Постанова № 138752059 у справі № 904/5871/25 від 28.07.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 м.Дніпро Справа №904/5871/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Висоцького А.М., Віннікова С.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Скляр Н.М.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгруп»

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2026 (суддя Бєлік В.Г., повний текст рішення складено 10.04.2026) у справі №904/5871/25

за позовом Криворізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгруп»

про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку у загальному розмірі 908234,49 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгруп»

до Криворізької міської ради

про визнання недійсним договору про оренду земельної ділянки №2020455 від 08.09.2020

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позову.

Криворізька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгруп» заборгованість з орендної плати за земельну ділянку площею 0,3843 га за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вул. Халтуріна, 3/2 з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059 за період з 22.09.2020 до 31.12.2024 у розмірі 685888,07 грн, пеню у розмірі 222346,42 грн, а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 10898,81 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки оренди земельної ділянки від 08.09.2020 №2020455 (державна реєстрація від 22.09.2020) в частині повної та своєчасної оплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промгруп» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до Криворізької міської ради, згідно якої просило визнати недійсним договір про оренду земельної ділянки №2020455 від 08.09.2020 з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що Договір №2020455 підписано від імені особи з назвою «КМР», яка не є юридичною особою не має цивільної правоздатності і дієздатності та не є і не може бути учасником цивільних відносин оскільки не є юридичною особою, яка створена і зареєстрована у порядку встановленому законодавством України.

Також апелянт стверджував про те, що спірний договір підписано від імені особи з назвою «КМР», яка не є органом місцевого самоврядування територіальної громади м. Кривий Ріг оскільки територіальна громада м. Кривий Ріг не є засновником та не приймала рішень про утворення юридичної особи з назвою «КМР» відповідно до ст. 140-143 Конституцією України.

Крім того, скаржник наполягав, що зі сторони орендодавця Договір №2020455 укладено особою, яка не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059 і немає права здавати її в оренду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2026 у справі №904/5871/25 первісний позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059 за період з 22.09.2020 до 31.12.2024 у розмірі 685888,07 грн, пеню у розмірі 222346,42 грн та судовий збір у розмірі 10898,81 грн. В задоволенні зустрічного позову вказаним рішенням відмовлено в повному обсязі.

Задовольняючи вимоги за первісним позовом суд першої інстанції виходив з того, що спірним договором оренди земельної ділянки встановлено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою. Відтак, оскільки відповідач на момент розгляду спору доказів погашення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059 за період 22.09.2020 по 31.12.2024 в сумі 685888,07 грн не надав, то місцевий господарський суд дійшов висновку, що зазначена сума підлягає примусовому стягненню.

Крім того, встановивши факт неналежного виконання орендарем обов`язків за Договором щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:08:645:0059, суд виснував, що з відповідача підлягає стягненню і пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання за період з 01.07.2023 до 31.08.2025 в розмірі 222346,42 грн.

Твердження відповідача щодо необхідності застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо стягнення орендної плати та пені суд визнав безпідставними.

Розглянувши матеріали зустрічного позову та доводи ТОВ «Промгруп» щодо правового статусу Криворізької міської ради, суд першої інстанції вказав на те, що обставину проведення 21.05.1997 державної реєстрації юридичної особи - Криворізької міської ради, за організаційно-правовою формою «орган місцевого самоврядування» підтверджує витяг з Єдиного державного реєстру, відомості у якому в силу Закону є об`єктивним та достовірним. Відтак, позицію товариства з означеного питання було оцінено судом виключно в якості суб`єктивної думки останнього, яка не підтверджена жодним належним та допустимим доказом.

Щодо права комунальної власності на спірну земельну ділянку, то суд виснував про те, що наявні в матеріалах справи докази беззаперечно вказують на факт віднесення спірної земельної ділянки саме до комунальної власності, що у свою чергу визнавалось відповідачем на стадії укладення договору оренди земельної ділянки. Заперечені доводи позивача за зустрічним позовом було визнано голослівними та безпідставними.

В якості правової підстави для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог місцевий господарський суд вказав відсутність у ТОВ «Промгруп» порушеного права та законного інтересу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, через систему «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Промгруп» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2026 у справі №904/5871/25 та ухвалити нове рішення, яким у порядку ч. 1 ст. 278 ГПК України залишити первісний позов по справі №904/5871/25 без розгляду, або закрити провадження у справі №904/5871/25 за первісною позовною заявою у порядку ст. 277 ГПК України, або у порядку ст. 277 ГПК України визнати договір №2020455 недійсним, а у задоволенні первісного позову по справі №904/5871/25 відмовити.

Крім того, скаржником було подано заяву про витребування доказів.

12.05.2026 через підсистему «Електронний суд» скаржником було долучено уточнену апеляційну скаргу, за змістом якої відповідач просив:

1. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу на рішення від 02.04.2026 по справі №904/5871/25.

2. Розглянути і задовольнити клопотання від 28.04.2026 ТОВ «Промгруп» про витребування доказів у справі №904/5871/25.

3. Скасувати рішення від 02.04.2026 у справі №904/5871/25 та постановити нове рішення у справі №904/5871/25, яким:

- у порядку ч.1 ст. 278 ГПК України залишити первісну позовну заяву особи з назвою «КМР» по справі №904/5871/25 без розгляду та закрити провадження у справі №904/5871/25 за первісною позовною заявою особи з назвою «КМР»;

- у порядку ст. 277 ГПК України задовольнити зустрічну позовну заяву ТОВ «Промгруп» по справі №904/5871/25 та визнати недійсним договір №2020455 від 08.09.2020р. про оренду земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059.

4. Судові витрати покласти на первісного позивача по справі №904/5871/25.

В обґрунтування вимог уточненої апеляційної скарги відповідач посилається на:

- ухвалення судового рішення суддею Бєлік В.Г., яка підлягала відводу відповідно до приписів п.5 ч.1 ст. 35 ГПК України;

- обов`язковість скасування рішення суду у порядку ч.1 ст. 278 ГПК України, оскільки справа №904/5871/25 розглянута за позовною заявою, яка підписана неуповноваженою особою, яка не має права підписувати її, і підлягала залишенню без розгляду;

- обов`язковість скасування рішення суду у порядку ч.1 ст. 278 ГПК України із закриттям провадження у справі №904/5871/25, оскільки вказана справа розглянута за первісною позовною заявою, яка не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства;

- порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права під час ухвалення рішення без повного з`ясування обставин справи №904/5871/25 на підставі висновків, які не відповідають дійсності і спростовуються документальними доказами з матеріалів справи.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

19.05.2026 від Криворізької міської ради до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Крім того, міська рада просила апеляційний суд відмовити у задоволенні клопотання скаржника про витребування доказів, посилаючись на те, що останнє подане всупереч вимог статті 81 ГПК України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Висоцького А.М., Віннікова С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгруп» залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків, а саме: надати докази сплати 19981,82 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції; визначитись зі своїми вимогами, викладеними в прохальній частині апеляційної скарги.

12.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію №272 від 11.05.2026 на суму 19981,82 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгруп» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2026 у справі №904/5871/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 30.06.2026 о 16:00 год.

19.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого міська рада просила відмовити в задоволені апеляційної скарги ТОВ «Промгруп» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2026 у справі №904/6701/25. Також позивач просив апеляційний суд відмовити скаржнику в задоволенні клопотання про витребування доказів.

29.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від скаржника надійшли письмові пояснення по суті апеляційної скарги та певні докази на підтвердження викладених обставин. Окремо апелянт заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою надання сторонам часу для завершення переговорів та погодження умов мирової угоди.

Зі змісту поданих пояснень скаржник висловив позицію про те, що товариство в силу вимог закону звільняється від сплати земельного податку. В той же час, апелянт повідомив апеляційний суд про добровільне декларування та сплату податків у загальному розмірі 685887,89 грн за період з 22.09.2020 по 31.12.2024. На підтвердження вказаних обставин апелянтом долучено до матеріалів справи податкові декларації з плати за землю. Щодо сплати пені, то скаржник підтримав раніше заявлену позицію щодо звільнення останнього від сплати вказаних сум.

30.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на доводи скаржника відносно звільнення товариства від сплати земельного податку.

У судове засідання 30.06.2026 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача.

Заслухавши позицію присутнього представника позивача, враховуючи заявлене апелянтом клопотання та надані документи щодо сплати орендної плати, колегія суддів відклала розгляд апеляційної скарги на 28.07.2026 о 14:00 год.

08.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від скаржника надійшла відповідь на заперечення Криворізької міської ради з посиланням на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 та постанову Третього Апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №160/26402/23.

27.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від Криворізької міської ради надійшла заява, за змістом якої позивач повідомив апеляційний суд про те, що відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 13.07.2026 №26136/5/04-36-04-15-11 ТОВ «Промгруп» сплатило податкові зобов`язання за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059, зокрема, у 2020 році - 26496,72 грн, у 2021 році - 96351,70 грн, у 2022 році - 167638,58 грн, у 2023 році - 192784,48 грн, у 2024 році - 202616,41 грн.

В той же час, міська рада підкреслила, що відповідно до листа Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради від 21.07.2026 №7-23/04-01 02-08/2745, заборгованість зі сплати пені у розмірі 222346,42 грн зі сторони ТОВ «Промгруп» є не сплаченою.

У судове засідання 28.07.2026 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача за первісним позовом. Апелянт правом участі в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 28.07.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши клопотання скаржника про витребування доказів, колегія суддів виходить з наступного.

Так, за змістом заявленого клопотання вбачається, що скаржник просив апеляційний суд:

1. Витребувати від особи з назвою «КМР» протокол загальних зборів територіальної громади м. Кривий Ріг, який містить рішення про утворення особи з назвою «КМР» як органу місцевого самоврядування територіальної громади м. Кривий Ріг.

2. Витребувати від Виконавчого комітету Криворізького міської ради витребувати належним чином завірену копію сторінки журналу обліку реєстрації Виконавчий комітет Криворізької міської ради, на якій міститься запис про державну реєстрацію юридичної особи з назвою «КМР», яка була здійснена 21.05.1997.

3. Зобов`язати особи з назвою «КМР» та Виконавчий комітет Криворізької міської ради надати ТОВ «Промгруп» копії витребуваних відомостей та документів.

За твердженням заявника, у разі ненадання позивачем вказаних документів стає очевидним висновок про те, що первісну позовну заяву по справі №904/5871/25 подано особою, яка не утворена у порядку, встановленому чинним законодавством України, та не набула статусу юридичної особи і не має цивільної правоздатності і дієздатності, а разом з цим процесуальн6ої дієздатності, що відповідно до ч. 1 ст. 226 ГПК України є законною підставою для залишення без розгляду первісної позовної заяви або відповідно до ч. 1 ст. 231 ГПК України закриття провадження у справі оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Також з матеріалів поданої заяви колегія суддів встановила, що представник ТОВ «Промгруп» вже двічі реалізовував своє право на звернення з відповідним клопотанням до суду першої інстанції.

Вперше місцевий господарський суд ухвалою від 06.01.2026, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, виходив з того, що зазначені відповідачем документи не стосуються предмету і підстав даного позову. Окрім того, суд акцентував увагу на те, що заявник вже отримав від позивача обґрунтовані відповіді стосовно запитуваних документів.

Вдруге товариство звернулось з ідентичним за змістом клопотанням до суду першої інстанції на стадії розгляду справи по суті. Судом вказане клопотання було залишено без розгляду.

Наразі, звертаючись з клопотання про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник вказує, зокрема на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не проводилось підготовче засідання за зустрічним позовом ТОВ «Промгруп», а тому відповідач за первісним позовом вважає задля забезпечення реалізації процесуальних прав останнього втретє ініціювати розгляд цього питання.

Так, статтею 81 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено, зокрема, обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Виходячи з вищевикладеного, особа яка подає відповідне клопотання повинна аргументувати, що у нього немає іншої можливості отримати даний доказ ніж через суд, навести обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, а також про заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Розглянувши представлені скаржником в обґрунтування поданого клопотання доводи, колегія суддів першочергово виходить з того, що матеріалами справи достеменно підтверджується, що апелянт звертався до міської ради із запитом на надання певних документів.

Листом №17/4/6832 від 29.10.2025 Виконавчий комітет Криворізької міської ради надав товариству розгорнуту відповідь стосовно порушених заявником питань та зазначив про те, що будь-які розпорядчі акти та рішення засновків про утворення Криворізької міської ради як юридичної особи публічного права відсутні, так як, за твердженням представника ради, проведення додаткових дій по створенню територіальних громад не передбачено, вони існують залежно від адміністративно-територіального устрою, по передачі прав, майна, земельних ділянок вони набуваються відповідно до діючого законодавства. Стосовно отримання копії документів у паперовій формі, що містять в реєстраційній справі юридичної особи, то представник ради роз`яснив заявнику його право на отримання вказаних документів шляхом звернення в установленому порядку до Головного офісу Центру «Віза» («Центр Дії») виконкому Криворізької міської ради або його територіальних підрозділів.

Докази звернення апелянта до вказаного органу з метою отримання відомостей з реєстраційної справи позивача матеріали справи не містять.

Відтак, оцінивши сукупність представлених обставин, колегія суддів виходить з того, що позивач за первісним позовом підтвердив відсутність в останнього запитуваних відповідачем документів. Подальший аналіз правових наслідків існування / відсутності стверджуваних апелянтом прогалин та дефектів реєстрації позивача буде віднесено на розсуд апеляційного господарського суду під час перегляду оскаржуваного судового рішення. Підстав для витребування неіснуючих доказів колегія суддів не вбачає.

Окремо судова колегія вважає за необхідне спростувати тези скаржника про непроведення судом першої інстанції підготовчого засідання у справі та позбавлення відповідача можливості реалізації забезпеченого процесуальним законодавством обсягу прав. Так, апеляційний суд встановив, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2025 було прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «Промгруп» до спільного розгляду з первісним позовом, розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним у підготовчому судовому засіданні призначеному на 09.12.2025. В подальшому суд неодноразово відкладав підготовче засідання, розгляд справи по суті було призначено лише на підставі ухвали від 27.01.2026. Втім, представник відповідача жодного разу не прибув в судове засідання, клопотань про відеоконференцію не заявляв, а тому зазначені вище доводи є безпідставними.

Підсумовуючи, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про витребування доказів.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Криворізької міської ради від 24.12.2019 №4392 (надалі - Рішення від 24.12.2019 №4392) ТОВ «Промгруп» надано дозвіл на виготовлення технічної документації земельної ділянки за кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059 площею 0,3843 га за адресою: вул. Халтуріна,3/2 (Центрально-Міський район) щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для подальшого користування та згоди на відновлення меж земельних ділянок.

Рішенням Криворізької міської ради від 30.06.2020 №4810 внесено зміни до Рішення від 24.12.2019 №4392 в частині заміни в графі «Цільове використання земельної ділянки» пункту 3 додатка 1 вид використання земельної ділянки з «Для розміщення заводу» на «Для розміщення комплексу будівель» (колишній завод). Затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) у натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,3843 га на вул. Халтуріна,3/2 у Центрально-Міському районі (кадастровий номер [номер приховано]:08:654:0059) для розміщення комплексу будівель (колишній завод).

В подальшому, на підставі Рішення від 30.06.2020 №4810 між Криворізькою міською радою та ТОВ «Промгруп» укладено договір оренди земельної ділянки від 08.09.2020 №2020455 (державна реєстрація від 22.09.2020) (надалі - Договір від 08.09.2020).

За пунктами 1-6 Договору від 08.09.2020 Криворізька міська рада надала, а ТОВ «Промгруп» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення комплексу будівель (колишній завод) площею 0,3843 га, з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059, яка розташована на вулиці Халтуріна,3/2 у Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу.

Відповідно до умов Договору від 08.09.2020 земельна ділянка вважається переданою Орендодавцем (Позивач) Орендареві (Відповідач) з моменту державної реєстрації права оренди. Як вже зазначалося, державну реєстрацію Договору від 08.09.2020 здійснено - 22.09.2020.

Договір від 08.09.2020 укладено терміном на 5 років - до 08.09.2025.

Пунктом 8 Договору від 08.09.2020 передбачено, що орендна плата у 2020 році вноситься Орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 2,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішення Криворізької міської ради від 26.06.2019 №3897 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2020 році».

Розмір орендної плати не є сталим і змінюється без внесення змін до Договору в разі внесення змін до ПК України та встановлення Криворізькою міською радою нового розміру орендної плати за землю на відповідний рік.

Пунктом 9 Договору від 08.09.2020 встановлено, що розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється без внесення змін до цього Договору у разі затвердження Криворізькою міською радою нової технічної документації про нормативну грошову оцінку земель міст, у зв`язку із проведенням її щорічної індексації та на інших підставах, визначених чинним законодавством України.

Пунктом 10 Договору від 08.09.2020 визначено, що орендна плата вноситься Орендарем незалежно від результатів його діяльності на рахунок отримувача Управління Державної казначейської служби України у Центрально-Міському районі у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Пунктом 11 Договору від 08.09.2020 встановлено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

За пунктом 12 Договору від 08.09.2020 розмір орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору, серед іншого, у разі зміни річного розміру орендної плати на підставі рішення Криворізької міської ради та зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач наполягав на тому, що відповідачем в період з 22.03.2020 по 31.12.2024 договірні зобов`язання в частині внесення орендної плати за користування земельною ділянкою не виконувались, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 685888,07 грн. Вказане стало причиною звернення Криворізької міської ради до суду.

Відповідач первісний позов не визнав, наполягав на тому, що позовна заява по справі №904/5871/25 підлягає залишенню без розгляду, оскільки підписана неуповноваженою особою, яка не має права підписувати її.

Крім того, ТОВ «Промгруп» заявлено зустрічний позов, за змістом якого, посилаючись на статті 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, просило визнати недійсним договір про оренду земельної ділянки №2020455 від 08.09.2020 з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059.

За наслідками розгляду заявлених позовів Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення про задоволення первісних позовних вимог та відмову у зустрічному позові.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Щодо наявності підстав для визнання обґрунтованим заявленого відводу судді Бєлік В.Г. від розгляду справи та, відповідно, порушення норм процесуального права судом першої інстанції.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частин другої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Згідно пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Як встановлено, 14.01.2026 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява від 12.01.2026 №01 ТОВ «Промгруп» про відвід судді Бєлік В.Г. від розгляду справи №904/5871/25.

Підставою для відводу судді заявником зазначено наявність відомостей, що свідчать про змову між суддею та особами, що виступають від імені юридичної особи з назвою «КМР». Зокрема, за твердженням відповідача, відсутність жодного установчого документу, відсутність відомостей про засновників та підроблена дата нібито державної реєстрації у юридичної особи з назвою «КМР» мали породити у судді Бєлік В.Г. розумні сумніви у тому, що позивач у справі №904/5871/25 є органом місцевого самоврядування і є утвореною та зареєстрованою у встановленому законом порядку юридичною особою. Однак, замість задоволення клопотань ТОВ «Промгруп» про витребування доказів, забезпечення документального підтвердження і встановлення істотних для правильного вирішення справи обставин, суддя вчинила дії на користь юридичної особи з назвою «КМР», спрямовані на створення незаконних перешкод для ТОВ «Промгруп» у доказуванні заявлених ним обставин і доступу до суду.

Крім того, 06.01.2026 суддею Бєлік В.Г. було постановлено ухвалу про залишення зустрічного позову без розгляду, а потім ухвалу від 06.01.2026 про відмову у задоволенні клопотань ТОВ «Промгруп» про витребування доказів і залишення первісного позову без розгляду. За твердженням заявника, ухвала про залишення зустрічного позову без розгляду була постановлена саме з метою не витребувати докази у справі. В подальшому, відсутність відповідних доказів стала підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову по справі.

Розглянувши заяву ТОВ «Промгруп» про відвід судді Бєлік В.Г. від розгляду справи №904/5871/25, ухвалою від 15.01.2026 було визнано заявлений відвід необґрунтованим та передано матеріали справи для вирішення питання щодо відводу складом суду, що визначається у порядку ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ухвалою від 16.01.2026 Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5871/25 в задоволенні заяви про відвід судді Бєлік В.Г. відмовлено.

При цьому, на момент розгляду заяви про відвід, ухвала від 06.01.2026 про залишення зустрічного позову у справі №904/5871/25 без розгляду набрала законної сили.

Таким чином, твердження ТОВ «Промгруп», що його заява про відвід судді Бєлік В.Г. від розгляду справи №904/5871/25 не розглядалась, спростовуються матеріалами справи.

Одночасно, подальше скасування ухвали від 06.01.2026 постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2026 у справі №904/5871/25 не може свідчити про наявність упередженого ставлення судді.

У контексті заявленого відводу у цій справі, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як встановлено, ухвала суду мотивував тим, що наведені заявником доводи в розумінні частини четвертої статті 35 ГПК України не є правовою підставою для відводу суддів, і що мотиви заявленого відводу фактично зводяться до незгоди позивача з прийнятими суддею процесуальними рішеннями у справі №904/5871/25.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що представлені заявником доводи жодним чином не підтверджують існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді господарського суду.

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Апеляційний господарський суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя Бєлік В.Г. виявила особисту заінтересованість. Сумніви у неупередженості судді повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не на припущеннях. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Водночас доказів на спростування презумпції неупередженості судді заявником надано не було.

Таким чином, відсутні підстави для висновку, що в ухваленні оскаржуваного рішення суду першої інстанції брав участь суддя, якому було заявлено обґрунтований відвід, що, в свою чергу, виключає скасування оскаржуваного судового рішення на підставі пункту 2 частини третьої статті 277 ГПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність залишення у порядку ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України первісної позовної заяви без розгляду.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Об`єктом захисту може бути порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Водночас приписами процесуального права, а саме статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина друга статті 45 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019р. у справі №912/1856/16, від 24.12.2019р. у справі №902/377/19).

Як вже було зазначено, предметом розгляду у даній справі є, зокрема, первісні вимоги позивача - Криворізької міської ради до ТОВ «Промгруп» про стягнення заборгованості з орендної плати.

За твердженням ТОВ «Промгруп», справа розглянута судом першої інстанції за позовною заявою, яка підписана неуповноваженою особою, яка не має права підписувати її, і підлягала залишенню без розгляду.

Судом першої інстанції встановлено та апеляційним судом перевірено, що позовну заяву від імені Криворізької міської ради Кудіним Максимом Вікторовичем.

Рішенням Криворізької міської ради від 22.11.2017 №2197 затверджено статут Територіальної громади міста Кривого Рогу в новій редакції.

Відповідне рішення є у загальному доступі на сайті Криворізької міської ради.

Згідно ст. 1 Статуту останній є нормативно-правовим актом, який установлює в межах Конституції і законів України права, свободи й обов`язки жителів Кривого Рогу, повноваження територіальної громади, механізми здійснення місцевого самоврядування, регулює питання реалізації членами територіальної громади права на участь у місцевому самоврядуванні, визначає організаційні, матеріальні та фінансові основи місцевого самоврядування на території міста, регулює інші питання, віднесені чинним законодавством України до компетенції органів місцевого самоврядування. Дія Статуту поширюється на всю територію міста Кривого Рогу.

За змістом ст. 17 Статуту система місцевого самоврядування - упорядкована сукупність суб`єктів місцевого самоврядування, які, реалізовуючи повноваження, надані Конституцією і законами України, вирішують питання місцевого значення. Система місцевого самоврядування м. Кривого Рогу включає:

- територіальну громаду міста;

- міську раду, районні в місті ради;

- міського голову, голів районних у місті рад;

- виконавчі органи міської ради та районних у місті рад;

- органи самоорганізації населення.

Міська рада, її виконавчі органи та міський голова здійснюють діяльність з реалізації функцій місцевого самоврядування від імені територіальної громади міста та в її інтересах. Територіальна громада, міська рада мають право створювати або не створювати районні в місті ради.

Районні в місті ради створюють свої виконавчі органи й обирають голову ради, який одночасно є і головою виконавчого комітету.

Діяльність органів місцевого самоврядування міста базується на засадах народовладдя, законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів, виборності, правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, підзвітності та відповідальності перед територіальною громадою їх органів та посадових осіб, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування, судового захисту його прав, розмежування повноважень між органами й посадовими особами місцевого самоврядування, забезпечення повноти здійснення функцій місцевого самоврядування та пріоритету інтересів територіальної громади при їх виконанні.

Міська рада, районні в місті ради є виборними органами місцевого самоврядування, що представляють територіальну громаду міста й здійснюють від її імені та в її інтересах функції й повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законами. Міська рада, районні в місті ради є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, бути позивачами й відповідачами в суді, мати інші повноваження в межах чинного законодавства України (ст. 19 Статуту).

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем і відповідачем у судах, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 42 Статуту).

Відповідно до ч. 5 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.

За змістом ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Приписами ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно приписів ч. 1 ст. 58 вказаного Кодексу, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, зазначені законодавчі положення передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами. Визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Статтею 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

За приписом ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, зокрема: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, керівників юридичних осіб, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, якщо призначення керівників юридичних осіб віднесено законом до компетенції наглядових рад таких юридичних осіб, а також крім випадку, передбаченого частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру"; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради тощо.

Конституційний Суду України у рішення від 06.07.1999 № 7-рп/99 щодо офіційного тлумачення положень частини статті 42 вказаного закону у пункті 4 мотивувальної частини зазначив, що міський голова як особа, що має представницький мандат, виступає від імені виборців, зокрема, представляє територіальну громаду, міську раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян тощо; звертається до суду з питань визнання незаконними актів відповідних органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; укладає від імені територіальної громади, міської ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства.

З аналізу наведених правових норм, саме голова міської ради організовує роботу відповідної ради та органів виконавчої влади, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені законами України, видає у межах своїх повноважень обов`язкові для виконання розпорядження. Міський голова також здійснює повноваження у сфері земельних відносин, організовує роботу щодо їх вирішення.

Рішенням Криворізької міської ради від 25.03.2015 №3476 затверджено Положення про юридичне управління виконкому міської ради.

За розділом 2 Положення основними завданнями та функціями Управління є представництво, захист прав і законних інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу в особі міської ради та її виконавчих органів в межах наданих повноважень.

Начальник Управління згідно п.5.5.4 Положення представляє інтереси міського голови, міської ради та її виконавчих органів у судах різних інстанцій.

Розпорядженням міського голови Криворізької міської ради від 19.03.2021 №165-к з 22.03.2021 Кудіна М.В. переведено на посаду начальника юридичного управління виконкому міської ради.

Згідно доданого до позовної заяви Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.04.2024, за кодом ЄДРПОУ 33874388 наявний запис щодо найменування юридичної особи - Криворізька міська рада, орган місцевого самоврядування. У розділі «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо» вказано Кудіна Максима Вікторовича та повноваження останнього - подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи (відповідальний за представництво інтересів Криворізької міської територіальної громади в особі Криворізької міської ради в установленому законодавством порядку та участь у судових справах у порядку самопредставництва, з правом підпису відповідних документів).

За статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави.

Згідно статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація базується на принципах об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ст. 10 вказаного Закону).

Враховуючи, що матеріали справи містять відомості про визначення Кудіна М.В. як представника Криворізької міської ради, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності в останнього належних повноважень на підписання позову.

При цьому, колегія суддів підкреслює, що відповідність чи невідповідність зазначених вище рішень Криворізької міської ради вимогам Закону не є предметом розгляду у даній справі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права на це, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення першої інстанції, яким завершено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку з одночасним залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у відповідній частині на підставі статей 226 та 231 цього Кодексу.

Виходячи з висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності у ОСОБА_1 права на подання позову від імені Криворізької міської ради, доводи апеляційної скарги щодо підстав залишення первісного позову без розгляду є необґрунтованими.

Щодо тверджень апелента про наявність підстав для скасування судового рішення у порядку ч.1 ст. 278 ГПК України із закриттям провадження у справі №904/5871/25, колегія суддів виснує наступне.

У поданій апеляційній скарзі апелянт також заявляв про те, що позовна заява у справі №904/5871/25 подана від імені особи з назвою «КМР», що особа з назвою «КМР» не тільки не є органом місцевого самоврядування, а і взагалі не є утвореною відповідно до закону юридичною особою і не має право бути учасником цивільних відносин, в тому числі не має права звернення до суду, а відомості про неї, які внесені до ЄДР, є очевидно підробленими оскільки не існує не тільки документального підтвердження факту первісної державної реєстрації, яка нібито відбулась 21.05.1997, а самого факту створення юридичної особи з назвою «Криворізька міська рада» (код ЄДРПОУ: 33874388), яка взагалі не має засновників.

Так, апелянт стверджує про наявність наступних обставин:

- особа з назвою «КМР» фізично не могла бути створена як орган місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки станом на день її нібито реєстрації - 21.05.1997 такий Закон не мав статусу чинного правового акту;

- особа з назвою «КМР» не є створеною відповідно до закону юридичною особою оскільки не існує ні засновників, ні рішення засновників про утворення особи з назвою «КМР» як юридичної особи. Так, підтвердженням факту утворення юридичної особи і наявності статусу органу місцевого самоврядування у особи з назвою «КМР» є протокол загальних зборів територіальної громади м. Кривий Ріг, який містить рішення про утворення особи з назвою «КМР» як органу місцевого самоврядування територіальної громади м. Кривий Ріг. Станом на 21.05.1997, як і у подальшому, територіальна громада м. Кривий Ріг не проводила загальних зборів, на яких створила власний орган місцевого самоврядування. Зокрема, жодної інформації про такі збори і таке рішення не міститься у жодному з документів, які залучені до матеріалів справи №904/5871/25;

- попри явну і очевидну підроблення відомостей ЄДР про особу з назвою «КМР», через явну упередженість судді Бєлік В.Г. на користь особи з назвою «КМР», ці обставини умисно не з`ясовувались під час ухвалення оскаржуваного рішення;

- відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Таким чином, оскільки особа з назвою «КМР» не є зареєстрованою в установленому законом порядку юридичною особою справа не підлягає розгляду в господарському суді.

Розглянувши вказані доводи апелянта колегія суддів зазначає про те, що згідно статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація базується на принципах об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ст. 10 вказаного Закону).

Відтак, на обставину проведення 21.05.1997 державної реєстрації юридичної особи -Криворізької міської ради, за організаційно-правовою формою «орган місцевого самоврядування» підтверджує витяг з Єдиного державного реєстру, відомості у якому в силу Закону є об`єктивним та достовірним.

Доказів протилежного скаржником не було представлено ані в суді першої інстанції, ані наразі під час апеляційного перегляду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права (п. 1 ч. 3 ст. 2 ГПК України), елементом якого є принцип правової визначеності, в основі якого, у свою чергу, лежить положення res judicata.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п.73 ухвали від 15.11.2024 у справі №910/13175/23 зазначила, що як з аналізу норми (порядку розміщення відповідних принципів) ч. 3 ст. 2 ГПК України, так і з суті самих принципів, закріплених у ній, вбачається, що саме принцип верховенства права (одним із аспектів якого є принцип правової визначеності) є важливішим по відношенню до інших принципів, а тому, за наявності певної конкуренції між ними, перевага повинна надаватися саме забезпеченню принципу верховенства права.

Таким чином, за умови, що у низці судових рішень, у тому числі Верховного Суду, вже було вирішено питання про наявність у конкретної особи відповідного статусу, повноважень у представника цієї особи (безпосередньо - шляхом надання відповідних висновків щодо цього питання, наприклад у справі №904/1622/25, чи опосередковано - шляхом визнання його представником Криворізької міської ради з наявністю повноваження на підписання позовної заяви, наприклад у справах №904/2963/24, №904/4036/25, №904/6422/23 без окремого надання висновків щодо його статусу), наданням протилежного висновку про відсутність такого статусу у справі, що переглядається, буде порушено принцип правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права, що є недопустимим.

Апеляційний суд відмічає, що фактично у цій справі про стягнення коштів за користування земельною ділянкою складається ситуація, за якої учасником справи оспорюється, а судом, відповідно, перевіряється реєстрація Криворізької міської ради.

На думку судової колегії, обставини, які намагається з`ясувати та довести відповідач у цій справі жодним чином не стосуються того господарського спору, який фактично перебував на розгляді в суді першої інстанції.

В той же час, колегія суддів повідомляє про те, що представлені відповідачем доводи щодо шахрайських дій та ймовірної підробки документів особами, які видають себе за представників міської ради, можуть бути представлені у визначеному законом порядку до правоохоронних органів та виступити предметом розгляду в межах кримінального провадження. На спір господарський відповідні аргументи наразі жодного правового впливу не мають, підстави для закриття провадження у цій справі відсутні.

Щодо права комунальної власності на земельну ділянку.

Як свідчать доводи апеляційної скарги, відповідач за первісним позовом заперечує право Криворізької міської ради на земельну ділянку з площею 0,3843 га за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вул. Халтуріна, 3/2 з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За частинами першою, другою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Так, відносини, пов`язані з розмежуванням земель державної власності на землі комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст та землі державної власності регулював Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», за приписами статті 7 якого, до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передані, серед іншого, усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності.

Окрім того, в абзаці 1 пункту 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

У відповідності до приписів статі 83 Земельного кодексу України, уведеного в дію 01.01.2002, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Наведені норми кореспондуються з приписами статей 142-145 Конституції України, відповідно до яких до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

А відтак, вказані норми діючого законодавства та наявні в матеріалах справи докази беззаперечно вказують на факт віднесення спірної земельної ділянки саме до комунальної власності.

Як встановлено, Криворізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Згідно наданої до позовної заяви інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.09.2025 №444535746, власником земельної ділянки є територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради (номер відомостей про речове право: 38360274).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Відтак, вказані вище норми діючого законодавства та наявні в матеріалах справи докази беззаперечно вказують на факт віднесення спірної земельної ділянки саме до комунальної власності, що, у свою чергу, визнавалось відповідачем на стадії укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідачем доказів, які підтверджують зворотнє, до матеріалів справи надано не було.

Враховуючи відсутність відомостей щодо перебування земельної ділянки за кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059 у приватній або державній власності, знаходження останньої у межах міста Кривий Ріг, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо кваліфікації вказаних обставин.

Так само неспростованими судова колегія визнає і висновки місцевого господарського суду щодо відсутності у ТОВ «Промгруп» порушеного права та законного інтересу, що виключає можливість задоволення зустрічного позову про визнання недійсним оренди земельної ділянки від 08.09.2020 №2020455.

Враховуючи відсутність підстав для визнання вказаного договору недійсним суд апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити підстави задоволення первісного позову.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості з орендної плати.

Як вже було раніше з`ясовано апеляційним судом, предметом первісного позову є вимоги Криворізької міської ради до ТОВ «Промгруп» про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку площею 0,3843 га з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059 за період з 22.09.2020 до 31.12.2024 у розмірі 685888,07 грн, а також пені у розмірі 222346,42 грн.

Відповідно до частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільського, селищною, міською радою.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (стаття 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 року № 3728 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яке набрало чинності 01.01.2016.

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу. З моменту набрання чинності означеного рішення, рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 № 3728 втрачає чинність.

Згідно висновків сталої та послідовної судової практики витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті (їійр://1апсі.доу.иа) публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0, 2020 рік - 1,0, 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), за 2022 рік - 1,15 для земель та земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), за 2023 - 1,051.

Відтак, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059:

- у 2020 році становить 3 854 067,84 грн. за витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.07.2020;

- у 2021 році становить 3 854 067,84 грн. за витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.07.2020;

- у 2022 році становить 5 587 955,92 грн. (6 426 149,31 грн. за витягом від 06.03.2023 №97-4-0.110,4-4073/301-23; 1,15 коефіцієнт індексації за 2022 рік, який не підлягає врахуванню під час здійснення розрахунку за 2022 рік),

- у 2023 році становить 6 426 149,31 грн. за витягом від 06.03.2023 №97-4-0.110,4-4073/301-23,

- у 2024 році становить 6 753 882,92 грн. (6 426 149,31 грн. за витягом від 06.03.2023 №97-4-0.110,4-4073/301-23 х 1,051 коефіцієнт індексації за 2023 рік.

Відповідно до статті 143 Конституції України, статей 12, 284 Податкового кодексу України, частини першої статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (стаття 10, підпункт 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Так, рішеннями Криворізької міської ради від 26.06.2019 №3897, 30.06.2020 №4799 та від 26.05.2021 №506 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу, якими встановлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та які набрали чинності з 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.07.2020 та витягу з Державного земельного кадастру від 22.09.2025, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059 має визначені: категорію земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, код - 11.02 за Класифікацією видів цільового призначення земель, що відповідає розміру ставки орендної плати:

- 2,5 % від нормативної грошової оцінки земель міста у 2020-2021 роках (див. рядок 11.02 в додатках 2 до рішень Криворізької міської ради від 26.06.2019 №3897, 30.06.2020 №4799.

- 3,0 % від нормативної грошової оцінки земель міста в 2022, 2023 та 2024 році (див. рядок 11.02 в додатку 2 до Рішення від 26.05.2021 №506).

Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

Місцевим господарським судом, висновки якого підтримує апеляційний суд, було ретельно перевірено та встановлено обґрунтованим представлений позивачем розрахунок, який складається з наступних показників:

Розрахунок заборгованості за період з 22.09.2020 до 31.12.2020: 3 854 067,84 грн. х 2,5 % = 96 351,70 грн. - орендна плата за рік, де:

3 854 067,84 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.07.2020;

2,5 % - ставка орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від 26.06.2019 №3897.

96 351,12 грн. : 12 місяців =8 029,31 грн. - орендна плата за місяць;

8 029,31 грн. : 30 днів х 9 днів =2 408,79 грн. -орендна плата за період з 22.09.2020 по 30. 09.2020;

(8 029,31 грн. х 3 місяці) + 2 408,79 грн. = 26 496,72 грн. за період з 22.09.2020 по 31.12.2020.

Розрахунок заборгованості за період з 01.01.2021 по 31.12.2021: З 854 067,84 грн. х2,5 % = 96 351,70 грн. - річна орендна плата;

3 854 067,84 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.07.2020;

2,5 % - ставка орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від ЗО. 06.2020 №4799.

Розрахунок заборгованості за період з 01.01.2022 по 31.12.2022: 5 587 955,92 грн. х 3,0 % = 167 638,68 грн. - річна орендна плата, де:

5 587 955,92 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за даними витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 06.03.2023 без урахування коефіцієнту індексації за 2022 рік (6 426 149,31 : 1,15);

3,0 % - ставка орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506.

Розрахунок заборгованості за період з 01.01.2023 по 31.12.2023: 6 426 149,31 грн. х 3,0 % = 192 784,48 грн. - річна орендна плата, де:

6 426 149,31 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за даними витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 06.03.2023;

3,0 % - ставка орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506.

Розрахунок заборгованості за період з 01.01.2024 по 31.12.2024: 6 753 882,92 грн. х 3,0 % = 202 616,49 грн. -річна орендна плата, де:

6 753 882,92 грн.- нормативна грошова оцінка земельної ділянки за даними витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 06.03.2023 з урахуванням коефіцієнту індексації за 2023 рік (6 426 149,31 х 1,051);

3,0 % - ставка орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506.

З урахуванням наведеного заборгованість відповідача перед міським бюджетом з орендної плати за землю за Договором від 08.09.2020 року у період з 22.09.2020 по 31.12.2024 станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення становила 685888,07 грн.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником апелянта, на противагу власним запереченням проти первісного позову, було надано докази добровільного декларування та сплати податків у загальному розмірі 685887,89 грн за період з 22.09.2020 по 31.12.2024. На підтвердження вказаних обставин апелянтом долучено до матеріалів справи податкові декларації з плати за землю.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи сплату відповідачем 685887,89 грн основної суми боргу, колегія суддів вважає за необхідне з власної ініціативи закрити провадження у справі №904/5871/25 в сумі 685887,89 грн, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Зважаючи на закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за договором в розмірі 685887,89 грн та визнання нечинним рішення суду першої інстанції в цій частині, решта обґрунтовано стягнутої оскаржуваним судовим рішенням заборгованості в сумі 0,18 грн залишається за ТОВ «Промгруп».

Щодо незгоди скаржника з нарахуванням пені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позивач за первісним позовом нарахував відповідачу за спірним Договором пеню за період з 01.07.2023 до 31.08.2025 в розмірі 222346,42 грн.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення колегією суддів було встановлено, що відповідач за первісним позовом обов`язок зі сплати орендної плати належним чином не виконував. Факт добровільної сплати заборгованості під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції жодним чином відповідних обставин не спростовує та на підстави нарахування пені не впливає.

Так, у відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата пені.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той же час, частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, з вищенаведених приписів вбачається право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України.

Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Пунктом 13 Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня, яка нараховується на суму боргу по орендній платі за земельну ділянку із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день такого погашення.

Термін нарахування пені за прострочення сплати грошового зобов`язання не обмежується і встановлюється від першого дня виникнення прострочення до дня погашення включно.

Відтак, колегія суддів акцентує увагу на тому, що у даному випадку не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов`язань з оплати орендної плати, що виникли із спірних договорів оренди земельної ділянки, положення частини 6 ст. 232 ГК України, які обмежують період нарахування пені строком у шість місяців.

Наведене узгоджується з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 04.10.2019 у справі № 912/1433/16, від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19.

Перевіривши представлений міською радою розрахунок пені апеляційний суд помилок не виявив.

Правильність здійснення відповідних нарахувань апелянтом не оскаржується.

Надані скаржником заперечення щодо звільнення останнього від сплати пені колегія суддів визнає юридично неспроможними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні апелянтом норм матеріального права.

Заявлені відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи в суді першої інстанції доводи про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо стягнення пені також визнаються судовою колегіє безпідставними.

Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «Промгруп» пені в розмірі 222346,42 грн. є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає чинним законодавчим положенням.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Доводи заявника апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до положень п.п. 1 - 3 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059 у розмірі 685887,89 грн, у зв`язку із відсутністю предмета спору, та визнання нечинним рішення суду першої інстанції в цій частині.

При цьому оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2026 у справі №904/5871/25 в частині заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059 у розмірі 0,18 грн, пені у розмірі 222346,42 грн та судового збору у розмірі 10898,81 грн, а також про відмову в задоволенні зустрічного позову ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгруп» не підлягає задоволенню.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгруп» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2026 у справі №904/5871/25 залишити без задоволення.

Визнати нечинним рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2026 у справі №904/5871/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгруп" на користь Криворізької міської ради заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059 у розмірі 685887,89 грн.

Закрити провадження у справі №904/5871/25 в частині заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059 у розмірі 685887,89 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2026 у справі №904/5871/25 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгруп» на користь Криворізької міської ради заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:08:654:0059 у розмірі 0,18 грн, пені у розмірі 222346,42 грн та судового збору у розмірі 10898,81 грн, а також про відмову в задоволенні зустрічного позову - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 04.08.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя А. М. Висоцький

Суддя С.В. Вінніков