця Верхньодніпровського відділу ДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ганюкової Альони Валеріївни про накладення штрафу, стягувач - ОСОБА_2 , заінтересована особа - державний виконавець Верхньодніпровського відділу ДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ганюкова Альона Валеріївна,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , звернувся до суду зі скаргою та просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Верхньодніпровського відділу ДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ганюкової Альони Валеріївни про накладення штрафу від 13.02.2026. В обґрунтування скарги зазначає, що в провадженні зазначеного відділу ДВС перебуває виконавче провадження № 44624842 з примусового виконання рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29.08.2014, про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу.
13.02.2026, державним виконавцем Верхньодніпровського відділу ДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ганюковою А.В., винесена постанова про накладення штрафу, в зв`язку з наявністю у боржника заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, яку він отримав 23.06.2026.
Неправомірність та протиправність зазначеної вище постанови державного виконавця органу ДВС про накладення на нього штрафу полягає в тому, що обов`язковою умовою для накладення штрафу є заборгованість з відповідних платежів за два роки, що передували накладенню штрафу, виходячи з диспозиції ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».Однак, станом на дату винесення оскаржуваної постанови його сину, на утримання якого стягувались аліменти на користь стягувача, 16.04.2024 - виповнилось 18 років. Тобто на дату винесення постанови про накладення на нього штрафу, ніякі періодичні платежі з нього не стягувались в розумінні рішення суду, яке примусово виконувалось, оскільки в рішенні суду чітко визначена дата до якої з нього стягувались аліменти - до досягнення дитиною повноліття. Отже, після досягнення дитиною повноліття, з нього стягувалась лише заборгованість зі сплати аліментів, без періодичних (відповідних) платежів, які припинились з 17.04.2024.
Таким чином, у державного виконавця були відсутні будь-які підстави для застосування до нього штрафу, і як наслідок, оскаржувана постанова є незаконною та протиправною.Більше того, в постанові відсутнє посилання на платежі за два роки, з яких виникла заборгованість, а визначена лише загальна сума заборгованості, без підтвердження її відповідним розрахунком, у розмірі 94 990,53 грн. При цьому, у постанові, відсутня дата, станом на яку утворилась зазначена заборгованість зі сплати аліментів.Так само, не зазначається, який сукупний розмір заборгованості мається на увазі, з огляду на те, що станом на березень 2026 року, сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів на користь стягувача, визначений виконавцем у довідці від 01.06.2026 та складав 28 562 ,81 грн, що значно менше ніж заборгованість, зазначена цим же виконавцем у постанові, що оскаржується.
Тобто з дати винесення постанови про накладення штрафу 13.02.2026 до березня місяця 2026 року, розмір заборгованості, менше, ніж за місяць, зменшився виконавцем з 94 990,53 грн - до 28 562,81 грн, що свідчить про безпідставність тверджень виконавця, викладених ним у постанові про накладення штрафу.
Головний державний виконавець Верхньодніпровського відділу ДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ганюкова А.В. направила відзив на скаргу, в якому просила скаргу залишити без задоволення з підстав викладених в ньому (а.с.70-74).
Заявник ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, надав заяву про розгляд справи без його участі просив скаргу задовольнити з підставі викладених в ній та на підставі наданих ним доказів (а.с.69).
Стягувач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду справи (а.с.67).
29.07.2026, від Верхньодніпровського відділу ДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшло клопотання про розгляд скарги без представника відділу (а.с.68).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ознайомившись зі змістом поданої скарги, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, про задоволення скарги з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч.1 ст.448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою конституційного права кожної особи на судовий захист (частина друга статті 129-1 Конституції України). Конституційний Суд України наголошує, що держава зобов`язана створювати дієві механізми виконання судових рішень і гарантувати можливість їх реалізації, зокрема коли рішення не виконує державний орган.
Порядок виконання судового рішення, встановлений законом, має відповідати принципам верховенства права та справедливості, а також гарантувати конституційне право на судовий захист. Невиконання державою свого позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі Закон № 1404-VІІІ).
Згідно зі ст.1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 ст.13 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 ст.71 Закону № 1404-VIII передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Відповідно до ч.3 цієї статті, визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03.07.2018, який набрав чинності 28.08.2018 (далі Закон № 2475-VIII) статтю 71 Закону № 1404-VIII доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту: «14. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувану».
Крім того, Законом № 2475-VIII ч.4 ст.11 Закону № 1404-VIII викладено в наступній редакції: «Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання'.
Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону. Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.
При цьому положення ч.14 ст.71 Закону № 1404-VІІІ передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за певну кількість років. Тобто зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення. Тож дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до позивача. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її розмір, який впливає на визначення суми штрафу.
Так судом встановлено, на підставі рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29.08.2014 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу (а.с.23) та виданий виконавчий лист (а.с.26).
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Вільногірського міського управління юстиції від 05.09.2014 відкрите виконавче провадження № 44624842 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа (а.с.37).
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.04.2017, змінено стягуваний з ОСОБА_1 розмір аліментів за рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29.08.2014, на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшивши його з 1/3 частини до 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) позивача ОСОБА_1 , але не менше 30 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення його сином ОСОБА_3 повноліття та на підставі даного рішення виданий виконавчий лист (а.с.76).
01.01.2024, в рамках виконавчого провадження № 44624842, державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи божника та виконавчий лист направлено у ТОВ «Мотронівський ГЗК», де боржник ОСОБА_1 отримує дохід (а.с.79).
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів (ВП № 44624842), за період з квітня 2022 по квітень 2024, ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 94 990,53 грн (а.с.81).
13.02.2026, державним виконавцем Верхньодніпровського відділу ДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ганюковою А.В. винесена постанова про накладення штрафу, в зв`язку з наявністю у боржника заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки (а.с.38).
При цьому, згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, розмір заборгованості станом на 01.06.2026 складає 19 742,07 грн (а.с.39).
Відповідно до наданої скаржником ОСОБА_1 довідки про доходи від ТОВ «Мотронівський ГЗК» за період з січня 2024 по грудень 2024, з останнього було стягнуто аліменти за зазначений період в сукупному розмірі 55 801,01 грн (а.с.91) та відповідно до розрахункових листів ТОВ «АТБ-Маркет», з ОСОБА_1 здійснювалось стягнення за виконавчим листом за лютий 2026 року в сумі 8 821,12 грн, за березень 2026 року - 8 820,74 грн, за квітень 2026 року - 8 820,74 грн, за травень 2026 року - 11 067,85 грн , за червень 2026 року - 13 831,04 грн (а.с.86-90).
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, керуючись вимогами ст.451 ЦПК України, судом встановлено, що в постанові про застосування штрафу до ОСОБА_1 не вказаний період, за який виникла заборгованість та її розмір, в свою чергу, як вбачається з розрахунку роботодавця ОСОБА_1 - ТОВ «Мотронівський ГЗК», за період з січня 2024 по грудень 2024 з останнього були стягнуті аліменти за зазначений період в сукупному розмірі 55 801,01 грн та згідно розрахункових листів ТОВ «АТБ-Маркет» - продовжували стягуватися, тому з боку скаржника суд не вбачає злісного не виконання своїх обов`язків, та виснує про наявність правових підстав для скасування постанови від 13.02.2026 про накладення на скаржника штрафу в межах виконавчого провадження № 44624842.
Керуючись ст.ст.258-261, 263,447-452 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправної та скасування постанови головного державного виконавця Верхньодніпровського відділу ДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ганюкової Альони Валеріївни про накладення штрафу, стягувач - ОСОБА_2 , заінтересована особа - державний виконавець Верхньодніпровського відділу ДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ганюкова Альона Валеріївна - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ганюкової Альони Валеріївни про накладення штрафу від 13.02.2026, накладену в межах виконавчого провадження № 44624842.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Головуючий суддя підпис Т.М.Данилюк