справа № 619/5098/25
провадження № 2/619/103/26
РІШЕННЯ
іменем України
05 серпня 2026 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Ємець А.О., Салова В.В., який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дій відповідачки ухиленням від виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про визнання дій відповідачки - ухиленням від виконання рішення суду та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що малолітній позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спільною дитиною відповідачки ОСОБА_3 та свого законного представника (батька) ОСОБА_2 , які з січня 2014 року проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .
Надалі між батьками виникли розбіжності щодо виховання та спілкування з дитиною.
Постановою Верховного Суду від 28.01.2019 року у справі № 619/3051/17 було встановлено факт чинення відповідачкою та її родичами перешкод батькові у спілкуванні з дитиною, починаючи з березня 2017 року, а також невиконання Розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації № 224 від 04.05.2017 року про визначення порядку виховання дитини.
Крім того, рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 06.09.2024 року у справі № 619/4823/21 встановлено факт ухилення відповідачки ОСОБА_3 від виконання рішення суду у справі № 619/3051/17 за період часу з 18.07.2018 року по 24.09.2021 року, на підставі чого на користь батька ( ОСОБА_2 ) було стягнуто моральну шкоду.
Разом з тим, законний представник позивача зазначає, що у межах справи № 619/4823/21 безпідставно не було вирішено питання про відшкодування моральної шкоди безпосередньо малолітній дитині - ОСОБА_1 , яка є самостійним учасником сімейних правовідносин та чиє право на регулярні особисті стосунки й контакти з обома батьками охороняється законом. Оскільки в оскарженні судових рішень у справі № 619/4823/21 у цій частині було відмовлено, батько змушений звернутися до суду з даним позовом в інтересах малолітнього сина.
ОСОБА_2 вказує, що у період часу з 18.07.2018 по 23.09.2021 року (коли дитина перебувала у віці від 3 до 6 років) відповідачка умисно та тривало ухилялася від виконання рішення суду, чим протиправно позбавила малолітнього позивача права на спілкування, піклування та виховання з боку рідного батька.
На думку позивача, такі дії відповідачки є психологічним домашнім насильством та спричинили дитині синдром відчуження від батька (Parental Alienation Syndrome - PAS). Перебуваючи у повній фізичній, емоційній та економічній залежності від матері, дитина не мала можливості противитися її діям, зазнавала душевних страждань через обмеження волевиявлення, спотворення образу батька та штучне руйнування сімейних зв`язків. На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи додано висновок експерта-психолога № 26/02/25-СІВ від 26.02.2025.
Посилаючись на приписи ст. 3, 8 Конвенції про права дитини, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 32, 51 Конституції України, ст. 11, 12, 14, 15 ЗУ «Про охорону дитинства», ст. 154, 159 Сімейного кодексу України, ст. 16, 23, 1167 ЦК України та судову практику Верховного Суду, позивач просив суд:
- визнати дії ОСОБА_3 у період часу з 18.07.2018 по 24.09.2021 ухиленням від виконання рішення суду у справі № 619/3051/17, що призвело до порушення прав та інтересів малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на належну опіку і турботу з боку його батька - позивача ОСОБА_2 ;
- стягнути з відповідачки на користь малолітнього ОСОБА_4 , в особі його законного представника - ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1 095 000 (один мільйон дев`яносто п`ять тисяч) гривень (з розрахунку 1 000 гривень за кожен день порушення прав дитини протягом трьох років);
- вирішити питання про розподіл судових витрат (орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи (витрати на правничу допомогу та проведення експертизи), становлять 40 000 гривень).
27.01.2026 року законний представник малолітнього позивача (батько - ОСОБА_2 ) через Електронний суд, надав до суду клопотання про долучення письмових доказів.
У клопотанні про долучення доказів ОСОБА_2 зазначив, що станом на дату звернення до суду встановити місцеперебування відповідачки та дитини є неможливим, через що проведення судово-психологічної експертизи малолітнього ОСОБА_1 на даній стадії є об`єктивно неможливим. З огляду на це він звернувся до дитячого психолога для надання висновку загального характеру без особистого обстеження дитини, але з урахуванням її віку та спірного періоду.
Крім того, законний представник позивача повідомив суд, що у спірний період відповідачка чинила стосовно дитини й інші неправомірні дії, які полягали у примусових опитуваннях, їх відеофіксації, формуванні спотвореного образу батька та висуванні безпідставних звинувачень. Оскільки зазначені обставини та відповідні висновки психолога щодо аналізу відеозаписів досліджувалися у цивільній справі № 619/1818/23 і стосуються того самого періоду та дій відповідачки, вони мають істотне значення для з`ясування обставин даної справи.
Просив долучити до матеріалів справи № 619/5098/25 наступні письмові докази: заяву до дитячого психолога від 25.12.2025; психологічний висновок від 11.01.2026 № 1-2026 (психолог ОСОБА_5 ) разом із документами про її освіту, кваліфікацію та квитанцією про оплату; висновок дитячого психолога від 21.07.2024 (психолог ОСОБА_7) щодо аналізу відеозаписів зі справи № 619/1818/23, а також рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 30.10.2025 у справі №619/1818/23.
Також 27.01.2026 законний представник малолітнього позивача (батько - ОСОБА_2 ) надав до суду додаткові пояснення у справі разом із доданими до них доказами (психологічним висновком від 11.01.2026 № 1-2026, висновком дитячого психолога від 21.07.2024 та рішенням суду від 30.10.2025 у справі № 619/1818/23).
У наданих поясненнях законний представник позивача пояснив, що у спірний період часу ухилення відповідачки від виконання рішення суду (з 18.07.2018 по 24.09.2021) малолітній син сторін - ОСОБА_6 перебував у віці від 3,5 до 6,5 років - у критично важливому для формування базової безпеки, емоційної стабільності та прив`язаності віці. Тривале позбавлення дитини можливості підтримувати стабільний зв`язок з батьком призвело до дефіциту безпечного контакту та руйнування сімейних зв`язків.
ОСОБА_2 вказує, що перешкоди у спілкуванні не були нейтральними, а супроводжувалися активним психологічним тиском на дитину та використанням її у дорослому конфлікті, що підтверджується обставинами, встановленими рішенням суду від 30.10.2025 у справі № 619/1818/23, а саме:
- проводилися систематичні опитування й відеофіксація малолітньої дитини без її згоди, збір та поширення її персональних даних для штучного створення «доказів» звинувачення батька у тяжких злочинах;
- 10.10.2018 відповідачка подала до служби у справах дітей заяву з фото- та відеоматеріалами з метою формування звинувачень проти батька, і не припинила ці дії навіть після реакції органу опіки;
- відповідачка публічно та у процесуальних документах висувала проти батька звинувачення у злочині сексуального характеру стосовно дитини, ініціювавши кримінальне провадження, яке у подальшому було закрито з реабілітуючих батька підстав;
- здійснювалося систематичне формування у дитини негативної установки щодо батька, спотворення його образу та спонукання давати відповіді під тиском.
Також обгрунтував долучені до матеріалів справи висновки психологів:
Вказав, що згідно з висновком психолога ОСОБА_7 від 21.07.2024 (щодо аналізу відеозаписів): дитина в силу віку не усвідомлювала мети опитувань, зазнавала дискомфорту й стресу, а її відповіді надавалися під тиском відповідачки, що формувало хибне уявлення про батька.
Щодо висновку від 11.01.2026 № 1-2026 наданого психологом ОСОБА_5 зазначив, що за відсутності особистого контакту з дитиною через ухилення відповідачки, висновок має загальний характер та оцінює потенційні психоемоційні наслідки подібно до фонових чинників, проте щодо специфіки вікового періоду дитини (з 3,5 до 6,5 років) - психолог зазначає, що у цьому віці активно формується система базової безпеки та прив`язаності, а позбавлення контакту зі значущою фігурою батька є психологічно травмуючим чинником, який викликає тривогу розлуки, внутрішній конфлікт лояльності та може мати прихований або відкладений характер страждань, які мають здатність проявлятися відкладено у часі.
Законний представник просив суд врахувати викладені обставини та висновки психологів як обставини, що підтверджують не лише факт ухилення від виконання судового рішення, а й вчинення щодо дитини тривалого психологічного насильства в умовах її повної залежності від матері.
Позивач наполягає, що ці чинники істотно посилюють глибину душевних страждань малолітньої дитини та повністю виправдовують заявлений до стягнення розмір моральної шкоди.
09.06.2026 законний представник малолітнього позивача батько - ОСОБА_2 надіслав до суду клопотання про долучення доказів, у якому просив долучити до матеріалів справи №619/5098/25 письмового доказу, а саме - відповіді Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області від 26.05.2026, яку просив врахувати під час оцінки обставин справи.
Обґрунтовуючи подане клопотання, ОСОБА_2 вказує, що згідно з інформацією ДВС станом на 26.05.2026 року загальна сума коштів, стягнутих з відповідачки ОСОБА_3 у межах низки виконавчих проваджень на користь ОСОБА_2 , становить 35 077,84 гривень, а на користь держави - 51 738,99 гривень, що у загальній сумі складає 86 816,83 гривень.
Наголосив, що у справі № 619/4823/21 з відповідачки вже стягувалася моральна шкода за факт її ухилення від виконання рішення суду у справі № 619/3051/17 за період часу з 18.07.2018 по 24.09.2021, однак те рішення стосувалося шкоди, завданої безпосередньо батькові, тоді як у поточній справі розглядаються вимоги щодо захисту порушених прав та стягнення моральної шкоди на користь малолітньої дитини.
За переконанням законного представника позивача, надана відповідь ДВС підтверджує, що примусове стягнення з відповідачки моральної шкоди та інших коштів у межах виконавчих проваджень не стало достатнім та ефективним заходом цивільно-правової відповідальності.
Здійснені стягнення не спонукали відповідачку до зміни своєї поведінки, не припинили порушення прав малолітнього ОСОБА_1 на сімейне спілкування та виховання батьком і не відновили сімейні відносини.
З огляду на викладене, законний представник позивача просив врахувати зазначений доказ під час оцінки наслідків тривалого ухилення відповідачки від виконання судового рішення, аналізу впливу раніше застосованих заходів відповідальності на її поведінку, а також під час визначення розміру компенсації моральної шкоди малолітній дитині на засадах розумності, справедливості та співмірності.
Ухвалою Дергачівського районого суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання. Відповідачці встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подачі відзиву на позовну заяву.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладиних у ньому.
Відповідачка у судове засідання не з`явилася, повідомлялася своєчасно та належним чином за останньою відомою адресою місця реєстрації на території Малоданилівської ОТГ, за адресою її можливого місця перебування: АДРЕСА_9, а також додатково відповідач повідомлялася шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Направлена на адресу відповідачки судова кореспонденція за адресою у с-ще Мала Данилівка, за адресами: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 - повернута до суду поштовим зв`язком без вручення із довідками АТ «Укрпошти» «Адресат відсутній», судова кореспонденція, що була направлена за адресою можливого її перебування відповідачки: АДРЕСА_9, згідно трекінг-номеру №RA623021376UA перевірки на сайті АТ «Укрпошти», станом на 27.07.2026, судова повістка, що направлялася рекомендованим листом з повідомленням, повертається до суду поштовим зв`язком з Німеччини з відміткою - «Одержувач відсутній під час доставки».
Відзиву, заяв, клопотань чи будь-яких пояснень щодо розгляду справи до суду не надсилала.
Суд, заслухавши ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дослідивши матеріали справи та надані докази, оцінивши їх у сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 16.08.2017 Фрунзенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (серія НОМЕР_1 ).
Позивач ОСОБА_1 в особі свого законного представника ОСОБА_2 - батька - звернувся до суду з позовом про визнання дій ОСОБА_3 в період з 18.07.2018 по 24.09.2021 ухиленням від виконання рішення суду у справі № 619/3051/17, що призвело до порушення його прав та інтересів на належну опіку і турботу з боку його батька ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1 095 000 грн.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22.02.2018 (справа № 619/3051/17) позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково: усунуто перешкоди ОСОБА_2 та визначено йому дні для участі у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_1 , а саме:
-кожний непарний та парний вівторок та п`ятницю з 18 год. 30 хв до 19 год. 30 хв. в присутності матері ОСОБА_3 (бабусі ОСОБА_9 або дідуся ОСОБА_10 ), за адресою: АДРЕСА_3 , враховуючи думку та стан здоров`я дитини;
-кожну непарну суботу місяця з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. в присутності матері ОСОБА_3 (бабусі ОСОБА_9 або дідуся ОСОБА_10 ), як за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_3 , так і з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів чи парків відпочинку, враховуючи думку та стан здоров`я дитини;
-у день народження дитини, якщо 24 січня буде вихідним днем - з 09 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. в присутності матері ОСОБА_3 (бабусі ОСОБА_9 або дідуся ОСОБА_10 ), за адресою: АДРЕСА_3 , або в дитячому розважальному закладі чи паркові відпочину у смт Мала Данилівна Дергачівського району Харківської області або у місті Харкові; якщо 24 січня припадає на будній день - з 08 год. 00 хв. до 08 год. 30 хв. в присутності матері ОСОБА_3 (бабусі ОСОБА_9 або дідуся ОСОБА_10 ), за адресою: АДРЕСА_3 , з урахуванням думки та стану здоров`я дитини.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18.07.2018 рішення Дергачівського районного суду від 22.02.2018 змінено в частині визначення порядку та участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_1 .
Абзаци 4 - 6 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції.
Визначити ОСОБА_2 наступний спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце та час їхнього спілкування:
- кожного вівторка та четверга кожного тижня з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. без присутності матері;
- кожної суботи та неділі кожного другого та четвертого тижня місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. без присутності матері.
Постановою Верховного Суду від 28.01.2019 постанова Апеляційного суду Харківської області від 18.07.2018 залишена без змін (а. с. 8-10).
Ставлячи питання про визнання дій ОСОБА_3 в період з 18.07.2018 по 24.09.2021 ухиленням від виконання рішення суду у справі № 619/3051/17 позивач зазначає, що така обставина вже встановлена судом у справі № 619/4823/21 Котелевським районним судом від 06.09.2024 та не потребує повторного викладення, а потребує викладення в резолютивній частині рішення як у законний спосіб встановлений та визнаний судом факт.
З тексту заочного рішення Котелевського районного суду Полтавської області (справа № 619/4823/21) від 06.09.2024 вбачається, що у вересні 2021 року з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди звернулись ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , в якому просив стягнути моральну шкоду в сумі 227 800 грн. на користь сина та 275 524, 18 грн. на свою користь як батька.
Позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.; в іншій частині позовних вимог - відмовлено (а. с. 11).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27.02.2025 заочне рішення Котелевського районного суду від 06.09.2024 залишено без змін (а. с. 17 - 18), а ухвалою Верховного Суду від 18.04.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження на постанову Полтавського апеляційного суду від 27.02.2025 за касаційними скаргами, поданими в інтересах малолітнього ОСОБА_1 його законним представником ОСОБА_2 та адвокатом Косінцевим К.В. (а. с. 28-29).
Як зазначено в тексті рішення суду позивач вказував, що відповідачка самостійно змінила місце проживання дитини, створювала перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, що призвело до численних спорів, за результатами яких рішення судів не виконувалися ОСОБА_3 , як і висновки органу опіки та піклування щодо встановлення порядку спілкування його з сином; внаслідок неправомірних дій відповідача в період з березня 2017 року по вересень 2021 року спричинили моральну шкоду ОСОБА_2 як батькові дитини, так і малолітньому сину, який позбавлений батьківської уваги та турботи (а. с. 17).
В апеляційній скарзі на це рішення суду ОСОБА_2 зазначав, що порушення прав дитини у розумінні ст. 157, 158, 159, 162 Закону 2947-111 відбувалось з березня 2017 року по 24.09.2021 року та відображалось у систематичному порушенні частини 1, 2, 3 Розпорядження № 224 так рішення суду у справі № 619/3051/17; судові були надані численні відео докази таких порушень, які судом були досліджені, але не враховані (а. с. 13).
Отже питання ухилення ОСОБА_3 від виконання рішення суду у справі № 619/3051/17 за період з березня 2017 по 24.09.2021 було предметом розгляду Котелевського районного суду і за такими вимогами ухвалено судове рішення.
Період невиконання рішення суду, за який пред`явлено цей позов, це період з 18.07.2018 по 24.09.2021, тобто, цей період вже був предметом розгляду Котелевського районного суду у справі № 619/4823/21.
Однак вважати, що це рішення є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України не можна, оскільки позивачем заявлено окрему позовну вимогу, а саме: зазначення в резолютивній частині рішення про визнання дій ОСОБА_3 в період з 18.07.2018 по 24.09.2021 ухиленням від виконання рішення суду у справі № 619/3051/17, що призвело до порушення прав та інтересів малолітнього ОСОБА_1 на належну опіку та турботу з боку його батька ОСОБА_2 .
Однак ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки це не є належним способом захисту.
Встановлення факту ухилення ОСОБА_3 від виконання рішення суду є доказом по справі про відшкодування моральної шкоди і окремого зазначення як позовна вимога не потребує.
Котелевським районним судом при ухваленні рішення були предметом дослідження і обставини можливого спричинення малолітньому ОСОБА_1 моральної шкоди за невиконання ОСОБА_3 рішення суду від 22.02.2018, яке набрало законної сили 18.07.2018 у зміненій редакції.
На час пред`явлення позову в інтересах сина ОСОБА_2 заявляв вимогу про відшкодування моральної шкоди сину у розмірі 275 524, 18 грн.; на даний час при таких же обставинах (тільки за менший проміжок часу) ОСОБА_2 ставить питання про стягнення 1 095 000 грн.
Збільшуючи суму відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 надає докази, які не були предметом дослідження Котелевським районним судом, а саме: психологічні висновки від 11.01.2026 (а. с. 80 - 81); від 21.07.2024 (а. с. 85-86); заочне рішення Дергачівського районного суду від 30.10.2025 (а. с. 87-92).
Однак можливість спричинення малолітньому ОСОБА_1 моральної шкоди за цей період за таких же обставин вже була предметом дослідження Котелевським районним судом від 06.09.2024.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законною сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Отже рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що доказів спричинення моральної шкоди дитині не надано і в задоволенні позову в цій частині було відмовлено.
Пред`явлення цього позову зі збільшенням суми відшкодування моральної шкоди та наданням психологічних висновків суд розцінює як незгоду ОСОБА_1 в особі його законного представника ОСОБА_2 з рішеннями Котелевського районного суду, Полтавського апеляційного суду та Верховного Суду та можливості їх переглянути у такий спосіб.
За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з тим, що судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати у справі, покладаються на позивача.
Щодо доводів позивача про необхідність відображення у мотивувальній частині судового рішення інших наданих ним доказів як встановлених судом фактичних даних, що, на думку позивача, мають значення для правильного вирішення справи, суд зазначає таке.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, у рішеннях у справах Салов проти України (п. 89), Проніна проти України (п. 23), Серявін та інші проти України (п. 58) та Ruiz Torija v. Spain (п. 29), відповідно до якої принцип належного здійснення правосуддя вимагає, щоб судові рішення були належним чином мотивовані.
Разом з тим п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає від суду надання детальної відповіді на кожен аргумент сторони, а обсяг мотивування залежить від характеру рішення та обставин конкретної справи.
Аналогічний підхід відображений у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п-п 32-41), згідно з яким суд має надати відповідь лише на ті доводи сторін, які є доречними та здатні вплинути на вирішення спору, а обсяг мотивування повинен забезпечувати належний баланс між стислістю та достатністю обґрунтування.
Враховуючи наведене, дослідивши фактичні обставини справи та питання права, що лежать в основі спору, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надавати окрему відповідь на інші аргументи сторони у справі, оскільки судом надано оцінку усім доводам, які мають істотне значення для вирішення спору, а інші аргументи не впливають на висновки суду.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81- 83, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 393, 294, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
У задоволенні позову позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дій відповідачки ухиленням від виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 ;
Законний представник неповнолітнього позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 , e-mаil: ІНФОРМАЦІЯ_4 (має зареєстрований кабінет у підсистемі ЄСІТС - Електронний Суд);
Відповідач: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєтрації: АДРЕСА_4 , додаткова адреса: АДРЕСА_6 , адреса можливого перебування відповідачки: АДРЕСА_10 .
Суддя В. С. Овсянніков