Справа № 646/8950/26
Провадження № 2/646/5305/2026
У Х В А Л А
05 серпня 2026 року м. Харків
Суддя Основ`янського районного суду міста Харкова Серпутько Д.Є., при прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів», Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», Моторно (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином,
ВСТАНОВИВ:
До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів», Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», Моторно (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, в якій позивач просить суд:
- стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» і Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду від пошкодження автомобіля ГАЗ 3302, р.н. НОМЕР_1 , у сумі 50000 гривень, та витрати на ритуальні послуги у сумі 69080 гривень, всього 119080 гривень;
- стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» і Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за моральну шкоду у сумі 33072 гривень;
- стягнути з Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 2000000 гривень;
- стягнути з Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду 4230, 40 гривень;
- стягнути з Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката у сумі 15000 гривень.
Дослідивши зміст позовної заяви та доданими до неї документами, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, та підлягає залишенню без руху.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Згідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
У постанові Верховного Суду у справі № 644/7193/17 від 16 серпня 2021 року зроблено висновок: «З огляду на положення пунктів 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі: у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи; у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Вказані правові норми підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (майнової та моральної), завданої в результаті її заподіяння, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно із законом. Отже, цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору за подання позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, незалежно від об`єкта посягань, що також узгоджується з практикою Верховного Суду.»
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом, зокрема, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. За таких обставин позивач зобов`язана виконати вимоги Закону України «Про судовий збір» щодо сплати судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За вказаною правовою нормою, від сплати судового збору звільняються позивачі саме за вимогами про відшкодування матеріальних збитків, а не моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню у вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за позовну заяву майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що на день подання даного позову становить 1331,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що на день подання даного позову становить 16640,00 грн.).
Крім того, позивач просить звільнити її від сплати судового збору, як потерпілу, якій була завдана шкода від кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті): 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Разом із тим, до позовної заяви не додано доказів, що підтверджують майновий стан позивача, які б давали суду підстави для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення позивача від його сплати.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за позовну заяву майнового характеру, яка подана фізичною особою та надати суду відповідну квитанцію або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Вказані недоліки перешкоджають прийняттю позовної заяви до розгляду, у зв`язку з чим її слід залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.
Згідно вимог ч. 1, ч. 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів», Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», Моторно (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
В разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя Д.Є. Серпутько