ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Постанова
Іменем України
05 серпня 2026 року
м. Харків
справа № 953/8417/25
провадження № 22-ц/818/3679/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Муренченко С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоний банківець» про витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_28 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 березня 2026 року, постановлену суддею Кіндер В.А., -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
09.02.2026 року через систему Електронний суд від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Саніна А.О. надійшло клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи. Клопотання обґрунтовано тим, що встановлення чи є спірне приміщення за своїми технічними характеристиками допоміжним, та що у ньому знаходиться технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, залежить правильне вирішення спору та наявність підстав для задоволення позову.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 березня 2026 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Саніна А.О. - задоволено.
Призначено будівельно-технічну експертизу по цивільній справі № 953/8417/25, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а).
На вирішення експертам поставлено наступні питання:
1.Чи є приміщення цокольного поверху №9-:-13 в літ. «А-5» площею 128,0 кв.м., №14-:-27, 58-:-64 в літ. «А-5» площею 207,6 кв.м.; приміщення 1-го поверху №IVa площею 8,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 71277663101) та приміщення зазначені в Технічному паспорті на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_1 виготовленому Харківським міським бюро технічної інвентаризації станом на 27.04.1971 р. (інвентарна справа №34380), як підвальні приміщення №8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 33, ХХХІ, ХХХІІ, ХХХІІІ, ХХХІV в літ «А-5», одними і тими ж приміщеннями? Якщо відповідність є частковою, встановити номер та площу приміщень, які є одними і тими ж.
2.Чи розташоване у приміщеннях №9-:-13 в літ. «А-5» площею 128,0 кв.м., №14 :-27, 58-:-64 в літ. «А-5» площею 207,6 кв.м.; приміщенні 1-го поверху №IVa площею 8,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 71277663101) наступне сантехнічне та інше обладнання (зазначити про повне або часткове розташування): вхідна засувка і кран кульовий Ф-50 мм холодного водопостачання; мережа холодного водопостачання Ф-50мм; вхідний лежак холодного водопостачання Ф-50мм; стояки холодного водопостачання Ф-50мм; вхідний каналізаційний лежак Ф-100 мм; каналізаційні стояки Ф-50мм та Ф-100мм; тепломережі - подача та зворот Ф-100мм; тепломережі - подача та зворот Ф-32мм?
3.Чи є вказане сантехнічне та інше обладнання таким, що обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення в (багатоповерховому) житловому будинку АДРЕСА_1 , а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників цього багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території?
4.Чи є приміщення №9-:-13 в літ. «А-5» площею 128,0 кв.м., №14-:-27, 58-:-64 в літ. «А-5» площею 207,6 кв.м.; приміщення 1-го поверху №IVa площею 8,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 71277663101) допоміжними, призначеними для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку?
В розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи № 953/8417/25.
Копію ухвали про призначення експертизи направлено експертам.
Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 , роз`яснивши положення ст. ст. 109, 139 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.
Роз`яснено сторонам положення ст.109 ЦПК України; про наслідки ухилення від участі в експертизі, зокрема про те, що у разі ухилення учасника справи, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також, яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Провадження по справі на час проведення експертизи - зупинено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_28 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, відмовити у призначенні експертизи.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом порушені вимоги частин 3, 5 статті 103 ЦПК України, оскільки позиція присутнього у судовому засіданні 19 березня 2026 року представника ОСОБА_2 щодо вибору експертної установи та питань, роз`яснення яких потребує висновку експерта - не з`ясовувалась, що призвело до порушення зазначеної норми процесуального права та права відповідача на справедливий суд. Констатувавши в оскаржуваній ухвалі, що «Представник відповідача в судовому засіданні висловив заперечення щодо призначення у справі експертизи», суд ухилився від з`ясування позиції відповідача щодо експертної установи та питань, роз`яснення яких потребує висновку експерта (у разі призначення такої експертизи). Окрім того, заперечення представника проти проведення експертизи не є підставою для позбавлення відповідача та його представника відповідного процесуального права висловити свою позицію із зазначених питань (за умови, що таке право прямо передбачено статтею 103 ЦПК України). Зазначає, що питання, аналогічні викладеним у клопотанні представника позивача, вже були предметом дослідження судової експертизи під час розгляду справи № 24/138-08 на яку позивач посилається в обґрунтування своїх вимог. Згідно висновків Верховного Суду «… встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові" - наведене у сукупності зумовлює неможливість призначення і проведення будь-яких експертиз у даній справі. Висновки Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц зумовлюють необхідність встановлення у цій справі в першу чергу обставин чи призначались спірні приміщення для торгівельних потреб непромислового характеру, чи використовувалося воно як самостійний об`єкт нерухомості, чи є спірне приміщення нежитловим, та з якого часу. Отже, аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що спірні приміщення вочевидь не відносяться до допоміжних приміщень будинку (спільного користування), оскільки вони не призначені для обслуговування будинку та підвищення життєвого комфорту його мешканців, мають окремий вхід, тобто є ізольованими приміщеннями в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду і тривалий час є самостійним об`єктом нерухомого майна (з іншим призначенням, ніж допоміжне приміщення). Наведені обставини та відповідні їм висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц та у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 463/5112/17-ц, зумовлюють відсутність будь-якої потреби у призначенні та проведення судової експертизи у цій справі, оскільки наявні матеріали справи достеменно доводять, що спірні приміщення ніколи не використовувались як допоміжні (і доказів іншого позивач не надав). При цьому для належного встановлення зазначених обставин функціонального призначення та фактичного використання спірних приміщень протягом тривалого часу не потрібні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, оскільки достеменно встановити відповідні обставини можливо на підставі наявних у справі документів, згідно яких спірні приміщення тривалий час перебувають у власності окремих осіб і ніколи не використовувались як допоміжні.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що для правильного вирішення спору у цій справі має значення з`ясування питання чи є спірне приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками допоміжним, та чи знаходитися у ньому технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно для обслуговування будинку.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно ч.ч.1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Частиною 1 ст.103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ч.4 ст.103 ЦПК України).
Згідно з ч.5 ст.103 ЦПК України учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Отже, зважаючи на викладені норми закону, визначення питань, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, є прерогативою саме суду, сторони мають право лише запропонувати питання.
За правилами ч.1 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з`ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування. Також за змістом вказаних норм кожна сторона має право надавати суду докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, обставин, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання - висновки експертизи. У разі, якщо у сторони відсутня можливість самостійно надати висновок, відповідна сторона вправі заявити перед судом клопотання про призначення відповідної експертизи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00) від 01 червня 2006 року зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів з`ясування або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.
Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є витребування з незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 на користь співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в особі ОСББ «Червоний Банківець», нежитлового приміщення цокольного поверху №9-:-13 в літ. «А-5» площею 128,0 кв.м., №14-:-27, 58-:-64 в літ. «А-5» площею 207,6 кв.м.; та приміщення 1-го поверху №ІVа площею 8,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 71277663101), оскільки вказані приміщення є допоміжними та необхідні для обслуговування та експлуатації будинку, тож таким, що відповідає принципу змагальності, є заявлення ним клопотання про призначення у справі судової будівельної експертизи та його задоволення судом першої інстанції.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, те, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини справи неможливо, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не з`ясував думку відповідача щодо вибору експертної установи та питань, роз`яснення яких потребує висновку експерта, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 статті 103 ЦПК України визначено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у клопотанні про призначення експертизи була запропонована експертна установа для проведення судової будівельно-технічної експертизи - Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а).
Відповідач заперечуючи проти призначення експертизи, не зазначив свого варіанту експертної установи, в якій він бажає провести експертизу та не зазначив питань, які він бажав би поставити на вирішення експертам, натомість наполягав на відмові у задоволенні клопотання позивача у цілому.
А відтак суд першої інстанції з урахуванням клопотання позивача та заперечення відповідача визначив експертну установу відповідно до ч.3 ст.103 ЦПК України.
Крім того, щодо посилань скаржника на те, що питання, які були поставлені на вирішення експерта позивачем, вже були предметом дослідження судової експертизи під час розгляду справи № 24/138-08, на яку позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, колегія суддів зауважує.
З повідомлення про неможливість надання висновку від 29 серпня 2014 року вбачається, що у зв`язку з тим, що впродовж місяця додаткові матеріали не надійшли, в призначений час при проведенні візуального обстеження встановлено, що у досліджуваних приміщеннях проведено ремонтні роботи (стіни, перегородки, стелю приміщень обшито гіпсокартоном, в тому числі комунікації, пристрої), що унеможливлює обстеження комунікацій і пристроїв та наданих матеріалів недостатньо для повноти дослідження і надання висновку, керуючись вимогами ст. 31 ГПК України, та п. 2.1, 4.11 «Інструкції про призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень» затвердженої наказом міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (зі змінами та доповненнями), повідомляємо про неможливість надання висновку.
Отже, експертиза у справі № 24/138-08 проведена не була, а призначення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі, надасть змогу суду встановити істотні обставини у справі та ухвалити обґрунтоване, справедливе та законне судове рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позов пред`явлено неналежним позивачем, колегія суддів зазначає, що наразі справа не розглядається по суті спору, тому колегія суддів їх не приймає до уваги.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновком суду про призначення у справі вказаної експертизи за клопотанням позивача, і надання оцінки доказам, поданими сторонами на підтвердження та спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свій позов, і не слугують підставами для відмови позивачу у задоволенні його клопотання, оскільки правом надання суду доказів наділені обидві сторони.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для призначення у справі судової будівельної експертизи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_28 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді: О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова