Постанова № 138751802 у справі № 910/4239/25 від 01.07.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. Справа№ 910/4239/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Бестаченко О.Л.

Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Супрун В.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 (повний текст складено та підписано 26.06.2025) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025

у справі №910/4239/25 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 60 081 302,20 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (далі - ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (далі - НЕК "Укренерго"/відповідач) про стягнення 60 081 302,20 грн, у тому числі: 2 429 929,69 грн - 3% річних та 57 651 372,50 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із несвоєчасним виконанням зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №1565-01024 від 20.03.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Господарським судом міста Києва прийняті рішення у справах №910/2293/24 та №910/12312/24, які набрали законної сили, про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат. З огляду на те, що судові рішення виконані відповідачем з простроченням, позивач скористався своїм правом на нарахування 3% річних та інфляційних втрат до повного виконання відповідачем грошового зобов`язання, встановленого судом в цих судових актах.

У відзиві на позовну заяву НЕК "Укренерго" заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів порушення НЕК «Укренерго» установленого законом алгоритму розрахунків за балансуючу електроенергію.

Також НЕК "Укренерго" подано заяву про відстрочення виконання рішення суду у цій справі на один рік з дня прийняття, проти задоволення якої заперечувало ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн», надіславши письмові заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/4239/25 позов задоволено.

Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» 2 429 929 (два мільйони чотириста двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 69 коп. - 3% річних, 57 651 372 (п`ятдесят сім мільйонів шістсот п`ятдесят одну тисячу триста сімдесят дві) грн 50 коп. - інфляційних втрат та 720 975 (сімсот двадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 63 коп. - судового збору.

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/4239/25 відмовлено.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності та обгрунтованості заявлених позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, місцевий господарський суд виходив з того, що рішення суду підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

На підтвердження викладених у заяві обставин відповідачем надано суду роздруківку фінансових результатів розрахунків на балансуючому ринку станом на 10.03.2025 та станом на 31.05.2025. За висновком суду, надані документи не відображають реального фінансового становища боржника станом на день розгляду цієї справи по суті. Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази у сукупності, суд дійшов висновку, що перелічені відповідачем обставини не є виключними і такими, що унеможливлюють виконання рішення суду.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4239/25 частково задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» 50 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Місцевий господарський суд, постановлючи додаткове рішення, погодився із доводами відповідача щодо необґрунтованого обсягу витраченого часу на підготовку та подання позовної заяви, що становить 14 год., з огляду на те, що правова позиція у позовній заяві позивача обґрунтована наявністю преюдиційних обставин у рішеннях Господарського суду міста Києва у справах №910/2293/24 та №910/12312/24, якими зокрема, встановлені обставини порушення відповідачем зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, відповідно, у справі №910/4239/25 при підготовці позовної заяви позивачу необхідно було здійснити розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за новий період, що не вимагало, на переконання суду, значного обсягу юридичної допомоги та часу.

Ураховуючи наведене вище, а також приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, що має наслідком часткове задоволення вимоги ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 16.07.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 15.07.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Апелянт не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом не з`ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Позивачем не надано доказів порушення НЕК «Укренерго» установленого Законом про ринок алгоритму розрахунків за електроенергію для врегулювання небалансів, і з матеріалів справи не випливає, що саме по собі вказує на неможливість стягнення з НЕК «Укренерго» 3% річних та інфляційних втрат в судовому порядку.

Вважає, що відсутні підстави для застосування до НЕК «Укренерго» відповідальності, оскільки умовами договору не передбачено «інше», відповідальність ОСП настає лише у разі наявності вини у порушенні відповідного зобов`язання перед ППБ. Беручи до уваги, що ОСП не є гарантом і не несе відповідальність за порушення іншими учасниками балансуючого ринку своїх фінансових зобов`язань перед ОСП, враховуючи вжиття ОСП усіх можливих заходів щодо належного виконання зобов`язань з оплати балансуючої електричної енергії, вказує, що НЕК «Укренерго» є невинуватою особою в розумінні ст. 614 ЦК України.

Не погоджується з висновками суду, що обставини, встановлені у справах №910/2293/24 та №910/12312/24 є преюдиційними, оскільки Правила ринку визначають алгоритм здійснення оплат відповідно до платіжних документів, а саме протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

Вказує про відсутність (не обліковується на даний час) простроченої заборгованості за несплаченими рахунками, оскільки АР не було надіслано повідомлення про виставлення таких рахунків до оплати.

На думку апелянта, інших платіжних документів на суми, що заявлені в межах зазначених вище справ виставлено не було, що позбавляє ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» заявляти вимоги про їх стягнення, а також здійснювати інші компенсаційні нарахування, оскільки строк виконання такого зобов`язання відповідно до п. 7.7.4. Правил ринку є таким, що станом на день подання позовів, не настав.

Вважає, що для встановлення факту підписання та надсилання позивачем рахунків як електронних документів мала бути перевірено наявність електронного підпису позивача на рахунках. Знімки екрана комп`ютера (які відсутні у справі №910/4239/25) і згадані лише в інших судових справах у зв`язку з надсиланням певних рахунків, без зазначення їх реквізитів), не підтверджують ні створення (підписання) рахунка як електронного документа, ні його надсилання позивачем з таким електронним підписом. Факт підписання позивачем рахунка, має підтверджуватись перевіркою на вебсайті Центрального засвідчувального органу - Міністерства цифрової трансформації України за адресою https://czo.gov.ua/verify).

Тому висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному

обсязі вважає такими, що не грунтуються на вимогах закону.

Не погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду строком на 1 рік, посилаючись на те, що негайне стягнення з відповідача грошових коштів за рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/4239/25, що не передбачено фінансовим планом підприємства, загрожуватиме нормальній операційній роботі відповідача як оператора системи передачі, перешкоджатиме ефективному та надійному функціонуванню системи передачі і ринку електричної енергії в цілому, у підсумку ставить під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам, а також створює ризики надзвичайних ситуацій на ринку електричної енергії, наслідки яких можуть бути катастрофічними в масштабах країни.

Більше того, невідкладне стягнення з НЕК «Укренерго» великої суми коштів у розмірі 60 081 302,20 грн. загрожує зупинкою належного функціонування оператора системи передачі і дестабілізує роботу всієї енергетичної інфраструктури України.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, позивач 15.07.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 15.07.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 135 000 грн.

Позивач вважає, що судом необґрунтовано зменшено витрати на правничу допомогу, оскільки визначена сума витрат є співмірною із розміром позовних вимог (розмір гонорару знаходиться на рівні 0,2% суми позову) та є співмірною із складністю справи.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач 04.08.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.08.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в задоволеній частині, відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач вважає, що

позивачем не доведено необхідності витрати 14 годин для підготовки одного процесуального документу (позовної заяви), а відтак вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000,00 грн не відповідає принципу справедливості та верховенства права, а також є неспівмірною, зважаючи на нескладність справи.

Також вважає суттєво завищеним обсяг витраченого АБ «Ігоря Кваші» часу для підготовки та подачі відповіді на відзив у даній справі (знову ж таки в основу даної заяви по суті покладено висновки у справах №910/2293/24 та №910/12312/24 та інших, правовідносини у яких є подібними та відомі адвокату Кваші І.В. у зв`язку з розглядом зазначених вище справ).

Подача додаткових пояснень у даній справі від 23.06.2025 була ініційовані адвокатом Квашею І.В. самостійно, а тому оплачувати час, витрачений на їх виготовлення, відповідач не повинен.

Відповідач зазначає що з урахуванням суті спору у справі, що розглядається, досягнення позитивного результату для Клієнта було гарантованим (зокрема, через набранням законної сили судовими рішеннями у справах №910/228/93/24 та №910/12312/24).

А тому вбачається, що стягнення «гонорару успіху» з відповідача є у даній справі лише додатковим способом отримання доходу, тобто надмірного збагачення сторони.

На думку апелянта, суд першої інстанції помилково лише зменшив розмір стягнутого

«гонорару успіху», хоча мав відмовити у його стягненні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.07.2025 апеляційну скаргу відповідача на рішення суду передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4239/25.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/4239/25.

28.07.2025 матеріали справи №910/4239/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.07.2025 справу №910/4239/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Іоннікової І.А., Хрипуна О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/4239/25, розгляд справи призначено на 22.09.2025.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4239/25.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/4239/25.

28.07.2025 матеріали справи №910/4239/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Розпорядженням керівника апарату від 28.07.2025 №09.1-08/1772/25 у зв`язку із перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці з 28.07.2025, справу №910/4239/25 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025 справу №910/4239/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Іоннікової І.А., Хрипуна О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4239/25, розгляд справи призначено на 22.09.2025.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 18.08.2025 апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Іоннікова І.А.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 27.08.2025 у зв`язку зі звільненням судді Іоннікової І.А. у відставку апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/8064/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Мальченко А.О., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4239/25. Об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/8064/25 з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4239/25. Розгляд справи призначено на 22.09.2025.

З метою з`ясування обставин справи, під час апеляційного перегляду, у справі оголошувалась перерва, останній раз на 16.03.2026.

16.03.2026 судове засідання не відбулося у зв`язку із оголошеною у місті Києві повітряною тривогою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/4239/25 з апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн», Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4239/25.

Розгляд апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн», Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі № 910/4239/25 призначено на 27.04.2026.

27.04.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. на лікарняному.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 27.04.2026 справу №910/4239/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Шаратов Ю.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4239/25. Розгляд справи №910/4239/25 призначено на 15.06.2026.

15.06.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 16.06.2026 справу №910/4239/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Бестаченко О.Л., Шаратоав Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4239/25. Розгляд справи №910/4239/25 призначено на 01.07.2026.

Під час апеляційного провадження до справи від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду, в якому останній повністю спростовує доводи апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У відзиві на апеляційну саргу позивача на додаткове рішення, відповідач просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення фактично з підстав, викладених апеляційній скарзі відповідача на додаткове рішення.

Під час апеляційного перегляду позивачем подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 19800 грн.

Представником відповідача подано заперечення на заяву позивача, в якій останній просить відмовити у стягненні витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційних скарг на рішення суду та на додаткове рішення суду з підстав, викладених у них, просив апеляційні скарги задовольнити, у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційних скарг відповідача на рішення та на додаткове рішення, просив їх відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, свою апеляційну скаргу на додаткове рішення просив задовольнити, також задовольнити заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

В судовому засіданні 01.07.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Господарський суд міста Києва рішенням від 28.10.2024 у справі №910/2293/24 позов ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» до НЕК "Укренерго" про стягнення 582 565 296,84 грн -задовольнив частково, зокрема, присудив до стягнення з НЕК "Укренерго" на користь ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» 427 725 899,07 грн - заборгованості, 24 453 132,68 грн - інфляційних втрат, 11 491 845,51 грн - 3% річних та 847 840,00 грн - судового збору; провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 118 894 419,58 грн основного боргу - закрив, а також органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 року у справі № 910/2293/24, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних на суму основного боргу в розмірі 427 725 899,07 грн, починаючи з 20.07.2024 року до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СНЗ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СНЗ - сума непогашеної заборгованості, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн».

Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.02.2025 апеляційну скаргу НЕК "Укренерго" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі №910/2293/24 - без змін.

Отже, 11.02.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі №910/2293/24 набрало законної сили.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 17.04.2025 у справі №910/2293/24 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі № 910/2293/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України; касаційну скаргу НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі № 910/2293/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишив без задоволення.

За твердженням позивача, після прийняття судом рішення у справі №910/2293/24 НЕК "Укренерго" 28.02.2025 погасило заборгованість у повному обсязі.

Крім того, Господарський суд міста Києва рішенням від 12.12.2024 у справі №910/12312/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про стягнення 395 419 730,92 грн - задовольнив, зокрема, присудив до стягнення з НЕК "Укренерго" на користь ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» 364 507 717,24 грн - основного боргу, 5 865 966,94 грн - 3% річних, 25 046 046,74 грн - інфляційних втрат та 847840,00 грн - судового збору; виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/12312/24 відстрочив на 1 місяць до 12.01.2025.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.02.2025 апеляційну скаргу НЕК "Укренерго" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/12312/24 - без змін.

Отже, 12.02.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/12312/24 набрало законної сили.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 16.04.2025 у справі №910/12312/24 касаційну скаргу НЕК «Укренерго» залишив без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/12312/24 в оскаржуваній частині залишив без змін.

За твердженням позивача, після прийняття судом рішення у справі №910/12312/24 НЕК "Укренерго" 20.02.2025 погасило заборгованість у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» зазначає, що оскільки позивачем в межах справи №910/2293/24 нараховано по 19.07.2024 та заявлено до стягнення інфляційні втрати на суму заборгованості за договором за розрахункові періоди листопад - грудень 2022 року, березень - вересень 2023 року та січень 2024 року, а відповідачем погашено заборгованість у повному обсязі 28.02.2025, відповідно ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» має право нарахувати інфляційні втрати за весь період прострочення.

Зокрема, позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 20.07.2024 до моменту повної оплати основаного боргу, тобто до 28.02.2025.

Крім того, в межах розгляду справи №910/12312/24 позивачем нараховано по 13.11.2024 та заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості за договором за розрахункові періоди липень - грудень 2022 року, а відповідачем погашено заборгованість у повному обсязі 20.02.2025, відповідно ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» має право нарахувати 3% річних та інфляційні втрати за весь період прострочення.

Отже, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період з 14.11.2024 до моменту повної оплати основаного боргу, тобто до 20.02.2025.

За таких обставин, ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» просить суд стягнути з НЕК "Укренерго" 3% річних у розмірі 2 429 929,69 грн та інфляційні втрати у сумі 57 651 372,50 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарським судом міста Києва в ході розгляду справи №910/4239/25 встановлено:

1)Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі №910/2293/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025, позов ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» до НЕК "Укренерго" про стягнення 582 565 296,84 грн задоволено частково, зокрема, присуджено до стягнення з НЕК "Укренерго" на користь ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» 427 725 899,07 грн - заборгованості, 24 453 132,68 грн - інфляційних втрат, 11 491 845,51 грн - 3% річних та 847 840,00 грн - судового збору.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі №910/2293/24 набрало законної сили 11.02.2025.

НЕК "Укренерго" погасило заборгованість 28.02.2025.

Позивачем в межах справи №910/2293/24 нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати по 19.07.2024 на суму заборгованості за договором за розрахункові періоди листопад - грудень 2022 року, березень - вересень 2023 року та січень 2024 року.

Таким чином, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період з 20.07.2024 на суму заборгованості за договором за розрахункові періоди листопад - грудень 2022 року, березень - вересень 2023 року та січень 2024 року по дату повної оплати НЕК "Укренерго" боргу, тобто до 28.02.2025, з урахуванням оплат, які здійснювались відповідачем у цей період.

2)Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/12312/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025, позов ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» до НЕК "Укренерго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про стягнення 395 419 730,92 грн - задоволено, зокрема, присуджено до стягнення з НЕК "Укренерго" на користь ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» 364 507 717,24 грн - основного боргу, 5 865 966,94 грн - 3% річних, 25 046 046,74 грн -інфляційних втрат та 847 840,00 грн - судового збору; виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/12312/24 відстрочено на 1 місяць до 12.01.2025.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/12312/24 набрало законної сили 12.02.2025.

НЕК "Укренерго" погасило заборгованість 20.02.2025.

Позивачем в межах справи №910/12312/24 нараховано та заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати по 13.11.2024 на суму заборгованості за договором за розрахункові періоди липень - грудень 2022.

Таким чином, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за

період з 14.11.2024 на суму заборгованості за договором за розрахункові періоди липень - грудень 2022 року по дату повної оплати НЕК "Укренерго" боргу, тобто до 20.02.2025, з урахуванням оплат, які здійснювались відповідачем у цей період.

Посилання відповідача (апелянта) на те, що Позивачем не надано доказів порушення НЕК «Укренерго» установленого Законом про ринок алгоритму розрахунків за електроенергію для врегулювання небалансів, і з матеріалів справи не випливає, що саме по собі вказує на неможливість стягнення з НЕК «Укренерго» 3% річних та інфляційних втрат в судовому порядку, колегією суддів відхиляються як такі, що не узгоджуються з матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене та положення статті 625 ЦК України, місцевим господарським судом постановлене правомірне та обґрунтоване рішення про стягнення з ПАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат за заявлені у справі №910/4239/25 періоди.

Заявлені позивачем вимоги про нарахування інфляційних втрат і 3% річних є законом установленим наслідком порушення відповідачем грошового зобов`язання. Доводи Відповідача не враховують імперативний характер ст. 625 ЦК України, усталену практику Верховного Суду та преюдиційні висновки у справах № 910/2293/24 та №910/12312/24.

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для застосування до НЕК «Укренерго» відповідальності, оскільки умовами договору не передбачено «інше», відповідальність ОСП настає лише у разі наявності вини у порушенні відповідного зобов`язання перед ППБ, ОСП не є гарантом і не несе відповідальність за порушення іншими учасниками балансуючого ринку своїх фінансових зобов`язань перед ОСП, враховуючи вжиття ОСП усіх можливих заходів щодо належного виконання зобов`язань з оплати балансуючої електричної енергії, вказує, що НЕК «Укренерго» є невинуватою особою в розумінні ст. 614 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Колегією суддів відхиляються доводи відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Аналогічна висновки викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає доводи, які вже були розглянуті і відхилені

судами в ході розгляду справ №910/2293/24 та №910/12312/24, про те що приписами Закону «Про ринок електричної енергії» забороняється вносити кошти з поточного рахунку на рахунок зі спеціальним режимом використання для розрахунку з учасниками балансуючого ринку.

Водночас, положення договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за небаланси електричної енергії лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022

року у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 року у справі № 910/6639/21, від 08.06.2022 року у справі № 910/6636/21, від 18.10.2022 року у справі № 910/6578/21 та від 03.02.2023 року у справі № 910/9374/21.

У той же час, ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення в даній справі на 1 рік, поданої до місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частина третя цієї статті передбачає, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на інший строк, який визначається господарським судом.

За приписами частини четвертої статті 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду (судова дискреція або "суддівський розсуд"), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, законодавець пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

При цьому норми чинного господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

В обґрунтування поданої заяви НЕК "Укренерго" зазначає, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан, а тому діяльність учасників ринку електричної енергії суттєво ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасна оплата електричної енергії, наданих відповідачем послуг з її передачі.

Також відповідач вказує на те, що стягнення з нього великої суми коштів у розмірі 60 081 302,20 грн загрожує зупинкою належного функціонування оператора системи передачі і дестабілізує роботу всієї енергетичної інфраструктури України.

В апеляційній скарзі відповідач не погодився з висновком суду про відмову у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду строком на 1 рік, посилаючись на те, що негайне стягнення з відповідача грошових коштів за рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/4239/25, що не передбачено фінансовим планом підприємства, загрожуватиме нормальній операційній роботі відповідача як оператора системи передачі, перешкоджатиме ефективному та надійному функціонуванню системи передачі і ринку електричної енергії в цілому, у підсумку ставить під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам, а також створює ризики надзвичайних ситуацій на ринку електричної енергії, наслідки яких можуть бути катастрофічними в масштабах країни. Більше того, невідкладне стягнення з НЕК «Укренерго» великої суми коштів у розмірі 60 081 302,20 грн. загрожує зупинкою належного функціонування оператора системи передачі і дестабілізує роботу всієї енергетичної інфраструктури України.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України, частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 ГПК передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні ЄСПЛ від 20 липня 2004 року в справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року в справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) ЄСПЛ зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто розстрочення (відстрочення) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Таким чином, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Так, на підтвердження викладених у заяві обставин відповідачем надано суду роздруківку фінансових результатів розрахунків на балансуючому ринку станом на 10.03.2025 та станом на 31.05.2025.

Проте, за висновком суду, надані документи не відображають реального фінансового становища боржника станом на день розгляду цієї справи по суті.

Відстрочення виконання судового рішення на рік фактично призводить до порушення балансу інтересів сторін та повагу до власності.

Колегія суддів також враховує, що згідно із ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

При цьому не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого також негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією російської федерації, і який також безпосередньо задіяний та відіграє важливу функцію в процесі безперебійного постачання електричної енергії споживачам в Україні.

Факт відсутності фінансування та ненадходження коштів від контрагентів НЕК "Укренерго" у будь-якому випадку не можуть бути підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

При цьому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що перелічені відповідачем обставини не є виключними і такими, що унеможливлюють виконання рішення суду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду в даній справі, оскільки така відмова узгоджується з практикою ЄСПЛ та відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо додаткового рішення місцевого господарського суду колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Отже, за умовами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

23.06.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/4239/25 про стягнення із НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 135 000,00 грн.

Так, у позовній заяві позивачем зазначено, що ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 85 000,00 грн

Разом із тим, 11.07.2025 через систему «Електронний суд» від НЕК «Укренерго» надійшло клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу до 15 000 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги від 28.12.2023, укладеного позивачем як клієнтом з Адвокатським бюро "Ігоря Кваші" (далі - АБ "Ігоря Кваші") як виконавцем (далі - Договір про надання правової допомоги).

Відповідно до п. 3.1 Договору про надання правової допомоги гонорар - винагорода виконавця за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

Згідно з п. 3.3 Договору про надання правової допомоги за результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання. Акт вважається підписаним, а Договір виконаним у повному обсязі у випадку, якщо протягом вказаного строку клієнт не заявить письмові вмотивовані заперечення.

Пунктом 3.4 Договору про надання правової допомоги визначено, що розмір гонорару виконавця за надання послуг у формах, визначених у підпунктах 1-5 пункту 1.2 Договору, визначається, виходячи з добутку затраченого часу на надання правової допомоги та вартості погодинної роботи адвоката. Вартість послуг, наданих адвокатом, складає 3 000,00 гривень за одну годину роботи.

Відповідно до п. 3.5 Договору про надання правової допомоги вартість послуг виконавця за надання послуг у формі, визначеній у підпункті 6 пункту 1.2 Договору, за представництво інтересів клієнта адвокатом при розгляді справи в судах всіх інстанцій за участь у кожному судовому засіданні та при розгляді справи становить 3 000,00 гривень.

Згідно з п. 3.6 Договору про надання правової допомоги сторони додатково домовилися про "гонорар успіху", якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір "гонорару успіху" становить 5 % (п`ять відсотків) від ціни позову. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі.

На підтвердження надання адвокатом правової допомоги суду надано:

- ордер серії СА № 111667 на надання правничої (правової) допомоги на підставі договору від 28.12.2023, виданий АБ "Ігоря Кваші" 21.03.2025;

- акт № 12 виконаних робіт (наданих послуг) від 23.06.2025 до Договору про надання правової допомоги, відповідно до п. 1 якого вартість послуг у пункті 1 цього акта становить:

1. Підготовка та подання позовної заяви про стягнення з ПРАТ «НЕК "Укренерго"» 57 651 372,50 грн - інфляційних втрат та 2 429 929,69 грн - 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №1565-01024 від 20.03.2020 (справа №910/4239/25); час виконаних робіт - 14 год.; вартість наданих послуг - 42 000,00 грн.

2. Підготовка та подання відповіді ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» на відзив ПРАТ «НЕК "Укренерго"» у справі №910/4239/25; час виконаних робіт - 5 год.; вартість наданих послуг - 15 000,00 грн.

3. Підготовка та подання заперечення ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» на клопотання ПРАТ «НЕК "Укренерго"» про відстрочення виконання судового рішення у справі №910/4239/25; час виконаних робіт - 3 год.; вартість наданих послуг - 9 000,00 грн.

4. Підготовка та подання додаткових пояснень від 23.06.2025 у справі №910/4239/24; час виконаних робіт - 1 год.; вартість наданих послуг - 3 000,00 грн.

5. Представництво інтересів клієнта в підготовчому засіданні в Господарському суді м. Києва 19.05.2025 у справі №910/4239/25; вартість наданих послуг - 3 000,00 грн.

6. Представництво інтересів клієнта в підготовчому засіданні в Господарському суді м. Києва 23.06.2025 у справі №910/4239/25; вартість наданих послуг - 3 000,00 грн.

У п. 2 акту №12 виконаних робіт (наданих послуг) від 23.06.2025 наведено розрахунок гонорару успіху, який становить 3 004 065,11 грн (5% від стягнутої суми згідно судового рішення).

У відповідності до п. 3 акту №12 виконаних робіт (наданих послуг) від 23.06.2025, вартість послуг у п. 1 цього акту становить: 69 000,00 грн - складання процесуальних документів; 6 000,00 грн - представництво інтересів клієнта у Господарському суді м. Києва, що разом становить 75 000,00 грн. Гонорар успіху в розмірі 5% від ціни позову становить 3 004 065,11 грн, який сторони вирішили зменшити до 0,1, що складає 60 000,00 грн. Всього до сплати: 135 000,00 грн.

У п. 5 акту №12 виконаних робіт (наданих послуг) від 23.06.2025 сторони погодили, що клієнт здійснює оплату послуг за цим актом протягом тридцяти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 ЄСПЛ також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З урахуванням наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений ТОВ "Нью Енерджи Юкрейн" до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (параграф 70-72).

Таким чином, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, колегія суддів зазначає, що такі вимоги як стягнення гонорару успіху в розмірі 60 000 грн у зв`язку з прийняттям позитивного для позивача судового рішення у даній справі не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку із чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

За встановлених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування "гонорару успіху", який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

Також, з огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 75 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні з виконаною роботою в суді, отже їх розмір є необґрунтованими, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується з принципом розподілу таких витрат.

Дослідивши опис наданих послуг, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, місцевий господарський суд підставно дійшов висновку, що обґрунтованою та співмірною із складністю справи та фактично наданими послугами є сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про покладення судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги позивачу, частково на відповідача - в розмірі 50 000,00 грн.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвалених у справі рішення та додаткового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі № 910/4239/25 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для їх скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційних скарг позивача та відповідача відсутні.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання відповідачем апеляційної скарги на рішення суду покладаються на заявника.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складає 80 000, 00 грн.

Одночасно позивачем подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 19 800 грн.

До заяви долучено

Копію договору №05/06-1 про надання правничої допомоги від 05.06.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Лєщинським К.Д.;

Копію ордеру серії ВІ №1228250 від 01.07.2024 на надання правничої допомоги позивачу адвокатом Лєщинським К.Д.

Копію акту №12/09 від 12.09.2025 виконаних робіт (наданих послуг) до договору про наданя правничої допомоги №05/06-1 від 05.06.2024.

Відповідно до п.1 акту №12/09 від 12.09.2025 в результаті виконання умов договору адвокат надав, а позивач прийняв (отримав) юридичні послуги у формі підготовки відзиву на апеляційну скаргу ПАТ «НЕК «Укренерго» збирання, оцінка доказів, подання відзиву до Пвнічного апеляційного господарського сду. Час виконання робіт - 6 год. Вартість 1 години - 3 300 грн, вартість наданих послуг 19800 грн (п.4.4 договору).

Цим актом сторони підтвердили, що жодних претензій та зауважень щодо надання правової допомоги у сторін не має (п.3 акту).

Позивач вказує, що понесені ним витрати на правничу допомогу є обґрунтованими та підтверджені відповідними доказами.

Відповідачем подано заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в яких останній просить відмовити у їх стягненні, посилаючись на те, що в Акті №12/09 у п. 1 зазначено: Найменування послуги: підготовка відзиву на апеляційну скаргу ПАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», збирання, оцінка доказів, подання відзиву до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідачем до суду першої інстанції подано копію Статуту Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго». На аркуші 2 Статуту зазначено, що скорочена назва товариства - НЕК «УКРЕНЕРГО», а не ПАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО».

Також загальновідомим та таким, що не підлягає доведення факт, що абревіатурою поняття «приватне акціонерне товариство» є ПрАТ, а абревіатура ПАТ стосується публічного акціонерного товариства. Дані поняття не є тотожними відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства».

Отже, учасником справи №910/4239/25 є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (скорочена назва - НЕК «УКРЕНЕРГО»), ідентифікаційний код 00100227, а не ПАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» чи Публічне Акціонерне Товариство «НЕК «УКРЕНЕРГО», як визначено в Акті. Інших ідентифікаційних ознак учасника справи чи бодай номер самої справи, у якій адвокат надавав правову допомогу, в Акті не зазначено.

З копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1228250 також неможливо встановити, що правова допомога адвокатом Лєщинським К.Д. надавалася саме у справі №910/4239/25.

Дослідивши матеріали справи, доводи заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, запереченння відповідача проти стягнення витрат, колегія суддів враховує, що відзив на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду у даній справі, виготовлено та подано через підсистему «Електронний суд» адвокатом Лєщинським К.Д., яким долучено до матеріалів справи копію ордеру серії ВІ №1228250 від 01.07.2024 на підтвердження повноважень на надання правничої допомоги позивачу саме у даній справі. Зазначення в акті №12/09 від 12.09.2025 виконаних робіт (наданих послуг) до договору про наданя правничої допомоги №05/06-1 від 05.06.2024, назви відповідача як ПАТ «НЕК «Укренерго», а не як «Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» не спростовує надання адвокатом послуг позивачу у вигляді підготовки відзиву на апеляційну скаргу відповідача саме у справі №910/4239/25.

Проаналізувавши наданий представником позивача обсяг послуг, врахувавши складність справи, характер спірних правовідносин, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, колегія суддів дійшла висновку про підставність поданої позивачем заяви, у зв`язку з чим витрати позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають задоволенню у заявленому розмірі (19 800грн).

Такий розмір витрат є справедливим та розумним, а також таким, що забезпечить баланс інтересів сторін.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивачем подано заяву, в якій зазначено про недоплату відповідачем 49 999,99 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Розглянувши в судовому засіданні вказану заяву, колегією суддів встановлено наступне.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 720 975,63 грн. виходячи з наступного розрахунку:

60 081 302, 20 грн. (сума позову) х 1,5 % (ставка судового збору) = 901 219,53 грн.

З урахуванням того, що процесуальні документи подавалися до суду в електронній формі у відповідності ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» для пониження ставки судового збору було застосовано коефіцієнт 0,8, з урахуванням якого ставка судового збору до оплати склала 720 975,63 грн.

Судовий збір було сплачено позивачем згідно Платіжної інструкції № 679 від 01.04.2025 року.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Отже, розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги становить 1 081 463,44 грн.

НЕК «Укренерго» за подання апеляційної скарги у відповідності до Платіжної інструкції № АУ-5331 від 11.07.2025 року було сплачено 1 031 463,45 грн.

Таким чином скаржником було не в повному обсязі сплачено судовий збір. Сума недоплаченого відповідачем судового збору становить 49 999,99 грн. (1 081 463,44 - 1 031 463,45).

Представник відповідача НЕК «Укренерго» в судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечував факт того, що відповідачем при поданні апеляційної скарги на рішення суду у даній справі було недоплачено 49 999,99 грн.судового збору.

З огляду на викладене, враховуючи залишення без задоволення апеляційної скарги НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/4239/25, у відповідності до ст.129 ГПК України з відповідача в дохід Державного бюджету підлягає стягненню 49 999,99 грн недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у справі №910/4239/25.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/4239/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/4239/25 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4239/25 залишити без задоволення.

4. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4239/25 залишити без задоволення.

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/4239/25 залишити без змін.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Петлюри Симона, 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (01024, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 34, код ЄДРПОУ 43231355) 19800,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" " (01032, м. Київ, вул. Петлюри Симона, 25, код ЄДРПОУ 00100227) в дохід Державного бюджету України 49 999,99 грн недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у справі №910/4239/25.

8. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

9. Матеріали справи №910/4239/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 04.08.2026 після виходу членів колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.Л. Бестаченко

Ю.А. Шаратов