ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6802/26 Справа № 201/11220/23 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс» на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Демидова С.О.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс» (далі - Товариство), подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогою про встановлення сервітуту відносно належного відповідачці приміщення та не перешкоджання Товариству та забезпечення вільного доступу для користування, контролю, ремонту, відновлення існуючої та виконання мереж електро-, водо-, тепло-, холодо-постачання, а також пожежного трубопроводу і каналізації та проходу до технічних приміщень з метою проведення обстеження, ремонту устаткування, догляду за роботою приладів та лічильників.
Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що він є балансоутримувачем майна будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Акту приймання-передачі від 27 лютого 2007року. На балансі позивача знаходиться прим. 4 в автопаркінгу літ. А-7, що належить відповідачці, в якому розташовані вузол обліку водопостачання, станція підкачування води та протипожежний трубопровід. Згідно договору відчуження, щодо об`єкту нерухомості було встановлено безстроковий безоплатний сервітут на підставі договору №1-НС, укладеного між продавцем та набувачем сервітутних прав (позивачем).
Вказував, що відповідач постійно чинить перешкоди в доступі як до комунікацій так і вузлів обліку, чим ускладнює позивачу здійснювати експлуатацію та належне функціонування інженерних мереж позивача як балансоутримувача.
Наголошував, що позивач позбавлений можливості вільного доступу до мереж електро-, водо-, тепло-, холодо-постачання, а також пожежного трубопроводу і каналізації та проходу до технічних приміщень, у зв?язку із чим задоволення потреб забезпечення функціонування інженерних мереж неможливо здійснити іншим способом, ніж встановлення сервітуту.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог позову, виходив з того, що позивачем не доведено факту перешкоджання відповідачем у доступі до її приміщень для обслуговування комунікацій, як і не доведено безальтернативності способу захисту свого права як балансоутримувача будівлі, в якій відповідач є власником нежитлових приміщень, іншим способом аніж встановлення сервітуту, задовольнити свої потреби.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
23 квітня 2026року Товариство подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026року.
В апеляційній скарзі висловило вимогу про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення його позовних вимог.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що відповідач постійно чинить перешкоди в доступі як до комунікацій так і вузлів обліку, чим ускладнює позивачу здійснювати експлуатацію та належне функціонування інженерних мереж позивача як балансоутримувача.
Вказував, що на його думку, відповідь ОСОБА_1 про необхідність узгоджувати доступ до вузла обліку з нею завчасно є фактично відмовою від встановлення сервітуту, в обсягу необхідному позивачеві.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
27 квітня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Соборного районного суду міста Дніпра цивільну справу №201/11220/23; та 01 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2026року апеляційну скаргу було залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2026року справу призначено до судового розгляду на 04 серпня 2026року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Згідно Акту прийому - передачі з балансу на баланс від 28 лютого 2007року будівля комерційного типу з торгівельними приміщеннями та автопаркінгом літ А-7, яка розташована за адресою: місто Дніпропетровськ, пр. Карла Марка, 1а передається з балансу ТОВ «Ратибор» на баланс ТОВ «Новобуд Сервіс» /а.с .20-22/.
Відповідно до статуту ТОВ «Новобуд Сервіс» мета діяльності Товариства є отримання прибутку шляхом задоволення потреб громадян, державних, приватних та інших установ в продукції та послугах в сферах , визначених предметом діяльності Товариства. Предмет діяльності Товариства є: в тому числі надання житлово - комунальних послуг; управління нерухомим майном; виробництво та розподілення електроенергії, газу та води; постачання пари та гарячої води /а.с. 23-26/.
Згідно договору купівлі - продажу від 05 серпня 2008року укладеного між ТОВ «Будівельна група «Ратибор» та ОСОБА_1 , остання набула у власність в будівлі комерційного призначення з торговельними приміщеннями та автопаркінгом літ. А-7, що знаходиться в АДРЕСА_2 ), у підвалі автопаркінг - нежитлові приміщення поз. 1-3,5- 13 загальною площею 891,8 кв.м. /а.с. 6-8/.
Відповідно до п. 2.1 Договору, щодо об`єкту нерухомості, який відчужується за цим договором, встановлений безстроковий безоплатний сервітут, який зберігає чинність для покупця об`єкту нерухомості у повному обсязі, на умовах, передбачених договором про встановлення сервітуту. Згідно пунктів 2.2, 2.3 Особою яка користується сервітутом є ТОВ «Новобуд Сервіс», підстави сервітуту: договір про встановлення сервітуту № 1-НС, укладений між Продавцем та Набувачем сервітутних прав.
07 червня 2013року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 автопаркінг - нежитлові приміщення поз. 1-3,5-14,16 загальною площею 886,9 кв.м. у будівлі комерційного призначення з торгівельними приміщеннями та автопаркінгом літ А-7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 /а.с. 10-13/.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 09 лютого 2021року ОСОБА_1 є власником автопаркінг - нежитлові приміщення поз. 1-3,5-14,16 загальною площею 886,9 кв.м. у будівлі комерційного призначення з торгівельними приміщеннями та автопаркінгом літ А-7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 /а.с. 14-15/.
29 червня 2023року відповідачем на адресу директора ТОВ «Новобуд Сервіс» направлено повідомлення про те, що у зв`язку з тим що вузол обліку водопостачання усього будинку знаходиться у окремому приміщенні, там же де знаходиться лічильник відповідача, доступ до якого проходить тільки через її приміщення, а в її приміщенні знаходяться дорогі автомобілі, просила завчасно узгоджувати доступ до вузла обліку /а.с. 19/.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що позивачем не доведено факту перешкоджання відповідачем у доступі до її приміщень для обслуговування комунікацій, натомість самим позивачем надано лист відповідача де вона пропонує надати їй перелік співробітників котрі мають повноваження на доступ до вузлів та завчасно узгоджувати з нею доступ до приміщення.
Наголошував, що позивачем ні при подачі позовної заяви, ні в судовому засіданні не доведено неможливість іншого вирішення питання про доступ до комунікацій окрім як встановлення сервітуту.
Суд також виснував, що інформації та доказів про фактичний недопуск/перешкоди працівникам позивача з боку відповідача позивачем суду не надано, зокрема акти про недопущення до виконання робіт тощо не складалися.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Спір у даній справі виник у сторін з приводу встановлення сервітуту до належних відповідачці нежитлових приміщень, який забезпечить позивачеві можливість доступу до комунікацій, для обслуговування мереж електро-, водо-, тепло-, холодо - постачання, а також пожежного трубопроводу і каналізації та проходу до технічних приміщень з метою проведення профілактичних дій, пов`язаних із будь - якими приладами, обладнання та інструментами, оскільки позивач є балансоутримувачем будівлі.
Частиною першою статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
У частині першій статті 402 ЦК України зазначено, шо сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
У даній справі позивач вказував, що відповідачка перешкоджає та не надає доступ для обслуговування мереж які знаходяться в її приміщенні.
Водночас, позивач не надав жодних доказів перешкоджання відповідачем у доступі до її приміщень для обслуговування відповідних комунікацій.
Та обов`язок доведення необхідності сервітуту покладається саме на позивача. При цьому суд повинен перевірити, чи дійсно відсутні альтернативні способи користування майном, і лише у випадку доведеності такої обставини може бути встановлений сервітут. Дана правова позиція висловлено в постанові Верховний Суд від 06 червня 2018року у справа № 539/1427/16-ц та в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024року справа №627/907/21.
Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що метою сервітуту є задоволення потреб зацікавленої особи для ефективного використання належного їй майна; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Речове право у вигляді сервітуту дає змогу власникові повною мірою реалізувати надані йому правомочності щодо належного цій особі майна і забезпечити його ефективне використання, а також передбачає право на задоволення немайнових інтересів інших осіб, речове право яких на чужу річ не пов`язано зі здійсненням майнових прав.
Тож, однією з основних ознак сервітуту, який має бути встановлено за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів особи у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягти згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту та становлення зазначеного сервітуту не нанесе збитків відповідачу і не є обтяжливим для нього, а задоволення вимог позивача, що спрямовані на виконання їх функцій, за наявності заперечень відповідача, є неможливим в інший спосіб.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції надавши оцінку доказам позивача та запереченням відповідача, дійшов до правильного висновку про те, що позивачем не доведено неможливість іншого вирішення питання про доступ до комунікацій окрім як встановлення сервітуту.
Доводи апеляційної скарги Товариства про те, що відповідач постійно чинить перешкоди в доступі як до комунікацій, так і вузлів обліку, чим ускладнює позивачу здійснювати експлуатацію та належне функціонування інженерних мереж позивача як балансоутримувача, є необгрунтованими з огляду на таке.
Так, в матеріалах справи відсутні будь-які документальні підтвердження фактів недопуску до приміщення або створення перешкод у виконанні робіт. Зокрема, не було надано актів, складених представниками позивача чи іншими уповноваженими службами. Не зафіксовано жодних звернень до відповідних органів з метою фіксації самоуправних дій відповідача чи перешкоджання законній діяльності позивача.
Тож доводи про наявність систематичних перешкод не підтверджені фактичними даними.
Посилання апеляційної скарги на те, що відповідь ОСОБА_1 про необхідність узгоджувати доступ до вузла обліку з нею завчасно є фактично відмовою від встановлення сервітуту, в обсягу необхідному позивачеві, є безпідставними, оскільки в тексті листа не йдеться про пряму відмову позивачеві у доступі до необхідних комунікацій, натомість пропонується погодження часу доступу та надання інформації про осіб, які здійснюватимуть доступ, що не може вважатися проявом заборони доступу, а лише є способом реалізації права власності.
Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог та з урахуванням встановлених судом обставин справи, відсутні підстави для їх задоволення.
Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. /частина перша, друга статті 77 ЦПК України/.
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування /стаття 78 ЦПК України/.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення заявника від обов`язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.
Отже, позивачем не доведено наявності підстав для встановлення сервітуту, відповідно до вимог закону та за встановлених у справі обставин.
Тож встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс».
Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 24 березня 2026року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 серпня 2026року.
Судді: