УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/2089/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління статистики у Запорізькій області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2026
та на рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2025
та на додаткове рішення господарського суду від 15.12.2025
у справі № № 908/2089/25
за позовом Головного управління статистики у Запорізькій області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-видавниче агентство "ПРОСВІТА"
про стягнення 41 544, 96 грн.
В С Т А Н О В И В:
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.07.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління статистики у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2026, рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2025 та на додаткове рішення господарського суду від 15.12.2025 у справі № 908/2089/25, надіслана до Суду 13.07.2026.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках ? на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено і у ч. 1 ст. 17 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках ? на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а" ? "г" цієї норми.
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028 грн.
У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Оскільки предметом позову у даній справі є вимога про стягнення заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у сумі 41 544, 96 грн, і є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2025 році - 302 800 грн), а тому з урахуванням положень ГПК України ця справа є малозначною.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначних справ, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у зазначеному вище пункті унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких та наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у малозначній справі, може бути предметом касаційного оскарження.
Отже, учасники судового процесу мають розуміти, що визначені пп. "а", "б", "в", "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь - якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань сторони.
При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України покладається на скаржника.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на пп. "а" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, зазначає, що існує необхідність правового визначення, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме: чи є новими фактичними обставинами - докази: рахунки-фактури та акти виконаних робіт/ наданих послуг відповідно до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 28.10.2021 року № 12/1-3915/д-1/ н за період часу з листопада 2024 по червень 2025 року для виконання на загальну суму 61877,86 грн, які були відсутні при розгляді попередньої справи № 908/907/25.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Викладені у касаційній скарзі Головного управління статистики у Запорізькій області аргументи не відповідають наведеному, оскільки скаржником не вказано, не обґрунтовано та не доведено існування актуальної правової проблеми в регулюванні відповідної сфери правовідносин, а незгода заявника із встановленим судом апеляційної інстанції та викладеними в мотивувальній частині оскаржуваної постанови фактичними обставинами справи не може вказувати на наявність та невирішеність правового питання, що має фундаментальне значення.
Отже у поданій касаційній скарзі скаржник не доводить, що спір у справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки мотиви скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями та аргументів щодо переоцінки встановлених судом обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник не погоджується із здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою доказів та встановленими на їх підставі фактичними обставинами справи.
За змістом ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно - правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь - яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, незгода з рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Суд зазначає, учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а - г пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
У подібних правовідносинах заявникам слід враховувати, що Верховний Суд є судом права і використання ним оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя з огляду на високий статус касаційного суду.
Ураховуючи викладене, подана Головним управління статистики у Запорізькій області касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що свідчать про наявність випадків, передбачених п.п. "а" ? "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
За змістом ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно - правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь - яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки з матеріалів касаційної скарги не вбачається, а скаржником не обґрунтовано випадків, зазначених у пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління статистики у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2026, рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2025 та на додаткове рішення господарського суду від 15.12.2025 у справі № 908/2089/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд,
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління статистики у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2026, рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2025 та на додаткове рішення господарського суду від 15.12.2025 у справі № 908/2089/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.