Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/3575/26
Провадження № 2/279/2511/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2026 року м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши цивільну справу №279/3575/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
29.05.2026 року в провадження Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24.11.2007 року уклав шлюб з ОСОБА_2 , який вони зареєстрували у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області, відповідний актовий запис №577.
Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей, дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 ) і сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ), які зареєстровані та постійно проживають з матір`ю.
Спільне життя з відповідачем не склалося, внаслідок відсутності взаєморозуміння, поваги, виникнення постійних конфліктних ситуацій та сварок.
Їх подальше спільне життя і збереження шлюбу стало суперечити інтересам. Шлюбні стосунки і спільне господарство перестали вести з 2021 року.
За наведених обставин, їх з відповідачем шлюб носить лише формальний характер, подальше його збереження та примирення з відповідачем неможливі. Оскільки сім`я фактично розпалась, в зв`язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні їх розлучення.
Просить не надавати часу для примирення.
Після розірвання шлюбу діти залишаються проживати разом з матір`ю.
Просить суд постановити рішення про розірвання шлюбу між ним та відповідачем.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.06.2026 року відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлена про судовий розгляд справи (копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками отримала 05.06.2026 року). Подала відзив на позовну заяву про розірвання шлюбу, в якому вказала, що із заявленими позовними вимогами щодо розірвання шлюбу погоджується повністю, оскільки подальше спільне життя, збереження шлюбу та примирення є абсолютно неможливими, суперечать її інтересам та інтересам їх неповнолітніх дітей.
Водночас вона категорично не погоджується з обставинами, викладеними позивачем у позовній заяві, оскільки вони містить завідомо недостовірні відомості, які свідомо спотворюють фактичні обставини справи з метою введення суду в оману. У зв`язку з цим вважає за необхідне надати суду об`єктивну та правову оцінку реального стану речей у родині.
1. Щодо заперечення дати припинення шлюбних відносин та ведення спільного побуту.
Позивач у позовній заяві неправдиво стверджує, що спільне сімейне життя та ведення спільного побуту припинені з 2021 року. Насправді, по теперішній час (зокрема, станом на 15.06.2026 року) вони продовжують проживати в одному житлі, спільно користуються побутовими приміщеннями, здійснюють харчування та окремі роботи з облаштування квартири.
Проте позивач демонстративно ігнорує переважну більшість обов`язків щодо ведення домашнього господарства, повністю переклавши їх на її. Крім того, догляд за дітьми та їх виховання здійснюю лише вона. Свою бездіяльність позивач цинічно мотивує тим, що вона «не заслуговує на допомогу» і «сама у всьому винна».
2. Щодо систематичного вчинення позивачем домашнього насильства.
Справжньою причиною розпаду їх шлюбу є протиправна поведінка позивача, який систематично вчиняв і продовжує вчиняти деструктивне домашнє насильство безпосередньо в присутності двох їх неповнолітніх дітей.
Будь-які її спроби закликати чоловіка до виконання батьківських чи побутових обов`язків викликають у нього спалахи агресії. Позивач регулярно допускав на її адресу грубі словесні образи, нецензурну лексику, знецінення її ролі як дружини та матері, постійні порівняння з іншими жінками, знецінення результатів її праці, пояснюючи, що вона нічого не досягла і є ніким. Також були приниження за ознакою її походження (зокрема через те, що вона народилася на Донбасі). Висловлювались також думки «що краще мене не було б»), а також неодноразові припущення, що інші чоловіки мене б давно побили.
Коли вона намагалася відстояти власні кордони та гідність, позивач застосовував словесні образи, знецінення, покарання, у деяких випадках фізичний вплив (штовхання, хватання за волосся, обличчя).
3. Щодо причин попереднього незвернення до правоохоронних органів стосовно домашнього насильства.
Через постійний моральний тиск, залякування та відчуття безвиході вона кілька разів зверталася за консультаціями на Урядову гарячу лінію з протидії домашньому насильству (1547), а також до Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) м.Коростеня з метою пошуку захисту та спроб примирення.
Проте вона не зверталася із офіційними заявами до органів Національної поліції виключно через постійний шантаж з боку позивача.
Попри пригнічений стан, вона до останнього намагалася зберегти родину заради дітей, пропонувала тимчасове окреме проживання для нормалізації стосунків, та не подавала на розлучення самостійно, сподіваючись на забезпечення дітям повноцінного сімейного середовища. Однак поведінка позивача довела ситуацію до повної руйнації інституту сім`ї.
4. Щодо виховання дітей та недоцільності надання строку на примирення.
На сьогоднішній день вихованням, навчанням, дозвіллям та повсякденним доглядом за дітьми займається виключно вона самостійно. Старша дитина протягом восьми років демонструє відмінні успіхи у навчанні, бере участь у змаганнях, де здобуває переможні місця. З молодшим сином вона відвідує додаткові заняття, забезпечує його всебічний розвиток та організацію дозвілля. Позивач натомість створює вдома деструктивну та психологічно травмуючу атмосферу для дітей.
Збереження цього шлюбу є абсолютно неможливим, оскільки суперечить моральним засадам суспільства, становить реальну загрозу її психічному та фізичному здоров`ю, а також порушує права їх неповнолітніх дітей на безпечне виховання.
Просила суд позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю та розірвати їх шлюб. Строк для примирення сторін не надавати, оскільки це суперечить інтересам відповідача та неповнолітніх дітей. Розгляд справи здійснювати за її участі.
Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч.5, 8 ст.279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 24 листопада 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_5 був укладений шлюб, який зареєстровано міським відділом реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області, про що 24 листопада 2007 року складено відповідний актовий запис №577 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .
За час перебування в шлюбі з відповідачем сторони мають неповнолітніх дітей, доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 29 лютого 2012 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області складено відповідний актовий запис №129 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 12 листопада 2019 року Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області складено відповідний актовий запис №2906 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 .
Сторони втратили взаєморозуміння та взаємоповагу, спільного господарства не ведуть, шлюбних відносин не підтримують, що є підставами для розірвання шлюбу між ними. Примирення не бажають.
Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Згідно зі частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного Кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до частини 1 статті 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
З врахуванням того, що жоден з подружжя не бажає примиритися, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, а тому позов слід задовольнити, а шлюб розірвати.
Згідно зі частиною 2 статті 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи те, що укладення та розірвання шлюбу є добровільним, примушування до шлюбу не допускається, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що збереження сім`ї є неможливим, подальше спільне життя подружжя буде суперечити інтересам сторін.
Враховуючи принцип диспозитивності питання про розподіл судових витрат між сторонами не вирішувалось.
Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України та ст.ст.104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України,
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , зареєстрований 24 листопада 2007 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області, актовий запис за №577 - розірвати.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_6 від 15.06.2022 року, РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_8 , РНОКПП НОМЕР_9 .
Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ